Геноцидна війна проти України та необхідність деколонізації РФ: історичну резолюцію ПА ОБСЄ обговорили експерти

29 червня Парламентська асамблея ОБСЄ ухвалила резолюцію, в якій визнала дії Російської Федерації геноцидом українського народу та акцентувала на необхідності деколонізації Російської Федерації.

Суть документа

XXXI щорічна сесія Парламентської асамблеї Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ПА ОБСЄ) триває з 29 червня до 3 липня в Бухаресті (Угорщина). Тема нинішнього засідання — “Роль ОБСЄ в сучасній архітектурі безпеки: погляд парламентаріїв”. У заході беруть участь 250 парламентаріїв з Європи, Північної Америки та Центральної Азії.

У перший день роботи сесії ПА ОБСЄ ухвалила резолюцію “Безпека та геополітичні виклики в регіоні ОБСЄ: десять років збройної агресії Російської Федерації проти України”. Проєкт документа було підготовлено під керівництвом голови комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва.

“ПА ОБСЄ ухвалила резолюцію із засудженням 10-річної збройної агресії РФ проти України, якою визнала дії військово-політичного керівництва РФ та її збройних сил під час повномасштабного вторгнення геноцидом українського народу. Документ також визначає деколонізацію РФ необхідною передумовою для встановлення міцного миру”, — повідомив член української парламентської делегації Павло Фролов.

Також резолюція містить такі пункти:

• заклик усіх 53 країн-учасниць ОБСЄ докладати зусиль для деокупації Криму та всіх окупованих територій України за допомогою Кримської платформи і формули миру;
• заклик до створення спеціального трибуналу для притягнення до відповідальності Росії за злочини, скоєні під час агресивної війни проти України, провести на міжнародному та національному рівнях розслідування масових звірств, убивств, тортур, зґвалтувань армії РФ;
• результати президентських виборів у РФ у 2024 році визнають підтасованими, такими, що підривають легітимність виборчої системи Росії;
• підтримка створення Міжнародної коаліції з повернення незаконно депортованих до РФ українських дітей, а також повернення українських військовополонених і цивільних;
• заклик до заборони імпорту російського скрапленого газу в ЄС, а також його реекспорту і транзиту через порти РФ.

Резолюція ПА ОБСЄ в оцінці експертів

Значення резолюції Парламентської асамблеї ОБСЄ в ефірі телеканалу FREEДOM проаналізували:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Олександр Павліченко, правозахисник, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;
• Антон Кучухідзе, політолог;
• Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього;
• Ольга Курносова, російська політична аналітикиня.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: РФ приходить на територію іншої країни суто з геноцидною метод

— Історичність резолюції полягає в тому, що в ній ідеться про те, що в XXI столітті Російська Федерація, яка тривалий час вважалася цілком цивілізованою країною, яка посідала домінантні позиції в глобальній ієрархії країн, веде осмислену геноцидну політику.

Концепція російської державності якраз таки визначає її схильність до геноцидного типу злочинів. Це не тільки сьогодні проявлялося, це проявлялося і протягом існування радянської імперії, і до того. Це масова депортація людей, масове переселення людей, масові вбивства, масові тюремні ув’язнення — за ознаками етнічної та культурної приналежності людей.

Росія у XXI столітті проявляє те ж саме, що вона робила протягом усієї своєї історії. Вона навмисно приходить на територію іншої країни суто з геноцидною метою. Тобто, грубо кажучи, захопити територію, знищити всю спадщину (культурну, історичну, інформаційну) державності, що там була, а потім заселити цю територію своїми громадянами. Для цього вона проводить відповідну роботу — масово катує людей, депортує і вбиває.

Усі ці злочини доказові. Ми живемо в інформаційну епоху. І є досить багато даних про те, як Росія ракетами, бомбами навмисне вбиває цивільне населення України, знищує інфраструктуру, щоб жодних слідів не лишилося. У нас сьогодні залишаються просто топоніми — назви Авдіївка, Бахмут, Маріуполь тощо, а як населених пунктів цих міст уже не існує. Це території, які повністю зачищені від громадян.

На окупованих територіях України Росія проводить свої геноцидні практики з 2014 року. І через 10 років Росія залишається країною, яка вчиняє злочини, які в межах міжнародного гуманітарного права можна вважати геноцидними. І тепер на це з’явилися юридичні відповіді, які мають привести до наступних кроків.

Перше — потрібно перестати говорити про те, що з Росією потрібно домовитися і йти з нею на компроміси. Жодних компромісів із Росією бути не може. Росія повинна в повному обсязі виплатити все, що стосується підсумків цієї війни — у фінансовому, юридичному, фізичному і в будь-якому іншому плані.

