Експорт українського зерна через ЄС: вирішення проблеми обговорюємо з експерткою аграрної політики Ольгою Трофімцевою

Надлишки українського зерна, через які у фермерів на ринках Східної Європи виникли проблеми, готова викупити ООН. Щоб надалі доставити цю продукцію до країн, де вона необхідна. Таку заяву зробив директор Глобального офісу Всесвітньої продовольчої програми в Брюсселі та Берліні Мартін Фрік.

Унаслідок повномасштабного російського вторгнення в лютому минулого року українські порти в Чорному морі були заблоковані. Велика кількість українського зерна через логістичні проблеми опинилася в країнах Східної Європи. Це призвело до падіння цін і зниження продажів у місцевих фермерів, а згодом — до заборони на імпорт і навіть транзит. З 21 квітня Україна і Польща домовилися про відновлення транзиту агропродукції.

Про те, як внутрішня економіка ЄС вплинула на експорт українського зерна, — у матеріалі FREEДOM.

Проблеми з експортом українського зерна

Війна Росії проти України практично відрізала українським аграріям доступ до ринків збуту зернової продукції. Через кілька місяців фермери почнуть збирати новий урожай. А на елеваторах все ще зберігається зерно з минулого року.

“У нас сьогодні є ще багато залишків продукції від урожаю 2022 року. У попередні роки ми значну частину нашої продукції — кукурудзу, пшеницю — експортували на Близький Схід, у країни Африки. А тепер у зв’язку з військовими діями порти не можуть приймати вантажі в такому обсязі”, — розповів фермер із Запорізької області Володимир Бондарук.

Після того як російське вторгнення заблокувало експорт зерна 2022 року, Польща та інші сусідні з Україною країни погодилися допомогти вивозити зерно вантажним і залізничним транспортом.

У підсумку через надлишок українського зерна та погодні умови у Східній Європі різко знизилися закупівельні ціни у місцевих виробників на тлі зменшення їхнього врожаю.

“Це був дуже посушливий рік, ми втратили від 30 до 40% нашого врожаю. Потім ситуація погіршилася, коли на ринок надійшла велика кількість української кукурудзи та пшениці. Ціни впали на 50%”, — констатує угорський фермер Лазар Кіс.

Європейські фермери стали виходити на акції протесту. Щоб захистити їхні інтереси, уряди Угорщини, Польщі, Болгарії та Словаччини ввели заборони на ввезення українського зерна. Румунія ще розглядає можливість заборони зернового імпорту.

“Основна причина введення зернової заборони полягає в тому, що за останній рік, всупереч плану так званих коридорів солідарності, в країні залишилася значна кількість продовольства, і було порушено основні виробничі та торговельні ланцюжки”, — пояснив прем’єр-міністр Болгарії Галаб Донєв.

Експерти кажуть, що ціни українських постачальників призвели до ситуації, коли країни-партнери згадали про власні економічні інтереси. Де один із головних чинників — підтримка власного виробника.

“Повернення на глобальні ринки, де Україна була успішним гравцем, було б найкращим і взаємовигідним розв’язанням ситуації. І шляхом досягнення такого результату буде ефективна допомога Україні та її збройним силам якнайшвидше завершити війну”, — наголосив в інтерв’ю виданню “Фокус” Тарас Думич, керуючий партнер українського офісу міжнародної юридичної фірми Wolf Theiss.

Вранці 21 квітня перші вантажівки з українською сільгосппродукцією, включно з кукурудзою і яйцями, почали транзит через Польщу до Нідерландів. З використанням спеціальних опечатаних контейнерів. Також транзит українського продовольства йде через Словаччину та Угорщину.

“Перший транспорт, що вийшов із прикордонного переходу в Дорогуську, прямує до Нідерландів. Товар — зерно, кукурудза та яйця. Весь шлях проходив у колоні, у складі співробітників Митно-податкової служби. У складі колони п’ять вантажівок і два автомобілі Митно-податкової служби. Крім того, цей транспорт був опломбований електронними пломбами”, — розповіла прессекретарка Національної адміністрації доходів Польщі Юстіна Пасечинська.

Щоб знизити напругу серед східноєвропейських аграріїв, Європейський Союз планує виділити додатково 100 млн євро допомоги фермерам п’яти сусідніх з Україною держав. А Єврокомісія наполягає на виробленні єдиної європейської політики з питання продовольчого імпорту. У ЄС запевняють — вони прагнуть підтримувати Україну в експорті її продукції, включно з сільськогосподарською. І вважають це важливим елементом економіки України.

