“Фейки” про армію РФ, “держзрада” і “список Магнітського”: за що Кара-Мурзі присудили 25 років таборів

17 квітня Московський міський суд засудив російського опозиційного політика, публіциста і громадського діяча Володимира Кара-Мурзу до 25 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

Опозиціонера засудили за трьома статтями Кримінального кодексу РФ: про поширення так званих “фейків” про армію, про “здійснення діяльності небажаної організації” і про “державну зраду”.

Володимир Кара-Мурза своєї провини не визнав, а його адвокати планують задіяти всі доступні способи для скасування вироку, звільнення і виправдання свого підзахисного.

Вирок за трьома статтями

Володимира Кара-Мурзу затримали в Москві 11 квітня 2022 року на 15 діб нібито через непокору поліцейським. Але вже 22 числа того ж місяця Басманний районний суд відправив його в СІЗО (слідчий ізолятор, — ред.) за звинуваченням у поширенні “фейків” про російську армію. Того ж дня Кара-Мурзу визнали у РФ “іноземним агентом”.

Можливою причиною арешту Кара-Мурзи став його виступ у Палаті представників Аризони 15 березня, в якому він розповів про злочини путінського режиму після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.

“Ми точно знаємо з історії, як час диктаторів закінчується. Він завжди закінчується однаково. І я так хочу, щоб ми помилялися в цьому, але сьогодні весь світ бачить, що путінський режим робить з Україною. Він скидає бомби на житлові райони, на лікарні та школи. Це воєнні злочини, які були ініційовані диктаторським режимом у Кремлі проти нації Середньої Європи. І це, на жаль, те, до чого нас привели роки правління Путіна”, — заявив Володимир Кара-Мурза у своїй промові.

Пізніше Кара-Мурзі висунули звинувачення ще за двома статтями Кримінального кодексу РФ: “Здійснення діяльності небажаної організації” і “Державна зрада”.

Приводом для першого обвинувачення могло послужити проведення круглого столу на підтримку політв’язнів у Центрі Сахарова. Цей захід, за версією слідчих, фінансувався американським фондом “Вільна Росія” (Free Russia Foundation), визнаним у РФ “небажаним”.

А справу про “держзраду” проти Володимира Кара-Мурзи, за словами його адвоката Вадима Прохорова, порушили через виступи політика на публічних заходах у Лісабоні, Гельсінкі та Вашингтоні, де він говорив про політичні переслідування, вибори та цензуру в Росії.

Сторона обвинувачення вимагала засудити Володимира Кара-Мурзу за сукупністю обвинувачень до 25 років позбавлення волі. Московський міськсуд вирішив прислухатися до прокурорів і засудив опозиціонера саме до такого терміну ув’язнення.

Крім цього, суд призначив Кара-Мурзі штраф у розмірі 400 тисяч рублів і заборонив займатися журналістською діяльністю протягом семи років після звільнення.

За тиждень до винесення вироку Володимир Кара-Мурза виступив у суді з останнім словом. Текст виступу опубліковано на сторінці політика у Twitter. Він зазначив, що, як і раніше, любить свою країну і висловив надію, що російське суспільство рано чи пізно зміниться.

“Для людини, яка не скоювала злочинів, єдино законним вироком був би виправдувальний. Але я ні про що не прошу у цього суду. Я знаю свій вирок… Але я знаю і те, що настане день, коли морок над нашою країною розсіється; коли чорне назвуть чорним, а біле — білим; коли на офіційному рівні буде визнано, що двічі два — це все-таки чотири; коли війну назвуть війною, а узурпатора — узурпатором; і коли злочинцями визнають тих, хто розпалював і розв’язував цю війну, а не тих, хто намагався її зупинити”, — заявив Володимир Кара-Мурза.

«Даже сегодня, даже в окружающей нас темноте, даже сидя в этой клетке, я люблю свою страну и верю в наших людей. Я верю, что мы сможем пройти этот путь»

Последнее слово Владимира Кара-Мурзы в суде, 10 апреля 2023 года. pic.twitter.com/5wEuk4XsHJ

— Vladimir Kara-Murza (@vkaramurza) April 10, 2023

Читайте також: Підлітки — не виняток: Росія стає країною політв’язнів (ВІДЕО)

Помста влади за старі справи 

Як підкреслив Вадим Прохоров, справа щодо Володимира Кара-Мурзи є політичною розправою.

