“Економічного Армагеддону” не буде: план трансформації України обговорюємо з Ігорем Бураковським (ВІДЕО)

Одним із перших реальних результатів зустрічі Володимира Зеленського та Джозефа Байдена стало виділення Сполученими Штатами Україні майже 500 млн дол. на реалізацію реформ. З 2014 року Україна отримала вже майже 2 млрд дол.

Україна виконає низку зобов’язань у межах співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Про це йдеться у спільній заяві щодо стратегічного партнерства України та Сполучених Штатів Америки, оприлюдненому на сайті президента України. Західні партнери звертають увагу на необхідність подальшого впровадження реформ. Ідеться передусім про реформу держпідприємств, захист незалежності центрального банку та створення справедливого ​​середовища для бізнесу та інвестицій. Крім того, Сполучені Штати посприяють міцному й інклюзивному зростанню економік обох країн. Також у заяві йдеться про розширення комерційної співпраці.

Усі ці програми входять до всеосяжного плану трансформації, який буде розглянуто під час наступного засідання Комісії стратегічного партнерства.

Детальніше про план трансформації та програми фінансової допомоги Україні у програмі “Украина на самом деле” телеканалу UA говорить голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський.

– Чи ознайомилися ви вже з презентацією плану трансформації України?

– Я поки, на жаль, не ознайомився з цією презентацією. Мені здається, що такі програми повинні не лише презентувати нашим партнерам у Сполучених Штатах Америки, але, звісно, їх повинні якимсь чином обговорювати й в Україні, щоб тут була й певна внутрішня підтримка.

Я так розумію, план – це кілька десятків різних проєктів у тих чи інших сферах. Практичний програмний підхід завжди є дуже плідним.

Але наступна проблема полягає в тому, що ці програми потрібно реалізовувати. Проблема України не лише в тому, що ми щось хочемо та обіцяємо, але не можемо це реалізувати, але й не забуваймо, що Україна поки має недостатньо високу здатність використовувати гроші.

Тому що, якщо ми подивимося уважно, скільки грошей виділялося потенційно Україні й Світовим банком, і Міжнародним валютним фондом, то зазвичай ми ці гроші в кращому разі використовуємо десь приблизно на 3/4 або наполовину навіть за окремими проєктами.

– Ви говорите про якусь тіньову витрату коштів, що надходять до України?

– Ні. Ситуація така, що загалом в історії співпраці між Україною й тим самим Міжнародним валютним фондом ми отримали приблизно 35 млрд дол. Це досить велика сума, яка надійшла безпосередньо до бюджету, на підтримку золотовалютних резервів, курсу гривні та на підтримку реформ.

А з іншого боку, Міжнародний валютний фонд був готовий надати значно більшу кількість грошей. Їх оцінюють, напевно, десь приблизно не менш ніж 50 млрд. Тобто це не якісь “тіньові” гроші. Просто ми ці гроші не змогли реалізувати. Якісь програми йшли неефективно та закривалися. Тому йдеться про те, що, якщо ми беремо великі гроші, ми повинні бути готовими їх вкласти й ефективно використовувати.

– Щоб реалізувати план трансформації, потрібно 277 млрд дол. Величезна сума.

– Програма за суттю є досить амбітною. Тому що просто мобілізувати на зовнішньому ринку або через міжнародні організації, або, наприклад, просто розміщуючи цінні папери України на зовнішньому ринку, отримуючи за це гроші, отримати таку суму непросто.

Мені здається, проблема полягає навіть не в тому, щоб переконати, що – давайте гроші Україні, ми розвиватимемося. Головна проблема полягає в тому, щоб ці проєкти були добре прораховані й викликали довіру в наших закордонних партнерів. І якщо вони говоритимуть, що, ви знаєте, ми вже виділили 277 млрд, можете попросити й 300 млрд, але якщо ви не готові ці проєкти реалізовувати, то, звичайно, залучити гроші під такі зобов’язання буде досить складно.

Другий момент, ще раз хотів би сказати про те, що кожен проєкт – це певна історія. Тому, якщо ми залучатимемо гроші, наприклад, із трансформації української інфраструктури, то зрозуміло, що наші іноземні партнери дивитимуться на те, як сьогодні реалізують інфраструктурні проєкти в Україні.

З одного боку, про майбутнє дійсно потрібно говорити й ставити амбітні завдання. З іншого – є певна історія, яка спричинятиме у наших партнерів питання, на які потрібно буде відповісти, чому це не вийшло раніше й чому вийде саме зараз.

– Що має бути першочерговим у плані трансформації?

– Сьогодні в Україні склалася така ситуація, коли потрібно підтягувати практично сектори економіки. Тому говорити про пріоритети досить складно. Але це передусім питання, пов’язані з інфраструктурою, з науково-технічним розвитком, із підтримкою малого й середнього бізнесу, з підтримкою інвестиційної діяльності в країні. Якщо для цього будуть створені нормальні умови, далі бізнес з’ясує, які проєкти він реалізовуватиме. Бізнесу в цьому питанні не потрібно нічого підказувати, не потрібно нічого змінювати.

Хотів би звернути увагу на іншу складову. Щоб реалізовувати такі проєкти, ми повинні нарешті завершити цілу низку реформ, пов’язаних з інституційною спроможністю Української держави.

Коли ми говоримо про те, що у нас держава не дуже ефективна й не може реалізувати якісь речі, – це на сьогодні головна проблема. Уряд повинен бути більш ефективним і українські державні компанії повинні бути більш ефективними. Я би звертав увагу передусім на проблеми державного управління.

– Коли нам чекати на наступний транш? Що станеться, якщо раптом він не надійде?

– Коли чекати – це питання двосторонніх переговорів. Як я розумію, на сьогодні тривають досить активні контакти між українською стороною та Міжнародним валютним фондом.

Одна з головних проблем пов’язана з боротьбою з корупцією, насамперед – із реформуванням українських великих державних компаній. Тут є певні проблеми. І ціла низка питань, пов’язаних із державними фінансами, з діяльністю Національного банку. Загалом тут немає нічого нового, але ніяк ми щодо цих питань з Міжнародним валютним фондом домовитися не можемо. Це перша проблема.

А друга проблема полягає в тому, що, напевно, ми перебудовуватимемо наявну програму. Ми сьогодні співпрацюємо в межах програми Stand-by. А це такий специфічний інструмент. Можливо, ми модернізуватимемо Stand-by чи якісь інші речі. Знову-таки все залежить від того, як ми зможемо вчергове переконувати МВФ, що ми не просто беремо гроші, а здатні виконувати зобов’язання.

– Нам восени не чекати на “економічний Армагеддон? Чи є позитивні прогнози?

– Якщо дивитися за тією економічною ситуацією, яку ми маємо на сьогодні, я не чекаю на якийсь великий “економічний Армагеддон”. Зрозуміло, що завжди у нас були та є якісь певні економічні проблеми. Ми їх розв’язуватимемо.

Мені здається, сьогодні одна з головних загроз – це те, як далі розвиватиметься пандемія. Якщо, не дай боже, почнеться чергова хвиля, якщо ми знову виходитимемо до якоїсь системи жорсткого локдауну, то зрозуміло, що це вкотре негативно вплине на економіку.

Що стосується якихось інших речей, ми маємо проблеми, але я поки не бачу якихось передумов для масштабної кризи, про яку сьогодні говорять мої окремі колеги.

Нагадаємо, Україна та США ухвалять нову хартію стратегічного партнерства, а також розглянуть план трансформації України.

Читайте також: Зустріч Володимира Зеленського та Джо Байдена: про що говорили президенти (ВІДЕО)