Друге — з Росією не треба продовжувати співпрацю, не треба продовжувати запрошувати її на якісь міжнародні заходи, в організації. Це настільки очевидно. Тобто ви одночасно в межах своїх юридичних процедур виносите рішення про те, що ці суб’єкти скоюють найстрашніший злочин геноцидної природи, й водночас кажете: а давайте ми під нейтральним прапором запросимо російських спортсменів, мовляв, вони ж невинними є, вони не поділяють ці цінності. Це абсурдно звучить.

Третє — безумовно, Росія повинна програти в цій війні. Повинна програти силовим чином, а для цього потрібно напружитися — потрібна певна кількість зброї тощо.

І, нарешті, Росія має відповісти за свої злочини. Такого типу агресії мають отримувати належну юридичну оцінку. Докази [злочинів РФ] безумовні, й спецтрибунал чітко зафіксує наявність конкретних злочинців, які входять до складу Ради безпеки РФ, що ухвалила рішення про початок акту агресії, про початок повномасштабної війни. Всі вони є злочинцями.

Безумовно, це матиме надзвичайно важливе значення з погляду впливу на світогляд країн, що належать до нейтрального поясу, — які не хочуть до кінця розбиратися в цій війні, і не хочуть до кінця ухвалювати для себе рішення.

Якщо ми хочемо жити в світі, де є певні правила, Росія зобов’язана програти.

ОЛЕКСАНДР ПАВЛІЧЕНКО: Резолюція показує єдине бачення ситуації

— Резолюція Парламентської асамблеї ОБСЄ є політичним документом. Це такий політичний маніфест, який підтримали 53 делегації країн-учасниць ОБСЄ. Це документ, який політично закріплює правову оцінку тому, що сталося і відбувається сьогодні в Європі, й дає матеріал для наступних кроків. Наприклад, коли формуватимуться органи переслідування у вигляді суду щодо агресії Росії в Україні, вони також спиратимуться на рішення, які ухвалювали міжнародні інстанції.

Тобто резолюція ПА ОБСЄ — це більше політична оцінка, ніж юридична. Вона формує єдиний підхід до оцінки явища, події, якою є війна Росії проти України.

Війна у нас триває вже 11-й рік, з 2014 року. І у своїй резолюції ПА ОБСЄ якраз підкреслює тривалий характер цієї війни.

ПА ОБСЄ визначає геноцидні дії [Росії]. Це важливий факт, який дасть змогу розглядати ці злочини в контексті конвенції з ліквідації всіх форм геноциду (Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, — ред.). Ми можемо розраховувати на подальший розгляд цього питання в Міжнародному суді Організації Об’єднаних Націй.

Тому загальний підсумок по резолюції — це позитивний крок, це позитивна оцінка, яка показує єдине бачення ситуації. І молодці наші українські делегати, які працювали над підготовкою цього тексту, і над тим, щоб рішення було ухвалено саме в такому вигляді.

АНТОН КУЧУХІДЗЕ: З політичної точки зору це позитивна історія

— Будь-який документ подібної інституції — це посилення позиції України. Що більше буде звинувачень у бік Російської Федерації за порушення норм міжнародного права, то краще. Що більше міжнародних політиків будуть у це залучені, то краще. Що більше в західних медіа з’являтиметься обґрунтованої інформації про злодіяння рашистів проти України, то краще. Це грає на руку Україні.

Однак з погляду міжнародного права такі документи мають рекомендаційний характер. Тому резолюцію ПА ОБСЄ потрібно розглядати як політичний документ, який допомагає на політичному рівні, на рівні медіа, на рівні контактів з нашими іноземними партнерами, політиками, на рівні парламентів просувати позицію України та можливість говорити про всі порушення Російською Федерацією норм міжнародного права, злочинів проти людяності, порушень правил війни тощо.

Ще один політичний плюс в тому, що інші подібні інституції можуть посилатися на цей документ у своїх рішеннях.

Тому з політичного погляду це позитивна історія. А юридично потрібно працювати над тим, щоб притягнути РФ до відповідальності, як за всіма фінансовими збитками, так і за всіма порушеннями прав людини та воєнними злочинами.

Росія йде шляхом ізоляції. У неї звужується коло партнерів, і військова співпраця з Північною Кореєю — яскравий показник, що інші, скажімо, нетоксичні держави не готові розглядати Російську Федерацію в публічному партнерстві або публічно просувати її тези. Тобто Росія, розпочавши широкомасштабне вторгнення в Україну, зробила все для того, щоб навіть лояльним до них політикам у Європі, у світі було складно говорити хоч якісь речі на користь РФ.

