Кремлівський “Майдан-3”, протести польських фермерів і розширення НАТО: підсумки тижня підбиваємо з Михайлом Подоляком

РФ розпочала активні диверсійні дії та інформаційні атаки в рамках спецоперації “Майдан-3”. Її основні цілі — поширення дезінформації про нездатність ЗСУ здобути перемогу, а також створення фейків про втому від України серед її партнерів і союзників. Загальний бюджет спецоперації “Майдан-3” становив 1,5 млрд дол. Як Україна і весь цивілізований світ можуть посилити заходи безпеки, щоб зірвати заходи Кремля, в інтерв’ю телеканалу FREEДOM розповів радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

Ведуча — Кароліна Король.

Кремлівський “Майдан-3”

— Спецоперація Кремля “Майдан-3”. Її кульмінація намічена на березень-квітень 2024 року, а бюджет становить 1,5 млрд дол. Основна мета — поставити під сумнів легітимність президента України Володимира Зеленського. Які ще цілі переслідує Кремль?

— Теми, які Кремль використовуватиме в рамках своєї пропагандистської роботи, очевидні. І Росія буде це робити прямо, нахабно.

До речі, бюджет у 1,5 млрд дол. — це не так багато, якщо враховувати, скільки загалом вони вкладають у війну.

Серед цілей цієї спецоперації:

• деморалізація України;
• деморалізація наших країн-партнерів, суспільств країн-партнерів;
• вплив на постачання зброї Україні.

Що стосується мети нелегітимності президента України — це надумана проблема, яка не існує юридично. Тому що безперервність влади зумовлена конституційними положеннями, де чітко сказано, що президент виконує свої обов’язки до моменту вступу на посаду наступного президента або настання другого терміну президентства.

Регламентація про воєнний стан чітко говорить — можливе чи неможливе проведення виборів, і визначає безперервність влади — і парламентської, і президентської. Тут немає юридичної колізії. Це розуміють наші партнери. І в Україні, мені здається, це теж усі сьогодні розуміють.

Тому що є суспільний консенсус, що, виходячи з питань безпеки, провести вибори неможливо. Відповідно, далі не виникає питання повноважень президента чи парламенту.

Чи буде це впливати на країну? Так, напевно, частково буде. Тому що є така концепція — “корисні ідіоти” з нереалізованим его, які намагатимуться всередині сказати: дивіться, ми кращі, ми розуміємо точно, що потрібно робити. Вони необов’язково працюватимуть у рамках російських пропагандистських програм, вони працюватимуть у рамках своїх власних пропагандистських програм.

Є дуже багато недооцінених людей, які вважають, що вони не займають належні місця і не отримують належну їм славу. Це є в будь-якому суспільстві. В українському суспільстві, на жаль, теж така група досить виражена, і вона інформаційно активна.

Вони намагаються проводити якісь інформаційні програми. Чи страшно це з погляду руйнування інформаційного середовища, в якому сьогодні перебуває Україна? Не зовсім. Тому що перше — Україна дуже чітко розставляє акценти з погляду, що це за війна, до яких наслідків може призвести неправильна фіналізація цієї війни, ослаблення внутрішньої консолідації в Україні тощо.

Друге. Це розуміють прекрасно наші партнери. Ми бачимо зовсім іншу риторику західноєвропейських лідерів. Вони абсолютно точно, особливо в Європі, розуміють усі ризики, які ця війна вже створила, і які створюватиме, якщо Росія не програє. Вони розуміють, чому важливо, щоб Україна цю війну дійшла в консолідованому стані, в якому вона перебувала з перших днів війни.

Чи буде Росія вірити в те, що чим більше вона буде проводити подібних інформаційно-диверсійних заходів, тим більше у неї шансів буде дотиснути Україну? Так. Росія буде в це вірити до моменту власне обвалу, пропагандистського обвалу на внутрішньому ринку. Як тільки буде кілька тактичних поразок Росії на лінії фронту, ця надута пропагандистська бульбашка лопне, це призведе до дисонансу відчуттів і, відповідно, це призведе до внутрішнього конфлікту.

Тобто, чим більше Росія вкладається в подібні інформаційно-диверсійні операції, тим більше негативної віддачі буде в РФ.

