Газове самогубство Путіна: як живе Європа без російських енергоносіїв

Країни Європейського Союзу в листопаді 2022 року на чверть скоротили попит на російський газ. Це стало рекордом порівняно з середнім показником за останні п’ять років, пише Financial Times з посиланням на дані аналітиків компанії ICIS.

Прогнозам кремлівських аналітиків не судилося здійснитися — до початку опалювального сезону європейські газосховища були заповнені більш ніж на 90%. А ціни на природний газ в Європі впали до рівня, який було зафіксовано ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Хоча європейці продовжують економити газ та електроенергію, ставка Путіна на газовий шантаж не спрацювала.

В 2021 році Росія була основним постачальником газу до ЄС — його частка становила 36% від всіх закупівель. Ситуація різко змінилася після 24 лютого 2022 року. 27 країн ЄС в 2022 році зробили рекордні запаси газу — свої сховища заповнили більш ніж на 90%. В грудні вони були заповнені майже на 84%, що на 13% більше, ніж в середньому по ЄС в 2016-2018 роках, заявили в Брюсселі.

“Востаннє, коли я перевіряв, повернувшись до офісу, сховища були заповнені приблизно на 83% газових потужностей, що є досить хорошим показником для цієї пори року. Ви пам’ятаєте, що нашою метою було досягти 80% до 1 листопада, і щоб пережити цю зиму, ми перевиконали це завдання”, — повідомив представник Європейської комісії Тім Макфі.

Фахівці вбачають кілька причин падіння цін на блакитне паливо. Це не тільки тепла погода в Європі, а й економічна криза в країнах Азії, які є крупними покупцями російських енергоносіїв.

“Тому висновок такий: Європа дуже спокійно проходить цьогорічний опалювальний сезон. Є деякі побоювання з приводу опалювального сезону 2023-2024 років, але, з іншого боку, ми розуміємо, що, щонайменше, серйозне сповільнення економічного зростання Китаю та охолодження світової економіки дає можливість говорити про те, що і наступний опалювальний сезон Європа пройде теж досить безболісно”, — коментує президент асоціації “Газові трейдери України” Андрій Мізовець.

Європа кардинально змінила політику співпраці з Росією в енергетичній сфері після 24 лютого. Якщо раніше вона залучала російські компанії практично в усі спільні енергетичні проекти, то тепер російському “Газпрому” варто хвилюватися, куди подіти газ.

“Мало того, що немає ринку збуту, так ще й вихід європейських і світових компаній, які забезпечували технічну складову газовидобування, серйозно вплине на можливість РФ взагалі видобувати і природний газ, і нафту”, — зазначив Мізовець.

За словами президента асоціації “Газові трейдери України”, відсутність європейських сервісних компаній, які залишили Росію після початку агресії, не призведе до моментального обвалу в газодобувній галузі, але в довгостроковій перспективі російські енергоресурси, від яких вже відмовилася Європа, будуть нікому не потрібні.

Війна Росії проти України також прискорила перехід Європи від видобувного палива до альтернативних джерел енергії.

“Передбачалося, що попит на газ в Європі продовжуватиме зростати ще мінімум 10 років. Але рішення Путіна розпочати вторгнення в Україну та подальше припинення експорту газу до Європи підірвало довіру ЄС до Кремля на покоління. Війна прискорила перехід Європи від видобувного палива до чистіших альтернатив, внаслідок чого через п’ять років Туреччина залишиться єдиним покупцем російського газу в Європі. Кінцевий результат зрозумілий. Путін не просто вчинив газове самогубство, він вбив останні півстоліття Антанти разом з нею”, — прогнозує професор Джорджтаунського університету, автор декількох книг про російську енергетичну галузь Тейн Густафсон.

Чому Росії ніколи не перемогти Захід в енергетичній галузі в ефірі телеканалу FREEДОМ пояснили:

• експерт Офісу реформ Кабінету Міністрів України Максим Гардус;
• експерт енергетичного ринку Геннадій Рябцев;
• експерт з нафтогазового ринку Михайло Крутихін;
• надзвичайний та повноважний посол, міністр закордонних справ України в 2009 році Володимир Хандогій;
• голова правління Асоціації “Нафта та газ України” Андрій Закревський.

Максим Гардус: Тепер в тезу, що газ — це просто товар як ковбаса, ніхто ніколи не повірить

— Країни Європи мають достатню кількість ресурсів для того, щоб певна криза або раптова зміна погоди не була для них шоком. Всі знають, що довгострокових прогнозів погоди не існує — наступні 70 днів [зими] буде просто екстраполяція, тобто припущення на основі попередніх періодів.

