2006-й – рік першої газової війни з Росією, комунальної катастрофи в Алчевську і п’ятимільйонного напливу туристів до Криму. Крім цього, футбольна збірна України потрапила до вісімки найкращих команд світу. Також у 2006-му році вперше в кінотеатрах глядачі мали змогу переглядати фільми з українським дубляжем.
Про це розповідаємо у новому випуску документального серіалу “30 років Незалежності” на телеканалі UA.
Промова прем’єра Юрія Єханурова ознаменувала кінець першої, але не останньої газової війни з Росією. Вона тривала весь минулий рік – замість звичних п’ятдесяти доларів за тисячу кубометрів Росія хотіла сто шістдесят, потім двісті тридцять. Україна ж вимагала оплачувати транзит (раніше брала газом). З підписанням угоди “затягли” до нового року. Першого січня Кремль показово знизив тиск в трубах. На 40% – в Угорщину, Сербію, Боснію і Словаччину, в Австрію і Францію – на 30%, в Італію – на 24%. Україна забезпечувала Європу газом зі своїх запасів. Газпром звинувачує її в крадіжці. Київ всі звинувачення заперечує.
А 4 січня Росія і Україна таки домовляються, варіант компромісний. Не 230 доларів, як хотів Газпром, але і не 50, як вимагав Київ: 95 доларів з поступовим підвищенням. А ще в схемі з’явився посередник – компанія “РосУкрЕнерго”.
“Мотивували тим, що постійно виникала заборгованість за спожитий газ, і РосУкрЕнерго мала виступати таким собі компенсаторним механізмом для того, щоб ці борги не “висіли” перед Газпромом, тобто її завданням було розраховуватися”, – каже Валентин Землянський, експерт з енергетичних питань.
Тим часом – з посередником або без нього – газ для України рік від року дорожчав.
В цьому році в Алчевську сталася справжня комунальна катастрофа. Не ремонтовані 15 років радянські труби, плюс не злита вчасно вода і аномальна зима з 30-ма градусами нижче нуля – система опалення і каналізація просто лопалися.
“Це виявилося дуже показовим прикладом того, що стара система прогнила, а нова не знає що з цим робити”, – каже Олег Рибачук, глава Секретаріату президента України (2005-2006 рр).
Школи, лікарні, квартири, перетворювалися в льодовики. МНСники і залізничники з усієї країни встановлювали на вулицях Алчевська намети з обігрівачами. Рятувальникам допомагала важка промисловість. Місцевий завод і металургійний комбінат безкоштовно дали техніку і людей для ремонту труб.
Хоча ніхто офіційно не загинув від переохолодження, ця історія стала символом комунальної катастрофи. “Другий Алчевськ” – так тепер будуть говорити у кожному подібному випадку.
Більше про головні події року дивіться у відео.