Російська пропаганда захопила уми світової спільноти, але Україна має безумовну перевагу. Щодо популярних хибних думок світової спільноти щодо війни Росії проти України, то РФ спочатку має підписати капітуляцію, а вже потім будуть переговори. Про це в інтерв’ю телеканалу FREEДОМ заявив радник голови Офісу президента України Сергій Лещенко.
Ведучий — Олексій Мацука.
— Як можна позбавити Путіна можливості поширювати дезінформацію, якої настільки багато навколо російською мовою?
— Покласти Путіна в труну, забити цвяхами та зарити в землю, тоді ця пропаганда перестане поширюватися. Поки він при владі, пропаганда — це інгредієнт його режиму.
— А скорочення доходів російського бюджету позначиться на зниженні фінансування пропаганди?
— У Росії це буде останнє, від чого вони відмовляться. У них не буде грошей годувати свій народ, у них не буде грошей виплачувати пенсії, але пропагандисти продовжуватимуть купувати дачі на озері Комо в Італії та на Лазурному березі у Франції, і далі поширюватимуть свої наративи по всьому світу. Режим Гітлера на цьому й тримався, і режим сучасного Гітлера на цьому триматиметься теж.
Тому боротися можна тільки асиметричними методами. Ми не можемо пропаганду побороти такими ж бюджетами, такими ж вкиданнями, такими ж спробами обдурити весь світ. Це неможливо. Наша зброя — це правда. І ми повинні цю правду нести, всіма мовами.
— Британський аналітичний центр Chatham House випустив доповідь “Як припинити війну Росії проти України“. Аналітики виділили 9 пунктів, які визначили як хибні думки. Вони зазначають, що є країни, які не до кінця розуміють, що реально відбувається сьогодні з Україною і що реально йде війна РФ проти України. Як ви оцінюєте, чи дійсно деякими країнами недостатньо сприймається світова загроза цієї війни?
— Потрібно визнати, що Росія ще з часів Радянського Союзу дуже сильно впливала, наприклад, на Африканський континент. І якщо приїхати в будь-яку африканську країну, вони скажуть, що Росія — наш багаторічний союзник проти імперіалізму, колоніалізму. Хоча ця війна Росії проти України — це теж колоніальна війна. По суті, це спроба воювати так само як воювали колись імперії зі своїми африканськими колоніями. Їм це усвідомити складно, тому що вони перебувають під впливом російської пропаганди.
— І не забуваємо про роль ПВК “Вагнер” на Африканському континенті.
— Не тільки ПВК “Вагнер”. Згадайте постачання зброї. Це нестабільний континент. І через цю нестабільність будь-який місцевий активіст, будь-який місцевий Пригожин намагається захопити владу в якійсь африканській країні. А для захоплення влади потрібні автомати Калашникова, потрібні ПЗРК, потрібна легка броня. А де це брати? Це можна брати в Росії. Тому вже налагоджені канали поставок. Грубо кажучи, алмази в обмін на пістолет або на автомат.
Суть у тому, що російська пропаганда захопила уми частини світової спільноти. Але завдяки українській дипломатії, завдяки президенту Зеленському, завдяки нашим військовим на Генасамблеї ООН у нас безумовна перевага.
Але коли мова заходить про якісь більш конкретні речі або формулювання, то тут потрібно працювати активніше, потрібно з цими людьми розмовляти. Президент Зеленський нещодавно приймав африканських лідерів. Треба сказати, що це не була та сама атмосфера взаєморозуміння, яка є з європейськими президентами. Потрібно визнати, що деякі [африканські] президенти приїхали зі своїм прихованим порядком денним, приїхали суто для ритуального такого візиту. Але ми повинні зустрічатися, повинні розмовляти та доносити свою позицію.
— Повернемося до доповіді Chatham House. 9 хибних думок, які вони озвучили. Перша з них: “Врегулювати ситуацію зараз: усі війни закінчуються за столом переговорів”. Як ви оціните?
— Важливо, хто і з якими думками сідатиме за стіл переговорів. Адже капітуляція теж підписується за столом переговорів.
Але це не має бути історія, коли ми сідаємо за стіл переговорів, щоб прийняти російський ультиматум. Цього вже ніколи не буде. І Росія це теж зрозуміла.
І тому Кремль зараз шукає способи, як увійти в оперативну таку паузу цієї війни. Мовляв, давайте припинення вогню, давайте почнемо діалог про обмін полоненими, про зерновий коридор. Їхні ці “давайте, давайте, давайте” тільки для того, щоб у них з’явився якийсь перепочинок.