Але половина зими вже минула, і кризи в Європі немає — на хабі TTF (Title Transfer Facility — віртуальна газова торгова точка в Нідерландах, — ред.) ціни знизилися до 800 доларів за кубометр. Це найнижча ціна від початку повномасштабного вторгнення Росії до України.

Щодо перспектив на 2023 рік: рух до диверсифікації шляхів постачання, який ми бачимо — це лише початок, планів набагато більше. Нині деякі країни поставили собі лише перші термінали для прийому зрідженого газу, але планують ще багато інших.

Друге — активно обговорюються газопровідні поставки з інших напрямків. Деякі з них уже є… Це і Азербайджан через Туреччину та Південну Європу, і розробка навколокіпрських родовищ Туреччиною, Ізраїлем та іншими країнами, і газопровідні постачання з Марокко, і постачання зрідженого газу з Нігерії, Катару та Алжиру. Крім того, США нарощують інфраструктуру щодо експорту свого зрідженого газу до Європи.

Той рівень незалежності Європи від Росії, який ми бачимо зараз, здається невеликим, але через рік він буде більшим, бо статистика буде ще меншою.

Крім того, Європа цього року має великі плани з електрики. Енергетична криза призвела, м’яко кажучи, до переоцінки деяких “зелених” поглядів та гігантської загальноєвропейської реабілітації атомної енергетики. Це виливається в те, що проекти ядерних потужностей в Європі призупинено. Виникли та активно розвиваються проекти пролонгації вже існуючих потужностей.

Багато країн, серед яких Польща, Чехія та Болгарія, розпочинають обговорення нових потужностей. Причому в усьому ЄС, окрім Угорщини, масово виганяють “Росатом” з цих проектів. Таким чином, 2023 рік принесе Європі ще більшу енергетичну незалежність.

На тлі цього в Росії системно накопичуватимуться проблеми в нафтогазовій галузі, які викликані двома речами. Перша — зниження експорту та виручки. А друга — вихід західних компаній з проектів з видобутку.

Річ в тім, що за 30 років Росія добряче розгубила свою нафтогазову науку: абсолютно всі російські передові проекти — з іноземними технологіями. Наприклад, буріння на шельфі північних морів — нові родовища пов’язані або з французькими, або з американськими бурильними верстатами, геодезичними та розвідувальними технологіями.

Відповідно, їх вихід призведе до того, що спочатку темпи розвідки нових родовищ, а потім їх відкриття будуть падати. Таким чином падатимуть і темпи видобутку.

Також добиває цю галузь непродумана мобілізація: працівників офісів на війну не дуже беруть, а простих бурильників — охоче, і заміни їм немає.

Альтернативні ринки збуту для газу знайти буде вкрай складно, бо це, як виявилося, рідкісний товар на світовому ринку. А перспективи збільшення продажів в Китаї вкрай обмежені, оскільки потужність газопроводу “Сила Сибіру” не безкінечна. При цьому Китай вимагає величезні знижки до ціни, що також не дасть розвиватися галузі.

Здавалося б, є перспектива експорту до віддалених країн, які не приєдналися до ембарго проти Росії. Однак в Росії відбулася проблема з газовозами — судна такого класу, особливо льодового, вони самостійно будувати не можуть. А французи напередодні пішли з Росії, розірвавши контракт з заводом “Звезда” на будівництво 11 газовозів.

В сумі все це призведе до необхідності консервувати родовища і довгостроково знижувати видобуток, іншого виходу немає. Справа в тому, що спалювання — це технічна, тимчасова процедура, і спалюється не дуже багато газу. При цьому великих підземних газових сховищ, як у України, у Росії немає.

Щодо нафти: ситуація з ціновою стелею зайшла в іронічну площину. Місяць тому Росія всіх переконувала, що запровадження цінової стелі зробить бензин по 3 євро — в Європі стане весь транспорт, всі помруть.

В результаті цінову стелю запровадили, а машини в Європі як їздили, так і їздять. При цьому через токсичну атмосферу біржова ціна на російську нафту обвалилася нижче цієї стелі, яку багато скептиків ще місяць тому вважали завищеною.

