На Донеччині після обстрілів російською армією розбито і зруйновано десятки медичних центрів, а вцілілі продовжують надавати допомогу місцевим жителям. Працюють і лікарні в прифронтовій зоні. Попри постійні артилерійські та авіаудари окупантів, лікарі не залишають небезпечні місця і продовжують лікувати людей. В одній із таких лікарень недалеко від передової побувала знімальна група телеканалу FREEДОМ.
Жителька Селидового Ірина Іллівна єдине, що чітко пам’ятає після влучання російської ракети по багатоквартирному будинку, — дзвінок від сусідів зі словами: “Іро, ви живі?”. Перебуваючи в шоковому стані жінка одразу й не зрозуміла, що важко поранена.
“У мене відірвані всі пальчики, у мене була вся кисть відірвана. Тепер усі їх з’єднали і йде зараз на поправку все”, — сказала вона.
Житель селища Гостре Леонід Григорович дістав поранення від ударної хвилі під час обстрілу майже тиждень тому. Населений пункт розташований за 7 км від Мар’їнки, де запеклі бої тривають від початку повномасштабного вторгнення Росії.
“Спиш, не спиш, документи все під собою, одягненим спиш, тільки клац — і все, клац і все, хата аж тремтить вся”, — поділився чоловік.
Із температурою майже сорок із зони бойових дій до лікарні привезли й жительку села Первомайське Світлану. За словами жінки, думала, що не доживе до ранку.
“Додому сходила до себе, у мене хата своя була, хата розбита, нічого немає. Я прийшла, засмутилася в суботу, а в неділю злягла”, — розповіла вона.
Лише за десяток кілометрів від зони бойових дій — у Селидовому — продовжує працювати лікарня. Лікарі щодня приймають тут поранених цивільних із прифронтових населених пунктів. Допомогу надають цілодобово. Наприкінці минулого місяця Селидівську лікарню ракетами атакувала російська армія. Однією ракетою було розбито поліклініку, другою зруйновано інфекційний корпус лікарні, де перебували важкі пацієнти.
“У відділенні на лікуванні перебувало понад 20 осіб, лікувалися хворі з пневмонією, ковідом. У той момент перебували дві медичні сестри, дві молодші медичні сестри. Одна трохи постраждала, а так усі живі й здорові, відбулися переляком”, — розповіла завідувачка інфекційного відділення Селидівської міської лікарні Ірина Краснопер.
Після того удару медичні працівники пошкоджених обстрілами відділень наступного дня продовжили роботу. Кажуть, люди хворіють.
У поліклініці за день можуть прийняти понад 150 осіб. Багато пацієнтів зі сльозами на очах кажуть слова подяки медикам, які там працюють.
“Дбають про людей, ми тут не самотні. Тому скажіть всій Україні, що ми не залишилися на самоті, про нас піклуються. Дякую”, — сказала жителька Селидового Галина.
Навіть після того масштабного ракетного обстрілу російськими військами жоден медик не відмовився продовжувати свою роботу.
“[Лікарі не поїхали] — це усвідомлений вибір. І, напевно, колективний настрій, який був, сприяв кожному і пережити, відновитися після особистого внутрішнього стресу, і пережити цей колективний стрес, адже всі розуміють, що небезпека нікуди не пішла, вірогідність повтору цих варварських інцидентів зберігається”, — прокоментував директор Селидівської центральної міської лікарні Ігор Кияшко.
Селидівська міська лікарня — одна з тих небагатьох, що сьогодні розташована максимально близько до лінії фронту. Тут виконують клятву Гіппократа понад 350 медичних працівників.
Читайте також: Подвійний російський ракетний удар по лікарні Селидового — репортаж FREEДОМ з місця трагедії (ВІДЕО)