Ліквідація шпигунської мережі та крах російської розвідки: про провали спецслужб РФ — у розборі експертів

За минулий рік зарубіжна шпигунська мережа Російської Федерації істотно поріділа. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну розвідувальні відомства США, Європи та інших країн почали проводити заходи з виявлення російських агентів.

Викриття російської агентури в країнах ЄС стало найзначнішим ударом по шпигунській мережі країни з часів холодної війни: 2022 року з європейських країн було вислано понад 600 росіян-співробітників дипломатичних відомств, яких підозрюють у роботі на російські спецслужби.

Потужний удар по російській агентурі

За останні кілька місяців російських шпигунів викрили в багатьох країнах, зокрема, в Німеччині, Нідерландах, Норвегії, Швеції, Австрії, Польщі, Словенії та інших державах.

Як пише The Washington Post, у той час як країни Заходу нарощували постачання зброї в Україну та запроваджували економічні санкції проти РФ, американські та європейські спецслужби проводили паралельну, але менш помітну кампанію з руйнування російських шпигунських мереж.

Видання зазначає, що після депортації з країн ЄС 2022 року понад 400 російських шпигунів, які працювали під дипломатичним прикриттям, у Європі все ще продовжують діяти агентські мережі РФ.

Так, у жовтні 2022 року в Норвегії заарештували “бразильського академіка” і співробітника норвезького Арктичного університету Тромсе”, який видавав себе за громадянина Бразилії. “Вченим” насправді виявився офіцер Головного розвідувального управління (ГРУ) Михайло Мікушин, інформує The Insider.

У 2021 році він прибув до Норвегії для участі в дослідницькій програмі в Університеті Тромсе, у межах якої Мікушин вивчав “гібридні загрози”. Крім цього, “дослідник” відвідав тренінг у Вільнюсі, присвячений “гібридній війні”.

Наприкінці грудня в Німеччині за підозрою в шпигунстві на користь РФ заарештували співробітника Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) Карстена Лінке. Через місяць заарештували його ймовірного спільника. Як повідомляє Der Spiegel, Лінке передавав до Москви секретну інформацію, якою з BND ділилися розвідслужби інших країн НАТО, зокрема, ЦРУ.

За інформацією The New York Times, одним із головних завдань німецького “крота” було встановлення точних координат озброєнь, отриманих Україною, насамперед реактивних систем залпового вогню HIMARS. У BND вважають, що Лінке за час роботи на російські спецслужби зумів створити в Німеччині свою невелику агентурну мережу.

У січні поточного року Служба розвідки і безпеки Словенії виявила і затримала в Любляні двох іноземців, які шпигували на користь Росії, передає Slovenia Posts. У виданні зазначають, що обидва агенти були співробітниками ГРУ і працювали під вигаданими іменами, а один із них мав документи громадянина Аргентини.

Більшість таких шпигунів мають громадянства третіх країн, зокрема, держав Південної Америки, і вони найчастіше діють під егідою Служби зовнішньої розвідки (СЗР).

Згідно з даними Інституту Роберта Лансінга (RLI), СЗР і ГРУ використовують безвізовий в’їзд до Аргентини для 177 країн і можливість отримати громадянство для перекидання шпигунів в інші держави. У RLI вважають, що навряд чи всі росіяни, які приїхали в Аргентину для отримання посвідки на проживання, мають відношення до розвідки, однак, на думку експертів, близько 2% громадян РФ можуть бути російськими агентами.

Своєю чергою, як пише Al Jazeera, Австралійська служба безпеки та розвідки (ASIO) викрила і нейтралізувала велику групу російських шпигунів, які діяли під виглядом дипломатів на території країни протягом 18 місяців. Шпигунів було видворено з Австралії, а їхні візи скасували або відмовилися продовжувати.

Читайте також: Справа Скрипаля, підкуп політиків і удар по агентурній мережі: експерти оцінили силу російської розвідки

Шпигунські мережі в огляді думок експертів

Як вплинула ліквідація російських шпигунських мереж на роботу розвідки РФ? Які методи вербування використовують ГРУ і СЗР? Кого використовує російська розвідка як шпигунів? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Микола Маломуж, генерал армії України, екскерівник Служби зовнішньої розвідки України;
• Володимир Єльченко, експредставник України при ООН, колишній надзвичайний і повноважний посол України в США;
• Сергій Жирнов, колишній співробітник КДБ СРСР і Служби зовнішньої розвідки РФ.

