У рамках саміту НАТО, який проходив 11-12 липня у столиці Литви Вільнюсі, країни G7 (“Велика сімка”) погодили спільну декларацію з довгострокової безпеки та економічної підтримки України.
Згідно з декларацією, союзники України мають надавати допомогу в галузі безпеки та сучасного військового обладнання, розвитку оборонно-промислової бази України, тренувати та навчати Збройні сили України, а також зміцнювати економічну стабільність країни.
Переговори щодо угод про надання гарантій безпеки та допомоги Україні кожна країна проводить з Україною окремо.
Що маємо
Першою країною, з якою керівництво України розпочало переговори про двосторонню угоду про надання гарантій безпеки, стали США. Вони стартували 3 серпня.
“Символічно, що саме Сполучені Штати Америки, наш найбільший стратегічний партнер, стали першою країною, з якою Україна розпочала цей процес. Таким чином, ми створюємо успішну модель і для інших партнерів… Гарантії безпеки для України являтимуть собою конкретні та довготривалі зобов’язання, які забезпечать здатність України перемагати та стримувати російську агресію у майбутньому. Це будуть чітко описані формати та механізми підтримки. Йдеться про оборонну та фінансову підтримку, а також про санкції та покарання агресора”, — наголосив глава Офісу президента Андрій Єрмак.
На двосторонніх переговорних майданчиках, у рамках яких напрацьовуватимуться ті чи інші гарантійні пакети, за словами радника глави Офісу президента України Михайла Подоляка, потрібно структурувати, юридично виписати конкретно взаємні військові зобов’язання.
“Зараз суб’єктність України набагато вища, і ми набагато чіткіше розуміємо свої завдання. Коли підписувався Будапештський меморандум, тоді Україні здавалося, що досить просто широко розплющити очі і вірити всьому, що нам кажуть наші партнери”,— зазначив Подоляк.
11 серпня Україна розпочала двосторонні консультації щодо “гарантій безпеки” з Великобританією.
“Після наших американських колег ми розпочали консультації з нашими друзями, партнерами з Великобританії. Це країна, яка за ключовою допомогою є одним із наших головних та стратегічних партнерів”, — зазначив Єрмак.
Пізніше прямі переговори з метою укладання двосторонньої угоди. результатом якого стане зобов’язання Греції надати Україні “гарантії безпеки” у кількох секторах, а не лише в оборонній сфері провели Афіни та Київ. Довгострокові цілі включають відновлення України та її включення до західноєвропейських економічних структур. Однією з тем, що обговорюються, є енергетична безпека України, яка більше не залежить від Росії.
25 серпня за дорученням президента України Володимира Зеленського переговори про двосторонню угоду про надання Україні гарантій безпеки було розпочато з Канадою. Перший раунд переговорів провів заступник керівника Офісу глави держави Ігор Жовква.
Двосторонні гарантії безпеки, які Україна має отримати вже зараз, покликані зробити Україну більш захищеною ще до набуття повноправного членства в НАТО.
“Гарантії безпеки для України повинні бути дієвими і служити перехідним етапом на шляху нашої держави до членства в Альянсі – єдиної найнадійнішої на сьогоднішній день гарантії безпеки”, — зазначив керівник Офісу Президента.
Ціль України — до кінця 2023 року мати перші двосторонні угоди з країнами, які нададуть гарантії безпеки Україні. Очікується, що перша така угода буде підписана із США.
Зазначимо, на Вільнюському саміті НАТО глави держав та урядів країн Альянсу затвердили Вільнюське комюніке, згідно з яким Україна буде членом НАТО, а вступ проходитиме без Плану дій щодо членства в Альянс, тобто за прискореною процедурою.
26 серпня Володимир Зеленський у своєму зверненні повідомив, що до декларації “Великої сімки” щодо гарантій безпеки для України приєдналися майже 30 країн.
“На сьогодні вже понад 20 держав приєдналися до декларації “Групи семи” з безпеки гарантій Україні. Наша команда працює далі. Зараз майже 30 загалом, разом із “Сімеркою”. Буде більше”, — заявив український президент.
Розбір експертів
Детальніше про переговори про надання гарантій безпеки Україні та очікувані від них результати — в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:
- Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього;
- Олександр Левченко, дипломат, надзвичайний та повноважний посол України в Республіці Хорватія, Боснії та Герцеговині (2010-2017 рр.);
- Пітер Залмаєв, директор “Євразійської демократичної ініціативи”.
ІГОР ПОПОВ: Це готовність до довгострокової підтримки України
— Це рамковий документ щодо намірів. І важливо, що три країни підписали. Нині на основі декларації готуються двосторонні багаторічні угоди між Україною та кожною країною-союзником.
