Китай і Бразилія як “миротворці”: ініціативи країн щодо припинення війни РФ проти України обговорюємо з експертом

У лютому, в річницю початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, Китай представив свої мирні ініціативи щодо завершення війни. Китайський “мирний план” був критично сприйнятий як на Заході, так і в Україні, оскільки більшою мірою вигідний саме Кремлю.

Також про своє бажання стати посередником між Києвом і Москвою заявив президент Бразилії, запропонувавши створити групу країн (наприклад, включивши Туреччину, Індію, Китай та Індонезію), які вирішуватимуть результат війни РФ проти України.

Експерти впевнені, що за такими “мирними ініціативами” ховається кремлівський розрахунок — заморозити війну, посадити Україну за стіл переговорів з Росією і вмовити Київ відмовитися від частини своїх територій (перш за все, Криму) на догоду Москві.

Але Китай і Бразилія продовжують просувати свої “заклики до миру”.

“Миротворці”

Президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва знову заявив про своє бажання виступити посередником у мирних переговорах України та РФ. Він хоче обговорити це питання на саміті країн “Великої сімки” (G7) в Японії. Про це бразильський лідер заявив під час зустрічі з прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте.

За словами Лули, Україна не повинна миритися з окупацією своєї території, але Бразилія та інші країни можуть допомогти знайти “золоту середину”. Президент Бразилії нагадав, що його радник із зовнішньої політики вже побував в Україні і вирушив до Росії.

“Селсу Аморім прибув до України. І він уже поїхав до Росії. Він їхав поїздом 12 годин, щоб дістатися до України. Я сподіваюся, що він принесе мені не рішення, а докази того, що рішення існують, щоб ми могли почати говорити про мир. Я гадаю, що настав час для дипломатії, а не для війни”, — сказав президент Бразилії.

Водночас Марк Рютте, з яким розмовляв бразильський президент, наголосив, що в питанні миру в Україні Києву не можна йти на територіальні поступки агресору. Це стало лейтмотивом бесіди двох лідерів.

“Я радий, що ви змогли поговорити про війну в Україні. Ми всі хотіли б, щоб війна закінчилася якомога швидше, не роблячи поступок, які зачіпають суверенітет і територіальну цілісність України. На нашій зустрічі я наголосив, що Нідерланди підтримуватимуть Україну доти, доки це необхідно”, — зазначив прем’єр-міністр Нідерландів.

Раніше президент Бразилії заявляв, що США нібито “заохочують” війну в Україні, а президентів України та Росії потрібно “переконати” почати переговори. В українському МЗС тоді різко відреагували на такі висловлювання Лули, закликавши не ставитися однаково до країни-агресора і держави, яка захищається. У МЗС запросили президента Бразилії відвідати Україну, щоб зрозуміти справжні причини та сутність російської агресії, а також її наслідки для глобальної безпеки.

“Україна із зацікавленістю спостерігає за зусиллями президента Бразилії щодо пошуку рішення для припинення війни. Водночас не відповідає реальному стану речей підхід, за яким жертва й агресор ставляться на однакові шальки терезів, а країни, що допомагають Україні захиститися від смертоносної агресії, звинувачуються в заохоченні війни”, — прокоментував речник МЗС України Олег Ніколенко.

Не відмовляється від миротворчих ініціатив і Китай. Під час зустрічі з міністром закордонних справ Німеччини Анналеною Бербок глава МЗС Піднебесної Цінь Ган заявив, що Пекін продовжуватиме підтримувати зв’язок з усіма сторонами в пошуках шляхів припинення вогню.

“Нещодавно голова Сі Цзіньпін розмовляв із президентом Зеленським телефоном і сказав, що діалог і переговори — єдиний вихід із кризи, і всі сторони мають докласти зусиль для створення умов для мирних переговорів. І як постійний член Ради безпеки ООН, і як відповідальна країна ми продовжимо працювати на мирні переговори, не підливатимемо олії у вогонь і не використовуватимемо кризу на свою користь. Також скоро направимо в Україну нашого спецпредставника з європейських справ, і він також відвідає інші європейські країни”, — повідомив міністр закордонних справ Китаю.

