Лукашенко вчиться у Путіна блефувати: чи з’явиться в Білорусі “Орешник” — прогнози експертів

Глава Кремля Володимир Путін заявив, що на території Білорусі у 2025 році можуть бути розгорнуті системи “Орешник”. У листопаді цією балістичною зброєю середньої дальності Росія один раз вдарила по українському місту Дніпро.

Експерти зазначають, що характеристики “Орешника” дають змогу Росії знищувати далекі цілі, тож немає значення, буде система розміщена в Білорусі чи ні — за потреб ракета дістанеться призначеної цілі. Проте поширення міжконтинентальної зброї між країнами, де правлять диктатори, — це поганий сигнал для всього світу.

(Не)страшний “Орешник”?

Під час засідання “вищої державної ради Союзної держави” в Мінську 6 грудня самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко похвалив Росію за успішний пуск “Орешника”. Того дня Лукашенко і Путін підписали “договір про гарантії безпеки із застосуванням усіх наявних сил і засобів”. Тож глава Кремля заявив, що розміщення “Орешника” можливе в другій половині наступного року.

Путін заявив, що в разі розміщення “Орешника” на білоруській території “визначення об’єктів ураження на території ймовірного противника, безумовно, залишатиметься за військово-політичним керівництвом Республіки Білорусь”.

Ракета є експериментальною. Ракетного удару по Дніпру 21 листопада завдано російськими окупантами зі складу ракетного комплексу “Кедр”, заявили в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. Ракету розроблено на основі моделі міжконтинентальної балістичної ракети “Рубеж”.

Росія випустила “Орешник” по Дніпру під час масованого обстрілу України 28 листопада. У Кремлі тоді виправдовували свої дії нібито відповіддю на дозвіл Києву завдавати далекобійних ударів по території РФ.

Президент України Володимир Зеленський, коментуючи атаку, наголосив, що Росія застосувала нові ракети через страх ураження.

“Наш божевільний сусід укотре показав, який він насправді і як він зневажає і гідність, і свободу, і взагалі життя людини. І як він боїться. Боїться настільки, що застосовує нові ракети. Очевидно, що Путін використовує Україну як полігон. Очевидно, що Путін боїться, коли поруч із ним просто є нормальне життя. Коли в людей є гідність. Коли країна просто хоче бути і має право бути незалежною. Путін робить усе що завгодно, тільки б не дозволити сусідові вирватися з його рук”, — заявив глава Української держави.

Ймовірно, Білорусь — теж країна, яку Путін не хоче випускати зі своїх рук. А Лукашенку поки що цього достатньо.

Через кілька днів після зустрічі з Путіним Лукашенко заявив, що “Орешник” в Білорусі планують розмістити так, щоб відстань до об’єктів ураження була мінімальною.

“У нас від розміщення стратегічних ядерних ракет майданчики збережені… У нас десятка три таких майданчиків. Ось ми виберемо, тому що там мінімальна відстань до об’єктів ураження має бути. Розмістимо і націлимо”, — сказав Лукашенко.

Він додав, що поставив Путіну умову, що цілі для потенційних ударів “Орешником” визначатиме білоруська, а не російська сторона.

Лукашенко каже, що Путін на таку пропозицію погодився.

Варто зазначити, що поведінка Путіна на тлі подій у Сирії внесла свої миттєві корективи. Олександр Лукашенко дико наляканий і розуміє, що Путін його вже не врятує. Так в інтерв’ю Radio NV прокоментувала заяву білоруського диктатора про нібито плани з розміщення в країні російської ракети “Орешник”/”Кедр” і наявність там “десятків ядерних боєголовок” білоруська журналістка Наталія Радіна.

За її словами, “Орешника” на території Білорусі немає, а падіння режиму диктатора Башара Асада в Сирії вплинуло на психіку Лукашенка.

“Я можу точно сказати, що поки що жодного “Орешника” і ракет із ядерними боєголовками на території Білорусі немає. Лукашенко в цій ситуації просто бреше. Бреше він від страху. Він дуже сильно боїться. І його дикий страх і паніка зумовлені подіями в Сирії. Він переконався, що Путін не в змозі сьогодні захищати тих диктаторів, яких він узяв на своє утримання. І падіння режиму Башара Асада, звісно, вплинуло на психіку Лукашенка дуже серйозно”, — сказала головна редакторка сайту “Хартія97” Наталія Радіна.

Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко назвав розміщення “Орешника” в Білорусі черговим пропагандистським залякуванням.

“Поки що — це інформаційна історія. Утім, навіть найімовірніше розміщення “Орешника” там не збільшує небезпеку для України чи НАТО, щонайменше тому, що немає жодної різниці, летітиме він із “Капустиного Яру”, чи з Білорусі”, — пояснив він.

Коваленко додав, що ідея розміщення “Орешника” в Білорусі — це спроба змінити суспільні настрої в Європі.

