Ключові події у війні РФ проти України за 2024 рік: аналіз експерта та думки глядачів FREEДOM

2024 рік став роком напружених бойових дій під час війни Росії проти України: російські добровольці здійснили безліч рейдів на територію РФ, ЗСУ розпочали і продовжують Курську операцію, Україна почала завдавати ударів по військових об’єктах на території Росії за допомогою зброї власного виробництва, Путін залучив до боїв солдатів Північної Кореї, а союзники України схвалили використання західної зброї для ударів по російських об’єктах.

Курська операція — подія, про яку не можна не згадати

За даними Генерального штабу Збройних сил України, за рік російська армія втратила понад 420 тисяч військових убитими і пораненими. Крім того, українська армія знищила понад 3,5 тисячі танків, п’ять кораблів і катерів, близько 40 літаків і майже 400 засобів протиповітряної оборони противника.

А в серпні ЗСУ зайшли в Курську область. Тоді в Міністерстві оборони РФ розповідали, що кордон перетнули десятки диверсантів, які нібито були знешкоджені в перші години штурму.

Москва відправляла в Курську область все нові й нові підрозділи, зокрема строковиків. А російські солдати масово здавалися в полон. Українське командування протягом кількох тижнів зберігало режим мовчання, після чого відзвітувало — операція успішно триває.

“Я дивлюся дуже позитивно на те, як іде операція на цьому напрямку. Операція складна, важливо, що вона йде за нашим планом. Є кілька результатів цієї операції — не всі можу говорити. Перш за все, обмінний фонд, це те, що можна говорити відкрито. Він поповнюється, це позитив. Друге — це зупинка операції РФ на півночі — превентивний удар і наша операція виконала це завдання. Ми запобігли оточенню частини нашої Сумської області та бажання окупувати столицю регіону — місто Суми”, — прокоментував президент України Володимир Зеленський.

Не зумівши витіснити ЗСУ з Курської області, Кремль звернувся по допомогу до союзників. Тоді Пхеньян, крім озброєння і боєприпасів, почав відправляти в Росію північнокорейських солдатів. За інформацією американської та південнокорейської розвідок, Кім Чен Ин відправив Путіну понад 10 тисяч військових.

“У Курській області є вже понад 3 тисячі поранених і вбитих північнокорейських солдатів. Росія їх просто утилізує в штурмах. Чому північнокорейці повинні воювати за Путіна? Жодна нормальна людина на землі не відповість. І, на жаль, світ майже нічого не робить, щоб протидіяти злочинній колаборації Росії та Північної Кореї”, — заявив президент України.

Успішна операція ЗСУ в Курській області, цинічні удари Росії по мирних українських містах, що тривають, та участь армії КНДР у війні Росії проти України — усі ці чинники вплинули на рішення партнерів Києва дати Україні дозвіл бити по території федерації західною далекобійною зброєю. У середині листопада США, Велика Британія і Франція дозволили ЗСУ атакувати військові об’єкти на території Росії ракетами SCALP/Storm Shadow і ATACMS.

У відповідь Кремль 21 листопада 2024 року вдарив по Дніпру міжконтинентальною балістичною ракетою. Щоправда, Путін і тут збрехав, заявивши, що це нібито новітня російська розробка. Після детального аналізу уламків експерти дійшли висновку — ракету виготовили між 2017 і 2018 роками.

Тим часом український ВПК у 2024 році презентував кілька розробок. Одну з них — далекобійну ракету-дрон “Паляниця” — ЗСУ успішно застосували під час атаки по військовій цілі на території тимчасово окупованого Росією Криму. До зими в Україні пройшли успішні випробування нового дрона-ракети “Рута”. Ще один дрон-ракета, про який стало відомо цієї осені, — “Пекло”. Сили оборони завдають ефективних ударів по військових об’єктах на території РФ на різній відстані використовуючи українські дрони.

Відповіді глядачів

Що для вас стало ключовою подією у війні РФ проти України у 2024 році? Таке запитання телеканал FREEДOM поставив своїм глядачам. Деякі відповіді були зачитані ведучими в ефірі.

