Екстрені відключення світла — до кінця опалювального сезону, відновлення енергосистеми — не раніше літа: як Україна проходить найскладнішу зиму в своїй історії

Ілюстративне фото: ukrinform.com

Росія завдала перших масованих ударів ракетами та іранськими “Шахедами” по об’єктах критичної інфраструктури України 10 жовтня 2022 року. З того часу ситуація з електро- та теплопостачанням населення залишається складною, а весь світ збирає кошти на деталі для відновлення та генератори. Однак ця допомога є точковою.

Згодом, в листопаді міністри закордонних справ G7 домовилися координувати допомогу енергетичному сектору України. Йшлося саме про глобальну допомогу у відновленні та захисті критичної енергетичної та водної інфраструктури України. Приблизно в цей же час проходила сесія Європейського парламенту, де також порушувалося це питання.

А на Всесвітньому економічному форумі в Давосі 16-20 січня 2023 року про енергетичну безпеку України говорили з акцентом на повоєнних інвестиціях в рамках відновлюваної енергетики, видобутку та зберігання газу.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба на нещодавній зустрічі з колегами з країн G7 озвучив три основні способи вирішення проблеми постійних обстрілів енергетичної інфраструктури України. Про це він написав в Twitter за підсумками засідання глав МЗС країн G7. На думку Кулеби, по-перше, необхідно надати більшу кількість ППО, по-друге, більше обладнання для відновлення енергосистеми, а також запровадити жорсткіші санкції проти російської ракетної промисловості.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль на засіданні уряду заявив, що стан української енергосистеми залишається складним, але контрольованим. При цьому він зазначив, що через останню масовану атаку росіян по Україні 14 січня було втрачено ще частину генерації електроенергії.

Ситуація, за словами прем’єра, ускладнюється тим, що значна частина генеруючих потужностей знаходиться на тимчасово окупованих територіях. Серед них Запорізька АЕС, яку російські військові перетворили на потенційну ядерну загрозу для всього світу.

“Минулого тижня Україна пройшла екватор зими. З моменту першої масованої атаки на нашу енергосистему ми розуміли, що це буде найскладніша зима в нашій історії. Наразі всі спроби Росії занурити Україну в темряву провалилися. Ми гідно пройшли першу половину зими, але розслаблятись дуже рано. Робота продовжується”, — відзвітував перед колегами Денис Шмигаль.

Україна навіть в умовах війни продовжує відновлювати пошкоджені об’єкти інфраструктури. Але за практично цілодобової роботи енергетиків в нашій енергосистемі зберігається дефіцит на рівні 20-30%. Серед найдефіцитніших регіонів — Київщина та Одещина. Київську область раніше забезпечували електроенергією чотири блоки Чорнобильської АЕС. А лінії електропередачі Одеської, спроектовані за часів Радянського Союзу, працюють за принципом заміщення з Молдовою, але зараз забезпечити достатній перетік неможливо.

Найбільше зараз наша держава потребує великих трансформаторів. Як пояснюють експерти, це дефіцитне та дуже дороге обладнання, яке проектується на замовлення під кожну конкретну станцію. Наприклад, зараз Україна тільки очікує на постачання трансформаторів, які були замовлені після перших атак 10 жовтня.

Про енергетичну безпеку України та допомогу провідних держав світу у відновленні зруйнованих Росією українських енергетичних об’єктів в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

  • міністр палива та енергетики України в 2005-2006 роках Іван Плачков;
  • експерт з енергетики Офісу реформ Кабінету міністрів України Максим Гардус;
  • експерт енергетичного ринку Геннадій Рябцев.

Іван Плачков: Забезпечення громадян електроенергією залежить не лише від роботи енергетиків, а й від загального дефіциту по країні

— Нам вже сьогодні треба осмислювати конфігурацію та структуру енергетики — на основі чого, на якому обладнанні, за якими принципами ми будуватимемо її після війни.

