Коли чекати нового наступу Росії: всі прогнози — в розборі Олексія Мацуки

Чи буде новий наступ Російської Федерації на Україну? Це реальна загроза, чутки чи спроба видати бажане за дійсне? Чи є в принципі можливість у Москви переламати військову ситуацію, хоч на якійсь ділянці фронту? Чи достатньо для цього ресурсів? Куди і коли можуть наступати росіяни та яку тактику виберуть? Про це — в авторській рубриці шеф-редактора телеканалу FREEДОМ Олексія Мацуки.

Час “X”

Для початку — озвучу те, що припускають в Києві. Керівник Південного оперативного командування Андрій Ковальчук висловив припущення, що сценарій нового наступу може готуватися під 24 лютого — на річницю початку війни. З огляду на дивну зацикленість російського керівництва на річницях та круглих датах.

“Так, ми припускаємо такі варіанти, такі сценарії. Ми до цього готуємось. Ми живемо з думкою, що вони знову наступатимуть. Це наше завдання”, — заявив командувач ОК “Південь” Андрій Ковальчук.

Але якщо все ж таки прив’язуватися не до дат, а до ситуації на фронті, то лютий — без прив’язки до двадцятих чисел — в принципі логічний. Тому що саме до того часу Росія зможе більш-менш підготувати тих, кого призивали під час часткової мобілізації. Міністр оборони Олексій Резніков припустив, що великий російський наступ може статися в лютому.

“Друга частина мобілізованих, приблизно 150 000 осіб, розпочала свої тренувальні курси в різних таборах. Вони готуються щонайменше три місяці. Отже, наступну хвилю наступу намагатимуться розпочати, швидше за все, в лютому, як і минулого року. Це їхній план”, — сказав глава Міноборони України в інтерв’ю Guardian.

І тут важливо згадати думку головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, який в інтерв’ю The Economist також назвав саме цей місяць. Сказавши, що підготовка до повторного наступу в Москві ведеться; початися воно може в лютому чи березні. А найгіршим сценарієм Залужний називає січень наступного року…

“Російська мобілізація спрацювала. Це неправда, що їхні проблеми настільки серйозні, що ці люди не воюватимуть. Будуть. Якщо цар говорить їм йти на війну — вони йдуть на війну”, — вважає Валерій Залужний.

Сам Путін, коли на початку грудня його запитали про додаткову мобілізацію, повідомляв, що 150 тисяч людей вже перебувають в Україні, ще стільки ж — на полігонах та в навчальних центрах. І в українському Міноборони припускають, що нова партія мобілізованих росіян може бути підготовлена краще за тих, хто вже перебуває на полі бою в Україні.

Тут підіб’ю короткий підсумок. За час цієї війни було багато чуток. Але зараз — з огляду на те, що це питання серйозно коментують українські військові, всі ці розмови мало схожі на спробу російської пропаганди. Підстави готуватися і планувати в Києві, мабуть, таки є.

Так, внутрішній російській аудиторії такі новини дають підстави думати — “операція йде за планом” і так далі. Але й Україна, схоже, повернула ситуацію на свій бік. Якщо можна використати цю загрозу для переговорів з союзниками, про збільшення постачання озброєнь!

Але якщо небезпека є, важливо зрозуміти — а як можуть розвиватися події?

Географія війни

Американський інститут вивчення війни прогнозує, що найближчими місяцями російські війська можуть відновити спроби наступальних операцій на двох основних напрямках: на північному сході України вздовж кордону Харківської та Луганської областей або Донецької області.

Це виглядає досить логічно — з огляду на те, що на донецькому напрямку фронт зараз максимально нестабільний, і теоретично Росія й надалі пробуватиме пробивати українську оборону і рухатиметься до адміністративних кордонів Донецької області. Наразі триває російський наступ в районі Бахмута — атаки на місто йдуть як зі сходу, так і в обхід, з півдня.

Однак щодо розвитку ситуації на Донбасі є сумніви в Києві. Головком Залужний вважає ситуацію там “стратегічно безвиграшною для російської армії”; і новий російський наступ, на його думку, не обов’язково розпочнеться на Донбасі. Активізація цілком може відбутися на південному напрямку або Кремль надасть наказ знову рушити на Київ з боку Білорусі.

“Я вивчав історію двох чеченських воєн — все було так само. Можливо, вони не так добре оснащені, але вони все одно становлять для нас проблему. За нашими оцінками, вони мають резерв у 1,2-1,5 млн осіб. Росіяни готують близько 200 тисяч нових солдатів. Я не маю сумніву, що вони знову підуть на Київ”, — розповів головнокомандувач ЗСУ.