Погрози Лукашенка — в оцінках експертів

Наскільки реально, що “Орешник” буде розміщено в Білорусі? Про які “підводні камені” слід знати, почувши заяви Путіна і Лукашенка? Чи довіряють російський і білоруський диктатори один одному? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Павло Лакійчук, керівник програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”;
• Валерій Ковалевський, білоруський опозиційний політик, керівник Агентства євроатлантичного співробітництва;
• Павло Усов, білоруський політолог і аналітик, доктор політичних наук.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Лукашенко блефує, але це розуміють лише військові фахівці

— Очевидно, білоруси мають самі собі відповісти на цю дилему — Лукашенко, ядерна зброя в Білорусі або демократична Білорусь. Або Білорусь без Лукашенка, але з Путіним. Це навіть не дилема, а ширше.

“Орешник” — ракети середньої і великої дальності. Те, що Путін вдарив ним по Дніпру, фактично вивівши в космос боєголовку і кинувши її за тією самою траєкторією вниз, свідчить про те, що або це така собі психологічна операція, або що тактичної зброї, яка якраз призначена для ураження цілей на таку дистанцію, у нього вже немає. Але навряд чи друге. Швидше за все, перше.

Але коли Лукашенко говорить про те, що він буде розміщувати цей комплекс максимально близько до цілей, які слід знищити “Орешником”, говорить про те, що він запрошує поляків, українців, прибалтів, німців знищувати ці пускові установки превентивно, з використанням тактичної зброї, тактичних ракет, для яких ця дальність і є робочою.

Я думаю, якщо Лукашенко справді після 2025 року буде демонструвати такі самі фінти, як Путін — бити по Житомиру, Кракову чи Вільнюсу, безумовно, такі установки будуть знищуватися і так далі.

Очевидно, Лукашенко блефує. Але коли блеф застосовується, то треба розуміти, що друга сторона може і “кліпнути”.

Насправді у Заходу не так багато важелів тиску на Білорусь, Росію, Північну Корею. Значно більше важелів тиску є якраз на своїх союзників, на ті ж країни Східної Європи, на Україну. Тут Захід може тиснути, може диктувати умови, просити.

Лукашенко блефує насамперед для того, щоб зберегти контроль над білоруською армією. Він готовий віддати Путіну все, але не свою армію, тому що білоруська армія — це все те, що в нього залишилося як у диктатора. Для Лукашенка це інструмент збереження власної влади.

Лукашенко знає, що логіки в розміщенні “Орешника” немає. Тому він просить у Путіна, навіть не просить, а стверджує, що Путін нібито йому дозволить розміщувати ці ракети на його території для картинки, для Путіна особисто. Сам запуск багатоступеневої балістичної ракети середньої дальності по ближніх цілях — безглуздий.

Можна розгорнути пускові установки, можна розгорнути носії ядерних зарядів. А ось, щоб експлуатувати ядерні заряди, потрібне 12-те головне управління Міністерства оборони, яке у росіян є. Потрібні його фахівці, потрібні арсенали РВСП, потрібні ракетно-технічні бази. Цього всього у Лукашенка немає. Тому і Путін, і фахівці, які слухають Лукашенка, розуміють, що він бреше. Але це ж знає вузьке коло.

У Європі військові, які займаються цим, знають, де порожні погрози і блеф, а де — реальні. На жаль, те, що говорять у Лукашенка і Путіна, ретранслюють і західні, і українські ЗМІ. Це впливає безпосередньо на європейську громадськість. Вона впливає, відповідно, на політиків. Підіймається хвиля ядерного страху. Загалом це те, чого і хоче Путін.

Ядерна бойова частина важить 1200 кілограмів. Якщо це не ядерні блоки, а фугасні, 1200 кілограмів розділіть на 6. Це приблизно 20 “Шахедів”. Причому ці шість ще поділяються на чотири. Тобто 20 “Шахедів” по 50 кілограмів. У принципі, це не суперзброя, але її застосування подається як суперзброя. При цьому українці, які слухають путінські залякування, забувають про те, що на них націлені десятки “Калібрів”, Х-101, Х-22, “Кинджалів” та “Іскандерів”. Коли на нас летить така армада упереміш із дронами, це страшно.

ВАЛЕРІЙ КОВАЛЕВСЬКИЙ: Лукашенку не подобається, що Росія фактично розпоряджається територією Білорусі, але він не може суперечити Путіну

— Я думаю, Лукашенко зараз не в тому становищі, щоб відмовляти будь-яким проханням Путіна, тим паче таким важливим для російського диктатора, для його реноме як дуже активного агресивного лідера. Стався невеликий розіграш для громадськості.

Я б повернувся в березень 2023 року, коли Путін заявив про те, що Росія розміщуватиме в Білорусі ядерну зброю. У той момент нікого поруч із білоруських політиків, зокрема й Лукашенка, не було, і це виглядало дуже недобре. Росія фактично розпоряджається територією Білорусі, її суверенітетом, її міжнародно-правовими зобов’язаннями. Без якоїсь навіть фізичної присутності білоруської сторони.

