“Гаванський синдром”: про дивну хворобу, яка “підкосила” американських дипломатів, розповів шеф-редактор новин The Insider

Міжнародна група журналістів заявила, що їй вдалося простежити зв’язок між пересуваннями агентів російської розвідки та випадками “гаванського синдрому”, коли співробітники американських структур безпеки та дипломатичних місій скаржилися на гучний, хворобливий звук у голові, запаморочення, втрату орієнтації та інші незвичайні симптоми. У Кремлі назвали публікацію ЗМІ голослівним звинуваченням. У Білому домі не говорили, що “гаванського синдрому” не існує, і про зв’язок із РФ не сказали, а заявили, що нічого не знають і відправили журналіста, який ставив запитання про “гаванський синдром”, у розвідку. Про це сьогодні, 2 квітня, в ефірі телеканалу FREEДОМ повідомив шеф-редактор новин видання The Insider Тимур Олевський.

За його словами, перших дипломатів із “гаванським синдромом”, у яких з’явилися однакові симптоми, було виявлено 2016 року.

“Американські розвідспільноти, а головне американська бюрократія, як і будь-яка інша бюрократія, почали шукати раціональні, відомі їм пояснення. Чиновники провели спеціальне розслідування. Люди скаржилися на проблеми з вестибулярним апаратом, всілякі розлади, але нічого схожого чиновники не знайшли. Зв’язок із Росією на той момент встановити не змогли Це було 2017 року, і відтоді жодних інших розслідувань не проводили. Але те розслідування, яке було, зараз є прецедентом. На нього посилаються чиновники”, — розповів Олевський.

Він вважає, що якби зараз було визнано наявність “гаванського синдрому” в 2016 році, то тим людям, які отримали травми на роботі, довелося б виплачувати компенсації.

“Річ у тім, що мають бути дуже тверді докази нападу Росії на дипломатів США. Тому що, як ви розумієте, це непроста історія, коли країна нападає на дипломатів”, — додав шеф-редактор новин.

Олевський звернув увагу, що видання The Insider не описує, який вигляд має зброя, за допомогою якої проводився вплив на дипломатів.

“Ми не описуємо, який вигляд має зброя, ми не знаємо, ми її не бачили. Ми бачимо інше, ми бачимо дві речі: співробітники спеціальної частини ГРУ (Головне розвідувальне управління РФ, – ред.), яка займається диверсіями за кордоном, і вже була спіймана неодноразово на тому, що намагалася вбити людей за кордоном, починаючи від зброяра Дремова, який намагався постачати зброю до України до війни, і закінчуючи відомою історією Солсбері, ці люди з цієї військової частини опинялися приблизно в тих місцях і в той самий час, коли в американських дипломатів або офіційних осіб відбувалися такі проблеми зі здоров’ям, які вони описують… Людей лікують покаліченими, люди не можуть прийти до тями довгі роки. Ось там, де це відбувалося, опинялися співробітники цієї військової частини”, — повідомив він.

Також шеф-редактор зазначив, що один з інженерів і керівників цієї військової частини разом із Російською військовою медичною академією імені Кірова займався дослідженням ефекту, який призводить до таких наслідків, відомим ще з часів Другої світової війни, отримав нагороду в Росії.

“Те, що стало відомо про те, що співробітники ГРУ, по-перше, мають нагороди за такі розробки, по-друге, мотаються світом за американцями, і, по-третє, бувають саме там, де це відбувається, щонайменше, свідчить про те, що є мало сумнівів у тому, що це “качка”. Насамперед для Америки це важливе розслідування, бо їхні люди постраждали. Ця історія, мені здається, стане досить швидко розкручуватися і стане зрозуміло, що сталося насправді”, — висловив думку Олевський.

Довідка. “Гаванський синдром” — це сукупність ідіопатичних симптомів, які здебільшого відчувають за кордоном чиновники та військовий персонал США. Симптоми варіюються за тяжкістю від болю і дзвону у вухах до когнітивної дисфункції. Уперше про них повідомили у 2016 році співробітники посольства США і Канади в Гавані, Куба. Починаючи з 2017 року, дедалі більше людей, зокрема розвідка і військовий персонал США та їхні сім’ї, повідомляли про наявність цих симптомів в інших місцях.

Читайте також: Чим Німеччина приваблива для російської агентури — думка німецького політолога