Тому що у нас, окрім “Енергоатому” та атомних станцій, теж ретроенергетика. Теплова енергія та теплопостачання, на жаль, змушують бажати кращого. Тому після війни, коли енергетики стабілізують електро- та теплопостачання, потрібно приступати до масштабної модернізації.

[Масовані ракетні атаки РФ на українську енергосистему] дуже критичні. Можу сказати, що загалом енергосистема працює на межі. Ми бачимо, що енергетики займаються відновленням, більш менш стабілізують графіки відключення. Ми говоримо — ось ще тиждень… Але йдуть нові удари по генерації. У нас великий дефіцит генеруючих потужностей, багато пошкоджених трансформаторів.

Вважаю, що нам треба активізувати відновлення, а також роботу щодо придбання енергетичного обладнання на державному рівні.

Була зустріч міністрів енергетики в Парижі — гадаю, там було ухвалено правильні рішення. Але цього не достатньо. Потрібно збільшувати обсяг допомоги, зокрема постачання обладнання. І гадаю, треба переглянути систему фінансової допомоги енергетичним підприємствам.

Наприклад, таким державним підприємством, як “Укренерго” та “Енергоатом”, держава може забезпечити фінансову допомогу, а Світовий банк, Європейський банк можуть надати кредити під гарантію держави.

А приватні компанії, особливо розподільчі, багато в чому залишилися з цими проблемами наодинці, бо немає такого обсягу реалізації та надходження коштів. Не всі кошти, що надходять, перераховуються обленерго. При цьому розподільчим компаніям треба закуповувати обладнання, платити людям зарплату…

І ми знаємо, що відбуваються постійні організаційні зміни. Ухвалено рішення, що декілька обленерго, які належали російським бізнесменам, були передані в управління міністерству. Це правильно, і це треба робити дуже швидко. Наприклад, зробити цілодобовий координаційний центр з роботи всіх обленерго, бо вони сьогодні працюють трохи кожен сам по собі.

Кінцева мета Росії — довести руйнування до такого рівня, щоб був блекаут, щоб наша енергосистема лягла. Коли ляже теплова генерація та розподільчі мережі, звичайно атомні станції не зможуть видавати цю електроенергію.

А вже поділ енергосистеми може бути вимушеним з нашого боку — якщо ми не зможемо зберегти цілу енергосистему України, доведеться ділити на “острови” та забезпечувати роботу.

Наприклад, київські електростанції працюватимуть на Київ та частину Київського регіону за приєднаним навантаженням, Південноукраїнська АЕС працюватиме на південні регіони, і у них не буде зв’язку один з одним. Це вже такі складні режими роботи, їх енергетики передбачають. Але це крайній етап перед повним блекаутом.

[Зі зміною Суровікіна на Герасимова] мета Росії не змінилася, вона не може змінитися, але може змінитися засіб досягнення цієї мети. Тому нам у жодному разі не можна розслаблятися — можуть бути витонченіші та цинічніші методи…

Поки холодно, поки зима, агресор робитиме все можливе, щоб знищити енергетичну інфраструктуру, бо це дуже чутливо для України та нашого населення.

Звичайно, ніхто не здаватиметься. Звісно, ми переживемо абсолютно все. Але це впливає і на економіку, і на роботу транспортної інфраструктури, і на життєдіяльність країни загалом. А забезпечити життєдіяльність країни в умовах війни дуже важливо — все має працювати. Це, зокрема, забезпечення армії продуктами харчування, паливом, зброєю… А без надійного електропостачання це дуже складно організувати та забезпечити.

Думаю, вони [росіяни] вже не мають ілюзій, що відключення електроенергії та тепла зламають дух українців. Вони просто хочуть завдати великої шкоди інфраструктурі для того, щоб держава не функціонувала на тому рівні, на якому має в умовах війни.

