Кам’янка повертається до життя: як відновлюється село на Харківщині (ВІДЕО)

Понад п’ятдесят людей залишаються зимувати у практично повністю зруйнованому селі Кам’янка, що під Ізюмом. Там не залишилося жодного вцілілого будинку, територія замінована, немає електрики, води та зв’язку. Волонтери привозять до села гуманітарну допомогу, і там вже навіть з’явилося перше модульне житло. Активісти та родичі українських воїнів, які загинули в боях за Кам’янку, звернулися з проханням до президента України Володимира Зеленського щодо створення Національного меморіалу на території населеного пункту, передає FREEДОМ.

Руїни, що не підлягають відновленню та ремонту, — так виглядали будинки мешканців села Кам’янка поблизу Ізюму після відступу російської регулярної армії. 68-річний Микола Кузьмін пів року жив у курнику, єдиній уцілілій будівлі у дворі. Його будинок повністю згорів після прямого влучення снарядів із танка. Але тепер пенсіонер має нове житло — модульний будинок. Допомогли донори із США.

У будинку немає електрики та води, поки генератор у ремонті, каже Микола. Зате тепло, пенсіонер уже навіть приймає гостей і чекає онуків у гості на Новий рік, мріє про телевізор.

У сусіда Миколи — Павла Зотова зараз працюють волонтери. Вікна вже вставлено, ремонтують дах. Але зимувати без електрики складно, тому поки що доведеться жити в іншому місці. Пенсіонер згадує, як на початку вторгнення його сім’я більше тижня жила у льоху.

“Дев’ять днів обстріл був. З усього — з літаків бомби кидали, ракети летіли, з гармат обстрілювали, міномети нам дошкуляли здорово. Дрони як мухи літали. Ми ховалися у льоху. Тоді 95-та бригада нас обороняла, хлопці молодці, за всіма правилами обороняли”, — згадує Павло.

Щоб Кам’янка не стала селом-примарою, місцеві активісти щосили намагаються привернути до себе увагу благодійних організацій та влади. Одна з останніх ініціатив — петиція до президента України Володимира Зеленського щодо створення на території населеного пункту меморіалу загиблим воїнам, які воювали за Кам’янку:

“У нас дуже багато загинуло молодих хлопців і щоб не ставити кожному, а зробити один меморіал їхньої пам’яті, на честь загиблих, щоб усі пам’ятали та бачили, що тут таке відбувалося. Щоб наше село було не забуте, щоб про нього говорили дуже довго, і якщо ми матимемо цей меморіал, може, відбудують наше село, ми на це дуже сподіваємося. І ми зробили в інтернеті посилання, треба зібрати багато голосів”, — каже Оксана Радченко, мешканка Кам’янки.

Через Кам’янку російські війська мали намір прорватися до Слов’янська, використовуючи при цьому всі можливі види озброєння. Росіян стримували бійці 95-ї десантно-штурмової бригади та інші підрозділи. Скільки українських захисників загинуло, обороняючи село, наразі невідомо. Олександр Сенчук згадує, як 16 березня 2022 року виїжджав із сім’єю на машині, його зупинили штурмовики та попросили допомогти.

“Зупинили мене хлопці, 95-та бригада, свистіли, кричали, кажуть, куди ти їдеш, тут літак літає, все ж таки бомбить, а знизу вже російські танки виїжджали. І ми прийшли сюди, щоб нас не видно було, а один лежав убитий, і другий був поранений, — я забрав одного пораненого”, — згадує чоловік.

Поранений боєць залишився живим і тепер дружить із родиною Сенчуків. Він продовжує службу і, коли закінчиться війна, обіцяє приїхати допомогти відновлювати житло. А поки що узбіччям дороги, що веде до Кам’янки, стоять пам’ятники загиблим воїнам, які встановили родичі та побратими. Щоб петицію про створення Національного меморіалу загиблим героям-десантникам розглянув президент, вона має набрати 25 тисяч підписів. Поки що ініціативу підтримали трохи більше трьох з половиною тисяч людей.