Але для такої масштабної операції, безумовно, потрібна підготовка, в тому числі формування та передислокація оперативно-тактичних груп. Все це видно з супутників та дронів. І, аналізуючи дані спостережень, координатор зі стратегічних комунікацій в Раді національної безпеки США Джон Кірбі повідомив журналістам, що зараз США не бачать ознак того, що Росія готується провести повторний наступ або просуватися до української столиці. Але тут ключовими є саме слова “на даний момент”. Тому що у Вашингтоні впевнені, що Путін не має наміру відмовлятися від своїх планів щодо України.

“Ми не бачили нічого, що вказувало б на те, що Путін відмовився від своїх максималістських цілей щодо України. Ми не бачимо жодних ознак того, що в бік Києва буде неминучий крок”, — поінформував Джон Кірбі.

І тут важливо зрозуміти, наскільки велика зараз загроза з боку Білорусі — якщо такий варіант теж озвучується.

Нещодавно за дорученням Лукашенка там почали перевіряти боєздатність військ — в тому числі розгортають нові озброєння. Путін навіть вирішив особисто вирушити до Мінська — вперше за три роки. І тут є два сценарії. Або “батьку” схилятимуть таки не просто виступити на боці Росії та залучити свою армію у війні в Україні… Чи це масштабна кампанія з дезінформації, покликана ввести в оману і Київ, і Захід. От тільки чи не надто масштабно для дезінформації, якщо самого Путіна в ній задіяли? Розуміючи це, Зеленський збирав Ставку Верховного Головнокомандувача, на якій таки обговорювали чисельність та озброєння військових угруповань в Білорусі.

Поки що росіяни використовують Білорусь лише як полігон для навчання мобілізованих. І британська розвідка зазначає, що нинішні спільні навчання Москви та Мінська навряд чи сформують силу, здатну провести новий наступ. Але ця оцінка стосується лише найближчої перспективи. Адже “проскакують” і деякі “специфічні моменти”, на які звернули увагу: наприклад, фарбування білоруських танків під “піксель” ЗСУ або встановлення додаткової “броні” на техніці.

“Полігони в Білорусі, де могла б розгортатися мобілізаційна підготовка її армії, зараз зайняті для навчання мобілізованих росіян. Зважаючи на все, росіяни… почали вигрібати навіть якісь “надлишки” амуніції зі складів білоруських військових. Тому на цьому етапі виключається сценарій, що саме війська Лукашенка будуть головною “ударною силою” нового наступу на північ України. Швидше, війська Лукашенка будуть “допоміжною силою” для військ армії РФ”, — висловив оцінку аналітик Defense Express Іван Киричевський.

Якщо ж не розглядати Київ як основну мету наступу на півночі України, то, за даними військових аналітиків, стратегічним завданням Росії, ймовірно, може стати взяття під контроль траси Київ-Варшава, якою, як пишуть ЗМІ, транспортується західне озброєння, яке поставляється Україні.

Але ясності нема. Звучать і оцінки, що північне угруповання може грати лише відволікаючу роль, тоді як основне — ударне угруповання, зосередиться на одному напрямку. І це може бути наступ з Білгородської та Курської областей. Проте точніше це стане зрозуміло пізніше, коли буде помітно, де концентруються російські війська.

“Очевидно, вони не повторюватимуть помилок, яких було допущено 24 лютого, і спробують сконцентруватися на ударі на одному-двох напрямках. Крім того, на один-два напрямки їм вистачить і їхніх ресурсів. Тому що російські ресурси не безмежні, вони теж мають проблеми зі зброєю та забезпеченням”, — прогнозує військовий експерт Олександр Мусієнко.

До речі, саме проблеми з озброєнням, ймовірно, і стануть визначальними в тому, коли і як може статися новий наступ Росії.

Нова стратегія

Тактика росіян після початку повномасштабної війни в Україні змінювалася вже як мінімум двічі. Наприклад, вторгнення в Україну 24 лютого супроводжувалося повітряними ударами та заходом російських колон. Незабаром цей метод показав свої недоліки: літаки збивали десятками, а зосередження техніки стало чудовою мішенню для українських військових.

Останній розгром великої колони броньованої техніки, яка намагалася прорвати українську оборону, стався під Білогорівкою в середині травня. Тоді росіяни в одному бою втратили близько 100 одиниць техніки та від п’ятисот до тисячі солдатів. Після цього російське командування більше не намагалося атакувати, використовуючи важкі механізовані підрозділи. Танки більше не намагалися прорватися вглиб оборони, створюючи плацдарм для масованої атаки. Ця тактика була ефективна в Другій світовій війні, але не зараз. До того ж через рік війни — з урахуванням готовності українських сил — повторити таке й не вийде.

Інший підхід росіяни продемонстрували вже наприкінці весни-початку літа. Штурм Попасної та наступна атака на Сєвєродонецьк–Лисичанськ супроводжувалися тривалими масованими артилерійськими обстрілами, знищенням усіх будівель та споруд. Після яких уже відбувалися танкові атаки та захід піхоти.