А 26 квітня представники Всесвітньої продовольчої програми ООН заявили, що готові забрати в Євросоюзу надлишки українського зерна, через які у фермерів на ринках Східної Європи виникли проблеми, для подальшого його транспортування країнам, які цього потребують.

Суттєву допомогу Україні в забезпеченні експорту її зерна надають Сполучені Штати. Так, посол США в Україні пані Бріджит Брінк відвідала українські порти на Дунаї — в Ізмаїлі та Рені Одеської області. Учасники зустрічі обговорювали, як уряд обох країн, а також приватний бізнес можуть сприяти подальшому зміцненню інфраструктури експорту українського зерна, що, своєю чергою, дасть змогу підтримати економіку України та доставити на світові ринки необхідну продукцію.

“Українські захисники мужньо б’ються на передовій. І для України не менш важливо, щоб її економіка вижила, і рух річкою Дунай є ключовою частиною цього. Другий аспект полягає в тому, що Росія чинила величезний тиск на Чорноморську зернову ініціативу, навмисно і дуже цинічно контролюючи та обмежуючи кількість кораблів, які можуть входити та виходити. Це означає, що люди, яким потрібно продовольство, не можуть його отримати. Тому наше завдання — разом з урядом США, України, з приватним сектором і Агентством США з міжнародного розвитку — зробити все, щоб максимально допомогти Україні продовжувати експорт сільськогосподарської продукції та забезпечити країни життєво необхідним продовольством”, — акцентувала Брінк.

Крім того, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш збирається зустрітися у Вашингтоні з держсекретарем США Ентоні Блінкеном. Як пише The New York Times, мета візиту — порятунок “зернової угоди”, яка дедалі частіше опиняється під загрозою на тлі скарг з боку Росії на проблеми з продажем власного зерна та добрива через санкції.

Видання зазначає, що 24 квітня Гутерріш уже зустрівся з главою МЗС РФ Сергієм Лавровим і передав через нього лист президенту Росії Володимиру Путіну, в якому виклав пропозиції щодо Чорноморської зернової ініціативи. Лавров сказав, що Москва “ретельно вивчить цей лист”. Аналогічні листи Гутерріш надіслав і решті учасників зернової угоди — Україні та Туреччині, за посередництва якої Київ і Москва в липні 2022 року уклали угоду про вивезення продукції та добрив Чорним морем.

В ООН наголошують важливість “зернової угоди”, яка дала змогу доставити понад 29 млн тонн зерна з України на світові ринки, зокрема в рамках гуманітарної допомоги.

І як зазначив держсекретар США Ентоні Блінкен, Росія порушує свої обіцянки, дані країнам, які залежать від українського зерна.

“Росія знову блокує доставку українського зерна, підвищуючи ціни на продукти харчування для людей у всьому світі. За останні кілька днів жодне судно не вийшло з українських портів, для завантаження було заблоковано понад півсотні суден. Країни по всьому світу залежать від цього українського зерна. Росія порушує дані нею обіцянки”, — заявив держсекретар.

Можливості надання технічної підтримки для сприяння експорту продовольства з України та підтримки розвитку гуманітарної програми “Зерно з України” обговорили міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба з генеральним директором Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Цюй Дунюєм. Крім того, глава МЗС України закликав ФАО докласти максимальних зусиль для забезпечення подальшого функціонування Чорноморської зернової ініціативи.

А тим часом Сирія майже у 20 разів збільшила вивезення пшениці з анексованого Росією Криму минулого року. Уряд держави наростив обсяг закупівель зернових до 500 тис. тонн — це близько третини від загального імпорту в країну. У 2021 році показник був на рівні 30 тис. тонн.

Щонайменше три сирійські судна регулярно задіяні в перевезеннях зерна, повідомляє агентство Reuters із посиланням на дані торгово-інформаційної платформи Refinitiv. Агентство наголосило, що санкції США ускладнили перевезення товарів між Сирією і РФ звичайним морським транспортом, а також використання послуг морського страхування. Тому ці дві країни все більше покладаються на власні кораблі для перевезення зерна.

Пшеницю з окупованого Криму найчастіше переміщують до сирійських портів Латакія і Тартус. Посольство України в Бейруті зазначило, що зерно, яке постачають до Сирії з окупованого Кримського півострова, найчастіше є награбованим росіянами в Україні.

Випробування для Європейського Союзу

Детально тему експорту української аграрної продукції як до країн ЄС, так і транзитом до третіх країн в ефірі телеканалу FREEДOM сьогодні, 27 квітня, прокоментувала в.о. міністра аграрної політики та продовольства (2019 р.), посол з особливих доручень у МЗС України Ольга Трофімцева.

