Китайський дракон схибив: експерти пояснили, до чого призведе відмова Пекіна від участі в Саміті миру

Глобальний саміт миру у Швейцарії відбудеться без участі Китаю. Це вже офіційна позиція Пекіна. Така позиція Китаю розчарувала Київ та його ключових союзників. Наприклад, у Вашингтоні заявили, що Китай міг би зіграти корисну дипломатичну роль у питанні завершення війни, якби хотів.

Китай же зі свого боку наполягав на участі Росії в саміті. А цього не відбудеться. У Швейцарії 15-16 червня понад сто країн і міжнародних організацій обговорюватимуть українську формулу миру. Представників Кремля з ультимативною позицією на цих зустрічах не буде.

Китай розчарував

Китай і Росія намагаються підірвати авторитет майбутнього Саміту миру. Про це заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Пекін, за його словами, переконує інші країни не сідати за стіл переговорів у Швейцарії і розсилає листи із заявами про те, що засідання нібито не має цінності.

“Підривні дії носять системний і безпрецедентно масштабний характер, що вкотре підтверджує, що ми все робимо правильно, йдемо правильним шляхом і разом із нашими партнерами ми створимо прецедент, коли мирний саміт буде скликано не на умовах країни, що нападає, чи на умовах країни-посередника, а на умовах Статуту ООН”, — зазначив Дмитро Кулеба.

Про підрив Китаєм зусиль зі встановлення миру в Україні заявив і президент України Володимир Зеленський. За його словами, подібні дії Пекіна можуть свідчити лише про одне — приховану підтримку Китаєм війни Росії проти України.

“Можна відмовитися від участі в мирному саміті. Це означає, що ви не бачите миру в такому форматі. Ви можете вирішити не допомагати Україні, усім мирним жителям або будь-кому ще, щоб покласти край війні. Але, мені здається, що зривати саміт, робити кроки щодо послаблення представництва лідерів і країн, робити все, щоб лідери не приїхали на мирний саміт, чинити тиск на них — це точно не наближає мир, і це не тільки підтримка Росії, це, по суті, підтримка війни”, — наголосив Володимир Зеленський.

https://youtu.be/qZxI8Xshgbc

Тим часом офіційний Пекін продовжує наполягати на тому, що формат Саміту миру в Швейцарії не відповідає інтересам Китаю. Пекін наполегливо намагається посадити за один стіл переговорів українську та російську сторони. При тому, що як Київ, так і Москва, судячи із заяв, поки що не розглядають такої можливості.

“Ми від самого початку надавали великого значення мирному саміту щодо України і перебували в тісному контакті з цього питання зі Швейцарією, Україною та іншими сторонами. Китай неодноразово наголошував, що міжнародна мирна конференція має відповідати трьом важливим складовим: визнання всіх сторін, включно з Росією та Україною, рівноправна участь усіх сторін і справедливе обговорення всіх мирних планів. Що стосується Китаю, то зустріч, схоже, ще не відповідає всім трьом складовим. І саме тому Китай не зможе взяти участь у зустрічі”, — заявив офіційний представник МЗС Китаю Мао Нін.

У США стверджують, що Кремль не здатний побудувати військову економіку без зовнішньої допомоги, і знає, що може досягти своїх військових цілей тільки за допомогою Китаю. Про це заявив заступник міністра фінансів США Воллі Адейемо.

Пекін стверджує, що буде по-своєму просувати мирні переговори. 23 травня під час зустрічі в Пекіні очільник МЗС Китаю Ван Ї та головний радник президента Бразилії Селсо Аморім погодили план так званого врегулювання “української кризи”. Саме так у Китаї називають війну Росії проти України. У лютому 2023-го Пекін уже презентував власний мирний план. Він складався з 12 пунктів. У жодному з них немає жодного слова засудження Москви за агресію проти України та окупацію українських територій. Немає в ньому й жодної конкретики. Тепер пунктів стало вдвічі менше, але суть від цього не змінилася.

Україна ж виключає будь-які альтернативні “мирні саміти”. Зокрема й той, який запропонував Китай.

https://youtu.be/-sQJf5NRTYQ

У листопаді 2022 року президент України Володимир Зеленський оприлюднив українську формулу миру — план Києва щодо завершення війни. Він включає 10 пунктів: радіаційна, ядерна, продовольча та енергетична безпека, звільнення всіх полонених і депортованих, відновлення територіальної цілісності України, виведення з території країни військ РФ, припинення бойових дій, відновлення справедливості, протидія екоциду, недопущення ескалації та фіксація закінчення війни.

