Масове мінування: як російська армія перетворила територію України на бомбу сповільненої дії

Використання Росією мін і снарядів проти мирного населення, заборонені міни-пастки для збільшення жертв серед цивільних, тотальне мінування родючих українських земель у масштабах, які неможливо оцінити. Розмінування в умовах повномасштабної війни — гіркий досвід, написаний кров’ю.

Про цинічне мінування російською армією українських земель, лісів та об’єктів цивільної інфраструктури та про прагнення українців якнайшвидше та ефективніше очистити свою країну від небезпечних “подарунків” окупантів — у “Спеціальному репортажі” телеканалу FREEДOM. 

Автор — Ольга Михалюк. 

Розмінування після деокупації

Усіяні снарядами, нерозірваними бомбами, протипіхотними та протитанковими мінами поля, ліси, об’єкти критичної інфраструктури та подвір’я мирних мешканців — унаслідок розв’язаної Путіним кривавої війни, Україна, за оцінками Організації Об’єднаних Націй, стала найбільш замінованою країною світу, випередивши Афганістан і Сирію. Масштаби та кількість боєприпасів, якими країна-окупант “удобрила” українські землі, міжнародні експерти називають безпрецедентними.  

Ірпінь — місто-супутник Києва. Після звільнення від російських загарбників понад місяць місто було зачинено для в’їзду для того, щоб фахівці Держслужби з надзвичайних ситуацій разом із поліцією та добровольцями могли прочесати вулиці й подвір’я в пошуках вибухонебезпечних предметів. Тоді роботу провели колосальну, але заявки знову посипалися з поверненням людей до своїх домівок. Тому було ухвалено рішення створити саперну службу — ситуаційний центр, де приймають заявки з розмінування Ірпінської територіальної громади. Співробітники служби розповідають, що після деокупації міста цілодобовий телефон “гарячої лінії” не замовкав. 

“Оперативний черговий приймає дзвінок від громадян, фіксує виклик і точне місце. Також проводиться повне інструктування, якщо людина виявила снаряд у будинку або в парку. Потрібно відійти від предмета, схожого на вибухонебезпечний, і залишити мітку, щоб фахівці його виявили”, — розповідає начальник ситуаційного центру КП “Муніципальна варта” ІМР Дмитро Малашенко. 

Небезпечними “подарунками” російських солдатів усіяний також Ірпінський ліс — природне надбання громади, важлива екосистема, улюблене місце відпочинку місцевих жителів. Тепер прогулянки лісом суворо заборонені. В Ірпінському лісі пролягала лінія оборони регулярних російських військ — “кадировців” і строковиків. Після себе окупанти залишили сміття і залишки сухпайків, а також вкрадені в українців речі. Але також путінські солдати залишили в лісі міни та снаряди. 

Після звільнення Київської області сапери знайшли сотні боєприпасів, що не розірвалися. Скільки ще під верхнім шаром землі та в заростях — невідомо. По суті, це бомби уповільненої дії, які можуть здетонувати будь-якої миті. 

В Ірпінському лісі українська армія знищила російський командний пункт і склад із боєприпасами під час операції “Байрактар”, що стала переломною під час визволення Київської області від путінських загарбників. 

“Ми прораховували, скільки було боєкомплектів і скільки з них здетонувало, дивилися знімки з супутника. Зараз тут десь 5 млн осколків. Якщо ми говоримо про повноцінне розмінування, а це гуманітарне розмінування, то нам потрібно знайти кожен металевий предмет, ідентифікувати та забрати з ґрунту”, — пояснює Яків Ганул, начальник піротехнічної служби КП “Муніципальна варта”. 

Серед осколків металеві дротики — це начинка снарядів, якими російські війська обстрілювали місто. Використання таких боєприпасів у населених пунктах заборонено міжнародним гуманітарним правом. 

Вибухові “подарунки” російська армія залишала і в житлових будинках. Яків Ганул особисто знешкодив чимало таких “сюрпризів”. 