На мій погляд, є один найбільш руйнівний сегмент, на який потрібно звертати увагу. Це некерована депресизація публікацій у західних медіа. Журналісти виходять із песимістичними колонками на кшталт — усе пропало. Навіщо вони це роблять? Для мене це загадка. Тому що, якщо все пропало, і ви розумієте, куди все розвивається, і розумієте, що необхідна ресурсна підтримка України, то потрібно писати, наприклад: дивіться, що відбувається на лінії фронту, тому просимо наші еліти надати ресурсну підтримку Україні, тому що інакше це виглядатиме ось так.

Але публікації в західних медіа, як правило, мають депресивний, демотивуючий перший параграф. І немає другого параграфа — що потрібно робити для того, щоб ситуацію виправити.

Протести польських фермерів

— Тема досягнення економічного консенсусу між Україною та Польщею. Ми розуміємо, що це має бути обопільне рішення. Але хто має запропонувати робочі інструменти? І наскільки великий вплив Кремля на тему взаємовідносин України та Польщі?

— Почну з останнього. РФ заходить у всі теми, які пов’язані з виникненням якихось труднощів навколо України. Вона заходить і масштабує ці теми. Тобто використовує будь-які майданчики для того, щоб надути проблему більше, ніж вона є в реальності, або розставити побільше емоційних акцентів, які мають зіштовхнути лобами, зокрема, польських та українських представників. Це досягається і через використання маргінальних політичних груп у тій чи іншій країні. Раніше і в Україні було дуже багато проросійських маргінальних груп, які постійно кричали якісь проросійські гасла. Точно так само є в Польщі, у багатьох європейських країнах.

У таких кризових ситуаціях Росія активізує ці маргінальні групи. Вони активно починають висловлювати свої позиції в соцмережах, у медіа. Ці позиції, як правило, образливого характеру для тієї чи іншої сторони. І все це максимально збільшується.

Але давайте правильно розставляти акценти. Перш за все, я пропоную все-таки знизити емоційну тональність, коли ми обговорюємо двосторонні відносини Україна-Польща. Ось, протести польських фермерів. З урахуванням того, що ми перебуваємо в стані війни, нам здається, що Польща, польські фермери роблять щось проти України. Насправді проблема для Європи набагато глибша.

Фермери виходять на протести не тільки в Польщі, а й у Німеччині, у Франції, в Італії, в Нідерландах. Це прямий великий конфлікт між певними соціально-професійними групами, в цьому випадку, фермерськими господарствами, сільськогосподарськими виробниками і Європейською комісією, яка пропонує інші регуляторні норми — зменшення дотацій сільськогосподарської продукції, збільшення конкурентності, зменшення національного протекціонізму для тих чи інших сільськогосподарських виробників. Усе це робиться в рамках так званого “зеленого” переходу (“зелений” перехід, перехід до відновлюваних джерел енергії — це глобальний тренд кліматичної та економічної політики, який тягне за собою необхідність докорінної перебудови цілих галузей, зокрема й аграрної галузі, — ред.). Це все спричиняє досить помітні хвилювання по всій Європі. Вони відбуваються в Брюсселі, в Парижі, у Варшаві тощо.

На жаль, компонент інформаційної скандальності долучився до ситуації на кордоні Польща — Україна. Бо певні фермери вважають, що у зв’язку з війною в Україні інформаційної уваги до цих інцидентів буде більше, і тоді вони швидше отримають можливість реалізувати свої задуми.

Підсумовуючи. Перше — ми розуміємо розмір протестів, які йдуть по всій Європі, і пов’язані вони з новими регуляторними нормами, які пропонує Європейська комісія. І звідси висновок — значить, у всіх переговорах мають бути представники Європейської комісії.

Друге — ми розуміємо, що в тій самій Польщі тривають політичні дискусії, тому що вибори не закінчені. Були парламентські вибори, які призвели до певного перерозподілу влади. Грубо кажучи, партія PiS (“Право і справедливість”) втратила свої лідерські позиції, домінує “Громадянська платформа”. Але на місцевих виборах партія PiS робить ставку на те, що вона зможе частково повернути контроль над польськими місцевими радами. Це дуже жорстке політичне протистояння, яке триває з парламентських виборів.

Третє — президент Зеленський прямо говорить: давайте сформуємо комісію, до якої увійдуть представники уряду України, Польщі, представники Європейської комісії. Тут можна буде в повному обсязі економічні питання обговорювати, знаходити компроміси. Але давайте все-таки в окремий рядок винесемо кордон, розуміючи, що для нас транзит через Польщу — це ключовий транзит, який дозволяє забезпечувати належним чином ведення оборонної війни в Україні.

