Коли та чим закінчиться війна: аналіз прогнозів від Мацуки

Коли та чим закінчиться війна? Що принесе 2023-й — новий наступ, мир чи заморожений конфлікт? Усе закінчиться цього року — чи триватиме ще кілька років? Авторитетні видання та їхні експерти вибудували свої теорії та сценарії. Але в які можна вірити, а які можна точно відкинути — проаналізував шеф-редактор телеканалу FREEДOM Олексій Мацука.

Головні загрози

Сценарій №1 — ймовірність нового повномасштабного наступу Росії. У Києві (причому на найвищому рівні) впевнені, що у 2023 році потрібно бути готовими до нової атаки.

“Ми розуміємо, що вони будуть хотіти реваншистських кроків. Вони постійно хочуть узурпувати нашу державу, вони хочуть окупувати нашу державу. І я гадаю, що вони ще не відмовилися від таких ідей… Бажання таке в них є. Я в цьому впевнений”, — зазначив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю французьким телеканалам.

Підстави для таких побоювань — дані, що Кремль “концентрує війська для наступальних дій”. Питання тільки в термінах. У західних розвідслужб немає даних, що наступ готується просто зараз. Хоча б тому, що остання мобілізація в Росії була провальною.

“Сумніваюся, що Росія може зібрати сили такого розміру за цей час, принаймні, не надто якісні. Перебільшення потенціалу наступальних військ Росії грає на руку тим, хто шукає відмовки, щоб припинити підтримувати Україну”, — наголосив екскомандувач військами США в Європі Бен Ходжес.

Але те, що Росія може піти в наступ ще взимку, не виключають в американському Інституті вивчення війни. Хоча й сумніваються в успіху такого сценарію.

“Росія може створювати умови для проведення нового наступу на Україну — можливо, на Київ — взимку 2023 року. Атака Росії з Білорусі наразі не є неминучою”, — зазначили в організації.

Якщо подивитися на те, що відбувається на фронті, вочевидь, що ключові сили Росія зараз тримає на Бахмутському напрямку Донецької області. Чому так багато сил було кинуто на Соледар? Тут, мабуть, кілька причин:

• стратегічне розташування міста. У зв’язку з цим спроба перерізати дорогу до Бахмута з Сіверська, а також просунутися до інших важливих населених пунктів на південний захід від Бахмута, де відкривається дорога з Костянтинівки та Часового Яру;
• прагнення відтягнути сили, не дати Україні перейти в контрнаступ;
• пропагандистська мета — спроба зупинити низку перемог України, та в очах лояльної частини суспільства виправдати свої відступи.

Інші експерти говорять про можливий широкий наступ Росії навесні. На цьому, наприклад, акцентував командувач військової місії ЄС Ерве Блежан у своїй доповіді для парламенту Франції.

Німецькі ЗМІ, посилаючись на аналітиків Міноборони Німеччини, вказують конкретний місяць — квітень. Німці допускають, що Білорусь таки у війну ввійде. Говорять про два сценарії:

• перший — коли Росія може піти в масштабний наступ на Донбасі, а Лукашенко почне розгортати озброєння біля кордону з Україною як відволікаючий маневр;
• другий — коли Білорусь могла б вступити у відкриту війну з Україною і піти в наступ на Київ. Росія тим часом могла б зробити спробу наступу на Донбасі та завдати удару по західних областях України, щоб відрізати постачання техніки від партнерів.

Але другий сценарій автори публікації вважають менш імовірним.

“Реалізація такого плану потребуватиме набагато більше солдатів, ніж зараз, а відповідно до останніх виступів російських лідерів, мова про значне збільшення збройних сил Росії не йде”, — йдеться в статті німецького видання Kreiszeitung.

І дивлячись на те, як ешелонами до Білорусі заходить російська військова техніка для “планового поповнення”, а білорусько-російські навчання вкотре подовжено, наразі складно зрозуміти — робиться це для відволікання уваги й сил, чи справді в майбутньому можлива спроба прориву ще й з цього боку. Не виключено, що в самій Москві це ще не вирішили.

