Катування, розстріли, руйнування від російських окупантів, щастя — від звільнення армією України: репортаж з Балаклії (ВІДЕО)

Понад пів року жителі міста Балаклія Харківської області перебували в окупації під сильним тиском військових РФ та ризиком для життя. Російські окупанти творили звірства. У вересні внаслідок контрнаступу української армії місто було звільнено, повідомляє FREEДОМ.

Так, українські захисники звільнили Балаклію 8 вересня. За кілька днів роботи у деокупованому місті поліція та прокуратура зафіксували сотні воєнних злочинів, які свідчать про геноцид українців.

“Ми присутні на місці події, де слідчі разом із криміналістами та прокурорами проводять огляд та вилучають тіла загиблих цивільних. Жахлива подія сталася попередньо 6 березня. На перехресті вулиць у рашистів був блокпост. Там окупанти розстріляли автомобіль із двома місцевими жителями, які проїжджали повз блокпоста”, — повідомив начальник слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області Сергій Болвінов.

“За що? За що? За що? Я хочу запитати Путіна: за що він розстріляв, убив мого сина? За що? Хто просив його приходити сюди з такою страшною зброєю? Він зруйнував, він убив. Він убив не лише наших дітей, він убив нас — матерів. Я ходжу в ці дні — я не живу, я вмираю на ногах, я вмираю. Я хочу звернутися до всіх матерів світу: повстаньте проти цього вбивці. Це злочинець, якому вибачення ніколи не буде. Я прошу бога, я прошу все людство — покарайте його, Путіна, найстрашнішим судом. Чому ніхто не повстане і досі його терплять?” — сказала мати загиблого жителя Балаклії Валентина.

У будівлі відділення місцевої поліції російські військові влаштували катівні, де допитували та піддавали тортурам місцевих жителів.

“Вони зупиняли хлопців та перевіряли, чи є татуювання. Могли роздягнути посеред вулиці. Вони тримали у відділенні поліції людей та допитували. Моя колега живе поряд у будинку, і вона прокидалася вночі від того, що були крики”, — розповіла місцева жителька Наталія Засадченко.

До будівлі поліції окупанти звозили цивільних, яких просто затримували на вулиці. Серед в’язнів були рятувальники, учителька. Рятуючись від українських військових, російські окупанти кинули людей зачиненими у камерах.

“На стіні [в катівні] люди написали “Отче наш”, помічали, скільки днів їх тримали. У невеликій кімнаті тримали понад вісім цивільних. У кімнаті немає туалету, тож вони ходили на імітований туалет. І двічі на добу їх виводили, заплющивши очі до туалету, що розташований на вулиці”, — повідомив Болвінов.

Місцевий житель Артем просидів у камері понад 40 днів. Його затримали після обшуку — знайшли фотографію брата — службовця ЗСУ у військовій формі. Чоловіка катували електрикою. Ще одного жителя Балаклії, за його словами, затримали на 25 днів просто за те, що вдома в нього знайшли український прапор.

“Очі зав’язали, вивезли. Возили містом спочатку, щоб не зрозумів, куди привезли, а потім, коли до камери завели, там уже пацани сказали, де перебуваєш. На допит викликали. До електрики підключили. Кажуть: “Ти ж розумієш, що ваше життя тут нічого не варте?”. Я говорю: “Розумію”. Вони сидять, їм нудно, починають крутити [ручку польового телефону, до якого приєднані дроти]. Ми чули голоси й інших [утримуваних]. Жіночий голос чули. Чули лише тоді, як я зрозумів, коли катували. У цьому приміщенні витяжка встановлена, і вона дуже гучна. А коли когось катували, вони витяжку глушили, щоби всі чули”, — згадує Артем.