МИКОЛА МАЛОМУЖ: Російській розвідці завдано потужного, але не остаточного удару

— Росія ще має спадщину Радянського Союзу, і агентура з тих часів була розосереджена по всьому світу. І, звісно, РФ зараз активно продовжує агентурну роботу, особливо в країнах, як вони кажуть, свого “головного противника” — НАТО та Європейського Союзу.

Шпигуни впроваджуються і через посольства, і під прикриттям посольських посад. Наприклад, дипломати, посли, перші та другі секретарі, аташе — всі вони військові розвідники.

У різних посольствах від 30 до 60% дипломатів — це співробітники розвідки, але вони оформляються через МЗС (Міністерство закордонних справ, — ред.) як дипломати і фактично мають дипломатичне прикриття. Тому під час своєї діяльності вони шукають кандидатів на вербування безпосередньо в посольствах країн, які їх цікавлять.

Вони вербують агентів насамперед виходячи з їхньої матеріальної зацікавленості. Тому що багато дипломатів іноземних держав не мають таких сум. Наприклад, якщо це важливий об’єкт, то їм пропонується протягом року близько 1-2 млн доларів. Якщо надається дуже важлива інформація, наприклад, про військовий потенціал або про системну секретну розробку, то це десятки мільйонів доларів.

Інші способи передачі — це співробітники Служби зовнішньої розвідки, яка є російським цивільним відомством, представники якого також ведуть роботу з посольствами, але вже не як військові аташе, а виключно як дипломати.

Це, звісно, глибше впровадження, оскільки в цьому разі співробітників, які спеціалізуються на конкретній країні, готують протягом приблизно 10 років. І тільки тоді вони впроваджуються в країну, просуваються в об’єкти інтересу, наприклад, в органи влади, військові структури, розвідку, закриті наукові центри, центри розроблення нових видів озброєння.

Є також впровадження в різні фірми та міжнародні організації. Ці агенти готуються ще зі студентських років. Вони протягом кількох років проходять підготовку на базі розвідувальних училищ або університетів у Росії, потім йде спеціалізація по країні. Після цього їх вивозять за кордон, а потім уже йде вихід на конкретну країну, на конкретний об’єкт, де вони будуть далі проводити агентурну роботу.

Агентів купують і часто орієнтуються на тих, хто симпатизує, наприклад, Росії. І, звичайно ж, пріоритетом є фінансова складова. Це для російської розвідки ідеальний варіант. Тому ця сітка працює в усіх напрямках.

І ще дуже важлива тема — це робота з позиції великих корпорацій, наприклад, “Газпрому”. Там працюють розвідники, які часто вступають у контакти з урядами різних країн, ведуть різні напрямки, зокрема, газові, нафтові чи титанові, тобто найважливіші стратегічні енергетичні програми, де крутяться величезні гроші.

Ось ця тема дуже небезпечна, тому що вона дезорієнтує своїх громадян, дезорієнтує демократичний світ і працює на Росію, часто підігруючи їй у тій чи іншій ситуації. Ми пам’ятаємо, як гальмували допомогу Україні, як не постачали озброєння і техніку, як багато проєктів порушили. Як не стали свого часу єдиним фронтом на захист України, коли анексували Крим.

Ми вже маємо конкретні факти: близько 420 агентів і співробітників російських спецслужб виявлено і видворено з Європи. І по низці посольств десь вибірково по 100-120 осіб — це, як правило, або вже встановлені розвідники, або підозрювані розвідники, які працюють з позиції посольств.

Удару було завдано дуже потужного, але не остаточного, тому що частина глибоко зашифрованих агентів (приблизно 30-40%) залишилися там, вони не проявили себе в цій схемі боротьби, особливо проти російської агресії. Тому що зазвичай агентура проявляється у вирішальний фактор війни. Тут потрібно, щоб агентура в інтересах Росії діяла активно як в Україні, так і за кордоном.

І ось на цьому тлі контррозвідка повинна активно виявляти, хто лобіює інтереси, під яким приводом і який їхній зв’язок із Росією. Зараз цим політикам-агентам уже невигідно проявлятися, лобіювати Росію. Вони розуміють, що РФ програла, тому зараз вони вичікують, яка буде ситуація.

ВОЛОДИМИР ЄЛЬЧЕНКО: Більше половини російських дипломатів за кордоном — це співробітники спецслужб РФ

— Нинішнє покоління не пам’ятає минуле століття, часи Радянського Союзу, Третій інтернаціонал імені товариша Сталіна, роботу радянської розвідки за кордоном. Цьому присвячені сотні радянських фільмів. Відтоді й стиль, і методи розвідки не змінилися.

