Курська операція, Донецький фронт та український план перемоги: велика пресконференція президента Зеленського — головне

Сьогодні, 27 серпня, під час форуму “Україна 24. Незалежність” президент України Володимир Зеленський дав велику пресконференцію. FREEДOM презентує головне з відповідей глави Української держави журналістам.

Удари по енергетиці

— 230 ударів було [завдано по Україні 26 серпня]. Наша система захисту спрацювала, проте є серйозні пошкодження нашої енергосистеми. Борються професійні люди, борються наші енергетики. Я їм дуже вдячний, і ДСНСникам. Ви бачите, що навіть не закінчується ще тривога, а вже їдуть, ризикуючи своїм життям, для того, щоб у людей було світло.

Гадаю, що такі люди — це і є наше світло.

Що стосується захисту. Захист різний, різнорівневий. Ми цим займаємось, займаються Міністерство інфраструктури, Міністерство оборони, “Укренерго”. Зрозуміло, що робити, й ми це робимо.

Що стосується деталей руйнувань гідроелектростанцій або інших об’єктів. Чесно кажучи, я не дуже люблю енергопіар. Я не дуже підтримую, коли ворог знає, яких конкретно пошкоджень він завдав своїм ударом Україні, енергосистемі тощо. Є деталі, які повинен знати весь світ, розуміючи, що Росія творить тут, на нашій землі. Але в якому стані наші споруди, і що ми там зараз робимо, хай це буде в тиші.

Курська операція ЗСУ

— Курська операція є одним із пунктів плану перемоги України. Дуже важливо, що вузьке коло людей знало про цю операцію, і тому у операції є успіх.

Курська операція принесла кілька речей.

Передусім, окупація Харківщини зупинена. Ми мали інформацію про плани росіян щодо створення буферних зон на Харківщині, а потім на півночі — не знали конкретних теріторій, але розуміли, що Сумщина, Чернігівщина можуть бути в планах. Чітка послідовність цих, як вони називали в Кремлі, буферних зон, нам була невідома, але ми розуміли, що це може бути.

Курська операція розв’язала питання неокупації Сумщини і неокупації Чернігівщини.

Мало того, розбила велику кількість російських військ. Розбила серйозне угруповання.

Після початку Курської операції вже відбулося пересування російських військ з Харківщини та з Запорізького напрямку.

Те, що вони поки що не забирають війська з Донеччини, зрозуміло. Бо Донеччина — це стратегічна ціль Росії.

Там найпідготовленіші їхні війська, бо вони дуже хочуть окупувати нашу Донеччину. Ця їхня ціль не змінилася з 2014 року.

У Курській області у нас проходить оборонна операція. Ми не даємо можливість робити буферні зони на нашій території. Ми відповідаємо всіма захисними можливостями та кроками на території РФ, щоб не допустити окупації нашої землі.

Вони вже окупували частину, 27% нашої землі. І тому ми робимо те, щоб вони не окупували більше.

Безумовно, Курська операція показала і деякі політичні речі. Мені здається, почала показувати російському суспільству, що Путіну важливіше захопити місто в Україні, про яке він ніколи не чув, щоб просто потішити свої амбіції, ніж захистити свої території. Мені здається, що потрошки це відкрило очі. І багато речей ця операція ще відкриває про реальні плани Путіна. Тобто одна історія, коли ми всі з вами говоримо про його реальні плани та амбіції, і хтось вірить, хтось не вірить. Слава богові, більшість світу вже вірить, проте цього не вистачає. А зараз і глобальний Південь починає бачити деякі речі.

Тобто амбіції Путіна — все ж таки не про захист, він не захищає зараз своє на Курщині.

І цим також зруйнована історія з наративом, що він захищає якесь російськомовне населення на території України. Він нікого не захищає, всі це бачать, його завдання — знищити нас.

І після Курщини до Путіна будуть питання всередині держави. Це втрата віри його суспільства до його сили. Це дуже важливі речі. Тому я гадаю, що Курська операція відкриває нам і ці коридори.

На мою думку, Курська операція вже успішна. Я дійсно так вважаю. І зі мною погоджуються західні колеги, і є багато рішень через те, що є успіх на Курщині.

Читайте також: Головну мету Курської операції ЗСУ назвав Сирський

Донбаський фронт

— Повна окупація Донбасу — це головна ціль Росії на сході нашої держави. Наше завдання — не дати їм цю можливість. І щоб вони постійно обіцяли, своєму суспільству це зробити, й постійно переносили терміни. Наше завдання на сході держави — стабілізувати ситуацію. Бо при стабілізації ситуації їм там прийдеться тримати найпотужніші свої бригади. Це дуже важливо.