“У нас є свідчення людини, яка, перебуваючи в цій кімнаті, була піддана тортурам попередньо працівниками ФСБ Росії. Він розповів, що його садили на стілець у підвалі, одягали на голову мішок і катували, прив’язуючи до пальців дроти із зав’язками, якими запускали струм. Декого лякали, стріляючи над їхніми головами. Звідси отвори від куль у стіні, є фрагменти крові. Отак вони поводилися з нашими людьми”, — поінформував начальник слідчого управління ГУ Нацполіції в Харківській області.

На стінах у катівнях російські військові спеціально розвісили антиукраїнські плакати.

Місцеві жителі місяці російської окупації жили у підвалах своїх будинків.

“У льоху сиділи. З хати — у льох. І все. Стріляли постійно. Як почнуть стріляти — біжимо через коридор у льох. Холоди були, як застудилася. Взагалі, не дай боже. Нехай уже не повернуться”, — поділилася Лідія.

“У нас “домбасери” були і луганчани були — вони теж за призовом (“мобілізовані”, — ред.) були. Не дай боже. Як кажуть, і ворогам не забажаєш. Ой, до сліз. Забирали у людей усе: і машини, телефони на блокпостах постійно забирали. Кинув, потоптав, хорош. Ой, що ми тут пережили…”, — сказав Іван.

“Ось ті, які з “ЛНР”, було видно, що вони нікому не потрібні. Це і з одягу було видно, і з поведінки. Серед них були різні. Один, наприклад, заходить до магазину і каже: “Тобі прострелити печіночку або в ніжку тобі стрільнути?” — каже Наталія Засадченко.

Майже сім місяців люди жили у повній ізоляції без мобільного зв’язку, без світла, води та газу. Багато хто фактично голодував. Тетяна в окупації залишилася із сином школярем. Жінка каже, що за ці пів року безплатний хліб отримали лише двічі. Решту намагалися купити.

“На що ми жили? На мою пенсію, я на групі інвалідності. Отримувала на карту, переводила гроші в готівку і жили на них. Переведення в готівку тут було під 20% комісії, потім до 15% знизили”, — розповіла Тетяна.

“Вся критична інфраструктура зараз перебуває в аварійному стані і не працює, при тому, що тут зараз перебувають і проживають близько 8 тис. осіб. Керівнику цього міста пред’явлено підозру у держзраді. На цій території працюватиме військова адміністрація і вже фактично відновлено роботу органів державної влади”, — повідомив голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.

У звільненій Балаклії вже почали працювати мобільні відділення пошти, де люди зможуть отримувати пенсії. Відновлюють банківську систему та роботу амбулаторії. У місті почали проводити світло та газ.

Люди кажуть, коли побачили українських солдатів, не могли стримати емоції:

• “Ми із сусідкою плакали. Каже: невже наші? Наші! Україна зайшла! Було дуже взагалі”.
• “Ой, а коли вони (російські окупанти, – ред.) бігли, все покидали. Автомати покидали, все кидали. А потім тут зачистка була. Так ці поховалися, в цивільне переодягалися, але їх ловили”.
• “Коли бігли рашисти, вони навіть на спущених колесах їхали, прямо лопалася гума, було чути. І потім ми чули стрілянину, мабуть, був бій. І вже другого дня ввечері я чую — знову техніка рухається, але вже інший звук. Я перебігаю через город і кажу: боже, наші, наші йдуть!”.
• “Україна як прийшла — більше нічого і не треба. У нас дуже все добре, що в нас Україна”.

За даними Міністерства оборони України, починаючи від 6 вересня у Харківській області від російських окупантів звільнено близько 8,5 тис. кв. км, близько 388 населених пунктів та близько 150 тис. українців.

Читайте також: Розгром російських військ у Харківській області може стати початком кінця для путінського режиму (ВІДЕО)

Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський приїхав сьогодні, 14 вересня, до звільненого міста Ізюм у Харківській області. Там разом із українськими захисниками вони підняли український прапор.

Читайте також: Як жителі Харківщини зустрічають звільнення від російської окупації — репортаж FREEДОМ (ВІДЕО)