[Щодо удару Росії по Дніпру]: судячи з траєкторії, це була спроба зруйнувати Придніпровську ТЕС, я майже впевнений в цьому. Тому що вона не лише видає електроенергію, а й забезпечує теплопостачання правого берега — майже 40% міста. Тож якби потрапили та зруйнували Придніпровську ТЕС, в Дніпрі була б досить велика проблема з забезпечення теплопостачанням. Ці варвари знали, що ракета Х-22 високою точністю не відрізняється, але абсолютно не замислювалися про те, що якщо не влучать, там дуже щільна забудова.

[Повернення Києва до стабілізаційних графіків] — дуже хороший знак. Але їм [енергетикам] буде дуже складно, хоча вони цілодобово працюють… Але Київський регіон не ізольований, і він дуже дефіцитний після зупинки Чорнобильської АЕС, на якій електроенергію давали чотири блоки. А після цього не було збудовано нових генеруючих потужностей. Було ухвалено рішення збудувати лінію на 750 кВ від Рівненської та Хмельницької АЕС для подачі електроенергії на цей центральний регіон.

Київські енергетики, можливо, і забезпечать роботу мереж, але подачу електроенергії… Через загальний дефіцит в країні не виключено, що диспетчер “Укренерго” даватиме їм команди на відключення поза графіком. Я просто не налаштовував би киян на те, що відключення будуть за графіком. Це не залежить лише від київських енергетиків.

Наприклад, на потужній підстанції під Києвом було три чи чотири трансформатори, два з них пошкоджені, а працює один. Якщо знизиться температура, споживання в Києві збільшиться — все навантаження піде на цей трансформатор, через що він може вийти з ладу чи згоріти.

Тому енергетики змушені обмежувати, а ми до кінця зими та опалювального сезону маємо бути готовими до нерегулярних відключень електроенергії.

[Ситуація в Одеській області після російської атаки 14 січня] є критичною з тієї ж причини, тому що південний регіон дуже дефіцитний, особливо Одеська область. Від Південноукраїнської АЕС ще в Радянському Союзі збудовано такі лінії електропередач, що північ Молдови ми забезпечували від України електроенергією, а для півдня Одеської області ми брали електроенергію заміщенням з підстанції у Вулканештах — мережі були єдиними.

Зрозуміло, що зараз ми не можемо передавати електроенергію на північ Молдови в необхідному обсязі, тому там теж дефіцит, і немає достатнього перетікання на південь Одеської області, особливо для Придунайської Бессарабії. Тому там відключення дуже жорсткі, це моя батьківщина. Я повернувся звідти до Києва два дні тому, там електроенергія вмикається на дві години, а потім вісім годин немає; вночі — на три. Загалом на добу електроенергія є максимум п’ять годин, а іноді цілодобово немає…

Ми, на жаль, не встигли збудувати лінію 110 Новоодеський Арциз через Дністровський лиман — є проект. Але ми все збудуємо.

Максим Гардус: В Україні виробництво трансформаторів також можливе, але не в умовах війни

— На сьогоднішній день пошкоджено абсолютну більшість енергогенеруючих об’єктів в Україні. Росіяни пошкодили і теплоелектростанції, і гідроелектростанції, які виробляють більшу частину електроенергії в нашій країні. Крім цього, постраждали дуже багато теплоелектроцентралей, які виробляють і тепло, і електрику в багатьох містах. Тому масштаби руйнувань є значними.

Слід зазначити, що росіяни активно атакують дуже важливий елемент нашої енергомережі — станції, що передають та розподіляють електроенергію від об’єктів генерації до споживачів. Тобто це лінії енергопередачі, а також трансформаторні та розподільчі підстанції.

Втрати досить великі, і на сьогоднішній день дефіцит електроенергії — залежно від дня, ремонтів, часу з моменту останньої атаки — становить від 20% до 30%, про що нам повідомляє “Укренерго”.

Відновлення йде щодня, під обстрілами. Один з енергетиків “Укренерго” заявив, що дефіцит обладнання дуже великий, а номенклатура того, що нам потрібно для відновлення — це тисячі різноманітних позицій.

