Художник став на захист України: історія бійця ЗСУ (ВІДЕО)

Український художник Роман Хрущ до війни активно творив, виставляв свої роботи й викладав студентам. Але 24 лютого разом із братом пішов на війну. Разом вони служили у складі 3-ї штурмової бригади, і навіть там Роман продовжував малювати. У червні цього року він дістав поранення під Бахмутом і ледь не втратив руку, повідомляє FREEДОМ.

“Я питав, що з рукою, що з рукою. Нога — це таке, нижче коліна протез, нормально буде, буду бігати. А права рука — я правша. Думаю, це буде не дуже приємно”, — сказав Роман.

Для нього втратити руку на війні було те саме, що й назавжди втратити улюблену справу. Адже Роман — художник, до війни активно творив, виставляв свої роботи та викладав студентам, малював абстракцію, що пов’язана з власним корінням та самоідентичністю. Але 24 лютого разом із братом пішли на війну, разом служили у складі Третьої окремої штурмової бригади. Але навіть там Роман продовжував малювати.

“Я більше малював, напевно, в Костянтинівці, коли ми потрапили на Донецький напрямок. Там була кафешка одна з відкритими вікнами. Я там читав собі літературу, яку потрібно було. І між тим щось собі замальовував, записував. Це більше спроби щось зробити, портрети маленькі”, — розповідає художник.

Творчість допомагала Роману відволіктися від війни та знайти сили далі знищувати ворога. У червні цього року він дістав поранення під Бахмутом. Під час штурму почався мінометний обстріл. Снаряд розірвався поруч із Романом та його товаришем по службі. Той загинув на місці, а Роман дивом вижив. На допомогу йому одразу кинувся брат.

“Я намагався накласти турнікет, у мене рука ця майже не рухалася від ліктя. Цією я, в принципі, не міг витягнути. Бачу, що в мене нога в крові, нижче коліна. Я чув, що і рука тут також. Дивлюся, і мій брат уже біжить у мій бік. Підбігає, питає — що, куди? Давай мені скоро накладати турнікет і відтягнув мене в умовно безпечне місце”, — згадує Роман.

Лікарі врятували художнику обидві кінцівки. Уламки пошкодили литковий м’яз на нозі, через що були побоювання, що Роман не зможе згинати стопу, а значить і ходити. Утім, завдяки його роботі з терапевтами, зараз він пересувається навіть без милиць.

“Кінцівка в нас була повністю іммобілізована. Два-три тижні у відділенні хірургії. Тобто ми з нею працювали по мінімуму, пересувалися з допоміжними засобами. Це були милиці і у відділенні реабілітації. Це орієнтовно три тижні. За цей період часу ми досягли практично повної амплітуди руху в гомілковостопному суглобі”, — зазначила терапевтка центру “Незламні” Христина Цап.

Найбільше Роман хвилювався, щоб вдалося врятувати руку. Йому пощастило, бо уламок не пошкодив кістку. Разом з ерготерапевтом зараз відпрацьовує силу всіх пальців пошкодженої руки. Роман уже впевнено тримає ручку і навіть може писати. 

“Якщо я зараз щось так можу писати, то перші рази я писав, ледь тримаючи. І те, що було — щось таке, якісь криві лінії. Зараз я можу взагалі тримати ручку, тоді я її просто ставив, і пальці були навколо і просто не давали випасти з руки”, — сказав Роман.

Після того, як освоїв ручку, він взявся за пензлик і вперше після травми провів майстер-клас для інших бійців, які проходять реабілітацію. Адже малювання не тільки знижує рівень тривоги, а й покращує дрібну моторику і концентрацію.

“Емоції відчуваю дуже позитивні. Коли займаєшся малюванням, то вивільняєш свої емоції, переносиш усе, що всередині, на картину”, — каже військовослужбовець ЗСУ Костянтин Пастухов.

“Це такий взаємообмін. Ти даєш щось комусь, а хтось — тобі. Це наповнює і допомагає не тільки фізично, а й морально”, — зазначив Роман.

Найбільше художник мріє допомагати війську, а після перемоги хоче повернутися в академію до своїх студентів.

Читайте також: Постраждалих від удару російськими ракетами по Покровську рятують медики Донецької та Дніпропетровської областей (ВІДЕО)