Лукашенко всьоме планує “не триматися за владу”: події в Білорусі обговорюємо з білоруськими експертами

Олександр Лукашенко керує Білоруссю вже 30 років. З них не всі роки правління легітимні з погляду міжнародного права і принципів демократії. Не так давно він заявив, що має намір знову балотуватися на пост президента у 2025 році.

Згідно з внесеними до Конституції Білорусі поправками, він отримав можливість брати участь у президентських перегонах необмежену кількість разів. Експерти впевнені, що йому не важко буде виграти в цих президентських перегонах, адже він уже постарався усунути конкурентів і репресувати всіх незгодних.

“Легітимний” до кінця?

За рік у Білорусі затримали понад 4 тис. осіб, а псевдовибори до білоруського парламенту 25 лютого відбулися без участі міжнародних спостерігачів. У Державному департаменті США “вибори” назвали фіктивними.

“Режим продовжує утримувати понад 1400 політв’язнів. Усі незалежні політичні діячі або заарештовані, або були змушені залишити країну. Усім незалежним політичним партіям відмовили в реєстрації”, — заявив представник Державного департаменту США Меттью Міллер.

Ще до початку парламентських “виборів” правозахисники, міжнародні спостерігачі та опозиціонери наголошували, що голосування — формальне, а влада обере тих кандидатів, яких вважатиме за потрібне. У Білорусі залишилося тільки чотири зареєстровані партії, усі — провладні. Ніхто з них не дозволяє критики Лукашенка.

Міжнародна спільнота робить такі висновки, озираючись на події 2020 року. Тоді кандидатів Сергія Тихановського і Віктора Бабарико заарештували після спроби стати в опозицію до Лукашенка на президентських виборах. І вони досі перебувають в ув’язненні. Після голосування в країні відбулися масові протести, під час яких мітингувальників затримували і жорстоко били силовики. Відтоді репресії з боку Олександра Лукашенка ставали дедалі жорсткішими.

Наразі у всіх незгодних із політикою влади можуть відібрати майно згідно з відповідним законом, який набув чинності 6 січня. А політичних опонентів Лукашенка планують позбавляти громадянства.

https://youtu.be/8sYWUVJb-2M

Наступного дня після парламентських виборів Рада Євросоюзу на рік продовжила санкції, пов’язані з внутрішніми репресіями в Білорусі та підтримкою війни Росії проти України.

У Раді зазначили, що, починаючи із серпня 2020 року, було запроваджено кілька послідовних раундів індивідуальних і секторальних санкцій щодо осіб, відповідальних за внутрішні репресії та порушення прав людини в Білорусі.

“Цими заходами ЄС сигналізує відповідальним політичним та економічним гравцям, що їхні дії та підтримка режиму і Росії обходяться дорого”, — підкреслюється в повідомленні.

Наразі в санкційному списку 233 фізичні особи, включно з Олександром Лукашенком, і 37 юридичних осіб.

Коментарі експертів

“Я свою кандидатуру запропоную на цих виборах. Але якщо буду відчувати, що ви категорично проти, звісно, буду переживати, але, тим не менш, ви повинні мою кандидатуру відкинути на виборах. І я пообіцяв, що синіми пальцями за крісло триматися не буду”, — сказав Лукашенко у 2019 році.

Події 2020 року показали, що він усіма силами якраз “тримається”.

Про те, яке майбутнє чекає на Білорусь з іще одним президентським терміном нелегітимного президента в разі, якщо він переможе, в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Франак Вячорка, радник лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської;
• Валерій Мацкевич, білоруський політик, представник Координаційної ради демократичних сил Білорусі;
• Ілля Добротвор, головний редактор видання “Белорусская правда”;
• Анна Красуліна, прессекретарка лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської.

ФРАНАК ВЯЧОРКА: Білорусь — тепер та сама окупація

— Ми бачимо, що політика Путіна в Білорусі не відрізняється особливо від того, що він робить на окупованих територіях. Це придушення інакомислення, знищення громадянського суспільства і будь-яких медіа, знищення ідентичності, русифікація.

Усе, що відбувається на окупованих територіях, відбувається також зараз у Білорусі. Тому жодних вільних виборів під Путіним чи під Лукашенком очікувати не варто, лише їх імітацію. Ми очікуємо посилення тиску на суспільство в Білорусі, але, я думаю, і в Росії ситуація буде також погіршуватися.

Тому що, якщо реакції немає, то такі доморощені диктатори, як Лукашенко і Путін, просто відчувають безкарність і дедалі більше і більше перетинають “червоних ліній”.

