Сьогодні о 21:33
Який курс обере новий президент Аргентини Хав’єр Мілей, і якими повноваженнями він володіє. Які запити у населення країни і чому роспропаганда все ще доступна в Аргентині. Про це і не тільки в програмі “На грани” (“На межі”) телеканалу FREEДOM говоримо з журналістом, редактором з Аргентини Брайаном Мажером.
Ведуча — Ксенія Смирнова.
— Новий президент Аргентини Хав’єр Мілей. Його називають ультраправим політиком, аргентинським Трампом, популістом, людиною нестандартною, неординарною. І багато хто був здивований його перемогою. Чи здивувало це вас?
— Хав’єр Мілей став президентом із найбільшою підтримкою в історії Аргентини. Він отримав понад 14 млн голосів виборців (59% голосів, — ред.). Люди проголосували за нього тому, що втомилися від цілого набору різних чинників за останні 40 років демократії в Аргентині.
Одним із цих чинників є популізм і політична система, в якій величезні ресурси країни зосереджені в руках наближених до влади людей, і гроші інвестують куди завгодно, окрім тих сфер, які мають забезпечити потреби громадян.
Що я маю на увазі. В Аргентині було кілька поспіль урядів, які були викриті в корупції, це доведено правосуддям. До розкрадання коштів були причетні і муніципальні органи влади, і центральні — найвищі органи влади.
Це може залишитися непоміченим у країні, де економіка — структурна і більш стабільна. Але в країні, де 1 долар коштує майже 1000 аргентинських песо, де річна інфляція, навіть не в умовах війни, становить 140% — це стає нестерпним.
До цього додамо дуже високий індекс небезпеки, наркокартелі, які впливають на життя не тільки в Буенос-Айресі, а й у маленьких містах.
Це все дуже набридло людям. Це і стало результатом великого провалу аргентинської політики і передумовою появи такого кандидата як Хав’єр Мілей. Який став символом борця за скорочення державних витрат і викорінення корупції в Аргентині.
Якщо говорити про схожість Хав’єра Мілея з Дональдом Трампом, то він нещодавно повернувся зі Сполучених Штатів, де зустрічався і спілкувався з членами команди Трампа, і навіть чекав на нього на своїй інавгурації 10 грудня в Буенос-Айресі.
Але Мілей також зустрічався, наприклад, із [радником президента США з національної безпеки] Джейком Салліваном та іншими чиновниками, близькими до адміністрації Байдена. У якийсь момент виборча кампанія Мілея була радикальною. Тепер, як обраний президент, він розуміє, що має бути більш поміркованим і вести діалог із представниками всіх таборів.
Він намагається зробити те саме в Аргентині — за допомогою власного політичного дискурсу. Це стосується економічних питань, коли він говорить про поліпшення економічної ситуації, про доларизацію (Мілей обіцяв спалити аргентинський Центробанк і перевести країну на американський долар, — ред.), про економічні програми, які він планує здійснити.
Спікером президента Хав’єра Мілея стане відомий аргентинський економіст і журналіст Мануель Адорні, який відповідав за ЗМІ останні кілька років, а також — за соціальні мережі. Він буде простими словами пояснити економічні проблеми або явища, які звичайним людям важко зрозуміти.
Багато хто називає Мілея божевільним. У самий розпал президентської кампанії вийшла навіть книжка, де його так і назвали: Хав’єр Мілей — божевільний.
Аргентинці настільки втомилися від тих політиків, які десятиліття справляли враження розумних, освічених, втомилися від корупціонерів, що підтримка виборцями погано розмовляючого Хав’єра Мілея, який запропонував людям те, що жоден аргентинський політик не пропонував раніше, — цілком логічна.
Бо кандидати в президенти завжди обіцяють: якщо ви проголосуєте за мене, у перший же день стане жити краще. А Мілей під час своєї передвиборчої кампанії сказав, що принаймні перші два роки аргентинці переживуть важкий, але необхідний для руху вперед перехідний період. Тому за нього і проголосували найбільше.