Але ти не можеш сідати за стіл переговорів, коли в тебе біля скроні дуло російського пістолета. Ось ми спочатку приберемо цей пістолет (російські війська з нашої території), а потім уже сядемо за стіл переговорів.
Якщо ви окупантів не прибираєте, то тоді це не переговори, це акт відкритого насильства і вандалізму на очах усього світу.
— Друга хибна думка, яка існує у світі: “Україна має поступитися територією в обмін на мир”.
— Це настільки вульгарно і нецивілізовано, що вони бояться прямо це говорити. Вони намагаються це камуфлювати, мовляв, давайте рухатися далі, світ не має бути заручником цієї війни. Але вони цей меседж просувають.
Наша відповідь проста. Якщо у ваших країн є зайві території — віддайте їх Росії. Після такого формулювання, гадаю, риторика одразу зміниться, коли в них під боком з’явиться невеличкий російський анклав із російськими багнетами і бронетехнікою.
Тобто, перш ніж озвучувати якісь меседжі, поради — спробуйте на себе це приміряти.
Ми боремося за кордони України 1991 року. Навіть будь-який африканський лідер скаже, що ми поважаємо ООН, а ООН визнала українські кордони. Ці кордони мають бути непорушними. І ось коли їх буде дотримано, далі вже будемо говорити за столом переговорів, як будемо виходити з конфлікту.
— Наступна хибна думка, яку виявили аналітики Chatham House: “Україна повинна прийняти нейтралітет”. Мається на увазі щодо вступу до НАТО.
— Ця історія вичерпала себе 2014 року після появи на території України першого “зеленого чоловічка”, першого танка. Якраз на той момент ми були нейтральною державою. На рівні закону було зафіксовано наш нейтралітет.
Як і вичерпали себе розповіді західних лідерів, що давайте не провокувати ворога. От ви не провокували до того, що він захопив величезні території в центрі Європи і влаштував найкривавішу бійню з початку Другої світової війни.
Тому це все неактуально.
— Четверта хибна думка: “Необхідно поважати інтереси безпеки Російської Федерації”.
— Україна ніколи не зазіхала на інтереси безпеки Російської Федерації. Ми не намагалися жодного квадратного метра в них захопити.
Розповіді Кремля, що в них є якісь геополітичні інтереси, — це вже спроба виправдати свою агресію. Тому що історія про зони впливу, геополітичні інтереси — це риторика XX століття. У XXI столітті вже мова цінностей, а не мова імперських синдромів.
— Наступна хибна думка: “Поразка Росії небезпечніша, ніж перемога Росії”.
— Так, вони люблять говорити, що загнаний у кут щур здатний на неконтрольовані реакції. Так він не був загнаний, і теж був здатний на неконтрольовану поведінку.
У чому ситуація стала простішою — Путін виклав свої карти на стіл. Якщо він хоче підірвати ядерну бомбу, це кінець для Росії, вона перестане існувати. І всі розуміють, що ядерні погрози — це просто блеф. А всі інші аргументи він уже вичерпав. Тому він намагається грати на нервах. Але це дешевий цирк.
— Перелічу хибні думки, що залишилися: “Поразка Росії в Україні призведе до посилення нестабільності всередині Росії”, “Це коштує надто дорого, і Заходу необхідно відновити економічні зв’язки з Росією”, “Прагнення України до справедливості заважає миру” і дев’ята — “Ця війна не наша, є важливіші глобальні проблеми”.
— З приводу того, що “це не наша війна” і “ми хочемо, щоб Захід почав торгувати з Росією”. Дивіться, війна закінчиться, і Росія, звичайно, нікуди не зникне. Вона, може, зменшиться в територіях, може змінитися режим у Кремлі. Але ця держава в якихось розмірах буде. І Захід, звичайно, захоче знову отримати енергоресурси звідти, можливість торгувати на цьому ринку. Цього ніхто не заперечує.
Будь ласка, але ви спочатку компенсуєте втрати Україні, кожній родині загиблого. Всю зруйновану інфраструктуру, житловий фонд, моральні компенсації. Нехай Україна отримає гарантії НАТО і Євросоюзу. А далі Росія нехай розвивається хоч із бубном, танцюйте навколо Кремля. Посадіть у Кремль хоч Пригожина, хоч Кадирова. Головне — не лізьте на нашу територію.
І тоді ми будемо першими, хто допоможе Заходу відновити торговельні відносини з Росією. Але тільки тоді, коли ця війна закінчиться справедливо.
Ми нікого не вбивали, нікуди не вторгалися, нічого ми не руйнували. Усе, що відбувається, — це наслідок російської агресії. Але підсумковий мир має бути не на умовах Гітлера, а на умовах України та демократичних цінностей.