Для Лукашенка головне, щоб його чув і слухав Путін. Тому що Путін — це єдина гарантія, єдина “паличка”, за яку він тримається, опускаючись дедалі глибше під лід. Для нього важливо, щоб Путін допомагав у військовий спосіб, утримував його на його ролі. І він їздить на уклін до Путіна щомісяця саме з такою метою, бо навіть його силовики не бояться Лукашенка, але бояться Путіна.

Тому Путін для Лукашенка — старший “браток”, за спиною якого можна ховатися. Лукашенку давно вже наплювати на думку народу, білоруського суспільства. Він уже навіть перестав якимось чином загравати з білоруською аудиторією, і всі його візити Білоруссю — по військових частинах, всі його селекторні наради з керівництвом силовиків.

Під виглядом мілітаризації Лукашенко намагається “закрутити гайки”, “скрутити голови”, як він каже, щоб для нього не було ризиків внутрішнього перевороту, нових протестів.

Він посилює силовий апарат, дозволив військовим стріляти по протестувальниках без попередження. Це все для посилення репресій.

А інша мета — переналаштувати промисловість на військові рейки і заробляти на війні на крові українців. Ми бачимо, що на підприємствах цивільного сектору вони відкривають окремі цехи, які продукують зброю для російської армії. Звичайно, це не можна ігнорувати. Тому тут міжнародна спільнота має дати чітку відповідь, насамперед санкціями.

Іронічно вибори в Білорусі називають “СВО” — спеціальна виборча операція — з військовими, з контролем над дільницями. Жодного альтернативного кандидата не зареєстрували навіть для видимості демократії, не кажучи вже про міжнародних спостерігачів. Тому чекати якогось визнання виборів не варто.

Лукашенко намагається позбавити громадянства всіх, хто не живе в Білорусі. Він розуміє, що за кордоном підтримки для нього немає. У Білорусі він може ще контролювати людей за допомогою КДБ і силовиків. А тих, хто виїхав у вільні країни, уже не проконтролюєш.

І тому вони не мають ні можливості оновити паспорти, ні виписати свідоцтво про народження дитини. За фактом люди залишаються без громадянства, а це до 2 мільйонів білорусів за кордоном. З них до півмільйона виїхали після 2020 року. Це помста білорусам за те, що вони не послухалися, виявилися нелояльними до Лукашенка.

Він таким чином не просто забирає виборчі права, він безпосередньо порушує Конституцію Білорусі. Якби він міг, він би просто всіх виключив із громадянства. Поки що з формальних причин не знайшов ще механізму, але придумає ще.

ВАЛЕРІЙ МАЦКЕВИЧ: Розмови Лукашенка про транзит влади канули в Лету

— Лукашенко здійснює спецоперацію з переходу власного режиму від авторитарної системи до тоталітаризму, по суті, сталінських часів. Ми вже бачимо зараз виразні ознаки цього.

Мрія Лукашенка — правити до смерті. Для цього йому необхідно бути корисним Путіну, як гаранту і спонсору своєї влади. І його “кокетство” про те, що це, мовляв, останній [президентський] термін, закінчилося. Розмови про транзит влади канули в Лету. Для нас це не сюрприз.

І тут, звичайно, Лукашенко розуміє, що триматися за владу він може, тільки перебуваючи в одному човні зі своїм кремлівським куратором. Точніше, він повинен виконувати всі його вимоги і навіть вгадувати бажання Путіна. Таку риторику ми теж часто чуємо. Зараз він готується до режиму функціонування, який можна порівняти з Північною Кореєю.

Переслідування родичів політв’язнів — це одна з ознак нового рівня репресій. Це частина переходу від індивідуальної відповідальності до колективної. Ось ми вже чуємо, коли Лукашенко каже, що батьки відповідають за дітей, а за студентів відповідають викладачі. І також — чоловік за дружину, брат за сестру. І зараз ми все частіше чуємо фрази про “зраду Батьківщині”, “ворогів народу”. Усе це Лукашенко зараз намагається “узаконити”.

Катастрофічна ситуація з тим, що в Білорусі зараз, за останніми даними, перебуває менше 8 мільйонів людей. Уже всі відомства б’ють у набат, адже працездатного населення залишилося просто критична кількість з точки зору функціонування економіки. Але збереження особистої влади для Лукашенка набагато важливіше, ніж добробут країни чи, тим більше, якісь інші показники.

