“Гола вечірка” в Москві виявилася політтехнологією Кремля — розбір Мацуки

Замість новин про воєнні втрати, про прориви трубопроводів і міста, що замерзають, про вибухи на нафтобазах, з екранів і шпальт газет у Росії не сходить… “гола вечірка”. Щойно про неї починають забувати — підкидають для обговорення нові факти. Випадковість чи розроблена в Кремлі нова технологія відвертання уваги народу від реальних проблем — з’ясовував журналіст Олексій Мацука.

У Росії зараз — скандал за скандалом. Причому НП найрізноманітніші — від воєнних поразок (чого тільки вартий один збитий А-50 — літак дальнього радіолокаційного виявлення і управління) до комунальних проблем, коли замерзають не те що будинки, а цілі квартали міст, цілі селища. У таких випадках у новинах завжди намагалися змістити акценти — штучно підняти якісь інші теми. Але зараз уперше випробували скандал — “голу вечірку”, організовану 20 грудня в Москві блогеркою Настею Івлєєвою.

Цю тему раз по раз підігрівають, у Росії вона не сходить зі сторінок ЗМІ. З’являються нові судові позови, нові заяви… Аби не дати забути про скандал, який виник, загалом, з нічого.

З чого все почалося. У Москві проводили чергове зіркове паті. Дрескод — мінімум одягу. Хтось прийшов у прозорих вбраннях, хтось у спідній білизні, хтось узагалі в одній шкарпетці, одягненій аж ніяк не на ногу. Імена гучні — Кіркоров, Мілявська, Білан. Без селфі вони жити не можуть, оголені фото пішли гуляти соцмережами. І на захист моральності несподівано піднялися “z-патріоти” — мовляв, “Росія воює, а вони голими танцюють. Куди дивиться влада? “І влада (яка була глуха до величезної кількості проблем) раптом несподівано відреагувала.

Чому — розповіла Маргарита Завадська, політологиня і соціологиня, яка спеціалізується на вивченні таких соціальних явищ і технологій. Вона змушена була виїхати з Росії до Фінляндії.

“Перші фотографії викликали резонанс серед ультрапатріотично налаштованих “z-ком’юніті”. Другою хвилею стали реагувати різного роду офіційні органи. Тобто реакція Пєскова, вибачення Кіркорова перед Пєсковим тощо. Ця хвиля пішла, мабуть, через шквал скарг “z-спільнот”. Тобто саме вони стали головною атакуючою ланкою в цій ситуації”, — каже вона.

А потім за скарги “z-патріотів” зачепилися ті, хто в Росії формує потрібні режиму думки. У скандалі задіяли самого Путіна — йому зведення з фронту про втрати техніки та особового складу не завжди показують, а тут принесли і поклали на стіл фото напівголого Кіркорова і пишний бюст Мілявської. Це викликало гнів у Кремлі. Мовляв, треба стати на захист моралі.

Ще один експерт, який прокоментував те, що відбувається, — Микола Родькін, правозахисник і ЛГБТ-активіст. Він став одним із перших у Росії, кого після того як Верховний суд РФ визнав ЛГБТ-людей “екстремістами”, внесли до так званого “списку екстремістів і терористів”.

“Я можу припустити, що коли “царю” показали роздруківку з цієї вечірки, то він скажено рвав на собі останнє волосся. Але справа не в самій “голій вечірці”, не в голих тілах поп-зірок. Річ у тім, що вся ця вечірка показала, що голий-то якраз цар, який намагається викрити себе в легенді про “священну війну” з усім Заходом і його цінностями, піднявши водночас на прапор духовність, якусь мораль “святого російського народу”. А тут селебріті в розпал “священної СВО” публічно на всю країну влаштовують свято, формат якого просто кричить про те, що їм глибоко наплювати на всю цю історію Путіна про “захист Росії від великих загроз”, їм просто наплювати на війну проти “гендерно нейтральних туалетів”, “батьків номер три” та “секс-інструкторів НАТО”, про що постійно говорять з екранів російського телевізора і про що постійно говорить Путін”, — зазначає Родькін.

Що цікаво, у сучасному світі скандали, навіть найгучніші, обговорюються недовго. Два-три дні — і забули. Або відволіклися на новий скандал — і ЗМІ, і сам народ. З “голою вечіркою” карту вирішили розіграти, причому, на самому верху. Адже хто ще може давати команди головним російським телеканалам?