• “Курська операція ЗСУ! Але дуже шкода, що вона не переросла в марш на Москву! Адже Путін смертельно боїться його! Тому що це буде кінець збожеволілого диктатора, і призведе до розвалу РФ!”;
• “Війна в Україні продовжувала чинити значний вплив на світову економіку, спричиняючи зростання цін на енергоносії та продовольство, а також посилюючи глобальну енергетичну кризу”;
• “Чому не спалили у 2024 році Кримський міст? Була б ключова подія… Прохання до ЗСУ терміново виправити це! … Рухне міст — впаде РФ! Буде нищівний удар по авторитету Путіна в очах росіян, влада в РФ стане слабкою і захитається! Тоді й до розгрому РФ недалеко! І кінця війни”;
• “Прихід до влади Трампа — одна з ключових подій. Він вплине на війну у 2025 році. Але діятиме зовсім не на користь України. Тому в новому році українцям важливо самим вирішувати свою долю, не озираючись на кого-небудь”;
• “Мені особисто запам’яталося те, що ЗСУ стали краще бити по РФ, але все ще зовсім недостатньо для перемоги”;
• “Для мене як одеситки ключовим став крах крейсера “Москва” і звільнення острова Зміїний”;
• “Подією стало те, що після масованих ударів по території і по критичній інфраструктурі України її народ стоїть і бореться. Всі служби України тримають фронт — від “Укренерго” до служби порятунку і медичної допомоги. Всі в строю відбиваючи цей дикий “русский мір” з його “ZVірячим” кривавим оскалом”.

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЬОВ: Курська операція зіграла свою ключову роль, яку їй відвели Сили оборони

Оцінками ключових подій 2024 року в ефірі телеканалу FREEДOM поділився військовий експерт Владислав Селезньов.

— Які ключові події нам варто розглядати в контексті війни Росії проти України за підсумками 2024 року, що минає?

— Безумовно, серйозні зміни все-таки відбулися. Ми нарешті отримали довгоочікуваний дозвіл на застосування західного ракетного озброєння по території Російської Федерації. Це дуже важливий факт.

Так, весь 2024 рік українська армія перебувала в стратегічній обороні. І в принципі, це було зумовлено постійними атаками противника. Ситуація, насправді, парадоксальна. Класична військова наука стверджує, що наступальні дії такого масштабу, які проводить російська армія, реально проводити максимум до шести місяців. Потім противнику необхідно брати оперативну паузу. Як ми бачимо, із середини жовтня 2023 року російська армія де-факто перебуває в стані наступу. Іноді вона зменшує кількість атак на тих чи інших ділянках фронту. Але тенденції такі, що російська армія постійно наступає. І, безумовно, вона зазнає колосальних втрат.

Я думаю, що 2024 рік сумарно за втратами буде набагато більшим і більш витратним для Російської Федерації, ніж попередні — 2022 і 2023 роки. Це визначає не тільки динаміку бойових дій, а й готовність Путіна і його оточення розмінювати життя своїх солдатів на такі бажані квадратні кілометри української землі.

Так, безумовно, не все нам вдалося цього року. Але те, що ми встояли перед таким масштабним, колосальним тиском російської армії, вже успіх. Плюс, ми повинні розуміти, що ключова місія, яка покладається на оборонні дії українських Сил оборони, це не тільки вихолощення наступального потенціалу російської армії, це ще й підготовка до майбутніх контрнаступальних заходів. Вони залежать від наших ресурсів.

І тут “під ялинку” ми маємо чимало приємних приводів: поставки озброєнь, техніки, боєприпасів зараз йдуть повним ходом. Тому я впевнений, що щонайменше першу половину 2025 року ми будемо повністю забезпечені саме в рамках військово-технічного співробітництва.

Колаборація з нашими західноєвропейськими партнерами також працює. Безумовно, цей фактор дає мені надію, що в нас не буде серйозних проблем із матеріально-технічним забезпеченням.

— Як ви оцінюєте Курську операцію?

— Роки, проведені в армії, навчили мене бути досить обережним в оцінках. Військові вельми раціонально оцінюють ситуацію і вельми акуратні в оцінках. Вони завжди готуються до найгірших варіантів розвитку ситуації.