Тобто навіть в далекі країни Росія змушена продавати газ та нафту з настільки великими знижками, що це зменшує доходи бюджету. Наприклад, в федеральному бюджеті на 2022 рік [була закладена] ціна 70 доларів за барель. Вона не була витримана, відповідно дефіцит бюджету збільшився. Довелося розконсервувати фонди, спрямовані на фінансування проектів майбутніх поколінь, зокрема, Фонд національного добробуту.

Продаючи нафту, вони фізично не зможуть отримати необхідний обсяг грошей, оскільки продають її з великим транспортним плечем. Очевидно, що Німеччина знаходиться до Петербурзького порту трохи ближче, ніж Індія. Тому доходи будуть падати, а дефіцит бюджету — збільшуватиметься.

Про поствоєнний світовий устрій робити припущення складно… Але очевидно, що вибір Європи на користь диверсифікації вже зроблено — в нього вкладено багато грошей. Відповідно навіть після припинення війни шукатимуть методи для того, щоб ця нова інфраструктура працювала. Буде прийнято нормативні акти про те, що не повинно бути більше Х% одного джерела в балансі кожної країни. Вони були й раніше, але в форматі м’якої рекомендації, до якої ніхто всерйоз не відносився…

Тепер же увага до диверсифікації буде збережена, бо зрозуміло, що це питання безпеки. І в тезу, що газ — це просто товар як ковбаса, ніхто ніколи не повірить.

Ковбасу можна купувати де і скільки завгодно, а до газу та нафти назавжди буде прикута увага політиків. Не допускаються перекоси імпорту з одного джерела. Не стільки війна сама по собі, скільки недовіра до Росії, як до країни, яка використовує цей товар як зброю, призведе до того, що диверсифікація і сумніви до неї залишиться назавжди.

Таким чином, довоєнну частку в енергобалансі Європи Росія більше ніколи не отримає.

Геннадій Рябцев: Більшість проблем ЄС в газовому секторі пов’язані не з постачанням газу, а з непродуманістю діючих моделей ринку

— Раніше політика Європи, зокрема Німеччини, в енергетичній сфері була спрямована на налагодження довгострокових економічних відносин з російськими компаніями. Таким чином, в державах Євросоюзу сподівалися компенсувати геополітичні апетити РФ вигідними та довгостроковими контрактами, одержанням значного прибутку російськими компаніями. Протягом щонайменше півтора десятиліття реалізовувалася політика залучення Росії у всі, особливо великі проекти, пов’язані з енергетикою.

Помилковість цієї політики була визнана лише навесні минулого року, одразу після вторгнення РФ в Україну. З того часу ця політика переглядається в бік повної економічної ізоляції Росії. Нині в Європі залишилося дуже мало проектів, які передбачають продовження співпраці з державою-агресором.

Тому Норвегія і з’явилася на першому місці серед тих держав, з якими слід встановлювати довгострокові відносини. Хоча, на мій погляд, треба було цим займатися від самого початку — сподіватися, що РФ відмовиться від своїх, надто великих інтересів, було наївно.

Розуміння [у європейських політиків про успішне проходження зими] спочатку не було. І дуже багато профільних експертів сумнівалися в тому, що ухвалені після 24 лютого політичні рішення будуть реалізовані.

Тому на початку осені було багато закликів європейських політиків до своїх громадян, до бізнесу щодо економії та того, що зима буде складною — можуть виникнути проблеми з теплопостачанням, електропостачанням… Як тільки стало зрозуміло, що запасів газу достатньо для нормального проходження опалювального сезону та що існують інші джерела постачання, риторика стала більш оптимістичною.

А зараз вже ясно, що газовий шантаж [РФ] не вдався, а більшість проблем ЄС в газовому секторі пов’язані не з постачанням природного газу, а з непродуманістю діючих моделей ринку.

На мій погляд, європейці надто поспішили з лібералізацією ринків, прирівнявши ринки електричної енергії та природного газу. Це дещо різні соціальні системи. Ринок електроенергії більш розвинений, більш диверсифікований, більш децентралізований.

А жорстка прив’язка цін на електроенергію до цін на природний газ, а цін на природний газ до котирувань на європейському газовому хабі зараз і є основною проблемою, яку європейцям необхідно вирішити до початку наступного опалювального сезону.

Тобто проблема накопичення природного газу в підземних сховищах наступного опалювального сезону не в тому, що газ немає в кого купити, а в тому, що котирування цього газу значно вищі, ніж вони були декілька років тому. І якщо європейським політикам вдасться обмежити рівень спекуляцій на європейських газових хабах, жодних проблем зі знаходженням необхідних обсягів газу на світовому ринку як в цьому сезоні, так і в наступному Європа не відчує.