“Щире обурення “z-публіки” збіглося з деякими сподіваннями в адміністрації президента, і вони вирішили розіграти цю комбінацію. І результат вийшов комічний. Кожна хвиля продовження цієї нічого не вартої історії приголомшує і дивує. Звісно, у російських громадян вже точно є питання серйозніші, ніж розглядати геніталії Кіркорова”, — впевнена Маргарита Завадська.

Як ті, хто потрапив під роздачу, кинулися вибачатися, — історія окрема. Соцмережі рясніли й публічними сльозами, і поясненнями — мовляв, знати не знали, куди йшли, заглянули буквально на хвилинку, побачили, що там розпуста, і в жаху втекли. Власник клубу, в якому відбувалась вечірка, щоб показати, наскільки він морально стійкий, купив… фрагмент мощів Святого Миколая і подарував їх одному з московських храмів. Але з’ясувалося, що ця реліквія — підробка.

Але смиренні прохання пробачити теж не допомогли. Чому? Будь-яку подібну історію чекали на російських “фабриках фейків”. Туди давно надійшло замовлення на політтехнологію, яка має блокувати в інформаційному просторі гучні проблеми, щойно вони виникнуть. Через крадіжки та недбалість чиновників замерзають люди, з фронту надходить дедалі більше похоронок… І якщо десь прориває — потрібен був спосіб зробити так, щоб не тільки в російській пресі (вона давно вже підконтрольна), а й на кухнях, говорили не про це.

“Такі наслідки слугують для відвертання уваги від головного — це тотальної неефективності держави в усіх сферах. Цілі війни не досягнуті. Скільки разів їх не намагалися натягнути на реальну дійсність, цього не виходить. Усередині країни наростає колапс, люди живуть дедалі гірше й гірше. І державі нічого не залишається, окрім як публічно займатися будь-якими дурницями, які для них безпрограшні, і в цьому суть того, чому це досі мусується і чому до цього привертають увагу”, — коментує Микола Родькін.

У запропонованому Кремлю плані автори прописали нехитрий механізм: тримаємо в запасі кілька гучних історій, про які, коли раптом трапилася НП, — тут же починають говорити “з кожної праски”. Цю систему потрібно було протестувати. І на ненависті простих людей до “зажерливих мажорів” і “хамуватих зірок” вирішили зараз зіграти — спостерігаючи, як усе розвиватиметься, як відреагують люди.

“У Росії є велика цензура, не все тепер дозволено. Але що стосується такого типу вечірок — це не новина. Я впевнена, що і чекісти святкують, і не тільки вони. Це все дуже номінальна історія в Росії, ніхто там насправді особливо не дбає за цінності, коли йдеться про повсякденне життя. Але реакція на “голу вечірку” — це несподіваний поворот, і явно представники шоу-бізнесу цього не очікували і не на жарт перелякалися, судячи з їхньої реакції”, — зазначає Маргарита Завадська.

Скандал як у ручному режимі створили, так і підтримують. А щоб розкручена історія залишалася актуальною, потрібно постійно до неї повертатися. Коли перша хвиля публікацій схлинула — задіяли суди. Позови сиплються один за одним. І суми вражають. Наприклад, якась представниця релігійного братства “Морозов-Златоуст” намагається через суд отримати від зірок, які образили її моральність, по 200 млн рублів з кожного! Написала в позові, що “гола вечірка” заподіяла їй та її неповнолітній дитині “моральні, фізичні страждання, почуття безвиході, приреченості, страху за майбутнє своїх дітей, онуків, за майбутнє Росії“. Похорон тих, кого привозять із фронту, “почуття безвиході” у неї не викликає; війна “за майбутнє Росії” тривожитися не змусила, а тут проста російська жінка “глибоко шокована”. Зрозуміло, де всі ці позови пишуться.

А ще це спроба зіграти на запиті суспільства на справедливість. Напруження і невдоволення постійно накопичуються, і негатив потрібно кудись випускати. Ось і вирішили принести в жертву непотрібних для режиму людей з гучними іменами.

