Лукашенко маневрує між тим, як активно не вступити у війну проти України і демонструвати вірність Путіну, — політтехнолог

На тлі посиленого ядерного шантажу, який дедалі частіше лунає з Кремля, особливо напередодні Глобального саміту миру, Олександр Лукашенко також вирішив наголосити на власній значущості. Саме з цим пов’язані останні публікації в білоруських ЗМІ з фото додаткових паливних баків на винищувачах, які намагалися видати за ядерні боєголовки. Але така демонстрація — не тільки бажання “налякати” світову спільноту, скільки страх перед Путіним. Лукашенко боїться Путіна, і його змусили це зробити. Таку думку в ефірі телеканалу FREEДOM висловив політтехнолог Борис Тизенгаузен.

На думку експерта, Лукашенка серйозно налякали ще рік тому, коли він на 9 травня приїжджав до Москви.

“Минулий візит Лукашенка на 9 травня в Росію обернувся для нього серйозним погіршенням стану здоров’я. Пам’ятаєте, він там на якомусь електрокарі їздив, а потім йому зовсім погано стало. Саме тоді, після цього візиту, він сильно здав. Білоруські Telegram-канали, інсайдерські канали писали, що його “підтравили”. Саме тоді йому дали зрозуміти, що наступний раз може бути вже фатальним. Після цього Лукашенко сильно змінив ставлення до свого захисту, відправив Миколку (молодший син Олександра Лукашенка — ред.) до Китаю навчатися, літав неодноразово до Африки та на Близький Схід. Тобто там зі своїм старшим сином перекидали свої активи. Але, загалом, Лукашенка налякали, і дуже серйозно”, — нагадав експерт.

На думку Бориса Тизенгаузена, відчуваючи страх перед Путіним, білоруський диктатор так само боїться відкрито вступити у війну проти України. Експерт пов’язує це з тим озброєнням, яке вже є в арсеналі України.

“Я думаю, багато хто пам’ятає, як на початку війни, перші пів року-рік, з території Білорусі російські літаки запускали по нас ракети. Уявіть собі на секунду, що це було б зараз. Відстань тут найкоротша. Лукашенко від цього відмовився, тому що йому дали зрозуміти — ще раз таке станеться, і всі твої Мозирський НПЗ, “Мачулищі” і твої аеродроми будуть просто знищені”, — зазначив політтехнолог.

Тому білоруському диктатору доводиться маневрувати між тим, як “активно не вступити у війну і при цьому продовжувати давати Путіну якісь обіцянки”.

“І те, що в нього залишається — це коли Путін “під зад” штовхає, він їде кудись на кордон із Литвою або туди до Сувалкського коридору, слухає на камеру звіт Хреніна (Віктор Хренін, міністр оборони Білорусі — ред.) про те, як вони там захоплять чогось. Плюс вкидає фейкові якісь меседжі про коптери, безпілотники, які його атакують, про диверсійні групи. Але паралельно з цим, і це важливо, він каже — ми не можемо напасти на Україну, там усе заміновано взагалі під зав’язку кордони. Тобто він виконує таку роль — лякати”, — вважає експерт.

Він також акцентує, що в цій ролі Лукашенко смішний. Але він робить це спеціально, подаючи сигнали Заходу, що йому доводиться це робити.

Політтехнолог також зазначає, що у Путіна теж не залишилося особливо дієвих важелів тиску на Лукашенка, щоб “дотиснути” його до тієї ситуації, коли білоруський диктатор повністю віддасть контроль над територією Білорусі, а путінські війська знову використовуватимуть її для запусків ракет по Україні.

“Я думаю, що Лукашенко переконав Путіна — якщо це станеться знову, то вже на територію Білорусі зайдуть білоруські добровольці. Білорусь стане абсолютно зрозумілою військовою метою. І все, що нам передали (не тільки про HIMARS говоримо, ATACMS, а й про інші види озброєння), — все це полетить і рознесе просто всі військові об’єкти, де росіяни базуватимуться. Та й не тільки росіяни. Лукашенко, я думаю, це дуже чітко розуміє. Тому цього досі не відбувається, і я сподіваюся, що не відбудеться”, — сказав Борис Тизенгаузен.

Читайте також: Лукашенко разом із Кремлем шукає місця для провокацій проти країн Балтії, — Ауштравічюс

Нагадаємо, раніше політичний експерт, військовослужбовець Збройних сил України (ЗСУ) Олександр Антонюк висловив думку, що РФ може використовувати провокації для залучення Білорусі до війни проти України. Проте Лукашенко докладатиме всіх зусиль, щоб затягнути цей процес, усвідомлюючи, що результат, імовірно, не буде вигідним для агресорів.