Кульмінацією роботи над формулою миру і серйозним кроком до її реалізації має стати Глобальний саміт у Швейцарії.

Зеленський упевнений, що за підтримки Пекіна війна Росії проти України триватиме довше. КНР зробила стратегічну помилку, підтримавши Москву.

“Не можна говорити, що ми базуємося на підтримці територіальної цілісності та суверенітету України і при цьому підтримувати країну, яка порушує саме всі принципи Статуту ООН”, — акцентував лідер України.

Коментарі експертів

Чим зумовлена настільки суперечлива позиція Пекіна? Чи справді Китай обрав у союзники Росію? Чи може змінитися позиція президента Сі Цзіньпіна? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Олександр Мережко, голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва;
• Володимир Фесенко, політолог;
• Аліна Гриценко, докторка філософії з політології, головна консультантка Національного інституту стратегічних досліджень;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”.

ОЛЕКСАНДР МЕРЕЖКО: Путін принижено просив Сі Цзіньпіна, щоб той не їхав на саміт

— На жаль, Китай не виправдав наші очікування. І, на превеликий жаль, Китай проявив себе як стратегічний партнер не України, а стратегічний партнер Росії. Китай конкурує з Індією в питанні, хто є головним лідером глобального Півдня.

Індія погодилася взяти участь у Глобальному саміті миру, а Китай ні. Це вже говорить багато про що. Це говорить про те, що Індія має більше підстав претендувати на лідерство як представник глобального Півдня, ніж Китай.

Невипадково напередодні ухвалення такого рішення відбувся візит кремлівського диктатора до Пекіна. Вочевидь, Путін принижено просив Сі Цзіньпіна, щоб той не їхав, щоб його країна не брала участі в проведенні Глобального саміту миру. Це справило певний вплив на політику Китаю.

На превеликий жаль, Китай надає значну економічну підтримку Росії і, зокрема, військово-промисловому російському комплексу, що дає Росії можливість вести війну проти України. Усе це викликає величезне занепокоєння всіх демократичних держав світу.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Китай грає свою власну гру

— Китай поки що не готовий розривати економічні відносини зі Сполученими Штатами, а тим більше з Європейським Союзом. Тому що їхня торгівля зі США і Європою в кілька разів вигідніша, ніж торгівля з Росією. Навіщо ж самим собі створювати економічні проблеми?

Але що стосується війни між Росією та Україною, на жаль, реакція Китаю на Глобальний саміт миру показала: Пекін у цьому плані ближчий до Москви.

Китай грає свою власну гру. Він не виступає на боці Росії безпосередньо на саміті. Китай хоче провести якусь свою власну мирну конференцію, де мають бути і Україна, і Росія. Така офіційна позиція Китаю. Але, по суті, Китай зайняв приблизно таку саму позицію, як і Росія. Пекін відмовився від участі в саміті і тим самим він підіграє Росії.

Адже вона намагається не просто бойкотувати цей саміт, а зірвати. Вона намагається впливати на окремі країни глобального Півдня, щоб ті не брали участі в саміті миру в Швейцарії. І Китай робить приблизно те саме зараз, виходячи зі своїх інтересів. Але для України це сигнал недружнього ставлення. І якщо Китай ігнорує мирну ініціативу України, але тоді який сенс Україні брати участь в ініціативах Китаю?

Тоді, я думаю, що Китай просто втратить статус потенційного посередника нейтральної країни. Китай буде сприйматися як нехай непрямий, але партнер Росії. Він сам себе позбавляє потенційного статусу мирного посередника, країни, яка могла б сприяти врегулюванню війни між Росією та Україною.

АЛІНА ГРИЦЕНКО: Китай не готовий відповідати своєму образу миротворця

— Це свідчить про те, що Китай на сьогоднішній день не готовий до того, щоб реалізувати лідерські амбіції, про які Пекін так активно заявляє. Адже він намагається ці амбіції просувати в різних регіонах світу не тільки в Україні, а й на Близькому Сході.

