Чому американці бояться шатдауну і з чим пов’язана відсутність статті допомоги Україні в тимчасовому бюджеті США. У чому символізм візиту Борреля до Одеси і значення проведення ним ради глав МЗС Євросоюзу в Києві. І яка механіка української формули миру. Ці та інші теми — в інтерв’ю телеканалу FREEДOM пояснив радник керівника Офісу президента України Сергій Лещенко.
Ведучий — Олексій Мацука.
“На фронті ці зміни не позначаться”
— 30 вересня Палата представників США, щоб не допустити шатдауну, підтримала тимчасовий бюджет на 45 днів, у якому, однак, не було закладено допомоги Україні. Що це означає?
— Я якось був у США в період загрози шатдауну, але того року в останній момент його вдалося уникнути. Зазначу, що для американців шатдаун — це як кінець світу. І сам факт його наближення — це гірше, ніж ураган Катріна.
Шатдаун (у перекладі “закриття”) — це, по суті, колапс держави. (У США діє закон, згідно з яким федеральним органам влади заборонено працювати, якщо в них немає фінансування. Шатдаун настає, якщо Конгрес не встигає схвалити, а президент — підписати бюджетні угоди, — ред.). Це означає, що не тільки клерки Білого дому не вийдуть на роботу, а й поліцейські не вийдуть на роботу, швидка допомога, комунальні служби тощо. Американці цього дуже бояться, тому що від цих структур залежить їхня безпека.
І, звісно, у США за всяку ціну хочуть уникнути шатдауну. І цього разу, щоб не допустити цього, ціною стала оборонна стаття щодо України, її вилучили з тимчасового бюджету. У цьому є процедурний і політичний момент.
На сьогоднішній день у нас є обіцяні Америкою ресурси, які ще не повною мірою були нам надані в частині зброї, боєприпасів, тренінгів, навчання пілотів і так далі. Тобто нам є з чим працювати.
Але, грубо кажучи, ми завтра голодними не будемо, на фронті ці зміни не позначаться.
— Було ухвалено тимчасовий бюджет, тобто буде ухвалено ще основний бюджет…
— Абсолютно вірно. Це має бути фокус нашої боротьби і наших аргументів, щоб Україна отримала допомогу для протистояння агресору.
І тут ми вже опиняємося всередині американської політичної боротьби, оскільки в Америці наближаються вибори (вибори президента США відбудуться в листопаді 2024 року, — ред.). Є президент Байден, який декларує свій похід на другий термін. І є його опоненти, на чолі яких Дональд Трамп. Вони поводяться як дзеркальне відображення: ось за що Байден “за”, ми — “проти”. На жаль, але Україна стала маркером у цьому протистоянні.
Для нас, напевно, честь, що українські війни, українські лідери змогли протистояти Путіну і потрапили на перші шпальти американських газет протягом півтора року. Відповідно, це стало темою, яку американці обговорюють, і, відповідно, це впливає на їхні вподобання. Є ті, хто проти, є ті, хто за.
Але навіть якщо ми перетворимося на найпрекраснішу націю у світі, все одно це ніяк не вплине на порядок денний в американській політиці. Тому що це є частиною політичного процесу в Америці, на жаль.
Але ми маємо знаходити аргументи для другої частини американського політикуму. Якщо демократ Байден підтримує Україну, це не означає, що в нас не повинні підтримувати республіканці. Ми маємо апелювати до спадщини Рональда Рейгана, до найпопулярнішого президента-республіканця XX століття. Для них Рональд Рейган — це величина, перед якою всі знімають капелюх.
І, ми, Україна, — це те, у що він вірив. Це падіння імперії зла, це протистояння Москві, Кремлю, загрозам, які виходять із Росії. І Україна вирішує цю проблему, не залучаючи жодного американського солдата на свою землю, і використовуючи три 3-4% не бюджету США, а оборонного бюджету США. Тобто це тільки частина їхнього державного бюджету.
Тобто нам є що відповісти. Нам є що пред’явити як досягнення. І з цим потрібно працювати.
Ми повинні апелювати до американських громадян, що ми є для них продовженням тих самих цінностей, на яких були створені США. Батьки-засновники створювали Америку точно так само, як ми зараз створюємо нову Україну — країну демократичну, прозору, з цінностями демократії, вільного ринку.
— Дійсно, ситуація з тимчасовим бюджетом у США не вплине на надходження допомоги Україні, яка вже була затверджена. Йдеться про 11,6 млрд доларів для оборонних потреб і 1,23 млрд прямої бюджетної підтримки України, а також про кошти на гуманітарні та енергетичні проєкти.