Ситуація на території Курської області була обумовлена нашими ресурсними можливостями. Ми взяли під контроль рівно стільки квадратних кілометрів території РФ, скільки були здатні взяти й утримати, як мінімум, на першому етапі.

Так, безумовно, хтось може дорікнути українським Збройним силам, мовляв, чому не пішли в бік Курчатова? Чому не взяли під контроль Курську АЕС, щоб потім, у рамках рівноцінного обміну поміняти контроль над Курською атомною електростанцією на контроль над Запорізькою атомною електростанцією. Я думаю, що все це ілюзія.

По-перше, відстань, яка відокремлювала передові підрозділи української армії до Курчатова, все-таки була вельми великою, а рівень втрат міг стати позамежним для українських Сил оборони в рамках такого масштабного просування.

Ключова місія Курської операції — це складова оборонної та стратегічної операції Сил оборони на 2024 рік. У принципі, вона дала бажаний результат.

Де-факто РФ втратила величезну кількість ресурсів, намагаючись блокувати, а потім зменшити розмір плацдарму, утримуваного українськими Силами оборони. Так, безумовно, наразі площа тих територій Курської області, які перебувають під контролем української армії, приблизно у 2-3 рази менша. Але ключову місію Курська операція все-таки відіграла.

— Як би ви прокоментували те, чого змогла домогтися Україна в Чорноморському регіоні?

— З часів Першої світової війни Російська Федерація, а до того Радянський Союз, а до того Російська імперія не втрачали кораблі-флагмани флоту. Уперше в сучасній історії РФ це сталося. Гвардійський ракетний крейсер “Москва” був потоплений у квітні 2022 року двома ударами за допомогою ракети типу “Нептун”. Нині конструкторське бюро “Луч”, незважаючи на всі потуги російської армії знищити промислове підприємство, продовжує випускати продукцію. Ця продукція досить ефективно застосовується українськими Силами оборони на різних ділянках фронту. Знищені бази, арсенали, склади російської армії — це результат роботи наших “Нептунів”.

Кілька місяців тому, маючи можливість поспілкуватися з Коростельовим, гендиректором КБ “Луч”, я почув від нього буквально таке: “Владиславе, попереду росіян чекає ще дуже багато неприємних сюрпризів, пов’язаних з інтенсифікацією обсягів нашого виробництва та певним апгрейдом наших ракет — вони будуть потужніші та більш далекобійні”. У принципі, нічого дивного в цьому процесі немає. Наші конструктори, промисловці працюють над тим, щоб сила української зброї зростала.

Противник мав можливість втратити всі свої бойові кораблі. Щоб зберегти хоча б їхню малу частину, він був змушений відвести кораблі в бухти й акваторії поблизу Новоросійська. У принципі, логіка таких дій є. І за великим рахунком, говорити, що нам зовсім стало легше, я б не ризикнув. Хоча, зрозуміло, певною мірою бойові можливості російського Чорноморського флоту втратили сенс, щонайменше, у спробах блокувати зерновий коридор з України та у зворотному напрямку. Противник не в змозі проводити великі військові операції з використанням кораблів російської Чорноморської флотилії в масштабах Чорноморського регіону.

Окремі бойові кораблі, носії ракет морського базування типу “Калібр” беруть участь у ракетному терорі. Російський калібр прилітає по наших об’єктах критичної інфраструктури, вбиває мирних громадян нашої країни, що, безумовно, прикро. Російські військові роблять вони це нишком, буквально не виходячи з акваторії порту “Новоросійськ”, щоб у такий спосіб забезпечити збереження кораблів.

Те, що противник втратив у Чорному морі, навряд чи компенсується навіть протягом найближчих десятиліть. Це аж надто чутливі втрати. А з урахуванням того, що зараз українська армія продовжує працювати над тим, щоб знищувати військові об’єкти російської армії в Криму, а також об’єкти енергетичної інфраструктури, я думаю, що втрати у росіян не тільки будуть наступного року на рівні 2024 року, а й зростуть.

Читйте також: Російський флот під прицілом морських дронів: блискучі українські спецоперації в Чорному морі та їхні наслідки