Наслідки російського удару крилатою ракетою Х-101 по найбільшій дитячій лікарні України ліквідували рятувальники Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Серед них — 29-річний Павло Петров та 32-річний Святослав Пономарьов. Рятувальники зізнаються: виїзд на будь-який об’єкт, де можуть бути постраждалі діти, — найстрашніше у роботі співробітників ДСНС, повідомляє FREEДОМ.
Павло Петров працює у ДСНС майже 12 років. Він із Луганської області — нині окупованого міста Старобільськ. Заміновані ліси та обстріли селищ бачив задовго до 2022 року. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення в Україну, паніки у рятувальника не було.
“Коли повномасштабне вторгнення прийшло вже 2022 року тут, у Києві, не було відчуття якоїсь паніки. Тобто, ти вже знав, що буде. Але я не знав, у якому масштабі”, — каже він.
2014 року розпочалася війна і для лейтенанта служби цивільного захисту Святослава Пономарьова — у місті Слов’янськ Донецької області.
“Для мене вона [війна] почалася, коли я їхав на добове чергування, і мене не пустили до частини. На під’їзді до частини мене зустріли люди у військовій формі, на той час не був так розвинений інтернет, і ти не завжди моніторив Instagram, Telegram, коли ти все бачиш, усе знаєш — купу новин. А я приїхав у частину, мене зупинили, сказали, в частину тобі не можна, тому що частина захоплена, і там перебувають “наші хлопці”, як вони сказали”, — згадує Святослав.
Павло Петров зустрів повномасштабне вторгнення на службі — було його чергування, яке тривало, по суті, три місяці — до квітня 2022 року. А Святослав Пономарьов після початку повномасштабної війни вперше потрапив додому лише 8 травня.
“Весь цей час я перебував на роботі, не залишаючи частини. Жили ми у частині, спали у підвалах, тобто вся життєдіяльність проходила у частині”, — каже рятувальник.
Перший виїзд на місце “прильоту” в Києві у Павла Петрова був 25 лютого.
“Найперший був — це вулиця Кошиця… Тоді у нас було влучання під багатоповерхівку. Якщо не помиляюся, то це дев’ятиповерховий житловий будинок. 25 числа [лютого] це. 26-го була [вулиця] Лобановського — пряме влучення ракетою у будинок. 27-ме не пам’ятаю”, — каже він.
Рятувальник зізнається, що страшно йому стало після прильоту на вулиці Лобановського, але потім “втягнувся”. Не по собі на перших викликах було Святославу Пономарьову.
“Ти не розумів, як працювати, що робити, бо такого досвіду ми просто не мали. Якщо я мав хоч маленький досвід із 2014 року зі Слов’янська, я трошки розумів, що відбувається, і взагалі, чим це може загрожувати людині, повторні обстріли тощо, то тут хлопцям було дуже важко. Але всі впоралися, всі одне одного підтримували. Ми змогли стати однією сім’єю дуже швидко”, — каже рятувальник.
Логіки російських окупантів, які завдали удару по лікарні “Охматдит”, рятувальники не розуміють.
“Це була цілеспрямована атака по дітях. І дуже добре, що лікарі, які там перебували, змогли вивести всіх дітей, сховати їх в укритті. І вдалося уникнути дуже масових жертв і поранень, і загиблих… Коли ми їхали туди, я дуже давно вже не відчував страху перед викликом, але їхати до “Охматдиту” було трохи страшно, бо ти розумієш, що там за об’єкт і що там може бути, і що там можна побачити”, — розповідає Святослав Пономарьов.
За словами рятувальників, виклики туди, де є діти, найстрашніше в роботі.
“Найжахливіше — це діти. Я вам скажу, ви у будь-якого рятувальника спитаєте. Найважче і найскладніше — це діти”, — каже Павло Петров.
“Коли ти розбираєш камінчик за камінчиком і тобі постійно трапляються дитячі іграшки, якісь книжечки, буквар і таке інше, то просто волосся стає дибки, тому що ти розумієш, що все це є в тебе вдома, тому що в тебе маленька дитина. І тут могла… І тут могла виявитися чиясь дитина, яка і так хворіє, їй погано, а тут ще й таке”, — додає Святослав Пономарьов.
Рятувальники ніколи не знають, чим закінчиться їхній черговий виклик, адже завжди є загроза повторного обстрілу. Але основні сили та засоби спрямовані на порятунок людей, продовжують працювати навіть під такою загрозою.
Павло мріє повернутись на рідну Луганщину. Святослав — спокійно поїхати до родичів у Слов’янськ та відпочити в Криму.
“Щоб закінчилася війна, щоб почалося життя, яке було у нас раніше, щоб усе було добре, щоб не гинули люди… Як раніше, вже не буде, але хотілося б, щоб не ставало гіршим”, — каже Святослав Пономарьов.
Тим часом у Міністерстві охорони здоров’я України заявили, що до зими 2024 року зруйнований російським ракетним ударом корпус “Охматдиту” повністю відновлять.
Читайте також: Володимир та Олена Зеленські відвідали лікарню “Охматдит” та ознайомилися з планом її відбудови (ВІДЕО)
Нагадаємо, російська армія завдала масованого ракетного удару по Україні 8 липня, випустивши понад 40 ракет різних типів. Під ударами були Київ, Дніпро, Кривий Ріг, Слов’янськ, Краматорськ. В українській столиці удару ракетою було завдано зокрема по дитячій лікарні “Охматдит”.
Читайте також: Перші хвилини та години після удару РФ по “Охматдиту” — згадують медики (ВІДЕО)