— І мене обурює, коли прихильники колишнього українського президента Порошенка починають розкручувати піар на цій темі. Ну, ви ж чудово розумієте, куди ми всі потрапили. І в цій ситуації потрібно підтримати владу. Тому що скільки б українські депутати не виступали на американських телеканалах, але все одно всі рішення сконцентровані в руках президента, глави Офісу президента, міністра оборони та міністра закордонних справ. По суті, чотири особи ведуть переговори від України. Депутат не доб’ється для України виділення системи “Петріот”.
Ось від перерахованих чотирьох осіб залежить успіх України, майбутнє України. І якби не ці люди і не українські солдати, то парламентська фракція колишнього президента зараз би сиділа в еміграції або, якби тут був режим Путіна, то в окупантів “на підвалах” або в концентраційних таборах. А замість подяки зараз такий удар у спину. Я вважаю, це підло.
— Але в Україні демократія, і кожен має право висловити свою думку. Це не те що в Росії.
— Так, попри війну, в Україні демократія нікуди не зникла.
— Немає військової цензури в ЗМІ, в інших сферах, усі мають рівний доступ до телебачення.
— Весь порядок денний для громадянина зрозумілий. Якщо він не хоче слухати владу, він іде слухати опозицію, і може зробити це на будь-якому майданчику, у будь-якій соціальній мережі, на будь-якому телеканалі.
“Це важливий символічний жест”
— 30 вересня до України приїхав верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель. Спочатку він побував в Одесі, потім — у Києві. Візит до Одеси насамперед — це який сигнал?
— По-перше, це сигнал, що є різні транспортні коридори. Що в Україну можна потрапити не тільки через Варшаву, а й через Кишинів (Боррель прибув до Одеси після візиту до Молдови, — ред.).
По-друге, те, що він провів в Україні кілька ночей. Це теж сигнал, що Україна країна, де йде запекла війна, але не на всій території. І означає, що 90% території може залишатися прийнятною і для життя, і для інвестицій, і для можливості самореалізації будь-якої особистості.
Третє, звичайно, те, що Одеса — це мета атак росіян. Вони знищують портову і зернову інфраструктуру, знищили готель у порту. І вони знищують Одесу загалом — вбивають російськомовних одеситів і знищують пам’ятки історії.
Тому, звичайно, присутність Борреля тут важлива. Це важливий символічний жест.
Потім зустріч у Києві. Саміт міністрів закордонних справ Євросоюзу — це подія, яка показує, по-перше, що альтернативи немає — Україна буде в Євросоюзі. По-друге, якщо десь, можливо, у нас провисає допомога (я натякаю на Америку), то інші країни повинні в цей момент подвоїти зусилля. Тому що, зокрема, прихильники Дональда Трампа іноді кажуть, мовляв, Україна розташована за 5 тисяч кілометрів, а ми платимо на її допомогу більше, ніж деякі країни Європи, які розташовані за 500 кілометрів.
Я не кажу, що його фраза абсолютно позбавлена логіки. Логіка тут присутня.
Я маю на увазі, що якщо один полюс нашої підтримки — США — бере тимчасову паузу, значить, інший полюс — Євросоюз — має подвоїти зусилля.
Тому що в ЄС теж є гроші, теж є зброя, теж є снаряди 152-го калібру, які дуже потрібні на фронті, там теж є винищувачі. Тобто в європейців є шанс взяти лідерство в цьому плані.
“Навіть якщо завтра перестануть стріляти, мир не настане”
— Зараз у Києві працюють понад 70 послів. Це також говорить про безпекову ситуацію. І днями на території заповідника “Бабин Яр” із послами зустрічався голова Офісу президента України Андрій Єрмак, вони обговорювали формулу миру Володимира Зеленського.
— Але ще важливо, що влітку відбулася ротація послів — помінялися посли Німеччини, Великої Британії, Канади. І перебуваючи в Києві, вони мають змогу зустрічатися з главою Офісу президента, отримувати поточний порядок денний, дізнаватися про формулу миру з перших вуст, тому що це продукт, який створено Офісом президента.
Формула миру має забезпечити не тільки безпеку, а й благополуччя майбутнім поколінням українців, і виплату справедливих компенсацій за все зло, яке росіяни принесли на нашу землю.
І це була не перша зустріч. Знахідка команди Андрія Єрмака — проводити такі зустрічі на різних майданчиках. Наприклад, вони проводилися на майданчиках концерну “Антонов”, днями — на території заповідника “Бабин Яр”. Це дає змогу візуально, фізіологічно, емоційно відчути біль української землі і трагедію не тільки 2022-2023 років, а й часів Другої світової війни. І, звісно, з перших вуст отримати інформацію.
Я не уявляю, щоб у Росії відбувалися такого роду зустрічі.
— А можеш пояснити механіку формули миру? Що це таке і чому ми про це так часто говоримо?