Судячи з усього, все, на що Китай здатен, це вдало підловити момент, як, наприклад, це сталося торік, коли Китай сприяв нормалізації відносин між Іраном і Саудівською Аравією.

Тоді китайський представник умовно опинився в потрібному місці в потрібний час. Сторони були готові йти одна одній назустріч, я маю на увазі Іран і Саудівську Аравію. Але Китай це підніс як велику дипломатичну перемогу, успіх як здатності китайської сторони до миротворчості, до посередництва тощо.

Китай все ще не готовий до того, щоб дійсно реалізовувати в повному масштабі всі свої амбіції, а видає бажане за дійсне.

Ще цей крок свідчить про те, що Китай через першу ж причину не має жодного рецепту, жодних пропозицій про те, як цю війну можна завершити, яким чином можна імплементувати формулу миру. Тому що українська формула є на сьогодні найоптимальнішим планом для сталого миру в Україні, а Китай продовжує дистанціюватися від цієї війни.

Я не виключаю, що відмова китайської сторони від відвідування саміту також зумовлена і відмовою американської сторони бути представленою на найвищому рівні. Уже відомо про те, що президент США Джо Байден не буде присутній на саміті.

Це буде не вищий рівень представництва, на який ми від початку розраховували. Тому дуже показовою також ще є і заява глави МЗС РФ Сергія Лаврова про те, що Китай має бути наступним майданчиком для “більш справедливих” переговорів, які влаштують і Росію, і Україну.

Багато світових лідерів покладали надії на те, що Китай має посприяти встановленню миру в Україні. Судячи з усього, Китай не готовий до цього і Україна зі свого боку не повинна покладати надії на Китай, а шукати альтернативні варіанти. Цілком імовірно, що альтернативним варіантом може стати Індія.

Тим паче що Нарендра Моді, чинний прем’єр-міністр країни, заявив, що індійський представник все-таки буде на цьому саміті.

У будь-якому разі, було б в інтересах Китаю — відправити свого представника на саміт, нехай навіть це був би не високий рівень представництва, не на рівні міністра закордонних справ. У цей самий час у Росії має відбутися саміт БРІКС на рівні міністрів закордонних справ, і саме туди, найімовірніше, вирушить Ван Ї. Але, у всякому разі, можна було б відправити на саміт Лі Хуея спецпредставника китайського уряду з питань Євразії. І це було б демонстрацією з боку Китаю відповідального підходу, про який він заявляє.

Формула миру справді глобальна і містить у собі різні глобальні пункти, зокрема і ядерні. Пункт про ядерну безпеку принципово важливий для Китаю, тому дистанціювання від війни і небажання взагалі брати участь у саміті — це крок, який суперечить заявам Сі Цзіньпіна.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: “Мирний план” Китаю — зовсім не план

— Китайська сторона не має права виставляти умови участі в саміті. Вона такий самий учасник, як інші, просто важлива країна. Вона не зовсім правильно себе сприймає.

Заявляти про те, що потрібно враховувати всі ініціативи щодо досягнення і миру, і при цьому заявляти, що вона не братиме участі в Глобальному саміті миру, оскільки там немає представництва Росії, це, м’яко кажучи, нелогічно.

Ніякого китайського плану немає. Сама КНР, яка зуміла щось написати через рік після початку війни, від початку не називала його планом. Тобто це був робочий документ. Вони говорили, що це комюніке.

Ба більше, ну, він не про мир. Там є ритуальні крики про те, що вони за суверенітет, за територіальну цілісність. Не більше того. А далі про те, який Китай великий і як йому потрібно продовжувати це зберігати цю велич. Це економічні пункти про те, що потрібно відновити рух суден Чорним морем у межах ось уже забутої зернової ініціативи. Про те, що потрібно зберегти виробничі та логістичні ланцюжки, тому що це Китаю треба. Є ще догматичні речі про те, що дуже погано, що розширюються військові альянси і не можна застосовувати ядерну зброю. Що ядерний клуб може розширитися, а Китаю це дуже не подобається.

Китай обмежує свою можливість діалогу, вибудовуючи альтернативну реальність. Діалогу, зокрема із Заходом.

Читайте також: Загроза західних санкцій заганяє в глухий кут китайські банки, що підтримують РФ, — Пендзин