Щодо Покровського напрямку. Це, безумовне, рішення наших військових, кому бути на Покровському напрямку, і в якій кількості. Але ви повинні зрозуміти, російська армія там не відступає, бо, повертаючись назад, їх розстрілюють. І вони будуть тиснути. Для них це потрібно, як ситуація з Бахмутом.

Вони там положать 50-60 тисяч людей, ви дуже скоро зрозумієте ці цифри.

І не можна просто: ви 100 тисяч, і ми 100 тисяч. У нас була вже така одна операція. Я вважаю, що це неправильно. І я дуже радий, що главком Сирський так само вважає. Тому що повинні бути хитрощі. Мені здається, що достатньо розуміння двох з половиною років, як готувати операції, хто повинен знати про ці операції. У ворога вуха всюди, й не тільки в Україні. І якщо вони знають хоч щось про наші дії, у нас не буде успіху. А значить, ми втратимо багато всього.

Щоденно я маю з главкомом 2-3 онлайн розмови. Постійно. Про Покровськ, про Торецький напрямок, про нашу Харківщину, про всі ці напрямки. Є ще південь, там свої питання. Є питання Вугледарського напрямку. Складна ситуація в Нью-Йорку.

Посилення залежить від багатьох речей. Підготовлені люди. Збільшилася кількість людей, яких почали готувати. Це факт. Це дуже допоможе хлопцям мати ротації. Вже почались ротації. Фундаментальними ротаціями я поки що не можу це назвати, але є початок.

І про посилення Покровська постійно говоримо. Різні укріплення, війська, пакети допомоги.

Українська зброя

— Я нещодавно порахував щодо одній військовій підтримки. Порахував, скільки ми чекали, й коли воно почало заїжджати й в якому об’ємі.

Такий “ювілей” був — 12 місяців. Це відповіді на багато речей.

Поки ми чекаємо наших партнерів, ми вже почали виробляти свою далекобійну зброю, вже перші ракети з’явилися. Ракета “Паляниця” нещодавно з’явилася.

Було позитивне випробування першої української балістичної ракети. І я з цим вітаю наш оборонно-промисловий комплекс. Деталями про цю ракету більше не можу поділитися.

Вітчизняне виробництво — дуже важливий момент, в якому ми почали рухатись вперед. Це дрони. На початку року ми говорили, що буде мільйон дронів, а нам вже під силу зробити півтора-два мільйони. Це артилерія, я про системи та про снаряди. Ракетна програма, це високовартісна програма, й треба вкладати в це гроші.

На це грошей в нашому бюджеті на сьогодні вже немає. Уряд віддав все, що міг. Де знаходити ці гроші? Є особисті наші домовленості з країнами Північної Європи, з балтійськими нашими друзями, які дійсно вкладають в наше вітчизняне виробництво. А вже ж зрозуміло, що після війни це буде копродакшн на інші країни, а зараз нам треба працювати на посилення наших хлопців і дівчат на фронті. Тому шукаємо гроші, шукаємо надходження. Вони точно збільшать кількість нашого вітчизняного виробництва.

Саміт миру

— Я вважаю, що ми сьогодні послідовні, попри небажання Росії зупинити війну. Не можна сказати, що Росія хоче зупинити війну. Коли хочуть, 230 ударів не завдають. І не вбивають людей та дітей. Відсутність їхнього бажання зупинити війну нам зрозуміла.

Але ми послідовні. У нас був інаугураційний Саміт миру, після чого ми підготуємо документ стосовно головних трьох висновків, які були задані першим інаугураційним самітом, будуть зустрічі. Енергетичне питання порушено, й документ буде узгоджений з нашими колегами. Друга зустріч по морю, третя зустріч по гуманітарному аспекту — по обміну полоненими та поверненню українських дітей. Всі ці три пункти будуть пропрацьовано. Я гадаю, що встигнемо, й на листопад буде цей документ. Це наше завдання — зробити документ, як підготовчий етап до другого саміту миру.

Три пункти, які розглядались на першому саміті, будуть підготовлені детально. До другого Саміту миру ми підготуємо всі пункти формули миру. Ми повинні бути готовими на листопад.

