Курській операції — уже місяць: експерти підбили підсумки і склали прогнози

За місяць українські військові змогли взяти під контроль щонайменше 100 населених пунктів у Курській області РФ. Це понад 1,3 тис. кв. км. Операція Збройних сил України вплинула на перебіг бойових дій на “найгарячішому” напрямку фронту в Донецькій області — Покровському. Також Сили оборони створили низку складнощів російським окупантам і в інших населених пунктах, де вони намагаються просунутися.

Як усе починалося і до чого все йде

У перший тиждень операції українська влада зберігала інформаційну тишу. Пізніше розкрили деякі цілі. Одна з них — створення буферної зони. Це необхідно, щоб не дати Росії використати Курську область як плацдарм для нового наступу і убезпечити жителів Сумської області від постійних російських обстрілів.

“У нас було розуміння від наших розвідок, і навіть відкрито Путін і його оточення заявляли, що вони хочуть побудувати вздовж нашого кордону “буферну зону” з якоюсь кількістю кілометрів углиб нашої держави. Для нас це був дуже серйозний виклик. Я знаю, що вони не відмовилися від цих планів, і тоді ми зрозуміли, що нам потрібно відповідну провести операцію, щоб “буферну зону” створили не вони в нас, а ми”, — сказав президент України Володимир Зеленський.

Перші результати операції — не лише контроль територій, а й узяті в полон російські солдати, які стали обмінним фондом для визволення українських захисників, яких Москва тривалий час відмовлялася віддавати.

Ще один важливий аспект: Курська операція стала гарантією того, що наступу Росії на Сумську область не буде.

За місяць операції в Курській області вбитими і пораненими Росія втратила 6 тис. солдатів, заявив президент України Володимир Зеленський. Масштаби втрат техніки та озброєння поки не розкривають. Водночас відомо, що ЗСУ беруть трофеї, наприклад танк Т-90М “Прорив”.

ЗСУ зруйнували всі три мости через річку Сейм у Курській області — у Глушковому, Званному і Карижі. Частина підрозділів російської армії фактично відрізана. Єдиним шляхом їхнього постачання та евакуації слугують понтонні переправи.

Після того, як у Міноборони Росії усвідомили, що операція ЗСУ в Курській області — не просто рейд, армія країни-агресора, хоча й неохоче, почала перегруповуватися. Для оборони Курської області російських найманців привезли навіть із Буркіна-Фасо.

Наприкінці серпня Росія перекинула на Курський напрямок 30 тис. осіб, і чисельність російських військових зростає щодня. Частина підрозділів прибула з Сіверського напрямку та з району біля міста Часів Яр у Донецькій області, з району Работине в Запорізькій та з півночі Харківської області.

При цьому російських військових, які наступають на Покровськ, Кремль вирішив не перекидати. Противник активно штурмує позиції українських військових на цьому напрямку, але останніми днями просування зупинилося.

“Ми робимо все можливе, щоб не втратити Покровськ. Ми посилили обороноздатність у цьому районі. Дійсно, за останні шість днів противник не просунувся ні на метр на цьому напрямку. Іншими словами, наша стратегія працює”, — заявив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

Хороші новини про те, що ЗСУ посилюють контроль над ситуацією в Покровському районі, повідомив і Володимир Зеленський.

Збройні сили Росії можуть зробити спробу контрнаступу в Курській області, вважають експерти. Щоб витіснити ЗСУ з російських територій, потрібно від 15 до 20 бригад або щонайменше 50 тис. військових. Такі оцінки через два з половиною тижні після початку операції Сил оборони України навело видання The New York Times із посиланням на анонімних американських чиновників.

Після початку операції ЗСУ в Курській області Путін деякий час відмовчувався. Пізніше він назвав операцію Збройних сил України “масштабною провокацією”. Досі про операцію Сил оборони України він говорить як про “ситуацію” або про “відомі події”.

Експерти ж вважають її найбільш оглушливим провалом Путіна. Вона набагато сильніше вплинула на настрої громадян у Росії, ніж заколот Пригожина в червні 2023 року і навіть ніж мобілізація у вересні 2022 року. Операція українських військових у Курській області стала болючим ударом для диктатора і його оточення.

З другої половини серпня 2024 року навіть державні російські соціологічні служби показали зниження довіри до Путіна. За даними Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД), його рейтинг упав до 73,5%. До 30 серпня рейтинг довіри і схвалення Путіна знизився ще на кілька пунктів.

https://youtu.be/3PWZtY6TpJ4

Думки експертів

Детально про всі стратегічні і тактичні переваги Курської операції, а також її перспективи в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Олег Постернак, політтехнолог, керівник центру політичної розвідки;
• Ігор Яковенко, російський журналіст і соціолог;
• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”;
• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Хотілося б почути від партнерів більш об’ємну реакцію на хід війни

— Перше — війна має бути на території Росії в повному обсязі. Друге — для цього потрібно, щоб Україна отримала якнайшвидше належну кількість і види зброї, зокрема далекобійної. І третє — не може бути жодних заборон на її використання. Тому що Україна діє строго в рамках міжнародного права, а без застосування масованих ударів по території РФ примусити Росію до переговорного процесу на умовах міжнародного права не вийде…

Курська операція показала, що у Путіна немає бажання захищати ні міфічні народи Донбасу, ні народи Курської області. Для Путіна існує тільки один тип війни — класична загарбницька війна, тобто йти вперед за тими напрямками, які він визначив, щоб залякувати Україну, залякувати інші країни.