Але тут у Росії є складність. Військові експерти будують прогнози, виходячи з математичних розрахунків. Підраховують, скільки потрібно навчених і підготовлених військових для подібного наступу. І називають цифру — близько 50 тисяч осіб. Просто зараз у Росії такого угруповання немає. Тож у будь-якому разі це питання місяця, можливо, кількох місяців.

Але якщо перекинути підрозділи можна відносно швидко (хоч це і не пройде непоміченим), то із запасами боєприпасів, за даними британського Міноборони, ситуація гірша.

“Росія посилила свої сили в Україні десятками тисяч резервістів, роблячи це з жовтня. Попри те, що проблема нестачі особового складу вже не така гостра, нестача боєприпасів із дуже високим ступенем імовірності залишається ключовим стримувальним фактором для наступальної операції Росії”, — констатують у Міноборони Великої Британії.

The New York Times із посиланням на американську розвідку стверджує, що ще з кінця літа — початку осені Москва закуповувала боєприпаси в Північної Кореї. Але якщо не знайде інших джерел поповнення своїх арсеналів, то це сильно ускладнить не тільки можливий наступ, а й навіть оборону.

Чи може в цих умовах Україна сама, не чекаючи дій Москви, перейти в наступ?

Український план

Про те, що в березні на фронті може бути спекотно, заявляв глава української військової розвідки Кирило Буданов. Він проанонсував, що навесні може бути серйозне просування України вперед.

“Це відбуватиметься по всій Україні, від Криму до Донбасу. Наша мета, і ми її досягнемо, — це повернення до кордонів 1991 року, в яких Україна визнана всіма суб’єктами міжнародного права”, — сказав Буданов в інтерв’ю американському ABC News.

Які ресурси потрібні для цього? Так, Захід регулярно і дедалі сміливіше постачає Україні зброю, але чи достатньо цього для успішного контрнаступу?

Міністр оборони Резніков в інтерв’ю ВВС каже, що арсенал для цього збирають, але — потрібен час.

“Нам потрібен час для формування наших резервів, нам потрібно більше боєприпасів, артилерії, БМП, ракет тощо. На це нам теж потрібно більше часу”, — зазначив Резніков.

Резніков сказав британським журналістам, що Київ обговорює різні плани, й поки вирішує, який напрямок буде найкращим для контратаки. Найімовірніше, це дійсно так, а не спроба дипломатично відповісти репортерам, не розголошуючи планів.

Багато чого залежатиме від того, яку саме зброю і скільки передасть Захід. Частину її вже готуються відправляти до України (як ті ж американські бойові машини піхоти M2 Bradley). Частина — не прийде до осені, поки що йдеться лише про контракти з виробниками.

Але чекати, поки виконають усі поставки, Україна теж не може. Говорять про це й американські чиновники, думку яких (нехай і не вказуючи імен) наводить у свіжому номері авторитетна The Washington Post. У Вашингтоні відкрито лунають слова, що Україні обов’язково потрібні перемоги — щоб підтримати той рівень міжнародної фінансової та військової підтримки, які є на сьогодні.

“Успіх у цій кампанії матиме вирішальне значення для президента Володимира Зеленського, щоб продемонструвати постійний імпульс на полі бою і зберегти внутрішню та міжнародну підтримку у війні, яка триває вже 11-й місяць”, — пише The Washington Post.

Глава українського Міноборони Резніков додає:

“Весна — найкращий період для того, щоб оновити рух для всіх сторін… Ми розуміємо, що вони будуть готові почати, й, звісно, ми маємо бути готові почати”.

