Містяни дивляться вгору і чекають на звільнення лівобережжя — два роки деокупації Херсона (ВІДЕО)

Рівно два роки тому, 11 листопада 2022 року, українська армія звільнила Херсон. Єдиний обласний центр, який вдалося захопити військам РФ за час повномасштабної війни, пережив майже дев’ять місяців жорстокої окупації. Відступивши, путінська армія залишила по собі розграбоване місто. І тепер щодня веде по ньому вогонь. За цей період внаслідок російських обстрілів на правобережній частині області загинуло близько 700 людей. З них — 12 дітей. Понад 3,5 тис. мирних жителів дістали поранення. Але Херсон живе, повідомляє FREEДOM.

Від російських окупантів місто відокремлює річка Дніпро. Вони на протилежному лівому березі. Втікши туди два роки тому, російська армія тепер щодня атакує звільнений Херсон. Ніби мститься місцевим жителям, які на початку повномасштабного вторгнення РФ, у лютому 2022 року, довго чинили опір захопленню обласного центру.

“Ми любимо свій Херсон. Ми стояли за нього, хлопці стояли за ним. Херсон жив, живе і житиме. Це завжди було і буде українське місто”, — каже мешканка Херсона, волонтерка Наталія.

Вона займається волонтерством із перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Докладає максимум зусиль, щоб допомогти всім: військовим, мирним мешканцям та тваринам.

“Ми отримали гуманітарну допомогу для Херсона. Від наших друзів, від дівчат із Салерно, з Італії, які нам постійно надсилають допомогу. В Херсоні дуже багато маломобільних людей, людей похилого віку, старих. Надсилають допомогу і для дітей. Попри те, що місто під постійним обстрілом, але народжуються дітки”, — розповідає Наталя.

З кожним днем ​​на вулицях Херсона дедалі менше людей та дедалі більше руйнувань. У більшість квартир уже давно не потрапляє сонячне світло: вікна забиті фанерою, ставити нові безглуздо через щоденні обстріли, кажуть мешканці. До ударів ракетами та артилерією додалося нове лихо — ударні безпілотники. У волонтерки Наталії при собі детектор дронів.

“Це — “цукорок”. Він показує частоти, коли зверху літають дрони. Він показує кількість дронів, які дрони… А взагалі, коли їдемо, — очі вгору, голова вгору. Вікна відчинені, прислухаємось до звуків, бо зверху над нами літають дрони, як птахи, як ворони. І може будь-якої хвилини бути скид. Від цього ніхто не застрахований. Фактично ризикуючи життям, щодня люди виходять на вулицю для того, щоби зробити свої буденні справи, купити продукти”, — розповідає Наталія.

Мішенями дронів стали сотні херсонців. Лікарні переповнені пораненими.

“Вся була в крові одразу. Дякую, сусідка вискочила — викликали швидку. Розбита голова, наскрізна рана біля коліна і в стегні застряг уламок. Зашивали, звісно. І стопа у мене не працює досі. Я не можу ходити. Лікарі сказали, що потрібен час. Щонайменше 7-8 місяців. Це нелюди так скидають із дронів на нас. Вони ж бачать, що дві жінки йдуть. Це не те, що військовий об’єкт якийсь. Вони ж бачать: дві жінки. Їй 65, мені 63 роки. Куди скидати?.. Коли мені зашивали голову, лікарка говорила: “Напевно, у жінки янгол-охоронець хороший, з такими ранами не довозять до лікарні”, — розповідає мешканка Херсона Ніна Архіпівна.

Вона пережила в місті окупацію, тепер — обстріли. Рятується рукоділлям та допомогою українським військовим.

“Так, звичайно, я сильно постраждала. Я раділа життю, я працювала, люблю вишивати, в’язати. За той період, що ми були в окупації, і зараз під цими обстрілами, я багато картин вишила. Зараз нав’язала військовим шкарпеток і дівчатам — також. Так що передаватиму. Допомагаю. Чим можу, тим допомагаю. У мене багато подружок, багато племінників. Один племінник загинув у Бузковому парку. Було дуже важко це пережити, але я намагаюся тримати себе в руках і відволікатися, щоб заспокоювати себе”, — продовжує жінка.

І запевняє, що вона “завжди на позитиві”.

“Подруга дзвонить, питає: “Нінулечко, ну що, ми День Перемоги зустрінемо?”. Кажу: “Звичайно, зустрінемо”. Я вже приготувалася: огірки законсервувала, помідори законсервувала, перець із медом зробила. Звісно, ​​зустрінемо”, — каже мешканка Херсона Ніна Архіпівна.

Нині у місті залишається близько 80 тис. людей. Це у п’ять разів менше, ніж було у мирний час. Усі вони змушені жити та працювати в умовах постійної небезпеки. І навіть у таких реаліях тут відкрито супермаркети, сервіси доставки та таксі, кафе та салони краси.

Працівниця б’юті-сфери Алла перебувала у Херсоні протягом усього часу окупації армією РФ. Цей період називає найважчим у житті.

“Було страшно. Тому що ти не знаєш, прийдуть до тебе “в гості” чи ні. Вони могли “віджати” якусь будівлю, кабінети. Плюс вони хотіли, щоби підприємці переоформляли свій бізнес. Люди, звичайно, ховалися як могли, щоб цього не робити”, — згадує майстриня-бровистка Алла.

Херсон — місто по-справжньому сміливих людей. Бронежилет став обов’язковою частиною спецодягу лікарів, водіїв транспорту та комунальників. Місто змінюється, адаптується до постійних обстрілів. Але незмінним залишається настрій херсонців.

“Орки (так багато жителів України називають російських загарбників, — ред.) — так, з ними було страшно навіть голову підіймати. А тепер ви подивіться: люди всі ходять із гордо піднятими головами. Так, страшно. Але окупація — страшніша. Ми знаємо, що й наші працюють. Працюють наші хлопчики. Чекаємо, звісно, ​​повернення нашого лівого берега”, — каже мешканка Херсона Тетяна.

Херсонці вірять і чекають, що невдовзі вся область повернеться під контроль України. І мешканці Каховки, Олешок та інших населених пунктів області вийдуть на вулиці святкувати визволення, як херсонці два роки тому: відкрито розгорнуть синьо-жовті прапори та разом виконуватимуть гімн України. Поки що на лівому березі Дніпра він звучить хіба що з колонок українських безпілотників.

Читайте також: Звільнення Херсона — це удар по військовій та пропагандистській машині РФ, — політолог

Нагадаємо, 11 листопада 2022 року українські спеціальні підрозділи зайшли до Херсона, окупованого російською армією з березня.