Це виглядало так, ніби Путін розміщував ядерну зброю в одній зі своїх губерній. І деякий час Лукашенко мовчав, він жодним чином не реагував на цю ситуацію. Але, звичайно, потім був змушений їй підіграти.

Мені здається, нинішні заяви Лукашенка є моральною компенсацією для Лукашенка — показати, що все-таки в нього є якась суб’єктність, простіше кажучи, що він хазяїн на цій землі і що саме він ухвалює такі рішення. А у Путіна є тільки можливість із цим погодитися, підтримати подібні ініціативи. Безумовно, сам факт того, що слідом за розміщенням ядерної зброї на території Білорусі, яке, до речі, поки що ще до кінця не підтверджене, розміщуються російські системи озброєння, свідчить про те, що Росія готова й надалі підвищувати ставки, використовувати такі системи для того, щоб чинити тиск і на Україну, і на країни Заходу.

Я думаю, особливо важливо це в контексті того, що зараз дедалі більше порушують тему можливих перемовин щодо укладення або перемир’я, або миру між Росією та Україною. У певному сенсі це може бути спробою нейтралізації поставок новітніх систем озброєння країнами Заходу в Україну.

Важливим є сам факт того, що Росія продовжує поступово підпорядковувати собі Білорусь. З точки зору білорусів, ця ситуація має кілька рівнів, і один із найсерйозніших для нас — це саме те, що Росія продовжує розширювати свою військову присутність і можливості для контролю над ухваленням рішень у самій країні.

ПАВЛО УСОВ: Путіну важливо тримати Білорусь у своїй орбіті

— Мені мало віриться, що це особиста ініціатива Лукашенка, тому що все, що останнім часом робить білоруський диктатор, суперечить його особистим інтересам і тим паче інтересам Білорусі. Я говорю про залучення Білорусі до війни проти України, розміщення на території країни російських військових баз, військ, потім поява російського ядерного озброєння і врешті болванка “Орешника”, яку нібито Лукашенко просить розмістити на території Білорусі. Усе відбувається виключно в інтересах Росії і, найімовірніше, під тиском Москви для того, щоб впливати на Захід, погрожуючи ядерним кийком.

Зі стратегічного погляду неважливо, де ці ракети розташовані, тому що, по суті, загроза однакова для Європи. Але в психологічному плані, звичайно ж, “Орешники”, які можуть з’явитися і в Калінінграді, змінюють становище і конфігурацію безпеки в Європі. Для самої Білорусі це виключно додаткові умови для ізоляції і тиску ззовні.

Чому Лукашенку на сьогоднішній день це не вигідно. Тому що вибори буквально за місяць, і він усіма силами намагається ці вибори продати, щоб якимось чином перезапустити діалог із Заходом, тому що для нього це основна мета. Але посилення російської, стратегічної і, по суті, ядерної присутності в Білорусі перекреслює зусилля Лукашенка. Він випускає політичних в’язнів і іноді робить такі позитивні висловлювання на адресу європейців. А тут однією тільки заявою він перетворює Білорусь повністю на залежний простір, позбавляє навіть атрибутів незалежності і здатності Лукашенка якимось чином приторговувати із Заходом або розширювати простір для балансу.

Тобто мета Москви полягає в тому, щоб запобігти появі будь-яким можливостям Лукашенка грати із Заходом і спробувати послабити напруженість, яка за останні роки зросла у відносинах між Білоруссю і сусідами, тим більше з Україною.

За примхою Путіна, звичайно ж, це озброєння може бути використане, що, зі свого боку, спричинить удар у відповідь по Білорусі. До речі, було дуже багато спекуляцій і аналізу щодо того, що руками Лукашенка Путін міг би використати тактичну ядерну зброю, завдавши ударів по території України, щоб не спричинити удару у відповідь по території Росії, а щоб удар у відповідь був по території Білорусі. Таким чином Путін може перенести конфронтацію на цю буферну зону між Європою і Росією.

Але поки що розсудливі люди розуміють, що цього неможливо. Але, що спаде на думку Путіну, точно ніхто сказати сьогодні не може. І особливо якщо брати до уваги повний крах тієї системи безпеки, яку він намагався вибудувати на Близькому Сході, тобто поразка режиму маріонеткового Асада і російської зброї в Сирії, звісно ж, послаблює російський гонор як наддержави, яка може диктувати свої умови. Компенсувати ці втрати Путін може, якраз використовуючи Білорусь і нарощуючи ось цю напруженість.

Я вважаю найкращою відповіддю на ядерну загрозу з боку Росії, яка використовує територію Білорусі, розміщення тактичної ядерної зброї, а то й стратегічної ядерної зброї США в країнах Центральної та Східної Європи. Це створення ядерного щита, який посилить тиск на Росію. Також зелене світло для України щодо ракетних ударів по території Росії, по військових об’єктах.

Читайте також: Як Захід має реагувати на “Орешник” Путіна — думки експертів і глядачів FREEДОМ