Четверте — конкурентні взаємовідносини Польща — Україна не такі, як намагаються їх представити медіа. У нас конкуренція з тими чи іншими сільгоспвиробниками в європейських країнах тільки починається. Так, ми йдемо певним полегшеним шляхом Європейської комісії в рамках початку переговорного процесу про вступ до ЄС. І не всім країнам буде подобатися поява потужного гравця, особливо з погляду виробництва сільськогосподарської продукції. А Україна — потужний гравець, і вона може суттєво вплинути на розподіл пайової участі в галузевих ринках на загальному ринку ЄС. Це буде складна складова. Але це тільки питання майбутнього, а не сьогоднішнього дня.

На сьогодні Україна поки що не становить такої конкуренції національним виробникам Євросоюзу, яка могла б завдати істотної шкоди. І вже точно польським виробникам сільгосппродукції Україна не завдає конкурентної шкоди.

Усі ці аспекти потрібно буде більш об’ємно обговорювати. Головне — не переходити межу, коли ми почнемо емоційно негативно ставитися до нашого польського сусіда. Два роки Польща демонструвала і доводила, що вона абсолютно на боці України. Польща є ключовим нашим союзником. Це важливо пам’ятати, незважаючи на окремі емоційно для нас зухвалі прояви поведінки тих чи інших невеликих соціальних груп у самій Польщі.

Зміцнення позицій України на Балканах

— Під час нещодавнього візиту Володимира Зеленського до Тирани було підписано договір про дружбу та співробітництво між Україною та Албанією. Це позитивний приклад. Але на Балканах є ще Сербія, яка має частково проросійську позицію. Наскільки великий вплив Сербії на позицію країн у Балканському регіоні, чи може вона пригальмувати позитивні тенденції України серед цих країн?

— Ніхто нічого не може пригальмувати, тому що це природний розвиток історичного процесу.

Що робить сьогодні президент Зеленський? Він формує зовсім інше ставлення в різних регіонах до України як до суверенного суб’єкта глобального права. Це дуже сильна позиція. Усе, що зробила Україна за ці два роки, попри війну, в інших умовах це б зайняло набагато більше часу. І президент абсолютно правильно фіксує роль, місце і потенційні можливості України — бізнес-можливості, економічні, фінансові, технологічні взаємодії з різними регіонами.

І країни, які мають специфічні історичні відносини з Росією (я говорю не тільки про Сербію, а й про цілу низку інших країн), також переосмислюють завтрашній день. Тому що Російська Федерація не буде відігравати ту роль, яку вона відігравала традиційно, зокрема на Балканах, протягом останніх 20 років.

Роль Росії зводитиметься до дедалі меншого обсягу впливу. І країни, які були орієнтовані на Росію, повинні переоцінити свої взаємовідносини й з Росією, і з іншими країнами, і з потенційними країнами-партнерами, зокрема з Україною.

У завтрашній історії Європи роль Росії буде істотно зменшена, зокрема, фінансова, бізнесова, сировинна роль. У завтрашньому майбутньому буде набагато більшою і вагомішою роль України. І, нарешті, у завтрашньому майбутньому Європи буде абсолютно переосмислена функція об’єднаної Європи.

І користуючись моментом, коли Україна сьогодні перебуває на іншому рівні, президент різко нарощує взаємовідносини з цілою низкою країн, які є регіональними лідерами, або які дуже активно проявляють себе в регіоні, для того, щоб зафіксувати там слово “Україна”. І це дуже хороша тенденція.

Тому я максимально позитивно оцінюю пошук прихильників України на Балканах, і, зокрема, діалог, який через цих прихильників буде йти з тією ж Сербією. Мені здається, що Україна для цього регіону вже виглядає зовсім інакше.

Розширення НАТО

— Швеція вступає до НАТО, вже й парламент Угорщини ратифікував це рішення. Агресія Росії проти України стала останньою крапкою для нейтральних країн, які вирішили приєднатися до НАТО. Наскільки рішення Швеції зміцнить НАТО і як це позначиться на підтримці України?

— А може, план Путіна був якраз розширити НАТО, а не скоротити присутність НАТО? Ми ж не знаємо, тому що настільки неадекватну в поведінкових реакціях людину важко знайти. Усе, що він зробив — він призвів до зворотного результату: він обнулив репутацію Росії, він перетворив країну, яка намагалася впливати на глобальні процеси, на нікчемний сировинний придаток, яка вкладає гроші не в себе, а в руйнування країн-сусідів.

