Хто знав про підготовку бунту Пригожина — нові подробиці (ВІДЕО)

Пригожин планував узяти в полон главу Міністерства оборони Росії Шойгу і керівника Генерального штабу Герасимова, пише The Wall Street Journal із посиланням на західні розвіддані. Джерела видання впевнені, що деякі командири регулярних військ могли бути частиною змови, інформує FREEДОМ.

Генерал Сергій Суровікін знав, що засновник приватної військової компанії (ПВК) “Вагнер” Євген Пригожин готує бунт, вважають американські спецслужби. Про це пише видання The New York Times із посиланням на свої джерела. 

“За даними співрозмовників видання, є ознаки того, що спробу змінити керівництво Міноборони Російської Федерації силовим шляхом, зроблену Пригожиним, могли підтримувати й інші генерали. Джерела видання вважають, що Пригожин не став би піднімати заколот, якби не був упевнений, що у нього є високопоставлені прихильники” — зі статті американського видання.

Те, що Пригожин досі живий, може пояснити той факт, що між Суровікіним і Пригожиним існує союз, пишуть журналісти. 

Суровікіна в Кремлі вважали посередником між Міноборони і ПВК “Вагнер”. Із Пригожиним вони знайомі ще з часів бойових дій у Сирії. За інформацією ресурсу Gulagu.net, генерал у 2017 році став почесним членом ПВК “Вагнер”. 

Про те, що деякі військові чиновники, зокрема й Суровікін, були в курсі планів Пригожина, пишуть і російські правозахисники. 

“Вагнерівці” дійшли до Москви фактично без опору. Gulagu.net опублікував список із восьми підрозділів російської армії, які перейшли на бік ПВК “Вагнер” — серед них спецназ, база танкової бригади, загін спецзв’язку військової розвідки, база зберігання ядерної зброї.

“Цю спецоперацію готували і розробляли протягом понад 8 місяців. Суровікін і Алексєєв не тільки знали, а й були в темі й усно деяким командирам давали вказівку не чинити збройного опору”, — каже російський правозахисник, засновник організації Gulagu.net Володимир Осечкін.

Про напружені стосунки Суровікіна і Шойгу відомо давно. Це ще одна точка дотику з Пригожиним. Проте, це не завадило Суровікіну в критичний момент відмовитися від союзника. Британські експерти впевнені, Суровікін не тільки не підтримав заколот, а й записав публічне звернення до заколотників із закликом “зупинитися” тому, що побачив для себе іншу вигоду від того, що відбувається. 

“Тому що Суровікін швидко виступив із публічним закликом до вагнерівських сил відступити, зробивши ясну заяву, що всупереч колишнім підозрам про його близькість до Пригожина, він лояльний до Кремля. Це могло допомогти очистити його послужний список і зробити придатним для повторного призначення головнокомандувачем в Україні або навіть начальником Генштабу після Герасимова (він був першим претендентом)”, — зазначає британський політолог Марк Галеотті.

Тепер американські спецслужби намагаються з’ясувати, чи допомагав генерал Суровікін безпосередньо планувати дії Пригожина, пише The New York Times. 

У виданні вважають, що якщо стане відомо, що генерал таки був причетний до організації бунту, то це стане вагомим доказом існування міжусобиці в російському військовому керівництві. І в цьому винен сам президент Путін, вважають експерти.

“Напруга, яка спливла в цій кризі, ця напруга зростає. І це прямий результат величезної помилки Путіна, коли він почав цю війну ще 9 років тому, і тоді ж, коли він посилав свою армію в Україну на початку 2022 року. Ізоляція Росії і Путіна – ефект санкцій на економіку Росії і, безумовно, неможливість для російських військових сил досягти путінських цілей в Україні. Це все очевидно не тільки нам на Заході і вам в Україні, а й у самій Росії”, — підкреслює директор Євразійського центру Атлантичної ради Джон Гербст. 

На думку аналітиків, заколот Пригожина показав усьому світові нездатність російської влади, і безпосередньо Путіна протистояти збройному опору всередині країни.

Читайте також: Заколот не відбувся: чому Пригожин не наважився взяти Москву — розбір експертів

Нагадаємо, на думку політолога і політтехнолога Аббаса Галлямова, марш Пригожина на Москву — це політична криза, у якій були спроби військового перевороту, але для повноцінного військового перевороту бракувало політичної декларації, політичної інтенції та політичного наміру.