“Заходимо в дитячу кімнату й одразу розуміємо, що тут маленька дівчинка живе. Біля неї стоїть піаніно, все в пилу. А на піаніно ми бачимо такий відбиток великої руки та розуміємо, що його відкривали. Після того як ми потроху розібрали піаніно, знайшли снаряд до підствольного гранатомета, його звели та поставили під молоточки. Якби хтось почав грати на піаніно, снаряд би спрацював”, — згадує начальник піротехнічної служби КП “Муніципальна варта” Яків Ганул. 

У Чернігівській області є кілька прикордонних із РФ ділянок, через які російські війська вдертися в Україну 24 лютого 2022 року. Тоді вони окупували населені пункти з метою просунутися в бік Києва. 

“У Новобілоуській територіальній громаді поблизу села Рудка є лісопосадка, де стояли російські війська та їздили важкою технікою по полях”, — розповідає Іван Яремчук, начальник групи механізованого розмінування аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУ ДСНС України в Рівненській області. 

Іван — піротехнік із міста Рівне. Він працює по всій Україні: допомагав розміновувати деокуповану Херсонську область, знешкоджувати боєприпаси в Київській та Донецькій областях. Зараз працює на Чернігівському напрямку. 

“Сьогодні ми виконуємо роботи з очищення району ведення бойових дій. Працюємо на полі, ще в нас є ділянка в лісі. Одна людина – одне проходження ділянки 10 на 10. Кожен виконує свою роботу. У Чернігівській області зустрічаються ручні й осколкові гранати, ВОГи (осколкові боєприпаси для гранатомета, — ред.), снаряди різного калібру. Їх усі застосовували під час обстрілу українських територій”, — каже Іван Яремчук.  

Щоденна рутина рятувальників — це крок за кроком, метр за метром прочісувати звільнені українські землі. Місця, де не ступала нога сапера, цивільним людям відвідувати заборонено. 

“Чернігівська область — це дуже заліснена територія, тому її розмінування триватиме до десяти років. Наразі основні зусилля ДСНС зосереджені на деокупованих територіях, населених пунктах і сільгоспучастках”, — пояснює Анатолій Васильченко, головний спеціаліст відділу організації реагування на надзвичайні ситуації ГУ ДСНС України в Чернігівській області. 

Звірства російської армії відкривалися всьому світу в міру звільнення Сумської, Чернігівської, Харківської, Херсонської, Запорізької областей. Пізніше стали зрозумілими масштаби підступності та підлості ворога — тепер це найбільш заміновані регіони. 

За даними Національної поліції України, майже 1,8 тис. цивільних зазнали каліцтв і травм через підрив на мінах, залишених окупантами. Близько семисот людей загинули. Путінські солдати усіяли українські населені пункти, поля і ліси мінами не тільки, щоб стримати просування збройних сил України, а й для того, щоб спричинити якомога більше жертв серед мирних громадян. 

“Вибухові предмети знаходили де завгодно – лісосмуги, дороги, узбіччя доріг, об’єкти інфраструктури, домогосподарства та прибудинкові території, сільськогосподарські поля. Протипіхотні міни ПФМ, ПФМ-1С — це так звані “пелюстки”. Їх була величезна кількість, тому що вони встановлюються дистанційно з повітря на великій відстані. Росія активно застосовувала “пелюстки” на сході та півдні. Території, які були окуповані, ворог у прямому сенсі слова засипав “пелюстками”, — пояснює заступник начальника відділу організації спецпідготовки та кінологічної діяльності Управління вибухотехнічної служби Національної поліції України Інна Войтенко. 

Загинути або травмуватися, натрапивши на міни, може кожен, навіть професійний рятувальник. 

“Працювали ми в селі Гракове Харківської області та під час перевірки школи я натрапив на вибухонебезпечний предмет — протипіхотну міну ПФМ-1. Раніше в школі стояли російські війська, і коли наші військові звільнили селище, вони проводили артпідготовку. На території школи стояла розбита техніка, від неї розлетілися уламки, тому важко було працювати металошукачем, адже він спрацьовує на всі метали. Нам треба було перевірити стежку. Коли я почав розвертатися, стався вибух. Коли працює артилерія, ці міни ПФМ-1, як правило, розкидаються, їх присипає землею”, — згадує Олександр Бондаренко, інструктор з мінної безпеки ГУ ДСНС України в Чернігівській області. 