Глава німецького зовнішньополітичного відомства Анналена Бербок заявила, що Китай дійсно може зіграти важливу роль у припиненні війни Росії проти України, якщо захоче.

“Китай як постійний член Ради безпеки ООН може зіграти значну роль у припиненні війни, якщо вирішить це зробити. Добре, що голова Сі поговорив із президентом Зеленським. Також добре, що китайський уряд підтвердив суверенітет держав, які виникли після розпаду Радянського Союзу, і поставив крапку в заявах про зворотне”, — прокоментувала Бербок.

Китай намагається “видати бажане за дійсне” в питанні врегулювання війни в Україні. Його “мирний план” нежиттєздатний, хоча Пекін може вплинути на Росію. Так вважає глава європейської дипломатії Жозеп Боррель. За його словами, звісно, війна Росії проти України негайно припинилася б, якби Захід перестав надавати Києву військову допомогу. В інтерв’ю La Sexta Боррель підкреслив — цей шлях неприйнятний і, судячи з усього, на цьому етапі війна триватиме.

“Я знаю, як закінчити війну негайно: я припиняю надавати військову допомогу Україні, і Україна повинна здатися через кілька днів. Усе, війну закінчено. Але чим закінчилася війна? Україна перетвориться на таку саму маріонеткову країну, як Білорусь, позбавлену своїх свобод. Чи так ми хочемо закінчити війну?”, — сказав Боррель в інтерв’ю La Sexta.

Українці точно цього не хотіли б, і союзники Києва солідарні з ними, кажучи, що в питанні досягнення миру слід орієнтуватися тільки на форм улу миру, давно озвучену президентом України Володимиром Зеленським. План справедливого миру, презентований Україною, передбачає виведення російських військ з усіх тимчасово окупованих територій, повне відновлення суверенітету і територіальної цілісності України, звільнення всіх полонених, а також гарантії ядерної, енергетичної та продовольчої безпеки.

Що не так із “мирними планами”

Цю тему в ефірі телеканалу FREEДOM прокоментував аналітик, аспірант Цзілінського університету (Китай) Петро Шевченко.

— Чи бачите наразі підґрунтя для початку мирних переговорів між Україною і Росією?

— На цей час ні.

— Чим Китай може допомогти в завершенні війни?

— Тут три моменти.

По-перше, Китай також є одним із гарантів безпеки України (замість підписання Будапештського меморандуму уряд КНР 1994 року виступив із заявою про надання Україні гарантій безпеки, — ред.). Але [на відміну від підписантів меморандуму] Китай не брав на себе зобов’язання щодо захисту України. Це важливий момент.

На жаль, ми з Китаєм не ратифікували до кінця Договір про дружбу, співробітництво і стратегічне партнерство. Цей договір ратифікований парламентами обох країн, але ратифікаційні грамоти не були передані главам урядів. А в цьому договорі написано, що Китай і Україна зобов’язуються визнавати, підтримувати територіальну цілісність і суверенітет один одного. Але оскільки цей договір до кінця нелегітимний, ми не можемо до нього апелювати.

По-друге, китайський “мирний план”, як його називають у ЗМІ (офіційна назва документа — “Позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи”), насамперед передбачає захист китайських інтересів і розглядає закінчення війни з огляду на саме китайське бажання якось просунутися в американсько-китайській конкуренції. Це насамперед важливо для самого Китаю.

І тепер, з одного боку, у нас є формула миру Володимира Зеленського, яка передбачає перемогу України та капітуляцію Росії. А з іншого — ми маємо “мирний план” Китаю, який за фактом хоче заморозити ситуацію, що неприйнятно для Києва.

Гадаю, що і Кремль (з урахуванням його амбіцій захопити всю Україну), хоча й озвучує підтримку китайських ініціатив, не готовий до кінця прийняти цей “мирний план” Китаю.

І таким чином ця китайська ініціатива зараз зависла в повітрі.

Китай направляє свого спецпредставника з Євразії Лі Хуея. Він уже у віці (цього року Лі Хуею виповнюється 70 років, — ред.), він 10 років [з 2009 по 2019 рік] був послом Китаю в Росії. Поки що немає дати приїзду. Але, найімовірніше, спочатку він поїде в Європу, потім в Україну.