“Реальні борці з путінським режимом на цю роль не дуже підходять. Нас пресують по всіх фронтах, заводять кримінальні справи, всіляко таврують. Але робити це публічно дуже складно. За найближчого розгляду конкретного випадку навіть повністю обдуреному пропутінцю буде ясно, за ким стоїть правда. Тому держава не виносить на публіку такі випадки, як переслідування Навального або інших політичних, неполітичних активістів і громадських діячів. Тим часом народ глибинний хоче бачити, так би мовити, реальні результати боротьби з внутрішніми ворогами”, — вважає Микола Родькін.

Цікаво, що на “голій вечірці” була й Аліна Кабаєва, є її фотографії звідти. Але, ясна річ, про це в Росії не говорять.

Суть технології не в тому, що на якусь тему оголошують табу. Адже тоді її все одно обговорюють — тільки не публічно. А в тому, що про якийсь один, штучно вирваний із контексту аспект проблеми не просто говорять по ТБ, а кричать у всіх ток-шоу. І щоб було про що кричати — дали команду, наприклад, вирізати Кіркорова з новорічних програм. Уявіть, яку роботу довелося виконати телевізійникам — вирізати, перемонтувати, міняти кадри і фонограми. Це і час, і гроші. Зрозуміло, що без вказівки Кремля на таке ніхто не пішов би. Зате народу — розмов на всю новорічну ніч і на наступні дні та навіть тижні.

“Мене здивувало, адже люди типу Кіркорова знають, як ця система працює. Проте, тут вони не вгадали. Це говорить про те, що загальна атмосфера дозволеного змінилася. Щось змінилося за ці місяці в Росії. Зрозуміло, що режим стає все більш репресивним. І навіть акули шоу-бізнесу не вгадують, а це люди досить досвідчені, вони нутром повинні чути, куди потрібно йти, куди не потрібно ходити. І вони мають достатню кількість неформальних зв’язків, сигналів, щоб розуміти, де, в яких водах плавати небезпечно, а в яких ще можна”, — коментує Маргарита Завадська.

Причому, частині корисних персонажів дали можливість реабілітуватися. І цей шлях добре освоєний і артистами, і чиновниками, які впали в немилість. Поїздки на окупований Донбас, за які в Кремлі “прощають гріхи”. Білан туди вирушив, заспівав, у лікарню зайшов, пожертвував гроші притулку для тварин і навіть пообіцяв забрати звідти кота. І — залишився на ТБ. Решті навіть такої можливості не надали — потрібно ж якось розкручувати скандал.

І тут питання: а для чого потрібна вся ця вибудувана система, коли небажані новини намагаються витісняти створеними з нічого скандалами? Простіше кажучи, до чого готуються? У середовищі російської опозиції ходять розмови, що в Москві обкатують цю технологію і на випадок ураження дроном будь-якого російського стратегічного об’єкта, і на випадок невдачі на фронті, яка стала б ударом для суспільства, як колись блискавичний наступ ЗСУ на Харківщині.

Але є і ще одна причина. У Великій Британії, розуміючи, що королева не вічна, і її рано чи пізно не стане, за кілька років до її смерті вже відрепетирували порядок дій, ритуал похорону. А журналісти ВВС навіть заздалегідь склали і поклали в архів тексти, які повинні говорити в цей день. Усе це знадобилося, коли Єлизавети II не стало. Так і в Росії. Адже Путін і старий, і, судячи з його поведінки, давно нездоровий. І вже точно не вічний. І як відреагує російське суспільство на його смерть, коли про неї оголосять офіційно? Чи будуть хвилювання, масштабні акції? Страйки? Погроми? За Радянського Союзу під час путчу по всіх каналах включали “Лебедине озеро”. Часи інші, Чайковського вже не ввімкнеш, у людей є інтернет. Ось у Москві й шукають способи забивати голови. По-крупному, у масштабах усієї країни вкидати нібито супергучні історії, за якими насправді нічого не стоїть. А далі — вивчають, як на це реагує населення. Щоб використовувати ці методи в потрібний момент.

Тішить лише одне. Якщо в Росії є команда медійно готуватися до великих подій і змін, можливо, вони справді не за горами?

Попередні блоги Олексія Мацуки:

• У РФ із підручників видаляють Україну і Київ: чим небезпечні нововведення в освіті — розбір Мацуки
• Серійні вбивці виходять на свободу: навіщо Кремль помилував ґвалтівників і маніяків
• Донос на самого себе: як у РФ позбавляються незгодних

Усі матеріали Олексія Мацуки — за посиланням.