Сотні снарядів росіяни залишили в будинках українців. 

“Росіяни мінували побутові прилади: електрочайник, мікрохвильова піч, пральна машина. Навіть були випадки замінування дитячих ліжок — між матрацами знайшли гранату вже без чеки. Просто підіймаєш матрац і відбувається вибух”, — каже Олександр Бондаренко.  

Російські окупанти встановлювали в полях і на дорогах міни-пастки — їх закопували глибоко в землю і зверху вставляли дерев’яний кілок. Коли на цей кілок наїжджала техніка — відбувався вибух. 

“Цивільне населення нікого не цікавить, окупантів цікавить лише завдання прикрити відхід своєї ДРГ тощо. Населення вони в розрахунок не беруть. Це простежується навіть у тому, що мінуються дороги загального користування”, — пояснює головний спеціаліст відділу організації реагування на надзвичайні ситуації ГУ ДСНС України в Чернігівській області Анатолій Васильченко. 

Протипіхотні міни неспрямованої дії заборонені Оттавською конвенцією, яка передбачає повну відмову від їхнього виробництва, використання та накопичення, за винятком невеликої кількості з метою навчання з розмінування. Україна підписала конвенцію 1999 року і ратифікувала 2005 року. Цим Україна зобов’язалася не виробляти, не використовувати та знищити залишки протипіхотних мін. Росія не приєдналася до Оттавської конвенції та цинічно використовує міни-“пелюстки” проти цивільних. 

“Росія дуже активно використовує так зване дистанційне мінування. Вони використовують для цього системи, побудовані на основі “Градів” і тому подібних мінометних систем або систем залпового вогню. Для того, щоб замінувати величезні території за кілька хвилин, вистрілюють десятки, сотні, тисячі мін. Такі системи мають дуже низьку точність і визначити якісь межі такого мінного поля в принципі неможливо. Немає гарантії, що такі міни не прилетять у населений пункт, де проживають люди. Росію це не дуже цікавить”, — коментує Володимир Лисик, доцент кафедри міжнародного права Львівського національного університету ім. І. Франка. 

Заміновані поля 

Харківщина, Херсонщина, Миколаївщина — це аграрні регіони України. Пшениця, кукурудза, соняшник, які вирощують тут, — це основа продовольчої безпеки не лише країни, а й усього світу. Родючі українські землі теж заміновані, розповідають у The HALO Trust — найбільшій міжнародній організації з гуманітарного розмінування, яка працює в Україні з 2015 року. 

“На жаль, масштаби мінної небезпеки на півдні України величезні. Лише представники The HALO Trust знайшли та знешкодили понад 6 тис. мін, як автомобільних, так і протипіхотних, і ще тисячі одиниць боєприпасів, що не розірвалися. У цьому ж переліку — гранати, касетні боєприпаси, снаряди, мінометні міни. На жаль, існує широкий спектр предметів, які були використані в Україні та тепер становлять небезпеку для населення”, — пояснює командир підрозділу The HALO Trust на півдні України Жасмін Данн. 

Обстеження та розмінування полів — трудомісткий і тривалий процес, а фахівців не вистачає. Водночас простоювання земель — це збитки для сільгосппідприємств, тож фермери часто беруться самостійно розв’язувати проблему. 

“На жаль, щотижня чи два ми бачимо, як на півдні України стаються нещасні випадки. Досить часто це фермери, які намагаються повернутися на свої поля. Вони намагаються зорати землю, вони намагаються заробити на життя, але, на жаль, багато хто з цих полів все ще заміновані. У Херсонській області тракторист, на щастя, залишився неушкодженим, але його машина тепер знищена.  Це сталося під час повторної оранки внаслідок розриву касетного боєприпасу. Тож навіть просто пройти один раз — не завжди достатньо”, — каже Жасмін Данн. 