— Коли йдеться про війну, хтось може легковажно сказати — давайте припинимо стріляти, не буде більше вбивств і буде мир. А інші скажуть: а як же покарання за геноцид, за вбивство дітей і жінок, мирних громадян, за руйнування? А хтось каже: а як же знищена інфраструктура і продовольча безпека у світі? А хтось каже: а як же культурна спадщина? І так далі.
Тобто це сам термін “формула миру”, що складається з багатьох пунктів, дає змогу не зводити все до одного дуже вигідного моменту — мод, давайте більше не стріляти і настане мир. Ні. Навіть якщо завтра перестануть стріляти, мир не настане. Тому що є ще безліч пунктів, які потрібно виконати. І завдяки створенню формули миру вони залишаються у фокусі уваги, не дозволяють забалакати ці теми.
І виконання пунктів формули миру забезпечить гарантії на майбутнє, що це не повториться.
— До кінця року планують провести перший Глобальний саміт формули миру…
— Це питання конфіденційне, де і коли він пройде. Тому що заходи безпеки вимагають збереження цієї інформації в секреті.
Але Глобальний саміт формули миру — це також можливість об’єднати навколо однієї ідеї не тільки союзників, а й країни, які між собою погано спілкуються або не спілкуються. Це ідея миру і безпеки для України.
— Але низка послів, наприклад, Великої Британії та Канади, позитивно висловлюються про те, як Україна збирається завершувати цю війну. А реалізація формули миру — це, по суті, і є завершення війни.
— Ці країни дають позитивну оцінку, тому що вони за системний підхід. Вони люблять, щоб питання обговорювалося не на ходу, а щоб це було системно, щоб це мало довгострокові наслідки. Що якщо ми витрачаємо наші ресурси, то щоб нам довелося витратити один раз, але надовго.
І завдяки тому, що формула миру — це масштабний проєкт, ми посіли серйозне місце в їхньому порядку денному.
“Путін хотів з України зробити НДР”
— Пропоную обговорити останні вкидання російської пропаганди. Серед таких їхніх меседжів: Сили оборони України вбивають мирне населення; Україна не здатна йти в контрнаступ; у російських військ є перевага над українськими; “СВО” йде за планом, і Росія змушена, як вони кажуть, наносити ракетні удари по Україні, оскільки Росія, мовляв, захищається.
— Тут кожен пункт — це брехня. “СВО” йде за планом? Згадаймо їхні початкові плани, що Київ буде взято за три дні. І вони в це вірили. Вони реально вважали, що зайдуть до Києва, поставлять танки на Хрещатик, окупують країну, змусять президента виїхати в еміграцію або вб’ють його, поставлять на чолі України або Януковича, або Медведчука. І зроблять тут НДР.
НДР — це мрія Путіна. Він же жив у НДР, у Дрездені. Це країна ніби з атрибутами незалежності, з участю у своїх олімпіадах, у своїх футбольних чемпіонатах, але, по суті, сателіт.
І вони б свої танки не повернули в Рязань або в Ростовську область. Російські танки б стояли на Десні, у Білій церкві, на інших військових базах. Тобто як було в НДР.
Такий у них був сценарій. І вони в нього вірили. І що ми бачимо сьогодні? Від “Київ за три дні” до повітряної тривоги в Севастополі, до вибухів у Москві.
І коли дехто каже, що Україна не готувалася до війни, то відповім: Україна тільки й вистояла в цій війні, тому що готувалася.
— До речі, Володимир Зеленський ще коли влітку 2021 року був у Вашингтоні, він уже тоді порушував питання надання Україні систем Patriot (“Петріот”). І тоді так подивилися, кажуть: “А навіщо вам “Петріот”? Навіщо вам потрібен такий набір для оборони? Щось буде відбуватися, щось трапиться?” Тобто вже тоді виходить, ця дискусія починалася.
— Перед початком вторгнення у 2022 році ніхто не заперечував ризику вторгнення. Президент Зеленський говорив про інше: якщо ви попереджаєте про ризик вторгнення, то дайте нам щось більше, ніж Javelin (“Джавелін”).
— Або введіть превентивно санкції проти Росії.
— Або дайте зброю, якщо ви вважаєте, що війна неминуча.
І ось закінчилося це тим, що ми тільки зараз отримуємо цю зброю. Так, завдяки союзникам ми маємо можливість чинити опір, звільняємо наші землі, але із затримкою на рік.
Тобто те, що обговорюється сьогодні, насправді ми повинні були отримати ще на початку війни.
Хороший аргумент для американських політиків, які не підтримують допомогу Україні: якщо ви перестанете давати нам зброю, ви думаєте, що Україна складе зброю? Я півтора року спілкуюся з військовими, які перебувають на фронті. Вони не складуть зброю, навіть якщо її перестануть постачати. Вони будуть шукати можливості, будуть створювати дрони кустарним способом, але вони будуть робити диверсії, вони будуть воювати тим, що є.