Люди виходять на протести в той момент, коли влада дає слабину, — російський соціолог

Революції і повстання виникають, коли громадяни відчувають ослаблення режиму. Про це сьогодні, 8 серпня, в ефірі телеканалу FREEДОМ заявив російський соціолог, політолог, публіцист Ігор Ейдман.

“Знаєте, є загальні соціальні закони, які історія багато разів підтверджувала, їх відповідність реальності. В умовах масового терору люди ніколи і ніде не борються в масовому порядку: не виступають, не виходять на вулиці. Так влаштована людина — раціонально. Головний інстинкт людини, це інстинкт самозбереження”, — сказав він. 

У більшості людей цей інстинкт превалює над іншими, підкреслив Ейдман. 

“Усі революції, повстання, демонстрації, протести відбуваються тоді, коли влада дає слабину, а не коли вона репресує і б’є будь-кого по голові кийком. Коли вона сама йде на якісь реформи або проявляє свою слабкість, проявляє лібералізм, демонструє відсутність волі до того, щоб придушувати людей, які вийшли на вулицю”, — каже він.

Політолог зазначив, що аналогічно було і в Радянському Союзі, зокрема за часів перебудови — період з 1985 до 1991 року.

“Тоді населення зрозуміло, що влада ослабла, що влада грає в якісь ігри, в реформи, і вже більше не карає за протест і антиурядову діяльність. Люди почали виходити на вулиці, власне, це все закінчилося в серпні 1991 року. Славнозвісний ГКЧП [Державний комітет з надзвичайного стану], теж не наважився на радикальні дії з придушення. Якби вони зважилися, як це зробили на площі Тяньаньмень китайські комуністи, то, можливо, досі б ми з вами жили в СРСР. Отже, ситуація нинішня, вона якраз перешкоджає протестам, а не мотивує їх”, — підсумував Ігор Ейдман.

Читайте також: “Під прицілом силовиків — звичайні люди”: тиск путінського режиму на росіян посилюватиметься і розширюватиметься, — Полозов

Раніше російський опозиційний політик Дмитро Гудков зауважив, що обидві сторони — як еліти, так і звичайні громадяни Росії — вже розпізнали, що стан президента Володимира Путіна викликає певні сумніви. Вони вбачають необхідність у притомному лідері, який зможе вести діалог з міжнародною спільнотою.