Курській операції два місяці: експерти підбили проміжні підсумки для України

Від початку Курської операції ЗСУ 6 серпня російська пропаганда запустила низку фейків про цілі та дії української армії на території Росії. Однак усі вони прожили не довго. Зазнає фіаско не тільки брехня кремлівських ЗМІ, а й російські війська, які, за заявами тієї самої пропаганди, вже давно мали відтіснити українську армію з території Курської області.

Київ тим часом наполягає: у ЗСУ немає мети перетворювати на руїни російські міста, як це робить армія окупанта. У Сил оборони і тепер, через два місяці операції, є чіткі стратегічні цілі.

Що принесла Україні Курська операція?

Через кілька днів після початку операції Сил оборони України в Курській області в мережі з’явилися відео зі здачею російських військових у полон. Головком ЗСУ Олександр Сирський заявив: тільки за перші 20 днів наступу українські військові взяли в полон 594 російських солдатів.

“Дали завдання — зачистити село. Ми поступово просувалися по селу. Ми знали, де ворожий ВОП (взводний опорний пункт, — ред.). Біля ВОПу [російські] військові почали махати нам руками. Нам надійшла команда “в бій”. Але ми з побратимом вирішили трохи почекати. Ми так само як і вони, підняли зброю вгору. Потім до нас підійшов їхній командир взводу. Ми вже радіємо, що в нас два полонених є: командир і заступник. Але коли ми запитали в нього, чи є ще хто-небудь в опорнику, він сказав так, взвод. Він їх вивів, і всього вийшло 28 полонених”, — ділиться командир підрозділу 22-ї окремої механізованої бригади ЗСУ з позивним “Перчик”.

Менш ніж через 10 днів після початку просування ЗСУ під Курськом Росія вперше за роки війни ініціювала переговори про обмін військовополоненими, повідомив голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко.

Перших 115 російських солдатів строкової служби 24 серпня обміняли на українських військових, зокрема тих, яких російські окупанти утримували з 2022 року.

Уже 13 вересня Київ і Москва провели обмін у форматі 49 на 49. До Росії вирушили знову ж таки строковики, а в Україну повернулися не тільки військовополонені, а й цивільні заручники. Наступного дня, 14 вересня, Україна в обмін на російських полонених повернула 103 військовослужбовців. Серед них уперше за довгий час — бійців 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України.

За місяць операції в Курській області ЗСУ взяли під контроль близько 100 населених пунктів. Це 1 300 кв. км.

Ближче до середини вересня російські війська почали активні штурмові дії — намагалися атакувати українські сили одразу з кількох напрямків. 18 вересня представник української комендатури в Курській області Олексій Дмитрашковський повідомив: російський контрнаступ зупинено. Відтоді армія країни-агресора б’є по підконтрольних ЗСУ населених пунктах з артилерії, застосовує безпілотники та керовані авіаційні бомби.

Попри те, що Росія відправляє під Курськ нові, більш підготовлені, підрозділи, цього все одно недостатньо, щоб витіснити українську армію.

Поки російська армія продовжує знищувати свої ж території, українські військові забезпечують людей їжею та ліками, розв’ язують проблему з електропостачанням.

Українські військові зараз зосереджені на двох завданнях, пояснюють експерти. Перше — утримати підконтрольні ЗСУ території в Курській області. Друге —розширити плацдарм, зокрема в Глушківському районі.Російській Федерації потрібні десятки тисяч військових, щоб стримувати ЗСУ в Курській області, і ще більше — щоб витіснити, впевнені аналітики.

“Присутність українських військ у Курській області, судячи з усього, істотно ускладнює розширення оперативних резервів Росії.Російське військове командування домагається того, щоб ці резерви брали участь у певному пріоритетному секторі замість того, щоб розподіляти війська по всьому театру військових дій. Це вказує на те, що йдеться про резерви “оперативного”, а не “стратегічного” рівня”, — наголошується у звіті Інституту вивчення війни.

Російське командування змушене перекидати війська з інших ділянок фронту.Наразі угруповання російських військ на Курському напрямку налічує від 40 до 60 тис. осіб.

Поки що спроби чинити тиск на Сили оборони України з північного, східного і західного флангів очікуваних результатів не принесли. А брак живої сили ставить під сумнів реалізацію наказу Путіна — звільнити Курську область у найкоротші терміни.

Думки експертів

Про головні тактичні та стратегічні цілі, а також проміжні успіхи Сил оборони України в Курській області — в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Кирило Сазонов, військовослужбовець Збройних сил України (ЗСУ);
• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик;
• Микола Маломуж, генерал армії України, керівник Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010 рр.);
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень.