Уточню, що йдеться не про російський газ, а про граничні котирування загалом. І це рішення — лише частина тих рішень, які ще будуть вжиті в ЄС щодо обмеження апетитів спекулянтів, які користуються інформаційними приводами, що створює Росія, щоб заробляти на коливаннях котирувань.

Ці коливання в 2021-2022 роках були настільки суттєвими, що справді дестабілізували ринок. Це призвело до того, що кінцевий споживач навіть зараз, коли котирування суттєво знизилися, платить набагато більше ніж декілька років до цього.

І це викликає питання до європейських політиків, чому газу достатньо, але він коштує дуже дорого. Тут компроміс не в тому, яку ціну встановити, а наскільки держава має обмежувати рівень ліберальності ринку.

Якщо низка держав, які реалізують моделі загального добробуту — це насамперед північноєвропейські держави, Німеччина — виступають за більше втручання державних регуляторів в діяльність європейських газових хабів, то інші держави — проти цього. Вони вважають, що вільний ринок сам встановить такі ціни та тарифи, які однаково влаштовували б як споживачів, так і постачальників. Такий підхід, як на мене, є помилковим.

Тут необхідно скористатися досвідом, накопиченим свого часу в США, де державний біржовий регулятор суттєво обмежував бажання учасників торгів заробити на коливаннях котирувань. Якщо таке рішення в ЄС буде ухвалено, то європейські споживачі зітхнуть спокійно — не буде різких злетів цін на газ, електроенергію, які спостерігалися в 2021-2022 роках.

Михайло Крутихін: Росія могла продовжувати торгувати своїм газом в ЄС, але Кремль вчинив самодіяльність

— [Скорочення постачання російської нафти до ЄС на 90% до кінця 2022 року] це був головний захід з точки зору доходів бюджету РФ. З лютого він буде доповнений — зачиняються ворота для експорту російських нафтопродуктів на ті ж таки ринки, зокрема “Великої сімки”, Австралії, Північної Атлантики.

Російські нафтопродукти також залишаться в Росії. А оскільки більше їх подіти нікуди, закриватимуться потужності нафтопереробних заводів, зупинятимуться деякі промисловості. І Росія, за моїми підрахунками, втратить вже в цьому році щонайменше половину свого видобутку.

Цікаво вийшло, що на відміну від нафти, жодних санкцій та жодного ембарго проти російського газу на Заході не оголошували. Росія могла продовжувати торгувати своїм газом — постачати на європейські ринки найголовнішу свою маркетингову нішу.

Але тут вже самодіяльність російського керівництва: вирішили, що Європу треба заморозити, це спричинить економічну катастрофу. [Начебто] буде повний колапс європейської промисловості без російського газу. Тим більше, що в Європі підтримували цю задумку, коли говорили, що зможуть звільнитися від російського газу не раніше, ніж через 5-7 років.

А тут раптом з’ясувалося, що вже до кінця минулого року і не потрібен став російський газ, оскільки його поставки використовують як засіб політичного шантажу та тиску. Ну, не купуватимемо російський газ.

Більше того, вимагатимуть відшкодування збитків, оскільки “Газпром” не виконав свої контрактні зобов’язання. Вже декілька компаній подали величезні позови до арбітражу для відшкодування збитків від російської сторони. Лише одна німецька компанія затребувала 11,6 млрд євро компенсації.

А ті країни, які запровадили стелю цін на російську нафту, це саме ті країни, які вже відмовилися від її покупки. Тому в цьому випадку продавець вже жодної ролі не грає. Тобто ніхто не запроваджує санкції проти покупців російської нафти.

Але введено обмежувальні заходи щодо тих, хто забезпечує послуги з її перевезення морем — тепер можна страхувати та перевозити російську нафту лише якщо ціна нижча за 60 дол. за барель.

В світі зрозуміли, що є дешева російська нафта. Зараз вона йде до Індії та інших країн за ціною, іноді, 42-43 дол. за барель. А середня вартість наприкінці грудня була 54 дол., тобто нижче встановленої стелі.

Наслідки дуже цікаві: скоротився експорт російської нафти через закриття головних європейського та американського ринків, а також ціни на нафту, що відправляється з Росії. Іноді, вона йде за ціною, нижчою від собівартості, тобто не компенсуються витрати на видобуток, транспортування до порту… І в результаті російський бюджет нічого не отримує.