Головна проблема, зрозуміло — великі трансформатори, які проектуються на замовлення під кожну конкретну станцію. Тобто їх не можна піти та купити для умовної станції X на якомусь складі. І їхнє виготовлення займає досить тривалий час. Тому ми тільки очікуємо на постачання трансформаторів, які були замовлені після перших атак 10 жовтня. Це найдефіцитніше обладнання та дуже дороге.

Загалом нам величезний обсяг допомоги від Заходу надходить. Наприклад, США оголосили про допомогу в розмірі 125 млн на сучасні системи. Але проблема зараз не тільки в грошах, а в устаткуванні як такому.

В Україні виробництво трансформаторів також можливе. Ми маємо “Запоріжтрансформатор”, який нещодавно був переведений до держуправління. Зрозуміло, що під час війни та обстрілів всієї території України на нього дуже розраховувати не варто, оскільки у нас проблеми і з комплектуючими, і з логістикою.

У світі багато хто виготовляє трансформатори, але гігантські трансформатори — це штучний товар. Лідери у цій галузі — Німеччина, США, Японія. Йдеться про величезні компанії розмаху Siemens, яких не так багато. І проблема в тому, що у них черги та плани забиті на рік. Тому дуже складно вклинитися в ці плани, навіть маючи кошти.

Я погоджуюся з прогнозом “Укренерго” [що енергосистему України вдасться відновити не раніше літа за умови, що не буде повторних ударів]. Для того, щоб будувати прогноз ремонтної кампанії, потрібно врахувати ушкодження — це приблизно кілька місяців і займе за умови відсутності нових великих втрат. Сподіватимемося, що їх не буде, і наші західні партнери нададуть достатню кількість ППО.

Геннадій Рябцев: Слід очікувати ще щонайменше чотири масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі до завершення опалювального сезону

— РФ не вдалося досягти своєї мети, отже, Україна пройшла екватор зими добре. Росія під час спроб окупувати Грузію та Сирію також атакувала енергетичну інфраструктуру. Тоді вдалося досягти відповідних цілей, оскільки енергосистеми названих країн були і залишаються не прикладом українській, значно менш стійкими.

Щодо об’єднаної енергетичної системи: незважаючи на всі пошкодження внаслідок десятка масованих ракетних ударів, незважаючи на влучання понад 200 ракет та боєприпасів в об’єкти енергетичної інфраструктури, електрика подається абсолютній більшості споживачів.

Так, безперечно, існують проблеми. Причому вирішення цих проблем не питання одного-двох місяців і навіть не одного-двох років. Тим не менш, мети, а саме занурення України в темряву та руйнування економіки до такого рівня, що військово-політичне керівництво України має просити миру, РФ не досягла.

І, за моїм глибоким переконанням, її досягнення на енергетичному фронті неможливе навіть теоретично. Я, як учений, спираюся, насамперед, на дослідження своїх колег, в тому числі іноземних, які ще в 1990-х роках довели, що немає жодного сенсу обстрілювати енергосистеми в розвинених державах, які користуються підтримкою союзників.

Енергетика — дуже інерційна область. Неможливо, клацнувши пальцями, побудувати електростанцію. Тим більше, неможливо збудувати сучасну станцію, коли зберігається загроза повторення ракетного обстрілу.

Мої колеги і я неодноразово попереджали про те, що нам слід чекати ще щонайменше чотири масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі до завершення опалювального сезону. Все залежить від кількості одночасно випущених ракет.

Тому навіть якщо є плани щодо будівництва енергетичних об’єктів, то їх реалізувати можна буде лише після нашої перемоги. Саме тоді знадобиться основна фінансова, інвестиційна та технічна допомога держав G7 та інших наших партнерів. Проте, насамперед, працюватимуть українські енергетики, науковці та інженери.

Що ж до нинішньої допомоги: вона переважно йде за двома напрямками. Перший — це допомога на випадок надзвичайних ситуацій, зокрема руйнувань критичної енергетичної інфраструктури, коли споживачі опиняться без будь-якої надії на отримання електроенергії, наприклад, найближчого тижня. Для цього необхідні автономні джерела живлення, в тому числі ті самі генератори.

