Понад 90% білорусів виступають проти участі Білорусі у війні проти України, розв’язаній Путіним. Білоруська армія не приєдналася до російської не тому, що Лукашенко цього не захотів, а тому, що він знав, що його накази виконуватися не будуть. Влада Білорусі боїться людей і їхнього повстання, тому Лукашенко не зможе змусити білорусів брати участь у цій злочинній путінській війні. Про це в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу FREEДОМ на полях Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) розповіла лідерка опозиції Білорусі Світлана Тихановська.
Ведучий — Олег Борисов.
— Самопроголошений президент Лукашенко все частіше повторює наративи Путіна про нібито небезпеки ззовні. Зокрема, Лукашенко озвучує претензії до країн Балтії. З чим це пов’язано?
— Для нас, білорусів, це не новина. Він завжди у своїх наративах шукав зовнішніх ворогів, що, мовляв, хтось збирається на нас напасти, відгризти шматочок нашої чудової батьківщини. І нібито тільки він може захистити. Тому потрібна мобілізація, потрібно зміцнювати апарат, який його захищає. Через ці наративи Лукашенко намагається переконати людей, що він їхній єдиний захист.
Також йдуть погрози на адресу західного світу. Тому країни Балтії, Польща мають тепер зміцнювати свої кордони, бо можливі якісь провокації. Метою наративів також є відволікати увагу від підтримки демократичними силами України.
Білоруси на ці заяви [Лукашенка] вже уваги не звертають. Але звертають увагу нації, країни, які, можливо, не повністю розуміють, що відбувається в Білорусі.
— Це може бути реальним сигналом про можливу небезпеку європейським країнам? Адже Лукашенко, по суті, політична маріонетка Путіна. Можливо, щось дійсно планується?
— У нього вже є наративи, що Європі, країнам НАТО треба готуватися до війни наступного року. Таке теж вкидається. Це такий спосіб, механізм тримати в напрузі навколишні демократичні країни. Точно так само, як було з розміщенням ядерної зброї в Білорусі. Ніхто не знає, є вона там чи ні, але цей ефект очікування, нерозуміння найбільше вимотує.
Для Лукашенка єдиний союзник — це Путін. Що Путін скаже, те Лукашенко і зробить. З огляду на це, звичайно, потрібно бути готовим до всього.
— Ми бачимо постійне посилення репресій всередині Білорусі. Чи говорить це про те, що в Лукашенка ситуація дуже хитка навіть усередині країни, що він дуже боїться і людей, і загалом будь-якої критики на свою адресу?
— Передовсім, слабкість режиму Лукашенка саме всередині країни. Білоруська опозиція не перебуває за кордоном, опозиція — це більшість білорусів, які протистоять цьому режиму. Наші люди все ще в Білорусі.
Так, близько пів мільйона людей виїхало з країни, щоб мати змогу більш активно працювати за кордоном. Але наші осередки, наші спільноти, наші активісти, волонтери, наші партизани — вони всі в Білорусії.
Репресії Лукашенка йдуть хвилями — то посилюються, то повертаються до попереднього стану.
Але не було жодного дня в Білорусі, коли когось не було б затримано за політичними мотивами або за підтримку України.
Ось за останні два дні було затримано понад 100 осіб. Це члени сімей політв’язнів, це ті, хто допомагав політв’язням.
Зараз солідарність у Білорусі стала злочином.
Наприклад, у людини чоловік сидить у в’язниці, а сім’я не може заробити гроші, сім’я голодує. І люди починають збирати кошти на надання допомоги, допомагають продуктами. Усіх цих людей [за режиму Лукашенка] вважають злочинцями, їх теж треба у в’язницю. Так Лукашенко намагається викосити найбільш активних. І це також елемент залякування, що якщо ви будете солідарні, ви теж будете у в’язниці.
— Яким ви зараз бачите опір режиму Лукашенка? Чи є якісь важелі впливу на Лукашенка, щоб, як мінімум, зупинитися ці репресії?
— Опір умовно можна розділити на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній — це активність білорусів усередині країни, яка триває під величезними репресіями. Неможливо зробити щось масштабне, масове всередині країни.
Наше завдання, щоб люди не втрачали сил і мотивацію. Коли прийде день — а він прийде обов’язково, коли буде тригер, коли Лукашенко буде дуже ослаблений — нам знадобиться кожен білорус.
І зовнішній опір. Зараз, звісно, найактивніша робота йде за зовнішнім напрямом, щоб зробити Лукашенка токсичним для світу і токсичним для його оточення. Це робиться через санкції, через політичний тиск.
Ми зараз докладаємо дуже багато зусиль, щоб притягнути режим Лукашенка до відповідальності [в міжнародних судах]. Низка злочинів — злочин проти людяності, проти білорусів, також міграційна криза, захоплення літака [Boeing 737 у Мінську 2021 року], це й вивезення українських дітей з окупованих Росією територій, це й участь у війні проти України.
На жаль, міжнародні правові механізми не працюють на повну силу. У нас є всі підстави, у нас зібрані тисячі документів, фактів — потрібно тільки відкрити спецвиробництво щодо Лукашенка. Але немає політичної волі.
Не знаю, що відбувається, але багато механізмів, на жаль, працюють неефективно. І наше завдання, як білорусів, тримати Білорусь на порядку денному, стукати в усі двері, не відчиняють тут — йдемо в нові.
А завдання Лукашенка зараз, щоб про нас просто забули, щоб ніхто про нас не говорив. І тоді він продовжить разом зі своїм злочинним режимом далі вбивати народ.
Ми, як можемо, привертаємо увагу. Звичайно, тема політв’язнів понад усе.
— Чи може Лукашенко приєднатися до Путіна у війні проти України?
— Лукашенко — вже частина війни РФ проти України. Лукашенко вже з Путіним, він виконує всі його вказівки, надав територію Білорусі для нападу на Україну.
Але ми маємо чітко розділяти Лукашенка і білоруський народ.
Понад 90% наших громадян проти участі білорусів у цій війні.
І білоруська армія не долучилася не тому, що Лукашенко цього не захотів, а тому що він знав, що його накази виконуватися не будуть. Уявімо, що військове керівництво віддає наказ солдатам іти воювати. А вони ховаються, вони відразу здаються [в полон], вони переходять на бік української армії. Це буде така ганьба військовому керівництву. Вони про це знають, і вони бояться людей.
І я дуже сумніваюся, що Лукашенко зможе змусити білорусів брати участь у цій війні.
— Чи можна говорити, що Білорусь окупована Росією, путінським режимом?
— Триває повзуча окупація Білорусі, яка непомітна.
Лукашенко всюди розповідає, що він бореться за незалежність, але іншою рукою він продає цю незалежність Путіну.