Майбутнє РФ після війни: сценарії розпаду імперії — обговорюємо з експертами

Розв’язана Москвою війна проти України робить дедалі хиткішою внутрішню обстановку в самій Росії. Є регіони, населення яких у своїй більшості не хоче брати на себе відповідальність за все вчинене військами РФ в Україні, і бачить своє подальше майбутнє поза межами Росії.

Ситуацію наочно показали результати проведених у лютому 2023 року онлайн-референдумів у п’яти російських регіонах за відокремлення від РФ.

Кенігсберг (Калінінград та область) — 72,1%, Інгрія (Санкт-Петербург і Ленінградська область) — 66,2%, Кубань (Краснодарський край) — 55,7%, Сибір — 63,9%, Урал — 68,2 %.

На підході аналогічні референдуми ще у кількох регіонах Росії.

Про те, чи зможе соціальна думка сьогоднішнього населення РФ призвести до розпаду імперії, і які ще можуть бути варіанти існування Росії після завершення війни українською перемогою, — в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Олег Дунда, народний депутат України;
• Ілля Пономарьов, екс-депутат Держдуми, автор каналу “Утро февраля”;
• Денис Безлюдько, журналіст, співкоординатор проекту “Референдуми вільних народів ПостРосії”;
• Олександр Краєв, експерт-міжнародник.

  ОЛЕГ ДУНДА: Регіони більше не хочуть годувати Москву

— Такого об’єднуючого фактора, як “русскій”, не існує. Його Москва намагалася просувати десятки років і на цьому будувала свою імперію. Як виявилось, кожен сам за себе.

Основним почуттям до Москви, незалежно від регіону РФ, є ненависть, яку можна описати однією простою фразою “досить годувати Москву”.

Москва оббирає регіони. Фактично столиця РФ живе за рахунок ресурсів, на яких мають жити, і на яких мають багатіти безпосередньо жителі тих регіонів, де ці ресурси знаходяться.

Пітер може бути за статусом як Сінґапур — ворота у великий регіон. Або таким собі Нью-Йорком, що став воротами США. Через нього йшли усі торгові шляхи. Усі переселенці насамперед знайомилися із США через Нью-Йорк. Санкт-Петербург може бути багатим і процвітаючим у статусі воріт до великого Євразійського континенту.

Наприкінці лютого у таких регіонах як Кенігсберг, Інгрія, Кубань, Урал, Сибір відбулися онлайн-референдуми за відокремлення від РФ. Участь взяли понад 5 млн жителів Російської імперії. Більшість у кожному регіоні проголосувала за незалежність.

Нещодавно було озвучено, яким чином це буде імплементуватися, у тому числі з праймеріз нових лідерів, які можуть очолити регіони, з напрацюванням там законодавчих документів, звернення до міжнародних інстанцій та організацій щодо визнання цих регіонів.

За відпрацьованим механізмом на початку червня планується проведення референдумів по Новгородській республіці, Білгородській, Воронезькій та двох національних республік: Чувашія та Карелія.

Ілля Пономарьов: У спільній декларації російських опозиційних сил є антиімперські положення

— Основне питання, яке в принципі є у Заходу — чи достатньо змінити Путіна для того, щоб сказати, що перемогу досягнуто чи ні? Наша головна позиція, яку ми постійно озвучуємо: зміна Путіна на будь-яку іншу фігуру, неважливо це з його оточення чи з опозиції, — це не перемога, бо це збереже систему, це збереже імперію, це збереже небезпеку для всіх навколишніх країн.

У спільній декларації російських опозиційних сил є антиімперські положення, які говорять про повагу прав російських регіонів та неприпустимість здійснення імперської політики щодо них.

На польських вказівниках написано Królewiec (у 1946 році Радянським Союзом місто з німецькою назвою Кенігсберг було перейменовано на Калінінград, німців депортували звідти — ред.). Москва на це болісно реагує. У Кремлі розуміють, що Калінінградська область — окупована територія.

Обговорювалася ідея зробити цю територію великою вільною економічною зоною, яка була б інтегрована в європейський простір і де діяли б особливі закони. Але, як воно буде повинні визначити самі люди, які там живуть.

Те, що поляки привертають до цього увагу і ставлять цю проблему на порядок денний, за це їм велике дякую.

ДЕНИС БЕЗЛЮДЬКО: Розпад Росії неминучий

— Росія у нинішньому вигляді імперії існувати більше не може. Військова поразка лише прискорить процес розпаду РФ.

Думаю, на місці нинішньої РФ буде десяток нових незалежних національних чи регіональних держав.

Оточення Путіна знаходиться у ситуації, коли на перебіг подій вже не може вплинути. Вони можуть нічого не робити — це все одно веде до розпаду або вони можуть перешкоджати подіям, але це ще більше веде до розпаду.

Там цілий клубок проблем, починаючи від того, що на території нинішньої Росії кілька тисяч міжетнічних конфліктів, що тліють, закінчуючи війною між кремлівськими вежами за вплив.

Є ще регіональні еліти, які зараз поки що тихо спостерігають зі сторони, чим це все закінчиться. Як тільки вони відчують можливість того, що у своєму маленькому регіоні вони можуть взяти владу у свої руки, спираючись на приватні армії, які вже по регіонах Росії набираються, вони це зроблять.

Ці процеси всередині частково розгойдує ще й громадянське суспільство.

Той же Пригожин, який зараз конкурує з Шойгу та з іншими угрупованнями — Міноборони намагається ПВК “Вагнер” кидати в найнебезпечніші точки, щоб зменшити загальну кількість багнетів Пригожина, який уже кинув оком на Брянську та Курську області. І я думаю, що, якщо дійде до якогось відкритого конфлікту всередині російських еліт, Пригожин може оголосити про створення, скажімо, Курської народної республіки і прибіжить домовлятися з українською владою.

Рамзан Кадиров може раптово згадати, хто насправді замовив убивство його батька, і підніме якесь повстання і в Чечні.

Є ще досить впливові клани, які здатні на таке, щойно зрозуміють, що Москва не зможе придушити їх силовим шляхом, бо вся сила зосереджена у боях проти України.

Серед претендентів на такий сценарій половина маленьких республік Північного Кавказу: той самий Татарстан, Башкортостан, які провели ще у 90-х роках референдум за свою незалежність.

Є Далекий Схід, який теж є проблемним для московської влади. Є Урал із Ройзманом, якого зараз намагаються, скажімо так, тягати по судах та всіляко пресувати, чим фактично самі виховують регіонального лідера, який може вийти і сказати: Урал має бути вільним.

ОЛЕКСАНДР КРАЄВ: Де має бути сама Росія – питання історичної складності

— Для того, щоб змінилося мислення більшої частини населення Росії на демократичне мислення, Російська імперія не повинна існувати хоч у якомусь залишку.

Виникає історична складність питання: Де має бути сама Росія? Тува — це Росія? Далекий Схід — це Росія? Татарстан, Урал, Чечня, Дагестан — це Росія чи щось окреме?

На жаль, це ті процеси, на які нам впливати дуже складно. Нам дуже складно зрозуміти, як змінити мислення поколінь росіян — при Путіні виросло по суті півтора покоління. Ті, хто був ще маленьким, коли він прийшов до влади. Ті, хто народився вже при ньому. По суті, Путін класичний у цьому плані диктатор.

Зараз Росія — це, по факту, імперія, федеральними правами там і не пахне.