— Продовольча програма ООН готова забрати надлишки зерна у Євросоюзу. Наскільки це можна реалізувати, з урахуванням того, що потрібно вибудувати логістику для доставки сільгосппродукції країнам, які її потребують?

— Зараз будь-які зусилля в цьому напрямку допоможуть. І Україна вітає цю ініціативу. Продовольча програма ООН хоче допомогти Європейському Союзу і нам — забрати надлишки зерна з країн Східної Європи та доставити їх із портів Європейського Союзу далі в ті країни, які потребують цього. Це чудово.

Основним вузьким місцем є дійсно логістика та інфраструктура. І якщо говорити про стратегічну і довгострокову перспективу вирішення цього питання, то потрібно працювати над розвитком транспортних коридорів, логістики та інфраструктури. У цих прикордонних або транскордонних регіонах мають бути пункти перевалки, портова інфраструктура.

Потрібно при цьому мати на увазі, що Україна в середньостроковій перспективі стане членом Європейського Союзу. І інфраструктура має відповідати умовам і потребам для транспортування продукції (як з України, так і з країн Європейського Союзу до України). І не тільки сільськогосподарської продукції.

— Чому виникли проблеми з транспортуванням українського зерна через країни Євросоюзу?

— Багато хто характеризує ситуацію, що склалася, як певне випробування для Європейського Союзу — випробування на міцність, на можливість і вміння приймати лідерські рішення, централізовані рішення в критичній ситуації.

Якщо подивитися на історію розвитку ситуації з експортом зернових з України через так звані коридори солідарності до країн Європейського Союзу і далі — до третіх країн, то перші тривожні сигнали почали з’являтися ще торік.

Уже восени минулого року румунські та польські фермери говорили, що не вистачає портових, прикордонних потужностей для перевезення таких обсягів українських зернових та інших культур. Фактично з перших місяців про це говорила і німецька залізниця Deutsche Bahn, що в них навіть фізично немає необхідної кількості зерновозів.

Ситуація розвивалася. І тут є момент нерішучості Європейської комісії, якій потрібно було раніше реагувати на проблеми. І нам, своєю чергою, теж можна було трохи раніше вийти з активними пропозиціями. Адже всі розуміли, що буде новий урожай, і українське зерно додасться до зерна, яке виробляють і Польща, і Румунія, і Болгарія. Хоча були пропозиції і спроби комунікувати як на рівні аграрних асоціацій, так і на рівні урядів. Ми це робили.

Тому потрібно насамперед працювати над експортною логістикою. Я впевнена, що українська сторона, український агробізнес готові інвестувати в проєкти в довгостроковій перспективі.

Особливо з огляду на розширення ЄС після прийняття до його складу України, цей блок стане найсильнішим у світі з аграрного погляду — виробником і експортером насамперед зернових і олійних культур. Тому цю інфраструктуру все одно потрібно буде розширювати, будувати далі.

Що стосується протестів фермерів у країнах Східної Європи. Не потрібно сприймати це як якийсь негатив чи агресію в бік України.

Це більше був сигнал Європейській комісії, що потрібно швидше реагувати в таких ситуаціях і бути гнучкішим у певних відносинах.

Наведу приклад румунського порту “Констанца”, який потребує теж розширення, щоб і румунське, і українське зерно далі експортувати морем. Європейська комісія обіцяла фінансування для будівництва додаткових потужностей, наприклад, портових елеваторів. Але як це часто буває в Європейському Союзі, на жаль, деякі рішення ухвалюються досить довго, досить забюрократизовано.

— Зараз для розв’язання цієї ситуації Євросоюз виділяє цим п’яти країнам (Угорщині, Польщі, Болгарії, Словаччині та Румунії) 100 млн євро для підтримки фермерів. Як ви оцінюєте цю реакцію, наскільки це допоможе розв’язати проблему?

— Ця реакція, скоріше, на протести, щоб втихомирити групи фермерів, і щоб зняти напругу. Тому що ті ж польські фермери визнають, що компенсації все одно не вирішують корінь проблем.

Більш важливий момент (який, гадаю, буде обговорюватися найближчим часом і на рівні Європейської комісії, і на рівні країн-членів ЄС) — як змінювати в принципі підходи в загальній європейській аграрній політиці. Тому що вже видно, що певні речі є не дуже ефективними. Відбуваються певні перекоси, й закидати все виключно великою кількістю грошей — це не завжди призводить до позитивних результатів.

— Завтра, 28 квітня, Європейський Союз розглядатиме продовження ще на рік лібералізації експорту українських товарів. Які ваші очікування — чи вдасться європейським чиновникам домовитися про продовження такої підтримки України?