Курська операція — це перенесення війни на територію Росії, це початок формування зовсім іншого соціального відчуття в самій Росії, де соціальна напруженість явно зростає.

Перенесення війни на територію РФ показало західним партнерам України, що немає ніяких “червоних ліній” Москви — можна воювати на території Росії.

І далі, мені здається, буде дещо легше проводити переговори щодо можливості масштабування бойових дій на території Росії шляхом завдання масованих ударів у глибину РФ.В України є свої для цього інструменти, але, щоправда, в недостатній кількості. Але в достатній кількості вони є у наших партнерів.

У зв’язку з цим від західних партнерів хотілося б більш об’ємної реакції — хотілося б все-таки отримати скасування неформальних заборон на ураження західною зброєю в глибину території Російської Федерації.

ОЛЕГ ПАСТЕРНАК: Нова вона мобілізації в РФ — гостре питання путінської репутації

— Оголошення можливої нової хвилі мобілізації в РФ — це питання публічної гри.Свого часу президент України Зеленський говорив, що Путін змушений буде оголосити мобілізацію як реакцію на дії українських Збройних сил.

І якщо Путін публічно зробить це, вийде що він дотримується інструкцій українського президента.Тому очевидно, і з цієї причини, зокрема, крім внутрішньополітичних ризиків, відносин між бюрократичними відомствами в РФ, Путін може не піти на публічний розголос.

Зробити це йому ніхто і ніщо не може перешкодити. Навіщо мобілізацію оголошувати відкрито, медіа, якщо можна здійснювати тишком-нишком, за допомогою військкоматів, акуратно підбираючи потрібний особовий склад, насильно мобілізуючи громадян РФ, поза їхньою волею.

У цьому випадку йдеться тільки про репутацію та імідж Путіна. А подальша мобілізація потрібна буде тільки для того, щоб утримувати фіктивну велич військового злочинця Путіна, який повинен постати перед Міжнародним судом.

Зараз у росіян з’явився чудовий момент, щоб закликати російські збройні війська і Кремль перестати бомбити свою територію. Як свого часу російська пропаганда постійно згодовувала гасла “досить бомбити Донбас”. Досить бомбити свої території, досить вбивати і знищувати громадян Російської Федерації, досить їх використовувати як масу для своїх збройних сил тощо.

Як поводиться російське населення, наприклад, у під’їздах, на кухнях, у транспорті?Воно, безумовно, незадоволене цією ситуацією.Причому це стосується як столичної Росії, так і Росії провінційної.Вони розуміють, що Путін дав маху і підняв шаблю над своєю ж рідною країною. Але генерувати цю думку публічно вони не можуть із двох причин. Перша — наявність репресивного тиску.Друга причина ідентична.Коли ти розумієш, що твоя держава вразлива, ти починаєш думати про те, що потрібно захистити свій режим. І це дуже помітно в деяких регіонах РФ.

ІГОР ЯКОВЕНКО: Думка західних лідерів змінилася після Курської операції, але ключові питання поки що заблоковані

— У західному суспільстві справді виникло розуміння того, що Україна може перемогти. Досі цього не було.А було переконання в тому, що головне завдання — це не дати Україні програти.А от те, що Україна може перемогти, такого розуміння не було.

Повністю “червоні лінії” не зникли.Обмін репліками президента Зеленського з главою Пентагону Остіном показав, що все-таки збереглося якесь побоювання у лідерів західного світу.Адже у відповідь на вимоги президента України Зеленського скасувати заборони на удари вглиб російської території надійшла ухильна відповідь. І загалом стало зрозуміло, що вони не готові.

Якщо говорити відверто, прямо, то яке нам діло, що думають зараз західні політики? Важливо те, що вони роблять. Погодьтеся, це важливо. І ось головним критерієм того, що буде радикальна зміна настроїв західних політиків, стане, перш за все, надання Україні більше далекобійної зброї.Усе більш далекобійної зброї, це перше.І друге — скасування горезвісної заборони завдавати ударів вглиб російської території. Але ні того, ні іншого поки що немає.