“Вороги не намагаються просуватися, але вони постійно закидають артилерією, ракетами, “Градами”, щоб ми не перекидали свої групи на основний напрямок удару. Тактика російських окупантів полягає в тому, щоб “не відразу все забирати, а трохи відкушувати” від українських територій”, — пояснив народний депутат України, голова постійної делегації України в Парламентській Асамблеї НАТО Єгор Чернєв.

Артилерія — королева війни, цю доктрину росіяни обрали основною і до повномасштабного наступу, і під час нього. Але чи спрацює ця тактика, припустимо, за нової масштабної атаки? Адже відкушувати по шматочку — це не стрімке захоплення територій, на що розраховує Москва. Крім того, тепер Україна має в своєму розпорядженні далекобійну зброю на кшталт “Хаймарсів”, які по ідеї могли б діяти на попередження та знищувати артилерію як тільки вона почне масовану атаку і видасть своє розташування.

Але тут є нюанс: за словами військових експертів, “Хаймарси” дуже хороші переважно для нерухомих цілей. З їх допомогою ЗСУ ефективно знищували, наприклад, російські склади боєприпасів та техніки. Але безпосередньо по артилерії працювати набагато складніше — адже й самохідні установки, і “Панцирі” з “Торами” постійно рухаються: за супутниковими даними на них не наведешся. А для постійного використання безпілотників потрібно в ідеалі подолати ворожу систему ППО. А тому тут перевага “Хаймарсів” може здатися не такою відчутною.

Але тут виникла нова обставина. Минулого тижня британське командування підтвердило те, що військові експерти прогнозували ще з початку осені — в Росії настала нестача боєприпасів калібру 122 та 152 міліметри.

“Росія стикається з гострою нестачею артилерійських боєприпасів. Це означає, що її здатність проводити успішні наступальні наземні операції швидко знижується. …В цьому немає жодної загадки. Путін планував 30-денну війну, але російські знаряддя стріляють майже 300 днів. Чулан порожній”, — зазначив голова армії Великобританії Ентоні Радакін.

І це не пусті слова. Наприклад, з’явилися дані, що для масованих обстрілів об’єктів української енергетики Росія використовує ракети буквально з конвеєра. І це свідчить, що деяких видів ракет, як, наприклад, Х-101 в запасі, мабуть, вже майже залишилося.

Здавалося б, що боєприпаси до старої радянської артилеристської техніки в Росії практично нескінченні. Але якщо врахувати, що приблизно з кінця квітня війська РФ вистрілювали в 10-15 разів більше снарядів, ніж ЗСУ, і їхня кількість вже обчислюється мільйонами, то не здивуюся, якщо й ці запаси можуть закінчитися.

“Росія починає відчувати стратегічний снарядний голод. Ця війна — на 95% артилерійська. Вони вже не можуть виставляти такі гігантські артилерійські вали, які виставляли в червні-серпні — до 60 тисяч снарядів на день. А вся промисловість може виробляти щонайбільше 120 тис. снарядів на місяць, тобто це дводенна норма”, — додав військовий експерт Петро Черник.

За даними американської розвідки, очевидно усвідомлюючи величезні потреби, Росія уклала контракт з Північною Кореєю на постачання боєприпасів калібру 152 мм та ракет для РСЗВ.

“Якщо зважати на точність нашої артилерії, то ми десь виходимо на паритет. Тому що наші високоточні системи щодня знищують російські польові склади, казарми та засоби ураження”, — уточнив речник Східного угрупування ЗСУ Сергій Череватий.

А ще, за словами прес-офіцера Східного угруповання ЗСУ, на Донбасі російські війська вже змінили тактику. Тепер вони діляться на окремі штурмові підгрупи, інші в цей момент прикриваються вогнем. Виходить, що росіяни почали копіювати тактику ЗСУ, адже метод малих груп українські війська використовують ще з моменту боїв під Києвом. Зміну тактики нещодавно підтверджували й самі росіяни.

“Від тактики вогневого валу та заняття позицій наша армія перейде до тактики обхватів і проривів”, — погодився колишній прессекретар командувача Південного військового округу РФ Геннадій Альохін.

Але використання малих груп — це метод, що найбільше підходить для виснаження оборони противника, а не для широкомасштабного нападу. Чи вигадає Росія якийсь новий спосіб чи новий план — питання відкрите. Але в Києві впевнені, що докорінно переламати ситуацію у Москви все одно не вийде.

Поки що Кремль, мабуть, всіма силами тягне час — щоб заморозити фронт і накопичити достатню кількість резервів — як збройових, так і людських. Може бути саме для цього всі розмови про “мирні переговори”, зупинення воєнних дій? І тому глава ЦРУ, людина в основному непублічна, вийшов до преси і заявив — Москва точно несерйозно налаштована на перемир’я чи переговори; мовляв, все це — імітація.

А ось навіщо вона? І де точка, коли Україна, можливо, погодиться на діалог? Про це обов’язково поговоримо в нових випусках моєї авторської програми.