Тобто аргентинці голосували за Хав’єра Мілея, знаючи, що перший час жорсткої економії буде дуже важким.
— Мілей обіцяє безкоштовну медицину, освіту, скоротити держапарат і міністерства, замінити песо на американський долар, розірвати зв’язки з ключовими торговельними партнерами Аргентини — Китаєм і Бразилією, а також із Росією… Наскільки обіцянки втілені в життя?
— За своїм політичним устроєм Аргентина є на 100% президентською республікою. Але країна поділена на 24 округи: 23 провінції та автономне місто Буенос-Айрес. І роль кожного губернатора або ж глави міста Буенос-Айрес дуже важлива для підтримки влади президента і ролі депутатів парламенту в Національному конгресі, який складається з двох палат.
І тут важливо зупинитися на деяких нюансах загальних виборів в Аргентині (на них обирають президента, віцепрезидента, членів Національного конгресу і губернаторів більшості провінцій, — ред.). Перший етап — внутрішні вибори, коли в кожній коаліційній політичній партії вирішують, хто буде кандидатом на загальних виборах. Якщо в першому турі президент не обраний, то в другому турі відбуваються перегони між кандидатами в президенти, в даному випадку між Мілеєм і нинішнім міністром економіки [Серхіо Масса].
До моменту другого туру виборів кандидат від партії колишнього президента вибуває з президентських перегонів. І таким чином формується альянс, де більшість підтримує кандидатуру Хав’єра Мілея.
Сьогодні в цьому альянсі Хав’єр Мілей має принаймні 10 губернаторів. Вони не всі є прямими союзниками, але, принаймні, вони не є опозицією, як решта губернаторів, що належать до партії нинішнього уряду.
І в парламенті у Мілея немає абсолютної більшості. Тобто від своєї “Лібертаріанської партії” і від партії PRO (“Республіканська пропозиція”) у нього є більшість порівняно з іншими політичними силами — як у Палаті депутатів, так і в Палаті сенаторів.
Що стосується скорочення міністерств. В Аргентині глибока економічна криза. Водночас 3-4% ВВП виділяються на Міністерство у справах жінок, гендерних питань і різноманітності. Ніхто не проти рівності між чоловіками і жінками. Ідеться про те, що це міністерство за чотири роки, маючи бюджет більший, ніж Міністерство оборони, не змогло змінити рівень гендерного насильства в Аргентині. Тому Мілей вважає, що це міністерство марне і його потрібно закрити.
Його підхід до держпідприємств — не приватизація, а своєрідний кооператив. Подібне він уже зробив із державною авіакомпанією Aerolíneas Argentinas. Мілей не пропонує її приватизувати, а перетворити на кооператив. Щоб цим почали керувати самі працівники. Таким чином, підприємство почне приносити прибуток. А зараз воно генерує мільярди песо безперервних збитків. Крім того, ніхто не дбає про співробітників, навіть профспілки. Бо національна скарбниця Аргентини розподіляє гроші, отримані від Aerolíneas Argentinas, між великою кількістю інших національних компаній або державних відомств.
Звичайно, не всім сподобаються такі ініціативи. Багато хто не захоче змін, і можна очікувати навіть акцій протесту, за якими стоятимуть люди, наближені до колишньої влади. Головний виклик для Мілея в тому, як він планує досягати консенсусу в таких питаннях.
Поки ж у країні ще панує ейфорія від результатів виборів, наскільки довго це триватиме — залежатиме від того, якими будуть реальні результати діяльності нового президента і нового уряду.
— З таким завзяттям змінювати все докорінно, з таким неординарним складом людини, чи є в Аргентини запобіжники, щоб не піти в іншу крайність — в узурпацію влади?
— Хав’єр Мілей не стане узурпувати владу, тому що владу йому дав народ. І він це розуміє.
Так, він намагався уподібнитися Дональду Трампу, копіювати його жести, його риторику, і навіть його зовнішній вигляд — такого собі “Трампа в ейфорії”, пускаючись разом із народом у танці.