“Це все має характер абсолютно показової, нехитрої і нахабної розправи над політичним противником. І те, що це максимально запитаний і присуджений термін за критику путінського режиму, свідчить про те, що на сьогодні Володимира Кара-Мурзу цей режим розглядає як свого головного супротивника з-поміж російської опозиції”, — сказав адвокат.

Прохоров також переконаний, що вирок Кара-Мурзі — це ще й помста російської влади за так звану “справу Магнітського”.

Сергій Магнітський — аудитор і юрист фонду Hermitage Capital, який розкрив найбільшу схему розкрадань з російського держбюджету за рахунок повернення податків на суму близько 5,4 млрд рублів. Згодом ці гроші осіли в кишенях співробітників податкових органів і МВС, а пізніше були використані на купівлю елітної нерухомості в Європі та США.

Однак замість того, щоб розслідувати ці зловживання, російські правоохоронні органи 2008 року відправили до СІЗО самого Магнітського, а приблизно через рік він помер там за загадкових обставин у віці 37 років. Ба більше, 2013 року у РФ Сергія Магнітського посмертно визнали винним у несплаті податків.

У зв’язку зі смертю Сергія Магнітського США ініціювали введення персональних санкцій до чиновників, причетних до його смерті. У грудні 2012 року Сенат США ухвалив “акт Магнітського”, що передбачає фінансові санкції та відмову у візах для тих, хто причетний до смерті юриста.

Одним з авторів “списку Магнітського” був якраз Володимир Кара-Мурза, а серед осіб, які потрапили під санкції, фігурує суддя Сергій Подопригоров, який відправив до СІЗО Сергія Магнітського, а згодом виніс вирок Кара-Мурзі. У 2018 році Подопригоров просив американську владу виключити його з цього списку.

“Звичайно ж, це є і розправою за участь в ухваленні акту Магнітського. Володимир разом зі своїм старшим товаришем Борисом Нємцовим, убитим біля стін Кремля, і з іншими ініціаторами, наприклад, із британським інвестором Вільямом Браудером, є ініціаторами “списку Магнітського”. І якраз характер показової розправи над Кара-Мурзою підтверджується тим, що головуючим на процесі був “суддя” Сергій Подопригоров, якого і занесено до “списку Магнітського”, ухваленого за ініціативою Володимира Кара-Мурзи”, — підкреслив Вадим Прохоров.

Адвокат також розповів, що у Кара-Мурзи дуже слабке здоров’я, спричинене тим, що він двічі — у травні 2015 року і в лютому 2017 року — переніс сильне отруєння. Згідно з журналістським розслідуванням, Володимира Кара-Мурзу отруїли співробітники ФСБ.

Прохоров зазначив, що до цього частково причетні ті, хто потім отруїв іншого російського опозиційного політика Олексія Навального. Правозахисник зазначив, що Кара-Мурза перебував у медичній комі, проте йому не тільки вдалося вижити, а й більш-менш відновити своє здоров’я.

“Але після потрапляння в СІЗО “Водник” на північному заході Москви, де він уже провів майже рік, стан здоров’я погіршився. У нього загострився діагноз “полінейропатія” — це деградація нервів і нервових закінчень обох ступень і лівої руки. Тобто нормально зараз у Володимира діє тільки права рука. Цей діагноз навіть включено до списку захворювань, з якими не можна відбувати покарання”, — підсумував Вадим Прохоров.

За час, проведений в ув’язненні, Володимир Кара-Мурза отримав премії Вацлава Гавела в галузі прав людини, фонду Акселя Шпрінгера і женевської неурядової організації UN Watch.

Читайте також: У Росію повертаються сталінські часи — розбір Піонтковського

Вирок Кара-Мурзі в огляді експертів

За що Володимир Кара-Мурза отримав 25 років позбавлення волі? Чи буде якась реакція в російському суспільстві на вирок опозиціонеру? Що має статися в Росії, щоб там зупинилося подібне судове свавілля? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Вадим Прохоров, адвокат Володимира Кара-Мурзи;
• Андрій Сидельников, політик, лідер міжнародного руху “Говоріть Голосніше!”;
• Олександр Подрабінек, російський правозахисник, журналіст, громадський діяч, колишній радянський політв’язень.