Чому Китай тягне? Це цивілізація, яка мислить колективними категоріями. Вони хочуть підлаштуватися під ситуацію, тому чекають, як розгортатимуться події на полі бою, як українці проведуть свій контрнаступ. І коли вони побачать, що дійсно можуть серйозно вплинути на ситуацію, вони відправлять представника.

І третій момент, який нам необхідно мати на увазі — Китай не може ризикувати.

Чому так довго китайський лідер Сі Цзіньпін відмовлявся говорити з Володимиром Зеленським? Ризик. Тайвань. Тому що, якщо Китай хоче претендувати на Тайвань, йому необхідно отримати статус глобального медіатора або глобального провайдера безпеки. Певні успіхи в цьому є — угода між Іраном і Саудівською Аравією, а також стабілізація ситуації в Афганістані на основі консенсусу сусідніх країн.

Але якщо Китай провалиться в контексті медіації з Україною, це буде сильний удар по його репутації.

Тоді, найімовірніше, йому вже доведеться возз’єднуватися з Тайванем все-таки силовим, а не мирним шляхом. А це принциповий момент для Китаю.

Тому зараз Пекін не може ризикувати. Йому необхідно підготуватися до того, щоб стовідсотково домогтися успіху, щоб був досягнутий якийсь консенсус між Україною і Росією. Але зараз, як ми бачимо, це нереально. Тому Китай чекає.

— Але Китай не просто чекає, він же щось і робить. Є певна активність на дипломатичному рівні — та ж історія з призначенням спеціального посла Лі Хуея. Пекін проводить якусь активність із НАТО. Тобто Китай не просто нейтральний спостерігач, а й певний гравець.

— Активність Китаю уже вплинула на Росію. Саме після поїздки Сі Цзіньпіна до Москви Кремль відкрито заявив, що вони визнають китайську мирну ініціативу і готові визнати КНР у статусі медіатора. Це головне досягнення.

І для цього було використано економічний важіль. Тому що після накладення санкцій Росія обрала Китай одним із ринків, куди вони можуть збувати свої вуглеводні, свої ресурси. І це дає Китаю статус старшого партнера.

І тепер Росія повинна рахуватися з певними геостратегічними планами Китаю.

Свого часу Чжоу Еньлай (прем’єр-міністр за часів правління Мао Цзедуна) говорив: Китай ніколи не буде гегемоном, бо таким чином він втратить свою легітимність. І зараз ми бачимо, що Китай, можливо, і хотів би вплинути на Україну, наприклад, через торгівлю (тому що в результаті нинішньої зернової угоди більша частина аграрної продукції все-таки йде в Китай). Але Китай не може вплинути.

Тому що, якщо зараз він вдасться до примусу, то автоматично втратить свою легітимність як претендента на глобальне або регіональне панування. Тому що лідер повинен знаходити консенсус, а не досягати успіху за допомогою примусу, наказів або агресії. Це важливий момент для Китаю.

І під час переговорів із Зеленським Сі Цзіньпін, можливо, щось запропонував українській стороні. Щодо питань торгівлі або щодо післявоєнної відбудови. Тому що в офіційній позиції Китаю щодо війни, яка розміщена на сайті китайського МЗС, зазначено — Китай готовий сприяти післявоєнному відновленню України. А китайці просто так не кидають слів на вітер, це серйозні люди.

І виходить, що позиція Китаю, з одного боку, проросійська. Але насамперед Китай хоче убезпечити свої інтереси. І КНР необхідно, щоб ця війна завершилася, бажано цього року, або хоча б наступного. Тому що в січні 2024 року на Тайвані будуть президентські вибори. І Китаю потрібно активно включатися в історію з Тайванем.

Інакше він ризикує втратити статус великої держави.

Для Китаю це дуже принципово, так само як і для Путіна. Тому Сі публічно заявив, що під час моєї каденції питання Тайваню буде вирішено.

— Китай і у своєму “мирному плані”, і через виступи Сі заявляв, що ядерна ескалація неприйнятна. Це питання Сі порушував і в переговорах із Путіним. Але, як бачимо, риторика Путіна мало чим змінилася. Наскільки Китай впливовий для Путіна і чим саме він може впливати, якими аргументами?