Другий — це допомога на відновлення та навіть у ряді випадків на оновлення пошкодженого обладнання, яке забезпечує нормальне функціонування підсистем об’єднаної енергетичної системи України.

Приміром, за цим напрямом здійснили постачання з шести держав, зокрема ЄС, до Київської області для відновлення одного з постраждалих об’єктів критичної інфраструктури в результаті, якщо не помиляюся, грудневого удару. І це обладнання призначене для відновлення цього об’єкта. Воно було зібрано на запит українських енергетиків, направлений до низки держав.

Найголовніше, щоб ці поставки здійснювалися відповідно до тих запитів, які формулюють українські енергетики. А також щоб логістичний ланцюжок, який починається в Україні і закінчується в державах ЄС, був якомога коротшим, без бюрократичних затримок при передачі інформації.

Щодо повоєнного відновлення: важливо вже зараз розуміти, якою має бути енергетика України після перемоги, що саме потрібно буде просити та постачати в Україну, які саме джерела енергії використовуватимуться і як буде збудовано нову систему.

І основні тези було викладено у виступі президента України перед Верховною Радою. Він сказав, що необхідно передбачити нейтралізацію всіх існуючих великих загроз енергетичній безпеці України та створити сучасну “зелену” енергетику, але я можу зупинитися на словосполученні “сучасна енергетика”.

Сучасна енергетика — це стійка, децентралізована, надійна, ефективна, екологічно прийнятна та демократична, що передбачає незалежність не лише від зовнішніх поставок, а й внутрішніх енергетичних монополістів.

Вирішити проблему ударів РФ по енергетичній інфраструктурі можна лише одним способом — перемогти. Але якщо йдеться про поточний момент, то міністр закордонних справ Кулеба говорить про ті речі, які потрібно робити саме зараз. Чим щільніше буде закрито небо над Україною, тим менше буде влучань в об’єкти енергетичної інфраструктури. Чим ширшою буде номенклатура і чим більше у українських енергетиків буде запас обладнання, насамперед, високовольтного, релейного, розподільчого, тим швидше вони зможуть відновлювати постраждалі об’єкти. І чим точніше будуть відповідні запити до структур ЄС та до європейських та американських виробників обладнання, тим знову ж таки швидше будуть здійснюватися всі роботи.

І жителі українських регіонів не сидітимуть без електрики протягом 16-18 годин, що поки залишається реальністю, зокрема для столичного регіону.

Запорізька АЕС перебуває у стані “холодного зупину”. Щодо трьох інших атомних електростанцій: вони працюють відповідно до технологічних регламентів, які передбачені вимогами МАГАТЕ до енергетичної безпеки відповідних об’єктів. Зокрема, виводять вчасно всі реактори на плановий ремонт.

Як і раніше, балансування енергетичної системи здійснюється тепловими та гідроелектростанціями. Але оскільки більшість об’єктів теплової генерації перебуває на лівобережній Україні, то зараз виникають проблеми з балансуванням. Її забезпечують переважно гідроелектростанції. Але для цього потрібна велика кількість води, причому постійно. Взимку, на жаль, великої кількості води немає. Тому включення на повну потужність тієї чи іншої гідроелектростанції потрібно заповнити водою водосховища над нею. А для цього потрібен час — природі не накажеш.

Проблеми з балансом вирішуються зараз скороченням обсягів споживаної електроенергії, зокрема українськими споживачами, які відреагували на заклики енергетиків та військово-політичного керівництва України. На жаль, суттєво скоротилося і промислове виробництво. Тому тієї потужності, яку зараз генерують компанії в Україні, достатньо для забезпечення всіх споживачів у випадку, якщо між ракетними ударами буде достатньо часу для відновлення пошкоджених об’єктів. Але цього гарантувати ніхто не може.

Прямий ефір