Хав’єр Мілей породжує велику невизначеність, тому що його політичні кроки — непередбачувані. У нього немає великого політичного досвіду. Мілей три роки був у політиці, два роки був народним депутатом. А раніше він займався приватною діяльністю.
Зараз його іноді порівнюють із Володимиром Зеленським, який до президентства був коміком. І з Ліонелем Скалоне — головного тренера збірної Аргентини з футболу, який не мав досвіду керівництва жодною командою, і раптом виводить збірну Аргентини в чемпіони світу. Після результатів гри на ЧС-2022 у Катарі, багато аргентинців сказали: тепер нам доведеться заохочувати тих, хто не має досвіду в політиці, щоб побачити — чи досягнуть вони таких самих результатів.
— Ви сказали про збірну Аргентини, при цьому у футболістів є головний мотиватор — гроші, це футбольне шоу. Як я розумію, Мілей дає можливість звичайним працівникам брати участь в управлінні підприємствами, на яких вони працюють?
— Коли Мілей сказав, що ми повинні передати авіакомпанію робітникам, лідери профспілок відповіли — ні. І зрозуміло, чому вони не хочуть. Тому що вони знають, що їм доведеться самим розсьорбувати наслідки занепаду авіаліній Aerolíneas Argentinas. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність за це і вживати необхідних заходів, щоб зробити її прибутковою, а не збитковою компанією, як зараз.
Держава спрямовує всі гроші платників податків на порятунок того, що вже на межі виживання. Звичайно, вони кажуть “давайте продовжувати створювати робочі місця”, “давайте продовжувати підтримувати величезну кількість робітників в авіакомпаніях”, оскільки за це платить держава, тобто аргентинський народ.
Хав’єр Мілей пропонує покласти цьому край. Тому що, як ви самі сказали, “у футболі багато грошей”, а в Аргентині їх дуже мало.
В Аргентині бідність. Наприклад, 60% дітей живуть за межею бідності. 60% військових перебувають за межею бідності.
Що ж залишається для інших? Що залишається для робітника? Робітник іноді по 2-3 години їде до своєї роботи в Буенос-Айресі або в його провінції, а потім дві-три години, щоб повернутися. А того, що він заробляє на місяць, не вистачає навіть на оренду та оплату комунальних послуг.
На додачу до всього, звичайний аргентинець не може потрапити на роботу, оскільки практично щодня перекриваються головні магістралі або проспекти. Їх блокують невеликі групи людей — по 50-100 осіб, представники якихось профспілок, і іноді за ними стоїть старий уряд, який все ще перебуває при владі. При цьому влада не втручається, щоб їх не звинуватили в репресіях.
Люди втомилися від усього цього. Люди хочуть порядку, вони хочуть прогресу, і вони хочуть, щоб раз і назавжди країна, яка так багата ресурсами, рухалася вперед.
— З огляду на те, як мертвою хваткою Росія вхопилася за Латинську Америку, і як буде протистояти Мілей, враховуючи його антиросійські заяви?
— Хав’єр Мілей протягом усієї кампанії дуже конкретно говорив про вільний і демократичний світ. Це те, що зараз відстоює Україна, відбиваючи російське військове вторгнення.
Мілей пропонує зміну парадигми. З моменту його вступу на посаду, він говорить про існування вільного ринку, де кожен з торговців, промисловців і виробників сільськогосподарської продукції Аргентини може вільно вести переговори з рештою світу. А він, як глава держави, сприятиме розвитку стосунків з лідерами демократичних і вільних країн.
У цьому сенсі він дуже критично ставиться до Китаю, Росії, Ірану, Куби, Венесуели, Нікарагуа… Він також дуже критично ставиться до ролі президента Бразилії Лули да Сілви.
Аргентина має з 1 січня стати частиною об’єднання БРІКС, у складі якого — Іран і Росія. І раніше Мілей заявляв, що якщо він виграє вибори, він відкладе процес приєднання Аргентини або вийде з БРІКС взагалі.