— Я оптимістично дивлюся на це питання. Бо Європейська комісія займає доволі тверду позицію, попри тиск певних груп інтересів і виробників різних аграрних продуктів у Європейському Союзі.

Судячи з інформації, яка офіційно і неофіційно виходила з Брюсселя — а це не тільки Єврокомісія, це ще і Європарламент, у якому працюють представники парламентів усіх країн ЄС — політично Європейська комісія вважає неправильним повернення будь-яких імпортних обмежень на українську продукцію.

Маються на увазі ухвалені рік тому кроки щодо додаткової лібералізації торгівлі між Європейським Союзом та Україною, тобто скасування тарифних імпортних квот. Це допомогло Україні додатково експортувати продукцію.

Але консультації тривають щодо, скажімо так, чутливих груп товарів — це кукурудза, пшениця, ріпак і соняшник. Також до обмежувальних списків було включено соняшникову олію. І консультації щодо тимчасової заборони імпорту в саме східноєвропейські країни тривають.

І зараз Європейська комісія перебуває в такій ситуації, коли вона має фактично показати своє лідерство в складних ситуаціях, які стосуються торгівлі. Бо коли були перші рішення, ухвалені Польщею, Словаччиною чи Угорщиною, то Європейська комісія одразу сказала — ми проти, щоб кожна країна сама вирішувала подібні торговельні питання. Це знаходиться виключно в компетенції Європейської комісії.

Ось зараз вони мають на словах, а на ділі довести, що це компетенція Європейської комісії, і що тільки цей орган у Європейському Союзі може ухвалювати рішення щодо обмеження лібералізації торгівлі, експорту, імпорту і всього іншого. І довести загалом, що політика Європейського Союзу є єдиною для всього блоку, що основні рішення виходять саме з Брюсселя.

Але засідання 28 квітня може бути не кінцевою датою в цьому плані, бо впродовж особливо останніх трьох тижнів ми бачимо деяку завзятість з боку саме східноєвропейських країн-членів Європейського Союзу. Тому завтра, наприклад, будуть вирішені певні питання і буде рішення винесене загалом, але буде залишений люфт, щоб сказати “о’кей, все одно ми продовжуємо консультації”.

Тому ми будемо не тільки чекати і спостерігати, а брати активну участь. Бо для України лібералізм експорту продукції — це питання виживання. Тут дуже багато чого стоїть на кону.

— Ще одна тема — генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш збирається зустрітися у Вашингтоні з держсекретарем США Ентоні Блінкеном для обговорення блокування Росією роботи “зернової угоди”. Гутерріш також передав листа президенту Росії Володимиру Путіну щодо пропозиції стосовно Чорноморської зернової ініціативи. Як ви вважаєте, наскільки можна буде достукатися до РФ в питанні “зернового коридору”?

— Напевно, достукатися до РФ — це марне заняття. Бо ми на кожному кроці бачимо порушення будь-яких домовленостей. І риторика Москви не змінюється — це риторика терористів, які постійно шантажують усіх, причому не тільки ж Україну, а шантажує весь світ питаннями, пов’язаними з продовольством.

І якщо говорити про те, чи зможемо ми достукатися. Тут, мені здається, більш важливою є саме тверда позиція наших партнерів по “зерновій угоді” — саме ООН і Туреччини. Туреччина є одним із найбільш зацікавлених гравців у тому, щоб “зернова угода” працювала. І не тільки Туреччина, й інші країни, які активно купують українське зерно саме через порти. Наприклад, Китай.

Уже є дуже серйозна своєрідна коаліція країн і організацій, яка безпосередньо зацікавлена в стабільній і передбачуваній роботі “зернової ініціативи”.

Росія постійно шукає якісь уявні причини, щоб посилити тиск, свій продовольчий шантаж. Доходить до якихось абсурдних звинувачень, починаючи від того, що Україна атакувала, на їхню думку, військові об’єкти в Севастополі, тож ми вийдемо із “зернової угоди”. Або є ініціатива країн “Великої сімки” заблокувати експорт в Росію, тому ми, напевно, вийдемо із “зернової угоди”.

Тобто вони “зернову угоду” використовують як розмінну карту, щоб шантажувати світ, шантажувати найбідніші країни.

І ось міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров їздить до тієї ж Африки і розповідає про партнерство, і про те, як багато Росія робить або готова робити для цих найбідніших країн. А насправді одночасно на практиці такими кроками показує, що Росія робить усе можливе, щоб у цих країнах ситуація з продовольчою безпекою погіршувалася. Але в цій поведінці Російської Федерації ми нічого нового не бачимо.

Читайте також: Злочинний експрес Росії. Зерно. Розслідування FREEДOM