ВАДИМ ПРОХОРОВ: 25 років колонії суворого режиму — це смертна кара для Володимира Кара-Мурзи

— У цій абсолютно незаконно порушеній так званій “кримінальній справі” жодної секретності немає, і бути не могло. Тому що з дев’яти томів справи тільки п’ятий, маленький на 37 аркушів, — це думка ФСБ, думка нинішніх спадкоємців чекістів про те, якої шкоди нібито завдав Володимир Кара-Мурза і його діяльність Російській Федерації.

Тобто це не передача секретних відомостей, це не якась секретна інформація, держтаємниця тощо.

Це було створено абсолютно штучно, абсолютно усвідомлено для того, щоб спробувати зробити процес закритим. І справді — не допускали ні журналістів, ні близьких людей, ні публіку в зал.

Ми вважаємо, що цю справу було представлено до розгляду в закритому режимі абсолютно свідомо для того, щоб зменшити напруження, знизити інтерес громадськості, і не донести до неї обставини.

Стан здоров’я Володимира Кара-Мурзи, безумовно, викликає серйозні побоювання, тому що він переніс два серйозних отруєння. Тоді шанси Володимира на виживання оцінювалися самими медиками в 5%. На щастя, у ці самі 5% Володимир зміг укластися.

25 років колонії суворого режиму — це смертна кара для Володимира Кара-Мурзи. Треба називати речі своїми іменами. І відсутність уваги влади і суду до стану його здоров’я — це одне з найсерйозніших свідчень того свавілля, яке відбувається зараз щодо нього.

Що стосується реакції громадянського суспільства у РФ, то путінський режим закочував в асфальт російське громадянське суспільство протягом багатьох років. І, до речі, далеко не тільки після початку агресії в Україні, це тривало і з ліквідацією телеканалу НТВ ще 2005 року. Тобто це тривало довгі роки.

Ті, хто знає, хто в курсі того, що відбувається з Володимиром, вони обурюються, вони обурюються. Але, на жаль, не можна сказати, що це дуже великий відсоток.

Справедливості заради, за часів дисидентів, у період радянської епохи, була аналогічна ситуація. Володимир і сам особисто дружив із багатьма дисидентами. Наприклад, і з нашим спільним другом покійним Володимиром Буковським, і з нині живим Натаном Щаранським, який зараз бере активну участь у долі Володимира, і з багатьма іншими.

Тоді, у брежнєвську епоху, не так уже й багато людей знало про дисидентів. Можливо, якась частина інтелігенції, але проте, якась інформація доходила. Нині путінська влада має повний тотальний контроль над усіма ЗМІ, насамперед електронними, ну і друкованими теж.

Звісно ж, громадяни РФ мають доступ до інтернету, хоча значна частина джерел заблокована і доводиться на них заходити через VPN. Тому тут потрібна увага не тільки російського суспільства, а й світової громадськості.

Йдуть 20-ті роки XXI століття, ми ніби як у Європі, а в Росії людині присуджують величезний, гігантський, немислимий термін. За те, що він відкрито займався звичайною офіційною опозиційною діяльністю. Його судили за п’ять абсолютно відкритих виступів у різних країнах світу, які він сам же і розмістив в інтернеті. Тому для політичних в’язнів найстрашніше — це бути забутим.

І увага до долі Володимира Кара-Мурзи — це те єдине з боку російської й насамперед світової громадськості, що може спричинити його порятунок.

АНДРІЙ СИДЕЛЬНИКОВ: Кара-Мурза буде одним із перших, кого звільнять після падіння путінського режиму

— Це навіть не радянський прецедент. За радянськими мірками за таке менше давали. Але ми розуміємо, що цей вирок навіть не за підтримку України. Володимира Кара-Мурзу труїли кілька разів, він вижив. Вирішили знищити таким чином, і він отримує 25 років.

Насправді 25 років йому присудили за те, що він пролобіював “список Магнітського”, за яким виникли перші санкції проти представників російської влади, судової системи, слідчих, прокуратури.

Я з Володею давно знайомий. Ми розмовляли кілька разів останнім часом [перед арештом], і я говорив, що йому не потрібно перебувати там. Було зрозуміло, що вони просто так його не залишать і посадять. Але він вирішив залишатися в Росії, хоча його сім’я давно живе за кордоном.

Коли в Росії влада впаде, безумовно, Володя буде одним із перших, хто буде звільнений новою владою, тому він є політичним в’язнем, політичним в’язнем. Тому тут ніяких навіть розмов бути не може.

Це неправосудне рішення, і режим у такий спосіб вирішив повільно його позбутися, тому що у Володі досить багато різних серйозних захворювань, але суд не враховує жодних цих доводів.