Щодо Росії. Тиждень-два до початку російського повномасштабного вторгнення в Україну колишній президент Альберто Фернандес віч-на-віч запропонував Володимиру Путіну мати Аргентину як ворота в Латинську Америку. І раптом — перемагає Хав’єр Мілей — людина, яка взяла український прапор у лютому минулого року, і прибула з ним до аргентинського парламенту.
Тобто від самого початку Хав’єр Мілей мав набагато теплішу, набагато щирішу позицію щодо страждань України, ніж сама держава Аргентина та її офіційні представники.
— Наскільки сильний вплив російської пропаганди в Аргентині?
— В Аргентині телеканал RT (раніше Russia Today , — ред.) все ще транслюється в телевізійній мережі, російський Sputnik — це веб-сайт, до якого аргентинці все ще мають вільний доступ, як і до будь-якого іншого росЗМІ.
До слова, Хав’єр Мілей пропонує приватизувати аргентинське суспільне телебачення, національне телебачення. Це ЗМІ, яке донедавна говорило не про російське військове вторгнення, а про “спеціальну військову операцію”. Коли стався теракт на ГЕС у Новій Каховці — через незнання чи навмисно — вони говорили “в російському місті Херсон українські війська атакували дамбу”. Це був не Sputnik, не RT, це було аргентинське національне телебачення.
— Аргентина досі не підтримала санкції проти РФ. Чи готовий новий президент це виправити? Наскільки позиція Мілея змінила ставлення аргентинців щодо підтримки України, чи ця робота лише на самому початку?
— Пояснити, з чим стикається Україна і, врешті-решт, увесь світ, — це тривалий процес.
Ось я у своїх соціальних мережах твітнув дописи, в яких є такі слова: референдум, анексія, військова ескалація, військова операція. Терміни про Україну і Росію, які прийшли в Аргентину з іншого боку планети. Останнім часом ті самі терміни використовуються щодо Венесуели та Гайани в Латинській Америці. Тому що перша країна провела референдум, щоб з’ясувати, як поставляться венесуельці до захоплення території Гайани, яка перебуває в історичній суперечці з Венесуелою. І я вказав наприкінці твіту: “Імпорт російської моделі в наш регіон може бути чимось дуже небезпечним”.
Те, що багато хто вважав дуже далеким — я говорю про війну Росії проти України — зараз стало можливим на нашому ж континенті, тільки трохи північніше.
Тому завдання полягає в тому, щоб змусити якомога більше людей зрозуміти, що ми стикаємося з цією ж моделлю політики домінування над територією і людьми.
Більшість аргентинського населення сказала б, що вони категорично проти російського військового вторгнення. Однак існує велика різниця між тим, що думає і відчуває населення, і тим, як до цього ставляться політики.
Справді, ми поділяємо страждання українського народу, але не долучаємося до санкцій проти тих, хто вчиняє ці злочини.
Посол Аргентини в Україні — Олена Мікусінскі — брала участь у всіх зустрічах на користь України, на які її запрошували, голосувала за резолюції щодо України в ООН.
Звісно, у нас були ініціативи накласти санкції на Росію, щоб продемонструвати, на якому місці перебуває Аргентина і які її наміри. Але з урядом колишнього президента Альберто Фернандеса це було неможливо. Виправдовували це тим, що під час COVID-19 Росія постачала свою вакцину в Аргентину, тож не варто руйнувати ці відносини.
Це при тому, що Аргентина за всю свою дипломатичну історію в кожній трансцендентній події у світовій історії завжди дотримувалася нейтралітету. Хтось прогнозує, що з Хав’єром Міллеєм така практика закінчиться. Можливо, буде допомога Україні, можливо, запросять українську делегацію в Аргентину — те, чого ще не було. І це ще один крок уперед.
Але те, що найближчими місяцями будуть санкції проти Росії, я особисто, не дуже вірю.
Читайте також: Нові контакти та підтримка країн Латинської Америки: навіщо Зеленський їздив до Аргентини
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