Що стосується представників Російської Федерації на другому Саміті миру — це бажання всіх країн. Вони хочуть. Вони вважають, що таким чином може бути шанс закінчення війни. Ми хотіли, щоб на першому саміті присутності Росії не було, і нам вдалося це зробити. Зібрати країни без представників Росії непросто. Проте ми зібрали велику кількість країн і інституцій — понад 100.

Ми підготуємо план, і представники Росії, якщо вони будуть хотіти бути присутніми на другому саміті, вони будуть присутні. Інакше ми можемо втратити на другому саміті велику кількість країн.

Щодо компромісів з Путіним. Не всі, але багато хто хотів би це почути, але я не здивую вас.

З Путіним не те що компроміси, з Путіним в принципі діалог на сьогодні порожній, беззмістовний, бо Путін не хоче закінчення війни дипломатично. Він не хоче цього. Він готовий дипломатично, але щоб віддали йому 30% нашої землі.

До речі, Курська операція нам дуже сильно допомогла, щоб кількість голосів щодо теми компромісів зменшилася.

План перемоги

— План перемоги України складається з декілька напрямків. Перший — військовий. Другий напрямок — це стратегічне місце України в безпековій інфраструктурі світу. Третій напрямок — це потужний пакет примусу Росії до закінчення війни дипломатичним шляхом. І четвертий напрямок — економічний.

План підготовлений. Думаю, справедливо, якщо цей план я представлю спочатку президенту США, від нього залежить успіх цього плану —  дадуть нам те, що в цьому плані, або не дадуть. Чи будемо ми вільні в використанні того, що буде в цьому плані, або ні.

Гадаю, що у вересні представлю цей план президенту США на зустрічі.

Думаю, що буде правильно передати цей план як Камалі Харріс, так і Дональду Трампу, тому що ми не знаємо, хто буде президентом Сполучених Штатів, а виконати цей план дуже хочеться.

Головний момент в цьому плані — примус Росії закінчити війну. І дуже хочеться справедливо для України.

Але прийняти план — це одне, а виконати його — це інше. Але якщо ці два елементи спрацюють, ми дуже віримо, що спрацює головна мета.

Звільнення українських військовополонених

— Є складнощі в поверненні “азовців”. Різні причини. Є відповідний формат роботи з родинами. Й робота щодо узгодження списків — не тільки ГУР, а ГУР тепер разом зі Службою безпеки України, разом з [омбудсменом] Лубінцем і з зовнішньою розвідкою. Вони погоджують ці списки, вони дивляться на ці списки, вони ставлять один одному ті питання, які родини або їхні представники ставлять публічно, і повинні отримати відповідь. Ці питання будуть ставити в Координаційному центрі з повернення військовополонених. Також віримо, що знайдуть відповіді.

Те, що було повернення військовополонених саме 24 серпня [у День Незалежності України] — це співпадіння. Повернення людей — це ж не до свят. Це прекрасно, але боротьба за кожну людину — це не про свято, це про щоденну роботу.

Заборона церков, пов’язаних з РФ

— Дуже важливо, що відбувається в інформаційному поле. Дуже важливо не втрачати зв’язок ні з Ватиканом (Папа Римський Франциск висловив стурбованість ухваленням в Україні закону, що забороняє релігійні організації, пов’язані з РФ, — ред.), ні з Італією, ні з простором всієї Європи та Сполучених Штатів Америки. І

Ми дуже хочемо, щоб у нас з’явилась відповідна інституція. Окрім МЗС, окрім розвідок, і окрім нас, і мого голосу також. Нам всім потрібно ще більше працювати. Іноді нам здається, що ми стільки разів сказали, стільки разів пояснили і стільки разів зустрічались. Я зустрічався, Денис Анатолій [Шмигаль] зустрічався, Руслан [Стефанчук] зустрічався також, Андрій [Єрмак] зустрічався — вся команда зустрічалась в Ватикані, починаючи від Папи Римського, закінчуючи різними людьми, різними колами впливу. І це дуже складно. І кожного разу це, як знаєте, іноді як дежавю. Це стосується не Ватикану, це стосується в принципі.

Як тільки ти робиш паузи в інформаційній роботі, в боротьбі за правдивий інформпростір, то все заповнюється інформацією з Росії.

Вони в цьому працюють як годинник. У них напрацьовані інституції, великі гроші, багато людей, всюди — від бізнесу до політики та релігії. І тут нічого не зробиш. Тільки працювати щоденно.

Церква працює у них за кордоном сильно. Вона, слава богові, припинила так працювати у нас. Але боротьбу треба продовжувати. І це найголовніше.