З цією владою жодних переговорів вести не можна. Усі ці люди, які перебувають на сьогодні при владі, на будь-якому рівні — це злочинці. Більшість із них — військові злочинці. До них усіх прийде відплата після того, як режим цей впаде.

Ми, своєю чергою, у Великій Британії готуємо рух “Говоріть голосніше”. Список учасників розправи з Володею Кара-Мурзою ми наступного тижня передамо в органи Великої Британії, які займаються санкціями.

У санкційному режимі ми працюємо щодня, і нам багато що вдається робити. У Росії така величезна кількість пособників цього режиму, що під час спілкування з людьми, які ухвалюють рішення у Великій Британії, ми бачимо, що у них очі на лоб лізуть. Вони просто не можуть повірити, що така величезна кількість людей беруть участь у таких заходах.

Тому ми вимагатимемо санкцій від кожного, хто знущається з Володимира Кара-Мурзи, ну і, відповідно, з решти пособників [режиму], зокрема.

ОЛЕКСАНДР ПОДРАБИНЕК: 25 років таборів Кара-Мурзі — це сталінський вирок

— Я думаю, що ця історія сильно вплине на умонастрої в Росії, але навряд чи це вплине на суспільну поведінку. Я не очікую жодної реакції суспільства, тому що у нас настільки все затиснуто, настільки все зарепресовано, що люди побоюються найпростіших елементарних громадянських дій. У вільних країнах про це просто навіть не замислюються.

Вирок Кара-Мурзі — це абсолютно сталінський вирок, 25 років за критику уряду.

Це спосіб переконати людей у тому, що будь-яке критичне висловлювання на адресу влади буде каратися, і буде каратися жорстоко. Це демонстрація відсутності закону, відсутності права і свавілля, на які здатна сьогодні російська влада.

Звичайно, Володимир Кара-Мурза не один, і в Росії досить багато політв’язнів, просто ми про них мало знаємо. І, як правило, це люди теж такі ж мужні, але маловідомі, тому про них ніхто нічого не знає.

Скільки потрібно волелюбних людей, щоб політична ситуація змінилася? Це дуже важко сказати. Можна твердо бути впевненим, що тих людей, які сьогодні виходять на протести, так чи інакше їх висловлюють на вулиці, у пресі, в інтернеті, занадто мало для того, щоб ситуація докорінно змінилася.

Я абсолютно переконаний, що в цьому процесі дано відмашку зверху. Ці судді добре розуміють, що хоче господар, що хочуть нагорі, і вони йдуть у руслі цих бажань. Але мені здається, що показник цього процесу може бути не тільки в тому, які безглузді звинувачення висунуто Кара-Мурзі, і в тому, як проходив суд.

Це відродження сталінської стилістики, сталінської юстиції. Закритий процес, відсутність публіки, абсолютна зацікавленість судді в обвинуваченні. Обвинувальний ухил процесу.

І навіть сьогоднішній вирок пролунав фактично за зачинених дверей, хоча належить пускати всіх, кого завгодно. Вони зробили, як за радянських часів: запустили туди свою публіку — практикантів із московських юридичних інститутів. І одна журналістка запитала в них: “А ви знаєте, кого тут судять?” Вони кажуть: “Ні, ми не знаємо”.

Вони навіть не знали, що це за справа, і хто такий Кара-Мурза. Ось такими людьми заповнили зал. Це було точно, як у пізньорадянський час, коли запускали партактив на політичні процеси.

Ми йдемо до сталінської юстиції, коли такі самі трійки суддів виноситимуть вироки до 25 років або смертної кари.

Цей процес може бути непереконливим, може бути дуже швидким або швидкоплинним. І в той, і в інший бік. Просто для того, щоб задавити суспільство страхом, потрібні показові репресії, і, можливо, навіть не дуже багато. Суспільство відразу ж затаїться, тому що всі бережуть свою свободу і життя.

Але й у зворотний бік може розкручуватися пружина нітрохи не повільніше. Тому що люди хочуть бути вільними, вони бояться втратити свободу, бояться втратити життя, добробут, бояться за близьких. Але якщо будуть такі умови, коли можна буде виступати і протестувати, я вас запевняю, що в Росії за півроку ситуація просто зміниться на краще.

Читайте також: Демонстрація відсутності закону: суд над Кара-Мурзою проаналізував правозахисник