Дуже часто шпигунська мережа по всьому світу працює під прикриттям російських дипломатичних установ, тих же посольств. І вони просто виконують завдання центру — те, що зараз заведено називати ІПСО, тобто спеціальні психологічні операції для залякування.

У цьому випадку я не бачу, які ще теракти вони можуть запланувати. Річ у тім, що кожне російське посольство, принаймні в країнах Західної Європи, перебуває під дуже серйозним наглядом.

Тому що я не раз уже говорив і готовий це повторювати нескінченно: половина, якщо не більше, співробітників посольства Російської Федерації за кордоном — це співробітники спецслужб під прикриттям або без прикриття.

Тож усі вони перебувають під наглядом. Я думаю, що це все відстежують відповідні західні розвідки. І нічого більше їм зробити не дадуть.

СЕРГІЙ ЖИРНОВ: Шпигунська мережа РФ удвічі більша, ніж за часів СРСР

— Від підрозділів розвідки Російської Федерації постійно вимагають вербування, інформацію, результати якихось заходів. Тим більше, що Росія практично перебуває у стані війни з країнами НАТО і з колективним Заходом.

У 2018 році, згідно з даними аналітичного центру Генрі Джексона, у Великій Британії працювали близько 200 оперативників російської розвідки, які керували ще п’ятьма сотнями агентів спецслужб. Це цифри так званої легальної розвідки. Як правило, це офіцери, які працюють під прикриттям офіційних установ: російських посольств, консульств тощо.

За кількістю співробітників і агентів путінські спецслужби вдвічі перевищують розвідку Радянського Союзу, але ж та країна налічувала майже 300 мільйонів населення і мала в себе 15 республік, які тепер стали незалежними державами.

Напруженість роботи спецслужб величезна, навіть попри те, що після початку широкомасштабної фази війни Росії проти України приблизно 500 російських розвідників було видворено з майже 30 країн світу.

Насправді шпигунські мережі РФ набагато ширші, ніж це було в СРСР, тому що в Радянського Союзу не було величезної російськомовної діаспори. На сьогодні ця діаспора налічує приблизно 30-40 мільйонів російськомовних громадян, які розбрелися по всьому світу, і в ній у ній можна зустріти кого завгодно.

Я б сказав, що у кожного другого оперативного співробітника може бути на зв’язку від 5 до 50 агентів. Тобто, якщо 200 розвідників помножити умовно на 50, то виходить мережа з 10 тисяч агентів. Але насправді, звичайно, масштаб набагато більший, ніж ми очікуємо.

І найстрашніше інше. На Заході, на жаль, є досить багато людей, яких не треба навіть тягнути, і не треба навіть компрометувати, щоб затягнути в російську розвідку — вони самі туди біжать. Є дуже велике проросійське лобі на Заході: у Франції, в Англії, в США, на Кіпрі, в Німеччині та в багатьох країнах. І це, звичайно, величезна проблема.

Ідейних шпигунів досить мало, тому що в нинішній час ідеї самої немає. Ідея “за батьківщину, за Путіна, за бабло” — це ідея, загалом-то, досить дивна. Ось “за батьківщину, за Сталіна” — можна було не любити ні Батьківщину, ні Сталіна, але, принаймні, це працювало. А за бабло, за Путіна? Ну за бабло — так, можна. А ось за Путіна — я не думаю.

Але, звісно, шпигунство розвинене, і за Путіна воно набуло дуже великого розвитку. Є люди, які скептично ставляться до того, що шпигунство у РФ за абсолютними цифрами рівно вдвічі більше, ніж за Радянського Союзу. Якщо ви візьмете аеро- і фотозйомку штаб-квартири радянських спецслужб, припустімо, у МДУ і СЗР у Ясенєво, і порівняєте із сьогоднішнім офісом, то оперативна територія збільшилася вдвічі.

Таким чином, є об’єктивні докази того, що насправді це зростає. Причому це не тільки у СЗР. У 2006 році Путін з Івановим, тодішнім міністром оборони, відкрили нову штаб-квартиру ГРУ. Тобто, в принципі, це все розвивається. І, звичайно, російські спецслужби використовуються дуже активно.

Читайте також:Активні заходи розвідки РФ на Заході зводяться до підкупів — думка (ВІДЕО)