У ніч із 17 на 18 грудня президент Сербії Александар Вучич заявив про перемогу коаліції “Александар Вучич — Сербія не повинна зупинятися” на позачергових парламентських виборах у країні. Коаліцію очолює Сербська прогресивна партія (SNS).

На другому місці — опозиційна група “Сербія проти насильства”. На третьому місці, згідно з підрахунками, Соціалістична партія (SPS) з 6,7%, на четвертому — опозиційна коаліція NADA з 4,8% голосів виборців. Загалом у виборах брали участь 18 партій і коаліцій.

Вибори в Сербії

Згідно з інформацією інститутів дослідження громадської думки CeSID і Ipsos, після підрахунку 80% бюлетенів коаліція Вучича набрала 46,3% голосів, що на два відсоткові пункти більше, ніж на минулих парламентських виборах, коли партія нинішнього господаря Белграда перемогла на виборах у Скупщину (однопалатний парламент у Республіці Сербія, — ред.).

“Зі 127 мандатами у нас буде абсолютна більшість у парламенті. Перемога буде більш переконливою, ніж найкращі прогнози”, — заявляв перед виборами Вучич.

Опозиційна група “Сербія проти насильства” на момент публікації набирала 23,3% голосів виборців, які дають їй право на мінімум 57 місць у парламенті.

Сербська прогресивна партія — основна сила в блоці “Александар Вучич — Сербія не повинна зупинятися”. З 2014 року цією партією керував Вучич, хоча в травні 2023 року він офіційно пішов з посади голови цієї політичної сили.

Крім неї, до цього політичного утворення входять “Партія пенсіонерів”, дві “селянські” партії, дві соціал-демократичні організації та ще кілька консервативних партій і рухів.

Незадовго до позачергових парламентських виборів у Сербії низка політичних експертів попереджала, що в цій виборчій кампанії братиме активну участь Російська Федерація, зокрема, через свою брехливу пропаганду в ЗМІ.

Депутати Скупщини обираються на чотири роки. У Республіканській виборчій комісії зазначають, що правом голосу на поточних виборах володіють 6,5 мільйонів громадян Сербії. Спостерігачі повідомляють, що до 19:00 явка виборців становила 55,9%.

Позачергові парламентські вибори були призначені в Сербії після того, як 1 листопада 2023 року Вучич розпустив Народну скупщину на тлі масових протестів проти “пропаганди насильства”.

Крім цього, цього ж дня, 17 грудня, у Сербії відбулися також вибори мерів у понад 60 містах і селищах, глави адміністрацій яких пішли у відставку після призначення виборів до парламенту.

Читайте також: Вибори в Сербії: хто може стати переможцем парламентських перегонів (ВІДЕО)

Про парламентські вибори в Сербії і про те, який вплив їхні результати можуть мати на Україну, журналісти телеканалу FREEДОМ поговорили із завідувачкою кафедрою міжнародних відносин Одеського національного університету імені І. Мечникова Ольгою Брусиловською.

— Вучич обіймає посаду досить тривалий термін. Наскільки зараз населення Сербії готове до змін, і чи може цей історичний момент спонукати їх до деяких змін? 

— Ми з вами повинні розуміти, що на цій планеті не так багато людей, які повністю задоволені своїм життям. Тому періодично партії змінюють одна одну при владі.

Інша справа, що в Сербії, насправді, немає партій, які були б партіями в повному розумінні цього слова. Це звичайні бізнес-проекти, і нам із вами не звикати до цього, тому що в Україні справжніх партій, які використовують різні ідеології, теж мало. Здебільшого, це бізнес-проекти, які будуються навколо тих чи інших кланів або особистостей.

Те ж саме і в Сербії. Як і українці, серби чудово розуміють, що в них зазвичай відбуваються вибори без виборів, бо кого б вони не обрали, у владі чомусь незмінно опиняються приблизно ті самі люди. У цьому ми схожі.

Різниця полягає в тому, що в Україні дуже є чітка поляризація. У всякому разі, вона була до повномасштабного вторгнення Росії. Тобто, тих, хто був за близькі стосунки з Росією, і тих, хто ратував за ближчі стосунки із Заходом.

А в Сербії такої різниці особливо немає. У Сербії не може користуватися популярністю політик, який говорить, що Росія – це країна-агресор, що це країна, яка підтримує тероризм, яка сама проводить терористичні акти. Тобто, суспільство є досить проросійським. І політичні еліти, представники яких є розумними і цинічними людьми, повинні з цим рахуватися.

Тому нам з вами в Україні цікаво, як це вплине на позицію Сербії надалі. Навіть, якщо така зміна влади відбудеться, то це, я думаю, особливо ніяк не вплине.

— За 11 років, поки Вучич і його партія правлять, і в Сербії, і в Європі, і у світі багато чого сталося. Як еволюціонував сам Вучич як президент, зокрема і в дуже тісних відносинах з Росією?

— Насправді, коли Вучич був молодшим, він був набагато більш прозахідним політиком. Але багато років при владі, на жаль, зробили його більш цинічною людиною, націленою на те, щоб будь-яким шляхом утримати владу. І тому він використовує, зокрема, і проросійські настрої.

Я згадала свою минулу аналітику. Років 10 тому я писала про те, що, якби Вучичу насправді дозволили, він би змінив повністю курс розвитку Сербії, і дуже чітко заявив би про бажання Сербії приєднатися до НАТО, до Євросоюзу і стати частиною західного світу в повному сенсі цього слова.