КИРИЛО САЗОНОВ: Росіяни стягнули в Курську область усіх, кого могли

— На сьогодні в Курській області ведуться досить активні бойові дії. Щодня йдуть бойові зіткнення. Противник дуже активно застосовує авіацію, обстрілює КАБами. Прямо стирають з лиця землі всі будинки в регіоні, керуючись тим, що всі, хто хотів, давно вже виїхали.Зносять усі селища, де знаходяться Сили оборони України. Але попри те, що ситуація оперативно змінюється кожні кілька годин, сама лінія фронту в Курській області не змінюється.

Росіяни стягнули в область усіх, кого могли.Перекинули окремі підрозділи, окремі роти, окремі батальйони і мобільні групи збройних сил РФ.Це 106-та десантна дивізія і 155-та бригада морської піхоти Тихоокеанського флоту — це те, що у них є. Але цього явно мало, щоб витіснити з області Збройні сили України. За даними деяких експертів, для цього РФ потрібно зібрати від 70 до 100 тисяч особового складу.

Необхідна техніка, артилерія, піхота, тобто мотострілецькі частини, а не тільки мобільні.І, природно, потрібно більше ППО, щоб захищати ці війська, прикривати.Поки що в регіоні тривають інтенсивні бої, але лінія фронту не змінюється.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: РФ використовує тактику так званого “сточування” своїх же бойових підрозділів

— Сили оборони України збільшили зону присутності в районі населеного пункту Веселе. Коренівський район — бої в районі Мирного, Богданівки, Кремяного, Південного. Причому слід зазначити, що в районі Крем’яного зараз створено оперативне оточення російського угруповання.І основні зусилля окупантів спрямовані на деблокаду оточених російських підрозділів.Крім цього, на цей час — важкі бої в районі Любимівки…

Сили оборони розширюють зону присутності не тільки в Коренівському районі, а й у Глушківському.Можемо говорити, що розширили зону присутності в районі населеного пункту Теткіне. Крім цього, на схід від Коренєва аналогічно розширено зону присутності.І основне, за повідомленнями самої Росії, найважчі бої йдуть у районі Плехового.

Тобто всі заяви російських офіційних джерел про те, що за два місяці росіяни нібито захопили тактичну ініціативу, і більше того, проводиться успішний контрнаступ, як бачимо, не відповідають дійсності.

Сили оборони України двічі за місяць спростували так звані червоні лінії.

Перше — це проведення Курської операції. І друге — вже після заяви російського диктатора про зміну ядерної доктрини Російської Федерації — було завдано блискучих ударів українських безпілотників Головного управління розвідки Міністерства оборони по арсеналах зберігання.

Зауважу, це після вже нібито зміни ядерної доктрини, де передбачався превентивний характер ядерного удару на момент використання безпілотників по території Російської Федерації.

Усі заяви Міністерства оборони РФ і пропагандистських пабліків про успішний котрнаступ збройних сил РФ у Курській області, не відповідають дійсності.

Ба більше, спростовуються безпосередньо з місця подій російськими військкорами. Щодо Коренівського району зазначається, що найважчі бої точаться в районі Мирна Богданівка, на південний захід від Кремінного і Південного. Причому в районі Кремінного, за даними окупантів, російські війська перебувають в оперативному оточенні.І основне зусилля зараз російських військ це спроба деблокувати на своїй території оточені російські підрозділи.

Як бачимо, знову ситуація прямо протилежна.Тобто, за повідомленнями офіційної влади, триває подальше просування, а, як бачимо, безпосередньо з місць подій, йдуть важкі бої для росармії на тих територіях, які нібито вже давно перебувають під її контролем.

РФ використовує тактику так званого “сточування”, тобто фактичного знищення найбільш підготовлених підрозділів. І постає питання, що основна компонента російської армії — сухопутні війська — фактично не боєздатні.

МИКОЛА МАЛОМУЖ: Потрібно було прийняти нестандартне рішення, і ЗСУ це зробили

— Задовго до Курської операції, ще за головкома Залужного, порушувалося питання про те, що потрібно вийти з моделі затяжної війни. Вона важлива для захисту наших рубежів, для знищення резервів противника, але ворог нав’язує тривалу важку війну з поступовим просуванням по фронту.

Потрібно було задіяти нестандартні рішення.Це удари там, де противник не очікує, не має укріпрайонів, де може зайняти позиції в плані створення буферних зон тощо. Таким нестандартним рішенням стала Курська операція.

Головне — Курська операція деморалізувала військово-політичне керівництво Російської Федерації на чолі з диктатором Путіним. Він був розгублений з перших днів операції, тому інформація про те, що відбувається в Курській області, замовчувалася.Путін навіть заявляв, що це якась диверсійна операція, з якою легко впорається ФСБ.Не вийшло.Через два місяці ЗСУ перебувають у регіоні.

