Маломуж: Путіна підставила розвідка, яка боїться його

Колишній голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA розповів, як працюють розвідки різних країн, як вони допомагають Україні та яку роль відіграла російська розвідка у провалі путінського бліцкригу.

— Дані розвідки США, Великої Британії були буквально апокаліптичними, інакше не скажеш. Президент України перед початком повномасштабної агресії Російської Федерації вирішив довіритися саме українській розвідці, яка говорила про те, що Путін не візьме Київ узагалі. Хочеться почути Вашу оцінку.

— Насамперед, розвідка має функціональні завдання. Це отримання розвідувальної інформації найвищого рівня. І також радіотехнічна розвідка, яка знімає із захищених каналів зв’язку всю інформацію. Це перемовини, створення певних планів, карти, які можуть надати інформацію щодо планів. Усі дані, що надходять від агентури, технічної, космічної розвідок, зберігаються в аналітичних центрах США. Це 18 розвідок і Національна розвідувальна спільнота. Саме це і дає повну картину, яку збирають, як мозаїку, відповідно до певних напрямків, і, звичайно, отримують у результаті ці дані, які передавали Україні. Так само діє і Мі-6. Це англійська розвідка. Вона теж дуже сильна, дуже ефективна. І часто координує свої спільні дії з американською розвідкою ЦРУ. Дуже важливою складовою є Агентство національної безпеки США. Це найпотужніша технічна розумна спільнота, яка знімає інформацію з будь-яких каналів зв’язку, комп’ютерної техніки тощо. Тобто це достовірна, конкретна інформація: документи, карти, переговори найвищих посадових осіб. І ось на підставі цього  виконують загальний аналіз, дають конкретну інформацію щодо планів Російської Федерації. Саме це було за кілька місяців зробила  американська та британська розвідка. Ці матеріали передавалися нашим високопосадовцям, зокрема президенту України, а також нашим спецслужбам від каналів дружнього зв’язку. У нас укладено угоди із ЦРУ, Мі-6 та іншими розвідками щодо обміну інформацією. Ми її отримували. Але наша розвідка, розуміючи, що це дуже важлива інформація, актуальна та достовірна, має оцінити, орієнтуючись на свої дані, сукупність даних. І тоді роблять загальний висновок.

Але тепер виникло питання: а чому ж ми активно не реагували на розвіддані США та Британії. Реагували. Відповідно, ця робота тривала. Зрозуміло, що і президент України, й інші наші керівники намагалися якось усунути  напруження та вийти на модель не військових  операцій, а миру. І ми пам’ятаємо, що всі ініціативи президента України, були спрямовані саме на мирний процес. Він неодноразово пропонував проводити перемовини у складі західних партнерів, Путіна і, зрозуміло, президента України.

Росія обирала кілька тактик. За розвідданими, ми зараз не все точно знаємо, але передбачалося, і ми, мабуть, пам’ятаємо, що основний удар планували на 16 лютого. Але було проведено дуже ефективну роботу. Вийшли дуже жорстко різними каналами для того, щоб Путіна попередити про наслідки, про можливі негативні сценарії їхнього наступу у воєнному форматі. І 16 число відклали. Але мілітаристські кола Путіна, я прямо скажу, і, звичайно, сам Путін за кілька днів оцінили, що більш виграний та ефективний варіант – це, звичайно, війна. Це легка військова операція. Його переконали розвідники, насамперед, служба зовнішньої розвідки РФ, що в Україні нічого робити: впродовж буквально двох-трьох днів буде виконано основні дії, на росіян уже чекають. Як йому говорили, 80% громадян України позитивно ставляться до Путіна і готові сприйняти його парафію. Це стало не просто оперативним провалом, а системним, ідеологічним, філософським провалом.

— Якщо провал, отже, мають летіти голови наближених до російського президента?

