Кримська татарка популяризує національну кухню в Україні (ВІДЕО)

Кримська татарка Леране народилася в Узбекистані. Ще дитиною, разом із сім’єю вона переїхала в рідний для них Крим. Але 2014 року Леране була змушена виїхати звідти через окупацію півострова Росією, а на початку повномасштабного російського вторгнення евакуювалася з Ірпеня Київської області, де на той момент уже відкрила своє невелике кафе кримськотатарської кухні. Перебравшись до Львова, жінка не опустила руки та продовжила розпочате в Київській області. В її львівському кафе все нагадує про життя в рідному Криму, повідомляє FREEДОМ.

Леране показує засушену ендеміку — рослину, що росте тільки в Криму і часто додається до збору кримського чаю. Вона нарікає, що, на жаль, зараз не може її використовувати.

“Ось ці всі чашки, посуд — це все зробили кримськотатарські майстри в Криму. Ось ляльки, прикрашені кримськотатарським національним візерунком, зроблені кримською татаркою, яка живе вже у Львові”, — знайомить Леране зі своїм інтер’єром у кафе.

В її закладі кожна деталь пов’язана з рідним півостровом і кримськими татарами.

Від російської тоталітарної системи родина Леране постраждала ще 1944 року. Тоді її бабусю і дідуся, як і ще майже 200 тис. кримських татар, депортували з рідного Криму. Спочатку їх вивезли до Сибіру, а потім — до Узбекистану, де й народилася Леране.

“За кілька годин весь народ було вивезено з Батьківщини. Ця трагедія торкнулася кожної кримськотатарської родини. Був такий випадок, коли люди того дня були на морі, рибалити вийшли, і навіть їхні човни втопили. Такий геноцид влаштувала радянська влада”, — розповідає вона.

Уперше свій рідний край Леране наживо побачила у вісім років. Свій день народження вона провела на борту літака, який переправляв її сім’ю та ще сотні кримських татар додому — до рідного Криму.

“Усі дивувалися, чому ми так зірвалися зі своїх уже нажитих місць в Узбекистані, і приїхали до Криму, там, де все з нуля. Ми потрапили в Джанкойський район”, — каже жінка.

Подорослішавши, Леране вирішила зайнятися журналістикою, переїхала з села до Сімферополя, де було більше можливостей розвиватися і будувати успішну кар’єру.

“У Криму відчуття дому — на 1000%. Коли ти йдеш Судаком, от я хочу заплющити очі, щоб трохи побути там, йдеш Судаком, Кипарисовою алеєю, до набережної, з різних боків лунає кримськотатарська музика. Це був прекрасний час”, — ділиться спогадами героїня сюжету.

Але все її життя знову змінилося вже 2014 року, коли Росія окупувала український Крим.

“Для мене не було страшно. Я думаю, що кримські татари були вже тоді настільки підготовлені до будь-яких викликів, і ми проходили вже це. Бажання кудись їхати, бігти тоді ще не було, ми вірили в те, що ми все переживемо, і це все закінчиться”, — зізнається вона.

В окупації в Криму Леране прожила ще два роки, однак через постійну небезпеку переслідувань з боку російських спецслужб за проукраїнську позицію була змушена покинути свій дім і виїхала на Київщину. Уже в Ірпені Леране наважилася здійснити свою давню мрію — відкрити сімейну кав’ярню. Спочатку це була невелика чебуречна біля Києва, а потім — ресторанчик “Кримський дворик” в Ірпені, де все нагадувало про рідну домівку.

“Прапор, що висів на фасаді, притягував людей. Вони приходили, запитували: “А що там у Криму? А як це сталося?” Люди отримували з янтиком інформацію про Крим і кримських татар, вони відкривали для себе кримських татар”, — пояснює Леране.

Саме в Ірпені вона застала повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Уже 6 березня 2022 року вона вкотре покинула свій дім.

“Ось знову не було страху. Я не знаю, звідки це береться, може вже нашарувалося в поколіннях кримських татар — готовність до чогось поганого”, — висловила вона припущення.

Але попри черговий переїзд, Леране не здалася і, перебравшись до Львова, відкрила там новий заклад. Відвідувачів вона пригощає національною кухнею свого народу — янтиками, мантами, самсою і багатьом іншим.

Віталія — одна з відвідувачок закладу. За її словами, востаннє в Криму вона була з сім’єю 2013 року, напередодні анексії. До кав’ярні Леране вирішили завітати, щоб знову відчути атмосферу українського Криму.

“Ми хотіли сюди потрапити, хотіли, щоб знову відчути цей колорит кримський, запах, відчуття, смак, а також навіть плескіт хвиль”, — поділилася своїми очікуваннями Віталія.

Леране каже, зараз головна її місія — популяризація кримськотатарської культури. Приміром, у Волинській області вона допомагає місцевим кухарям освоювати національну кухню Криму.

“Звичайно, це наша з вами спадщина. Я тут, у Луцьку, щоб ще раз нагадати, що Крим — це Україна. Як би це пафосно не звучало. Хотілося перенести від себе жителям Луцька ці кримські страви, не просто кримськотатарські, а кримські. Я привезла не просто якісь технологічні фішки, а це спогади про ніжні, соковиті, тоненькі манти моєї мами”, — розповідає Леране.

Під наглядом Леране луцькі кухарі вдосконалюють процеси приготування кримськотатарських страв. Лагман, шурпа, пахлава — найпопулярніші серед клієнтів.

“Вона — дуже крутий посол кримськотатарської кухні. Дуже зворушує те, що вона хоче говорити про Крим, піднімати це питання і просувати культуру, традиції саме через страви, саме через кухню”, — зауважила співзасновниця кафе Ірина Новосад.

Леране мріє після деокупації рідного півострова відкрити такий заклад і в рідному Криму. Вона вірить, що колись обов’язково повернеться, і над її будинком разом розвиватимуться український і кримськотатарський прапори.

Читайте також: Крим ніколи не був згоден з російською окупацією і через 11 років так само хоче повернутися в Україну, — Джелял