Тому для РФ немає іншого сценарію, крім самоізоляції та поглиблення співпраці з токсичними державами.

Росія очолює список країн, щодо яких запроваджено санкції. Далі йде Іран, потім Білорусь, Північна Корея і Сирія. У принципі, це пул союзників, які між собою спілкуються в плані бізнесу, військово-технічного співробітництва тощо. Це їхній максимум.

Росія намагається розігрувати карту з Китаєм. Десь це виходить непогано, особливо в частині продажу енергоресурсів Китаю і наповнення за рахунок цього бюджету іноземною валютою. Але Китай веде свою політику, і Пекін не може відверто йти у військову кооперацію з Москвою.

Глобальна система — фінансова, економічна, політична — сьогодні працює так, що для адекватних держав, які хочуть мати все-таки відносини з усім світом, дуже токсично мати співпрацю з Російською Федерацією.

ІГОР ПОПОВ: Це успіх української парламентської дипломатії

— Ухвалення резолюції Парламентською асамблеєю ОБСЄ — це успіх української делегації, успіх нашої парламентської дипломатії.

Звичайно, ця резолюція не веде до негайних наслідків. Але оскільки в сесії ПА ОБСЄ беруть участь парламентські делегації всіх країн-членів ОБСЄ (а це як європейські країни, так і євразійські), то всі ці делегації, приїжджаючи додому, можуть брати цей документ як базовий для ухвалення рішень національними парламентами, національними урядами.

Подібні декларації й ПА ОБСЄ, і Парламентської асамблеї Ради Європи є складовими дипломатичної роботи. А потім уже з’являються більш конкретні рішення в галузі безпеки, економіки, щодо санкцій, щодо передачі озброєння, щодо угод безпеки. Це важлива робота, і ухвалення резолюції — це, безсумнівно, успіх.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Путін — спадкоємець усіх людиноненависницьких практик радянських часів

— Я оцінюю ухвалення резолюції надзвичайно позитивно. Бо нарешті ОБСЄ визнає реальні факти, на які раніше не те що заплющували очі, а удавали, що їх неможливо доказово встановити. І, нарешті, слова вимовлені.

Дуже важливо, що виголошено слова про геноцид. Бо те, що Росія продовжує робити на окупованих територіях, що робить із тими людьми, які вивезені, які перебувають у в’язницях, які викрадені нею українські діти — все це є злочином геноциду. Коли на окупованих територіях забороняється українська мова, коли намагаються змінити національну ідентичність викрадених дітей — все це є геноцид.

Можливо, Путін гадав, що геноцидом є тільки поголівне вирізання населення? Ні, не тільки. Потрібно відкривати відповідні визначення, читати. І тоді буде цілком очевидно, що те, що творить сьогодні Росія під проводом Путіна, — це і є злочин геноциду.

Дуже важливо, що це названо своїми словами. Дуже важливо те, що в резолюції з’явилася фраза про необхідність деколонізації Росії. Ось Путін весь час кричить про якісь колоніальні амбіції Заходу, водночас давним-давно всі колишні колонії здобули незалежність, усі живуть своїм політичним життям. У когось є якісь політичні, економічні зв’язки зі своїми колишніми метрополіями, але це вже не спроби підпорядкувати одну країну іншій.

У Росії ситуація зовсім інша. Тут не позбулися не тільки імперського минулого, ностальгії за імперським минулим, а й імперського сьогодення, тому що Путін, цілком очевидно, намагається цю імперію відновити.

Я і мої колеги по З’їзду народних депутатів РФ вважаємо, що суб’єкти Російської Федерації повинні мати можливість вийти зі складу федерації, якщо вони не хочуть продовжувати жити разом. Це основні права, які повинні отримати і національні республіки у складі сьогоднішньої Російської Федерації, і суб’єкти федерації, які не є національними республіками.

І якщо взяти останній спіч [російського] сенатора Рогозіна, коли він закликає на корені випалити “все українство як ідеологію”. Вони національну ідентичність називають ідеологією. Завтра вони запропонують випалювати, я не знаю, алтайців, у яких є своя національна ідентичність, своя мова. Я вже не кажу про Карелію, в якій карелів майже не залишилося. Це все тягнеться ще з радянських часів, коли Радянський Союз як імперія вважав, що будь-який націоналізм, національна ідентичність є ворожою ідеологією, і її потрібно випалювати на корені.

У цьому сенсі Путін — спадкоємець усіх людиноненависницьких практик радянського часу.