А ось сьогодні я б уже, напевно, про нього такого не сказала. Він змінився, тому що ця прозахідна риторика абсолютно не має успіху в Сербії. А всі ці політики-популісти говорять публіці те, що вона хоче почути. І це все, на що вони здатні. Це замкнуте коло.

Змінювати треба не точку зору цих людей при владі. А із сербським суспільством треба працювати і змінювати його позицію. Тоді зміниться точка зору Вучича або будь-якої іншої людини, яка прийде до влади.

— Більшість сербів, як і раніше, вважають, що РФ не несе відповідальності за вторгнення в Україну. 66% сербських респондентів упевнені в тому, що війна в Україні почалася через Захід, а Сербія — жертва змови з боку західних країн. Чому серби досі вірять російським наративам і продовжують ставитися до Росії як до старшого брата?

— Доля України, на жаль, ні про що їм не сказала, тому що на момент повномасштабної агресії вони повністю були під впливом російської пропаганди, яка особливо успішно діє в тих країнах, де добре розуміють російську мову.

Можливо, не всі серби добре говорять російською, не всі її розуміють. Але крім місцевих каналів сербською мовою, жителі Сербії слухають величезну кількість кремлівської продукції.

Навіть у країнах Західної Європи, де вже були Russia Today, і заборонені російські ЗМІ, існують багато дзеркальних сайтів, на яких ви можете всю цю інформацію отримати.

У мене відчуття, що це якийсь вид наркотичної залежності: люди починають жувати жуйку і не відмовляються від неї ні за що. Навіть якщо ви будете говорити їм, що ця жуйка шкідлива для їхнього здоров’я. Але вони вже на неї підсіли.

І ось вони споживають без кінця один і той самий продукт. Вони вірять цьому продукту, вони вірять у те, що цю війну почав Захід, а Україні просто не пощастило. Вона нібито стала полем бою між Росією, яка захищає “традиційні цінності” проти західної анархії.

І Сербія нібито на боці Росії, а не на боці оцього “страшного Заходу” з його геями та лесбійками. Зі США, які теж демонізуються як країна-світовий поліцейський, що втручаються в ті справи, які її не стосуються, і так далі.

Уся ця риторика більшістю сербів сприймається як істина в останній інстанції. Якщо ви їм скажете щось інше, вони вам дадуть відповідь: “Ви обдурені західною пресою, ви обдурені якимись чужими впливами. Відкрийте очі, подивіться, світ зовсім не такий”.

І ось це величезна проблема. Я думаю, що це наше з вами недопрацювання. Нам треба працювати із сербським суспільством набагато активніше, ніж зараз, тією ж російською мовою.

— Від початку повномасштабної війни проти України, яку розв’язала РФ, Сербія стала новою домівкою для десятків тисяч росіян. Станом на травень цього року посвідку на проживання мали 30 тисяч осіб. А з лютого 2022 року по квітень 23 року в’їхало понад 370 тисяч громадян РФ. Як правило, це ті росіяни, які в інших країнах Європи не можуть себе знайти, мають якісь проблеми і не мають візи. Ця громада якось впливає на позицію сербів?

— Думаю, чим більше росіян, тим більше вони впливають на позицію сербів. А якщо люди вже заздалегідь налаштовані на те, щоб сприймати росіян як близьких за духом людей “братів” та ще й “старших братів”, то, безумовно, цей вплив украй великий. Що більше там буде росіян, то більше посилюватиметься вплив Росії.

У цьому сенсі, звичайно, росіяни є своєрідною такою “п’ятою колоною”, через яку проводяться ідеї, вигідні Кремлю.

І тут не має жодного значення політична позиція росіян, які після виїзду з РФ до Європи кажуть про те, що вони виїхали з якихось політичних причин і що вони не згодні з політикою Путіна.

Я багато разів стикалася з так званими “російськими опозиціонерами”, і, на жаль, висновки вкрай невтішні. Це люди абсолютно заражені імперськими ідеями. Вони можуть дуже багато в чому Путіна не схвалювати, але їхня ідея щодо того, що Росія має бути великою державою, і що в неї має бути своя сфера впливу — незнищенна.

Тобто, 99,9% відсотка росіян, на жаль, заражені імперською ідеєю. Ось у цьому дуже велика небезпека для тих країн, які приймають так званих російських емігрантів.

— Як ви вважаєте, серби хочуть у Європу? Вучич же так чи інакше не заперечує прагнення Сербії до ЄС, але водночас каже, що в нього умова є, що він не збирається вводити санкції проти РФ. І взагалі співпраця з Москвою для нього – економічний пріоритет. А серби-то чого хочуть?

— Серби — люди різні. Я думаю, що є і частина дійсно проєвропейськи налаштованих. Але, якщо ми будемо в абсолютних величинах говорити, то їх менше, ніж проросійськи налаштованих.

І тому Вучичу хотілося б отримати абсолютно весь електорат: і про-, і контра-. Але це неможливо. Я думаю, що Вучич повинен буде від якоїсь із частин своєї звичної риторики відмовитися.

Або він чесно повинен сказати: “Ні, ми не готові ставати частиною Європейського Союзу”. Або, якщо він справді збирається вести Сербію до ЄС, то має розуміти, що тісна дружба з Росією не виходить.

Ця проблема вибору буде його мучити. Я впевнена, що вона його мучить зараз достатньо. Але повторюю, що він — популіст. Усе залежатиме від тих даних, які ляжуть йому на стіл. Тобто він буде дивитися, де він більше втратить. Це калькуляція.

Читайте також: Балкани як наступна мета Кремля: навіщо Путіну нова війна в колишній Югославії