Олег Гірман — аграрій із Харківської області. Після початку повномасштабної війни він став опікуватися своїм господарством з ще більшим трепетом. 

“Коли почалася війна, я став не просто займатися підприємством, я став жити ним. Треба було перебувати тут постійно, коли літали над головою снаряди та літаки, які скидали авіабомби”, — згадує фермер Олег Гірман. 

Поле Олега, як і сотні гектарів навколо, замінували російські війська. Унаслідок цього він отримав поранення. 

“Ми розставляли таблички про небезпеку, щоб ні механізатори, ні інші люди сюди не зайшли. Я йшов, тільки поставив табличку і відчуваю в голові “клац”. А за спиною за частки секунди стався вибух. Я вже перебуваю на землі, починаю рухатися і розумію, що не відчуваю задню частину тіла. У хребет потрапили шрапнелі — металеві деталі з міни”, — розповідає фермер. 

У процесі розмінування кілька тракторів із системою дистанційного керування підірвалися на протитанкових мінах. 

“Це були сотні пластикових мін ТМ-62, не кажучи вже про лінії цільного мінування ОЗМ-72. Коли ми зіткнулися з лінією цільного мінування і ДСНС приїхало, то вони самі могли обстежити максимум 0,3 га”, — каже Олег Гірман. 

Як розміновують території в умовах війни? 

Україна не чекає закінчення війни та просто зараз використовує всі можливі способи для очищення територій. У міністерстві економіки розробили програму відшкодування фермерам за розмінування полів для того, щоб прискорити процес. 

“20% покриває агровиробник, 80% — урядова програма. Аграрії, які бажають стати її учасниками, спонукатимуть постачальників послуг, інвестуватимуть у свої компанії, найматимуть персонал”, — пояснює заступник міністра економіки України Ігор Бескаравайний. 

Уряд України підготував і десятирічну стратегію протимінної діяльності. 

“Завдання до 2033 року — 80% територій, які ми будемо контролювати, повернути до продуктивної експлуатації шляхом обстеження, розмінування, маркування. Це амбітна цифра, але цілком досяжна. Як показала практика, торік 30 тис. кв. км ми обстежили та повернули в експлуатацію”, — каже заступник міністра економіки України. 

Досвід України в розмінуванні під час активних бойових дій використовуватимуть і в інших країнах, упевнений заступник міністра економіки, де це необхідно.  

“З одного боку, на лінії фронту в нас щоденні обстріли, щоденні прильоти та водночас відбувається гуманітарне розмінування в тих районах, де це можливо зробити. Ті підходи та стандарти, які зараз напрацьовуються, у майбутньому можуть використовуватися в інших країнах, де є ця проблематика. Ми використовуємо і дрони, і супутникові знімки, і різні типи датчиків, які сканують поверхню Землі”, — каже Ігор Бескаравайний. 

Українська компанія з виробництва сільськогосподарської техніки, яка створювала технології для високоточного землеробства тепер допомагає саперам. Зараз українська розробка на етапі сертифікації. Робот-мульчер не тільки очищає поля від бур’яну, а й сканує заміновані ділянки. 

“Цю машину ми обладнали навігацією, можна бачити екран, де ця машинка проїхала, тобто ми наносимо на мапу повністю оброблену територію, і таким чином з’являться карти безпечної території. Ми залишили винос для сенсора і можна робити сканування металошукачами, магнітометрами, щоб шукати складніші протитанкові міни”, — розповідає засновник компанії з виробництва сільськогосподарської техніки, систем точного землеробства та електроніки Олександр Приходченко. 

Надалі, стверджують творці, така техніка стане в пригоді як територіальним громадам, комунальним і ремонтним службам, так і фермерам. 

“На всій території, яка деокупована, є ризики того, що є мінування біля доріг, лісу, сільгоспугідь. Було багато випадків, коли енергетики в процесі ремонту обірваних ЛЕПів гинули, бо часто невідомо, що у великій рослинності лежить. Краще спочатку пустити машину”, — пояснює Олександр Приходченко. 