ІЛЛЯ ДОБРОТВОР: Наступника у Лукашенка не буде

— Лукашенко неодноразово звертав увагу, що якщо він — не президент країни, то він — буде у в’язниці. Він це прекрасно усвідомлює багато років.

Вибори в Білорусі мають специфіку: після таких потужних кампаній, як у 2010 році, ідуть слабенькі, мляві кампанії, як у 2015, які не викликали ні протесту, ні інтересу з боку білоруського народу. Потім стався новий сплеск 2020 року. Найімовірніше, якщо оцінювати реально перспективи, нічого не буде.

Лукашенко також залишиться при владі. Він укотре самопризначиться. Тому нікому ці вибори не будуть цікаві. Не буде якихось яскравих опозиційних кандидатів. Ми бачимо, що і російська влада вчиться у Лукашенка і просто не реєструє небезпечних, на її думку, конкурентів.

Лукашенко піде тільки вперед ногами, він буде чіплятися за владу. Він нікому не довіряє, тому ніякого наступника не буде. Лукашенко на цей ризик не пішов, навіть коли Путін робив рокировку з Медведєвим. Хоча Лукашенко на той момент юридично був у такій самій ситуації, але не ризикнув тоді, у спокійніші роки, провести операцію, хоча б тимчасову, з наступником. Тому я не думаю, що зараз щось зміниться.

В принципі, чотири конкуренти в нього теоретично може бути. Як мінімум, буде два. Не буде сплеску самовисуванців, як на попередніх виборах. Не буде навіть спроби реальних політиків взяти участь у цій кампанії.

Не буде навіть спроби, усіх зіб’ють на старті. Ніхто не дасть повторити ситуацію 2020 року. Влада не зробить такої помилки, як із реєстрацією Тихановської (Світлана Тихановська, — ред.) кандидатом у президенти. Влада теж вчиться на своїх помилках, тому будуть абсолютно стерильні вибори, приблизно такі, як зараз проходять у Росії. Те саме відбудеться в Білорусі. Просто це буде менш цікаво і менш помітно для світу. Ну, призначив Лукашенко себе вкотре, окей, що поробиш?

Ми на піку репресій і, безумовно, до виборів нічого зупинятися не буде. Список із понад 100 тисяч білорусів, які так чи інакше брали участь у протестах [2020 року], поступово опрацьовуватимуть, будуть постійно саджати людей у в’язницю.

Безумовно, у страху триматимуть тих, хто виїхав і в кого залишилися родичі в Білорусі. Намагатимуться зробити картинку, що й ті, хто виїхав, щось намагаються зробити (захопити частину країни, — ред.), хоча це неправда. Перебуваючи за кордоном, ти ніяк не можеш вплинути на ситуацію в країні.

АННА КРАСУЛІНА: Білорусів уже не обдуриш

—Ці вибори були б цікаві, якби це були вибори, а це постановка, фарс, підробка і відсутність будь-якого вибору в умовах репресій. Це зґвалтування народу, коли з автоматами ходили на дострокове голосування проти беззбройних людей.

Білоруси чинять опір спробі Лукашенка коронувати себе, але поки що цей опір — підпільний, це саботаж, відсутність прийняття легітимності Лукашенка. Білоруський народ зараз воює проти Лукашенка поки що без зброї. Поки що зброя на боці Лукашенка, але час на нашому боці.

Самі білоруси прекрасно розуміють, що відбувається, і їх обдурити неможливо, тому що кандидати попередніх виборів досі у в’язниці, причому навіть ті, хто не був кандидатом.

Я нагадаю, Тихановський опинився у в’язниці ще 29 травня, за три місяці до виборів і до початку протестів. За що сидить банкір Віктор Бабарико? Це розуміють білоруси.

Але інше питання, що міжнародна спільнота має це теж чітко розуміти. Повинні розуміти ті, хто не перебуває в цій атмосфері. Тому ми так доводимо цю ситуацію.

Те що білоруси проти Лукашенка, виражається в тому, що вони не приходять на виборчу дільницю. Тому що прийти і проголосувати проти означає участь у виставі Лукашенка. Люди не хочуть таким чином легітимізувати цей процес.

Лукашенко не спробував якимось чином налагодити стосунки з народом. Навпаки, відбуваються репресії. Він по-іншому не вміє. Якби він якось відновив соціальний договір, спробував підвищити зарплати, надати якісь можливості для бізнесу або щось подібне. Але нічого цього не сталося. Навпаки, він “закручує гайки”.

Читайте також: Лукашенко переводить держапарат Білорусі на умови воєнного часу — причини (ВІДЕО)