Володимир Хандогій: В питаннях боротьби з агресією потрібно йти на деякі витрати, але у підсумку виграє весь світ

— Немає сумніву, що [відмова від російських енергоносіїв] була дуже болючим кроком для Європи загалом. Але знову ж таки, треба дивитися на кожну країну окремо. Деякі країни досі не зробили цей вибір і продовжують співпрацю з РФ як в газовому секторі, так і в деяких інших.

Тому це складний політичний крок… А країни, які не хочуть приєднуватись до цього рішення Євросоюзу або не хочуть виконувати його, пояснюють це, передусім, економічними причинами. Зрозуміти їх дуже складно з огляду на загальну ситуацію в Європі та ту роль, яку Україна сьогодні грає з точки зору захисту всієї Європи від Росії.

Досвід показав, що є можливості компенсувати ті витрати, які зазнають держави, що сиділи донедавна на газовій голці РФ. Є зовсім інші механізми та ресурси, які дозволяють вийти з цієї ситуації, просто потрібно виявляти креативність та гнучкість щодо диверсифікації постачання енергоносіїв.

Виявилося, що насправді не все таке страшно. Пам’ятаєте, як лякали запровадженням санкцій в газовому та нафтовому секторі — мовляв, Європа замерзне? Нічого такого не відбувається. І це додатковий фактор та свідчення того, що в питаннях боротьби з агресією деякі країни мають йти на певні витрати та складнощі. Для одних держав це спричинить великі проблеми, для інших — менші, але зрештою виграє Європа загалом, демократія, весь світ.

Андрій Закревський: Незабаром Росія втрачатиме щонайменше 1 млрд євро щодобово через падіння рівня продажів енергоносіїв

— [Ситуація] для РФ змінилася катастрофічно. Ми маємо розуміти, що Євросоюз працює не один, є організація економічного розвитку, яка об’єднує 70% споживачів товарів та послуг. І зараз ринок виробників енергоносіїв повністю перетворюється на ринок споживачів. Це означає, що вже не працюють об’єднання, на поведінку яких ми звикли орієнтуватися, наприклад, ОПЕК плюс (картель нафтовидобувних країн, створений в 1960 році для стабілізації цін на нафту, — ред.)

Зараз інший тренд — споживач справді готовий купувати дорожче, аби лише це було екологічно та морально.

І я чекаю, що так само успішно, як Європа поборола свою залежність від газу, вона поборе свою залежність від нафти та нафтопродуктів, а далі — і взагалі від всього, що виробляє Росія.

[В ситуації з газовим шантажем РФ] перемогли громадяни Євросоюзу та України. Тому [європейським] політикам довелося підлаштовуватися під споживача, який став більш свідомим. І нарікати тільки на теплу погоду зовсім не варто. Загалом в планах було скоротити загальне енергоспоживання Євросоюзу ще на 15% — середня медіана вийшла 20,1%. Так само і українці стали розуміти, скільки коштує кіловат енергії та звідки він береться.

Починають більше цінуватись альтернативні джерела енергії — незалежність кожного споживача, децентралізоване виробництво, і за це платять грошима.

Так, зараз домінує атомна електростанція у Франції. Так, ми отримали чудовий подарунок від уряду Франції під Новий рік, коли нарешті запрацювало багато ядерних реакторів, і вийшов профіцит електроенергії. До речі, на Новий рік ціна на електроенергію в Євросоюзі була негативною.

Вважаю, найголовніше — це бажання людей та їхній вплив на своїх політиків.

Тепер про Росію: з вересня минулого року вона почала втрачати гроші на енергоносіях. Якщо у вересні збитки оцінювалися в 700 млн євро, то в наступні три місяці вони досягли 4,5 млрд євро в місяць. А вже в січні заявляють про те, що Росія втрачає від 178 млн євро до 280 млн євро щодобово порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Думаю, цей тренд продовжиться. За моїми оцінками, незабаром Росія втрачатиме щонайменше 1 млрд євро щодобово.

[Обмеження з боку західних країн] — це пік рішень, але не пік дна, яке досягне Росія. Повинен пройти цілий рік для того, щоб РФ однозначно зникла як експортер енергоносіїв з карти світу. … Думаю, що цю зиму не переживуть 20% російських газових свердловин і близько 35% нафтових свердловин.

Видобуток нафти та газового конденсату в Росії вже цього року — самі російські експерти про це пишуть — скоротиться з 526 млн тонн більш ніж на половину — на 220-280 мільйонів тонн.