Безумовно, Курська операція — це величезний успіх Збройних сил України і військово-політичного командування країни.Одна з найголовніших системоутворюючих ознак масової свідомості населення Росії — це відсутність емпатії. Наплювати. Просто наплювати.Наплювати на те, що відбувається в Курській області. Для переважної більшості населення Росії це щось, що відбувається десь на околиці, незрозуміло навіщо.

ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО: Рано чи пізно РФ доведеться перетягувати ще більше своїх військ із напрямків у Донецькій області

— Мені бачиться, що зону контролю ЗСУ буде збільшено, оскільки Глушківський район буквально напрошується на те, щоб стати частиною цієї зони контролю. Тобто загальна площа може бути збільшена до 2 000 кв. км.

Для стабілізації ситуації російським військовим необхідно більше ресурсу, ніж той, що зараз концентрований у Курській області. Отже, вони продовжуватимуть передислоковувати підрозділи із зони бойових дій в Україні саме в Курську область.

На північ і схід розширення буде сповільнене порівняно з тим, що може статися в Глушківському районі. Це зумовлено тим, що основна частина сил і засобів російських окупаційних військ Курського угруповання зосереджена саме в цьому регіоні.А на південь від річки Сейм у них вкрай обмежені можливості.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: ЗСУ мають усі передумови для розширення зони контролю в Курській області

— Збройні сили України досягли оперативного прориву. Чому саме оперативного? Зона контролю до 30 кілометрів вважається тактичним успіхом, понад 30 кілометрів — оперативним.На цей час просування вглиб російської території становить близько 40-45 кілометрів.Зона безпеки, яка не дає змоги російським регулярним військам з території Росії обстрілювати Сумську область з використанням мінометів, ствольної артилерії і систем реактивного залпового вогню, зводить до мінімуму можливість терору проти мирного населення.А постійні обстріли Сумської області відбуваються тільки із застосуванням авіаційних бомб (ФАБ і КАБ) ПКС Російської Федерації.

Що нам дає оперативний прорив? Можливість показати Росії подальші дії української сторони щодо розширення зони присутності. Тобто не в глибину, а в ширину.

Просування ЗСУ не сповільнилося. За повідомленнями джерел, наближених до ГУР, наразі просування відбувається в районі Малої Локні, Ольгівки та Шептухівки… Забігати наперед не будемо, але наразі створено передумови і для оперативного оточення російського угруповання, яке налічує, за різними оцінками, від 2 до 3 тис. особового складу.

Це, відповідно, розв’язання питання поповнення обмінного фонду, критично необхідного Україні, щоб розблокувати питання повернення українських захисників.

На Курський напрямок було перекинуто підрозділи навіть із Покровського напрямку. Серед них — п’ять підрозділів 810-ї бригади морської піхоти, однієї з боєздатних частин ЗС РФ; друга бригада спецпризначення підрозділу сил спеціальних операцій з-під Вовчанська; підрозділ спецпризначенців “Ахмат”, але не “кадирівці”, а так звані спецпідрозділи “Аїда”, які складаються на 80% з представників слов’янської національності.

11-ту повітряно-десантну бригаду, дислоковану в Улан-Уде, було виведено з-під Часівника, а 106-ту повітряно-десантну бригаду — на Сіверському напрямку.При цьому, за оцінками українського президента, загальна кількість російських військ, перекинутих на Курський напрямок, — близько 60 тис. особового складу.

Противник був змушений створити угруповання “Брянськ” і “Бєлгород”. Кожне з цих угруповань налічує близько 30 тис. військовослужбовців.

Таким чином, загальна кількість ЗС РФ, яку перекинуто на Курський напрямок з метою стримати наступ України, — близько 100 тис. особового складу.Причому, за різними оцінками, чисельність російських сил в Україні на початок наступу на Курському напрямку налічувала приблизно 715 тис. особового складу і планувалося збільшення чисельності до 800 тис. осіб.

Це колосальний успіх української сторони. На Курський напрямок перекидаються найбільш боєздатні підрозділи, включно з частинами спецпризначення, силами ССО, а головне — бригади морської піхоти і повітряно-десантних військ. Ці найбільш вмотивовані та боєздатні війська мали посилювати тиск на Донецькому напрямку. На цей час є повідомлення головкому ЗСУ Сирського про те, що на Покровському напрямку за останні шість днів просування російських військ практично зупинено.

Російську Суджу чекає доля українського Соледара або українського Бахмута. Суджу зітруть з лиця землі російські військові, і ця тактика вже реалізується.

У район активного характеру бойових дій перекидаються важкі вогнеметні системи ТОС-1А “Солнцепек”. Тобто росіяни будуть використовувати тактику, яку вони використовували під час штурму Маріуполя, Попасної та Авдіївки: використовувати конвенційну зброю, яка заборонена в умовах міського бою. Це невибірковий характер озброєння, що призведе до колосальних жертв серед мирного населення.

Читайте також: Найбільш оглушливий провал Путіна: як Курська операція вдарила по планах Кремля — розбір (ВІДЕО)