— Саме секрет у самій верхівці Росії. Я особисто знаю кожного, і, звичайно, вони там завжди мали якісь агресивні наміри щодо України. Ми пам’ятаємо, як хотіли підняти кримських татар на війну, щодо Чечні був план, 2008 року перед подіями в Грузії хотіли війну розпочати з Україною паралельно за грузинським сценарієм. Це все ефективно виявляла розвідка України. Попереджалося оперативними дипломатичними шляхами, з урахуванням наших партнерських можливостей, навіть з урахуванням можливого розблокування нейтралітету НАТО. Росія завжди відступала. Відповідно, у цій ситуації ці мілітаристські настрої наростали. І ми говоримо, чи помилилися розвідки Росії? Так, вони не лише помилилися. Вони зазнали стратегічного провалу. Чому? Тому що вони не просто не давали об’єктивної інформації. Вони йшли у фарватері політики Путіна. Ось як колись Сталіна. Коли він не хотів вірити нікому: ні розвідникам, ні контррозвідникам. На ці всі ідеологічні формати в адміністрації президента Путіна, на всі інформаційні системи витрачалися десятки мільярдів доларів,

У рамках ФСБ був п’ятий департамент розвідки. Це розвідники, які нібито контролюють усі регіони. Тобто, як було за Союзу, контроль за всіма республіками, цей підрозділ точно контролював і сформував позицію, яку хотів чути Путін, хибну позицію. І в цій ситуації вони повідомляли, що соціальні ресурси тут у нас вичерпані й опору не буде. І саме вони глибоко не оцінили нашої філософії, що український народ об’єднається проти агресії. Я їх тоді переконував на багато років уперед, будучи керівником розвідки. Ми давали дуже жорсткі рекомендації: не лізьте в Україну, народ підніметься, об’єднаний народ непереможний, хоч би якими величезними ви були. Вони були в ілюзіях, розвідники та контррозвідники працювали під ідеології, а не реальні формати.

Чи були альтернативи? Я скажу: були. Вийти з кризи, зняти воєнне напруження , вийти навіть із ситуації, вирішивши питання щодо Донбасу, а пізніше з Кримом різними каналами. Це називається «операція впливу», яка може бути спрямована на запобігання агресії, а з іншого боку – створення умов для мирного існування. Все це робили, пропонували Росії. Але вони настільки вже були зациклені, розвідники настільки дезорієнтовані, та й боялися Путіна.

Ми пам’ятаємо, як керівник СЗР на засіданні Ради безпеки перед визнанням цих фейкових “республік” тремтів, як він затинався. Я вам скажу, наші розвідники вільно дають інформацію президенту, дають альтернативи, вступають іноді в дискусії і правильно роблять, бо мають виробити якесь спільне рішення, орієнтуючись на реальні принципи. Так само діють колеги із США, Британії, Німеччини, Ізраїлю. Тобто розвідка не повинна підігрувати ідеологічному бажанню керівника. Вона має давати дуже об’єктивну інформацію, давати сценарій дій.

— А якою є мета сьогоднішніх даних розвідок Британії, США, інших країн? Вони говорять про плани Путіна, про те, як путінська армія розгортається і таке інше?

— Насамперед, звичайно, щоб запобігти таким діям, які зараз демонструє Росія. Вони чітко дають напрямок. Ми знаємо, що російська армія йде зараз на схід та південь України, що формуються нові частини. Це одна із моделей протидії. З іншого боку, вони розуміють, що ми знаємо їхні плани, готуємо потужні контрудари за підтримки наших партнерів. Тому це операція впливу, але вона не лише інформаційна. Усі сили будуть спрямовані на те, щоб запобігти сценаріям просування на схід та південь, щоб повністю звільнити Україну. Тому Росію змушують не лише не проводити цих операцій, а й виходити на переговорний процес. Має бути вихід з війни на умовах цивілізованого світу, на умовах інтересів України. Це буде правильно.

Путін потрапив у пастку. Він не розуміє, що це може бути його кінець. Війна в Україні – це початок кінця, а далі буде розвал Росії. Плюс вплив Китаю, але Китай має свої суперінтереси. І тому Путін наразі – між молотом і ковадлом, між цивілізованим світом та Китаєм. Тому він не має перспектив. Нехай усвідомлює сьогодні, що треба припиняти війну.