— Один з архітекторів американського лідерства говорив, що ядерна зброя — це інструмент геостратегії. До цього відносяться заяви Росії про можливе розміщення своєї тактичної ядерної зброї в Білорусі.

Китай не хоче посилення впливу Росії на Білорусь. Тому заяви Кремля про ядерне розповсюдження вкрай турбують Пекін. І не тільки в контексті Білорусі. Президент Південної Кореї допустив розміщення у себе ядерної зброї третьої сторони, якщо наростатиме ядерна загроза з боку Північної Кореї (КНДР). Це теж турбує Китай.

Ядерна зброя для КНР — це “червона лінія”, і він буде максимально тиснути на Росію, щоб у жодному разі не було прецеденту із застосуванням ядерної зброї.

Але є й інший момент. Ми бачимо, що останнім часом великі геополітичні гравці почали приймати нераціональні рішення. Яскравий приклад — повномасштабна війна, розв’язана Росією. Вона призвела до величезних економічних втрат для Росії, до залежності від Китаю, проте росіяни на це пішли.

Ми бачимо, як змінилася світова парадигма. Ми вже вийшли з концепції ліберального світопорядку, який встановився після розвалу Радянського Союзу. І зараз ми увійшли в режим великодержавної конкуренції, де великі країни починають конкурувати між собою і намагаються підім’яти під себе певні сфери впливу.

Підім’яти, зокрема за допомогою ядерного шантажу. Гадаю, що Китай розуміє це, і він намагатиметься обмежувати вплив Росії, але вже в регіонах, які ближче до КНР. Це Центральна Азія, це Північна Корея (Пхеньян зараз став майданчиком дуже агресивної конкуренції між Китаєм і Росією), це глобальний Південь. Той же Іран, на який зберігся вплив Китаю і Росії, і зараз КНР використовує економіку як важіль впливу на Іран, на Саудівську Аравію.

Якщо підсумувати, Китай негативно ставиться до будь-яких тем, пов’язаних із ядерною тематикою.

Ситуація із захопленням росіянами Запорізької атомної електростанції — теж “червона лінія” для Китаю. Сі в розмові з українським президентом наголошував, що необхідно чітко гарантувати безпеку ядерного об’єкта. Гадаю, що ця тема порушувалася під час його візиту і в Москву.

Гадаю, що Пекін будь-що впливає на Кремль, щоб ядерна тема була обмежена і ніколи не підіймалася.

— Повернемося до теми переговорів між РФ і Україною. Українська позиція ясна і давно озвучена — переговори можуть бути тільки на умовах офіційного Києва. Чому тоді президент Бразилії, Китай роблять свої “мирні” заяви, на що вони розраховують? Вони справді думають, що Вашингтон або офіційний Брюссель переглянуть свої позиції і будуть Україну підштовхувати до цих переговорів?

— Все-таки й Китай, і Бразилія по-іншому бачать ситуацію. Для них ця війна проєктується через призму протистояння Сполученим Штатам Америки. Особливо це актуально для Китаю, який, по суті, взагалі увійшов у жорстку конкуренцію зі США.

Я з вами згоден у тому плані, що Китай хотів би змінити думку Європи (і насамперед Європи, не США). Він сподівається, що Європа підштовхуватиме Україну до прийняття компромісних рішень.

Але є принципова позиція України. І мені здається, змінити її не вдасться. І зараз у принципі неможливі прямі переговори з Росією.

Але, можливо, буде здійснено конструкт двох треків. З одного боку, Китай, Бразилія та інші учасники їхнього “мирного клубу” країн глобального Півдня та Азії спілкуватимуться щодо врегулювання з Росією. А з іншого — Європа спілкуватиметься з Україною. Як це відбуватиметься, поки що невідомо. Але, можливо, ми побачимо якісь зрушення в цьому форматі вже влітку, можливо, восени.

Читайте також:

• Розмова нарешті відбулася: експерти оцінили позицію КНР у відносинах з Україною та РФ
• Франція спільно з Китаєм планує розробити програму для перемовин України та Росії — позиція Києва (ВІДЕО)
• Бразилія грає під дудку Пекіна, підтримуючи китайський “мирний план”, — Добряк про заяви Лули да Сілви