Він також пояснює — Росія змінює і тактику, і стратегію. Намагається тепер просуватися не по всьому фронту, а “виявити одне місце і зробити в ньому прорив”. Вигідний такий план і “вагнерівцям” — коли глава ПВК “Вагнер” Євген Пригожин намагається довести Кремлю, що нібито діє ефективніше за регулярні війська Російської Федерації. Відступити — для нього означало б поступитися і в глибокому конфлікті з Міноборони Росії, по суті, показати свою неефективність. І це ще один аргумент на користь того, що кінець зими і весна можуть принести загострення на українському фронті.

Але ж тут можна і ще один сценарій розглянути. А чи можливе перемир’я?

Війна чи перемир’я?

Із прогнозом, що Україна і Росія укладуть перемир’я влітку 2023 року, виступив відставний НАТОвський генерал, екскомандувач об’єднаних сил союзників Брюнссум (Allied Joint Force Command Brunssum) Ганс-Лотар Домрезе. За його прогнозом, якщо в період між лютим і травнем обидві сторони зрозуміють, що ситуація завмерла, фронт не рухається, — це і могло б стати моментом для переговорів про припинення вогню.

“Україна і Росія найближчими місяцями почнуть нові наступи, щоб все ж таки спробувати досягти своїх військових цілей. Але вже на початку літа може настати припинення вогню, оскільки обидві сторони на той час можуть зрозуміти, що подальші бойові дії безглузді, бо вони не призводять до захоплення нових територій”, — вважає Домрезе.

Це може бути не мир на тривалий час, а лише пауза, перемир’я, уточнює Домрезе. Але тут рішення можливе тільки якщо воно буде прийнятним для Києва, інакше Україна на переговори взагалі не піде — це відверто озвучувалося на різних рівнях.

Відставний генерал як план для компромісу озвучив… відмову України від вимоги про негайне повернення Криму і договір про перехідний період на 50 років. Але судячи з риторики перших осіб України, у команді Зеленського це вважають неприпустимим. Та і як після всього, що сталося, вірити Росії, що через півстоліття вона щось виконає…

Спрогнозувати, скільки в такому разі може тривати війна, спробувало агентство Bloomberg. Для цього проаналізували військові конфлікти за останні 200 років. З’ясували, що в середньому сучасні війни тривають 15 місяців, але в цьому випадку це не межа.

Bloomberg пише про три стратегії, коли:

• є атаки, які орієнтовані на швидке захоплення території;
• є “стратегія виснаження”, яка не передбачає, що лінія фронту зсувається;
• сторони просто обмінюються ударами. Це як було на Донбасі до повномасштабного наступу Росії.

А є — те, що агентство назвало “стратегією покарання”. Коли мета — не захоплення території, а завдання більшої шкоди, щоб зламати волю до боротьби. Ті ж ракетні обстріли. І ось якщо в Москві оберуть її, то терміни прогнозувати ще складніше.

“Якщо Росія та Україна збережуть нинішні стратегії та рівень мобілізації, конфлікт може завершитися до середини 2024 року…. Якщо будь-яка зі сторін відмовиться від війни на виснаження і переключиться на більш виснажливу стратегію покарання, результатом може стати дуже довга війна“, — пише Bloomberg.

Але тут у Москви є ще один дедлайн — березень 2024 року, президентські вибори у РФ. Коли тривала війна, яка вимотає насамперед саму Росію, точно не на руку кремлівським політтехнологам, та й самим політикам. Але тоді що? Ми знову повертаємося до того, що і цей рік може бути важким?

Москва рідко має детальний план дій, у неї, скоріше, — набір сценаріїв.

“Вони орієнтуються за ситуацією. Вони ухвалюють рішення в останній момент, і ті, хто його виконує, не знають за день до того, як, де і які будуть виконувати рішення”, — пояснює заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.

Тому військовим аналітикам так складно прорахувати, яким буде наступний крок Кремля. Як розвідці добути якийсь план, якщо його не існує ні на папері, ні, мабуть, навіть на рівні команд, наказів і загальних рішень.

Але тут є і фактор, який здатний змішати Москві всі карти. Зростання військового потенціалу України. Нові зокрема наступальні озброєння, нові системи і технології.