Перед ухваленням рішення ти проводиш якийсь аналіз, зіставляючи дані, розумієш, куди ти рухаєшся, і в результаті ти отримуєш якщо не стовідсотковий результат, то хоча б якісь відсотки результатів на свою користь.

Але все, що робить Путін — це абсолютно негативний результат.

Ось і кордони НАТО тепер збільшено на 1300 кілометрів [завдяки приєднанню Фінляндії та Швеції]. Також він повністю знищив свою ідею концепції Радянського Союзу, тому що ніякого контролю над пострадянським простором у Росії точно не буде. І не тільки Україна вийшла, а й інші колишні радянські республіки остаточно вийдуть із зони інтересів Росії. Росія втрачає торгові ринки, обнуляє навіть вартість власної зброї.

Все це повністю руйнує той образ Росії, в який вони вкладалися десятиліттями. Усе це зруйновано Путіним.

Що стосується переформатування НАТО. НАТО, безумовно, отримало для себе розуміння, чим цей блок має займатися. Коли розпався Варшавський договір, коли закінчилася Холодна війна, НАТО втратило орієнтири, чим воно має займатися.

Зараз НАТО набуває другого дихання, воно точно розуміє, що таке безпека, що таке великі війни. НАТО точно розуміє, що потрібно інвестувати в повноцінне військове виробництво і в армію.

І Україна стане серцевиною НАТО — як єдина країна, яка матиме великий досвід використання західних видів зброї, участі у війні різних форматів. Тому що нинішня війна — це війна різних форматів. Це не тільки велика окопна війна, це і високотехнологічні компоненти війни, і примітивні компоненти війни, і масовані удари, і застосування великих обсягів різного типу зброї, і, навпаки, точкове застосування дуже креативної зброї — те, що ми бачимо в Чорному морі.

Тому мені здається, що зараз іде переродження НАТО. Воно, на жаль, іде не так швидко, як нам би хотілося. Але НАТО набуває іншої значущості. НАТО набуває нарешті внутрішньої впевненості, що цей блок дуже потрібен. НАТО набуває можливості трансформувати основні внутрішні правила, набуває ключових союзників, тим паче тих, які будуть точно готові до сучасного типу війн, я маю на увазі Україну.

Ну, і НАТО, звичайно ж, буде тотально домінувати в Європі.

Російська Федерація повністю піде з Європи, навряд чи хтось буде її слухати. Після її програшу Росії як феномена загрози не існуватиме.

І я б звертав увагу не тільки на слова Путіна. Я б звернув увагу на [міністра закордонних справ РФ] Лаврова. Він днями сказав, що якщо “молдавський режим” буде йти шляхом “київського режиму”… Коли істота, яка називає себе дипломатом іншої країни, починає когось ображати, це означає, що потрібно закінчити всі серйозні стосунки з цією країною, потрібно поставити їх на місце. Тому що не можна виходити та називати “молдавський режим”, “київський режим”. Ми будемо з цим боротися.

Ви — ніхто, Росія — ніхто. Вона не може втручатися в суверенні справи суверенних держав.

Це буде точно зафіксовано і в позиції НАТО, і в позиції європейських країн, і в позиції Європейського Союзу загалом. І, безумовно, в позиції України.

І тепер, підсумовуючи. На мій погляд, і Швеція, і Фінляндія продемонстрували абсолютно точне розуміння ризиків, які чекають на Європу завтра, якщо ці ризики не будуть усунені сьогодні.

Друге — і Швеція, і Фінляндія, які тривалий час дотримувалися нейтральної позиції, розуміють, що нейтралітет — це дуже умовне поняття в сучасному світі, і завжди потрібно мати якісних союзників.

Третє — і Швеція, і Фінляндія займають проукраїнську позицію і пропонують будь-які форми допомоги, будь-які обсяги зброї, які в них є. Тим самим вони підкреслюють, що Україна для НАТО сьогодні робить фундаментально важливу роботу.

Четверте — Україна має стати невід’ємною частиною об’єднаної європейської системи безпеки, яка буде побудована на основі блоку НАТО. Тому що це колективна безпека, яку буде реорганізовано — всередині НАТО буде сформовано іншу філософію відбиття ризиків.