Путін хотів створити на території України 100-кілометрову буферну зону. Українським захисникам вдалося це попередити.Крім того, вдалося відтягнути великі ресурси ворога з інших ділянок фронту: з Харківського, Запорізького, частково з Донецького напрямків.Сьогодні близько 55 тисяч живої сили противника перебуває не на фронті в Україні, а на Курщині.Нагадаю, що до 1 жовтня ворог передбачав захопити нові стратегічні пункти:Покровськ, Часів Яр тощо.Завдяки Курській операції це не вийшло.

На Заході прийшло розуміння, що Україна не сидить склавши руки, а діє. Це додало нашим союзникам мотивації бути більш рішучими в боротьбі з російською агресією.

ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: У Кремлі марно намагаються удати, що Курський напрямок не такий уже й важливий

— На території Росії перебувають українські війська, які досить успішно контролюють свій плацдарм. Україна має набагато більшу буферну зону так звану, ніж російські війська в Харківській області.І зважаючи на це, безумовно, це чинення тиску, зокрема на Кремль.

У зв’язку з цим усе досить чітко і зрозуміло. Путіна можна змусити і тільки змусити піти на переговори на справедливих для нас умовах, які базуються на нормах міжнародного права. І, звісно ж, Курська операція зокрема — це чинення тиску на РФ, безумовно. І так, я думаю, її теж необхідно сприймати. Це український аргумент, який ми знайшли і який безумовно буде використаний.

Російська армія робила спроби контратак. Мабуть, хотіли до своїх дедлайнів показати певні результати, але нічого не вийшло. І у зв’язку з цим можна сказати, що ці дедлайни не мають жодного значення. З них можна тільки посміятися, бо скільки ми їх уже чули. А нічого не вдається.Тому я думаю, це використовується тільки через те, що необхідно звітувати перед начальством, необхідно обіцяти, доносити нагору інформацію, що і роблять певні командири на місцях.У Кремль повідомляють, що все добре, все буде нормально.

Зараз українські війська зосереджені на двох цілях і завданнях у Курській області. Перше — це наступальні дії та операції, які не припиняються в південно-західній частині регіону. Це Глушківський район. Нагадаю, після того, як війська РФ здійснили невдалі спроби контрнаступальних дій у районі Кореневе, українські військові, своєю чергою, відповіли тим, що з території Сумської області також здійснили прорив ще у двох місцях. На сьогодні там тривають бойові дії.

У Курську область перекидаються додаткові підрозділи ЗС РФ.Угруповання російських військ становить зараз близько 40 тисяч. Вони намагаються розширити свою присутність на східному і західному флангах у Курській області, якраз намагаючись чинити тиск із трьох частин: із північного, східного і західного флангів на українські війська.Але ці спроби марні.

Те, що Росія домагалася і прагнула зробити для українських військ у Харківській області, Україна зробила досить краще і якісніше для російських військ у Курській області, тому що сковує набагато більше угруповання.

Необхідно розуміти, що ефект цей тривалий.Російські війська, очевидно, робитимуть і далі спроби контрнаступальних дій.Але ландшафт у деяких районах такий, що не дуже сприятиме наступальним діям в осінній період.Хоча тут ситуацію поки що важко спрогнозувати. Проте росіяни будуть здійснювати такі спроби.

У зв’язку з цим знаходження в регіоні якраз українських військ не дає російським загарбникам переміститися на Покровський напрямок, Курахівський, в інші райони на сході України, де тривають активні бойові дії. Адже можна уявити, що сталося б, якби Росія змогла перекинути, ну нехай не 40, але 30 тисяч військових одномоментно на ці напрямки. Посилився б тиск, і зрозуміло, що в них з’явилася б більша кількість своїх солдатів для того, щоб здійснювати постійні піхотні штурми.Адже ми бачимо, як процес накопичення російських військ набирає обертів.Тому що спочатку було угруповання близько 20 тисяч. Зараз воно зросло трохи більше, ніж удвічі.

Попри те, що Росія намагається всіляко зменшити важливість Курського плацдарму, вони про нього мало згадують або кажуть, що витіснення українських військ — це питання часу, насправді ж російське командування робить низку спроб для того, щоб змусити українські сили передислокуватися на інші напрямки.

У РФ тепер є нова мета — змусити Україну перекидати війська з Курської області.Якщо, за логікою, настільки для РФ неважливий уже цей напрямок і в принципі абсолютно не має значення, що там відбувається, як хочуть дати зрозуміти деякі російські пропагандисти, то чому тоді вони здійснюють демонстраційні, відволікальні дії, зокрема для того, щоб змушувати українські війська відходити з Курської області.

Читайте також: Україна цього року може досягти головної мети своєї стратегічної оборонної операції — розбір Романенка