Десятиліття на повне очищення українських територій від мін

За 2023 рік Україні вдалося розмінувати та повернути в експлуатацію 30 тис. кв. км землі. Потенційно небезпечними та недослідженими залишаються ще 144 тис. кв. км — це чверть території країни. 

Скільки часу може піти на повне розмінування України — спрогнозувати неможливо, адже розв’язана Росією війна триває з не меншою інтенсивністю. З досвіду інших країн, де вже завершилися воєнні конфлікти, непридатними для життя території часом залишаються століттями. У Франції після двох світових воєн “Зона Руж” або Червона зона закрита для людей, тому що досі всіяна активними бомбами. 

“Німеччина, Британія, Італія досі мають великі території, заміновані з тих часів. Досі фермери виявляють вибухові предмети. І це з урахуванням того, що в ті часи не було такої кількості озброєння. Сьогодні ми маємо іншу ситуацію і з кількістю, і з формами вибухівки, враховуючи, що Росія застосовувала і заборонені всіма конвенціями міни та вибухові предмети. У перспективі, очищення української землі від мін — це, на жаль, довгі десятиліття”, — коментує голова Української національної асоціації з гуманітарного розмінування Мері Акопян. 

За даними ООН, на 2023 рік близько 70 країн у світі досі мають проблему нерозмінованих територій — це наслідки як світових війн, так і військових конфліктів, що трапилися за останні десятиліття. 

“Компанія Halo працює в 30 таких країнах світу. Деякі з цих країн все ще сильно заміновані. На жаль, в Афганістані міни встановлювалися з 1970-х років, а саморобні вибухові пристрої стали застосовуватися недавно. Тому там теж досить складне забруднення. Є й інші країни, наприклад, Косово, яке неабияк постраждало від касетних боєприпасів. HALO працює там з моменту закінчення конфлікту”, — пояснює Жасмін Данн, командир підрозділу The HALO Trust на півдні України. 

Свідоме масове мінування території України, забруднення родючих ґрунтів, екосистем, використання проти цивільного населення касетних боєприпасів, протипіхотних мін, мін-“пелюсток”, які призводять до загибелі мирних людей і тяжких травм, — це грубе порушення міжнародного гуманітарного права, а значить — воєнний злочин. 

“Ми повинні розслідувати подібні випадки та встановлювати винних, притягати їх до відповідальності. Про такі випадки потрібно повідомляти Міжнародний кримінальний суд. Винні, зокрема, і вищі посадові особи Російської Федерації”, — коментує доцент кафедри міжнародного права Львівського національного університету ім. І. Франка Володимир Лисик. 

Наразі вже задокументовано тисячі випадків свідомого масового мінування території України російськими окупантами. 

“Це не просто викладені факти очевидців на папері, а відеоматеріали, фотографії, супутникові знімки. Є безліч різних форм доказів і це факт, з яким ми стикаємося, заходячи за кілька годин після російської армії на будь-яку територію”, — каже голова Української національної асоціації з гуманітарного розмінування Мері Акопян.  

Впоратися з наслідками цинічного і злочинного мінування територій Україні вже допомагають західні партнери. Європейський союз, США та багато інших країн уже фінансують програми, постачають технічні засоби та навчають саперів. На проєкти гуманітарного розмінування з початку повномасштабної війни до 2027 року виділено понад 700 млн доларів. 

У липні 2024 року операція з розмінування розпочалася в Чорному морі, в якому просто зараз дрейфують сотні мін. Це спільна ініціатива Туреччини, Болгарії та Румунії, адже масштаби діянь російської армії та їхні наслідки очевидні всьому світу. Розв’язана РФ кривава війна і масштаби мінування України провокують гуманітарну, продовольчу та екологічну катастрофи, які можуть торкнутися всього світу. 

Читайте також: “Федеральний округ Новоросія” — хто стоїть за проєктом і навіщо він Кремлю