Сьогодні о 09:00
Президент РФ Володимир Путін відроджує Російську імперію, а росіяни звикли жити за деспотичної держави. Незалежний журналіст та політолог Костянтин Скоркін в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA розібрав наслідки інформаційної політики Кремля та пояснив, чому росіяни пристосовуватимуться до всіх труднощів, з якими матимуть справу.
— Воювати проти України є доцільним економічно?
— У президента Росії домінують міркування геополітичного престижу. Війна проти України це геополітичний проєкт — відродження нової версії Російської імперії, яку Путін має намір зробити своєю спадщиною та підсумком правління. Внутрішня політика та проблеми російської економіки розглядаються як другорядні. Цікавлять виключно нафта та газ, які сприяють отриманню грошей на війну.
— Не може постійно влада збирати гроші у людей і передавати їх на проведення т.зв. “спецоперації”?
— Терпіння у народу — велике. Населення звикло жити в деспотичній державі, звикло виживати. У Росії домінує цінність виживання. Нинішні проблеми сприйматимуться, як нова напасть, “начальство збирає гроші на війну, треба пристосовуватися”. Це думка більшості. Проблеми в економіці, які стосуються життя людей, є очевидними. Кон’юнктура над ринком продажу природних копалин поки що складається для Росії вдало. Тобто європейське ембарго не настільки значуще, оскільки Росія знайшла альтернативу в Китаї та Японії. Але на людях почнуть економити, бо є війна та шалений проєкт відновлення інфраструктури Донбасу, на який треба шукати кошти. Спочатку вони вщент знищують міста, а потім починають вкладати туди гроші, щоб відновлювати. Шалена і витратна логіка. Якщо у когось є надія, що росіяни підуть скидати Путіна (бо він у них забирає гроші, які спрямовані на життя їхніх регіонів) — це слабка надія на те, що домінують цінності виживання.
— Для росіян важлива ця перевага в геополітиці?
— Так, це наслідки інформаційної політики останніх десятків років. Тема України в інформаційному просторі Росії займала непропорційне місце та обсяг. Сюжетів про життя Росії на телебаченні мало залишилося. Основний час присвячений тому, як погано на Заході та як жахливо в Україні. Україна то розвалюється, то, навпаки, будується нацистська держава. Тобто суперечності у тезах нікого не бентежать. Не можна сказати, що росіяни беззастережно всьому вірили, але тут працює ще одна теза: “Росія воює, щоб запобігти нападу. Україна — форпост НАТО, ми маємо її розгромити, щоби на нас не напали”. Ця теза підходить росіянам, тому що люди звикли до стереотипів, сформованих Холодною війною, що Росія протистоїть агресивним планам НАТО.
У Росії запроваджено воєнну цензуру. Будь-яка альтернативна точка зору на війну може переслідуватися на термін до 15 років ув’язнення. Відповідно, незалежні медіа закриті або змушені були йти за кордон. Журналістику розгромлено. Альтернативна думка не звучить.
— Російські пропагандисти мають чітку відповідь, чому затягнулася т.зв. “спецоперація”?
— Пояснюють тим, що за Україною стоїть НАТО. Російські чиновники, починаючи від президента і закінчуючи губернаторами, повторюють, як мантру, що “спецоперація” не затягується, а відбувається за планом. Використовуючи інформаційну монополію, у цьому можна переконувати людей. Створюється “новомова”, як у Джорджа Орвелла. З’являються слова, які замінюють реальність: “хлопок” замість “вибуху”, “негативне зростання”, “структурна трансформація економіки” замість “кризи”. Інформаційна монополія дозволяє Кремлю переконувати населення в будь-чому. Наскільки люди будуть готові сприймати “хлопки” та “негативне зростання”? Коли життя ставатиме гіршим. Випускникам шкіл буде дозволено укладати угоди, навіть не відслуживши в армії. Триває прихована мобілізація. Російська влада може відкуповуватися і залякувати, щоб люди не висловлювали свого невдоволення, що їхніх громадян послали помирати в Україну тощо. Наскільки вистачить терпіння росіян, складно сказати.
— Бідних у Росії побільшало на 8,5 млн осіб. Чи можна казати, що це наслідок агресії Росії?
— Так. Війна продовжує розхитувати російську економіку. Складатиметься сукупний ефект санкцій із витратами, які йдуть на війну. Щоб підтримувати мінімальну стабільність, вони ріжуть там, де питання стосується доріг, пожеж та іншого. Мінімальні гарантії людям планують залишати, тому що населення живе бідно, його треба підтримувати на плаву. Росія веде війну, яка їй не по кишені. Можливо, росіяни замисляться, коли почнеться економічна криза.
Росія була інтегрована у глобальну економіку як постачальник і споживач. Ці зв’язки починають рватися. Росія залежить від імпорту, бо мало виробляє сама. Вся російська економіка була зосереджена на експорті природних копалин. Тому інше розвивалося слабко. У нормальному світі економічний поділ праці – це звичайна річ. У відкритому світі товари мають обмінюватись і країни мають торгувати, а не воювати. Але Росія вирішила інакше, вирішила повернутися в минуле і жити так, як за часів Радянського Союзу, не маючи при цьому жодної економічної бази. Вигадує імпортозаміщення речей, які необхідні для підтримки життєдіяльності економіки.
— Росіяни будуть раді, коли Донецьк і Луганськ ремонтуватимуть і відбудовуватимуть за рахунок платників податків Російської Федерації?
— Росіяни не будуть раді. Це частина пропагандистської картини, де Донбас зруйновано не Росією, а нацистами. З погляду людини, яка дивиться російський телевізор. Росія завдає вибіркових ударів, і жертв серед цивільного населення немає, зруйнованих міст немає, все зробили нацисти. Тому Росія зобов’язана відновлювати, це святий братський обов’язок допомогти людям, які підтримували Росію. “У вас є совість, росіяни? Чи ви не згодні з цим? Як ви можете не допомагати своїм братам? Ось така логіка. Російські регіони вже змагаються, хто більше виявить ініціативи у шефстві над зруйнованими українськими містами.
Росіян змушують повірити, що Росія ліквідовує наслідки управління нацистів на Донбасі, тому не треба шкодувати жодного рубля. Примушуватимуть робити добровільні пожертвування, щоб кожен узяв участь у справі відновлення Донбасу. Це викликатиме невдоволення. Виходить радянська картина. СРСР мав багато партнерів, яких доводилося годувати. Дотації, що підтримували братні компартії, дружні режими. Їм ішли гроші. До кінця Радянського Союзу це було одним із джерел дратівливого сприйняття радянської влади. У країні було нічого їсти, а в цей час продовольство та грошові перекази йшли на Кубу, в Анголу та багато інших дружніх режимів. Росія знову входить у цю ситуацію. Грошей стає менше, а дружніх режимів дедалі більше. Усім потрібні гроші, усіх треба підтримувати, усіх треба годувати. У міру погіршення економічного становища ми можемо повернутися до ситуації пізнього СРСР. Це стане причиною поразки, незважаючи на зусилля пропаганди щодо створення цієї картинки, що Росія нікого не кидає, усім допомагає. Але що гірше житимуть росіяни, то гірше вони ставитимуться до цього.
Читайте також:
Уперше за 100 років у Росії настав дефолт із зовнішнього боргу — Bloomberg
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