Перша угода буде швидше за все зі Сполученими Штатами. Інші трохи чекають, але для них угода зі США стане взірцем.
І ось зараз, коли Володимир Зеленський веде переговори з кожною країною про підписання декларації — ці переговори це, власне, те, чим буде наповнено наступний двосторонній договір про безпеку.
Допустимо, коли президент розмовляє зі шведами, вони говорять про локалізацію броньованих машин на території України, а коли розмовляє з греками — це виробництво артилерійських снарядів, навчання пілотів.
Словенія, незважаючи на те, що це маленька країна, постійно допомагає нам з озброєнням. Ми отримували від неї і танки, і броньовані машини. У неї досить розвинений оборонно-промисловий комплекс. Компанія AREX відома у світі, вона виготовляє як стрілецьку зброю, так там є гаубиця калібру 155 мм. Тобто те, що нам потрібно.
Офіційних заяв про це не було, але ми можемо лише гадати, що частина цього договору, можливо, у вигляді секретних протоколів буде саме про співпрацю українського оборонно-промислового комплексу із словенським збройовим підприємством.
Те, що щодня та чи інша країна підписує декларацію та переходить до розробки двосторонніх договорів про підписання декларації, — це їхня готовність до довгострокової підтримки України. Це демонстрація передусім агресору того, що Захід не втомиться і не можна очікувати, що ще місяць, два, три десь пройдуть вибори, і Україна перестане отримувати допомогу. Ні. Договори підписуватимуться на кілька років.
Вже перші країни анонсували розробку та підготовку таких договорів. Це означає, що протягом багатьох років, незалежно від того, як проходитимуть вибори в тій чи іншій країні, які будуть суспільні настрої, ці гарантії допомоги Україні закладені, ці договори виконуватимуться, бо вони увійдуть уже до бюджетного планування, стратегічні плани, реальні плани кожної країни.
Звичайно, кожна країна шукає, хто ж це фінансуватиме, щоб повністю не покривати всі витрати. Хоча інвестиції в оборонно-промисловий комплекс чи оновлення парку військової техніки — це також часто є додатковим стимулом для тієї чи іншої країни передавати свою техніку Україні.
ОЛЕКСАНДР ЛЕВЧЕНКО: Кількість країн важлива
— Є невеликі країни, які приєдналися. Наприклад, приєдналося навіть Косово. Чесно кажучи, дуже важко уявити, які гарантії безпеки може Косово надати Україні, але це вид політичної підтримки. Це — політична позиція.
Звичайно ж, важливо, щоб країни світу приєдналися до гарантій тих, хто може справді давати ці гарантії, які мають економічний потенціал, військовий потенціал військово-технічний. І ці країни є особливо важливими.
Крім Косово, Чорногорія також дала гарантії безпеки України. Чорногорія — член НАТО, кандидат на вступ до Євросоюзу. Політично країна вважає за важливе висловити свою підтримку.
Кількість дуже важлива, тому що ті країни, які дали гарантії безпеки, звичайно ж, ніколи не підтримуватимуть резолюції, які виходитимуть із Москви. Вони голосуватимуть за Україну, за її територіальну цілісність в ООН, ОБСЄ, Раді Європи та інших міжнародних організаціях.
Перші реальні переговори ми почали про гарантії безпеки, які можемо отримати від Сполучених Штатів Америки та Великобританії. Ці країни-важковаговики дійсно можуть дати реальну підтримку і дають цю підтримку. Після них піде процес.
Далі ці рамкові речі, які домовлятимуться з Вашингтоном та Лондоном, можна буде переламати у подальших домовленостях із Парижем, Брюсселем та Копенгагеном. І так далі.
ПІТЕР ЗАЛМАЄВ: Приєднання Чорногорії до гарантій безпеки — важливий сигнал для Путіна
— Те, що Чорногорія приєдналася до гарантій безпеки, — це дуже важливий сигнал, зрозуміло, для Путіна. Чорногорія розглядалася Путіним як частина все-таки “російського світу” у широкому розумінні цього слова.
Чорногорія вкрай близька культурно та релігійно до Сербії. Це означає, що недалекий той день, коли Сербія стане членом Європейського Союзу.
Цьому сценарію, зрозуміло, всіляко хоче перешкодити Кремль, тому що Сербія є головним союзником на Балканах і в Європі в цілому для Володимира Путіна.
У Кремлі, зрозуміло, не очікували, що підтримка України буде такою потужною. Але, думаю, що таки розуміли, що відповідь буде дещо іншою, ніж її, по суті, відсутність у 2014 році як реакція на “Крим наш”.
Читайте також: Чи допоможуть гарантії безпеки від США Україні — думки експертів