У 5-й Слобожанській бригаді “Скіф” Нацгвардії України служать двоє харків’ян. Обидва — старші сержанти, за їхніми плечима важкі бої. Зараз вони знову на Харківському напрямку. Тут бійці обороняють одну з найгарячіших точок на карті воєнних дій України. Вони вже три ротації стримують російських окупантів, не дають одне одному нудьгувати, і мріють в одному окопі дочекатися новин про перемогу України. Про те, як війна зближує людей, розповідає FREEДOM.
46-річного Сергія з позивним “Веселий” мобілізували до Нацгвардії у жовтні 2022 року. Він хотів прийти раніше, але в ТЦК (Територіальний центр комплектування) були величезні черги. Після навчального центру взимку 2023-го одразу потрапив на “нуль” у Серебрянський ліс на Луганщині.
Уже в Кремінній Сергій познайомився з Артемом, який, як виявилося, також родом із Харківської області. Він призвався до Нацгвардії на місяць раніше за Сергія. Першим спільним завданням у бійців було вийти на позиції противника та розвідати обстановку.
“У нього позивний — “Добрий”, а у мене — “Веселий”. Ми були в районі Кремінної [Луганської області]. Після першого виходу “Добрий” каже: “Я буду з тобою ходити!” І все, і після цього — третю ротацію разом. Що я на нього можу покластися, що він на мене”, — каже Сергій.
У Кремінній в одному з боїв “Веселий” і “Добрий” отримали поранення. Це був їхній останній вихід перед ротацією. Тоді росіяни влаштували штурм, закидали бліндаж снарядами та мінами, атакували з двох боків: їхні побратими загинули, вони залишилися удвох.
“Чую “Веселий” кричить: “Я — “триста”!” (поранений, — ред.)! І тут прилітає мені в щоку, і розумію, що я теж “триста”. Але працювати потрібно, бо якщо ми не відіб’ємо цей штурм, то росіяни заберуть нашу позицію. Ну, ми почали працювати: гранатами відкидатися, відстрілюватися. І відбили!”, — розповідає Артем.
Замість поїздки до рідних у Харків обидва бійці потрапили до шпиталю. А після реабілітації повернулися у свій підрозділ і захищали Кліщіївку під Бахмутом Донецької області. Це була одна з найважчих ротацій, кажуть бійці. Коли російські дрони полювали за ними, захисникам доводилося по кілька діб не виходити з укриттів і ділитися буквально всім.
Оборона Вовчанська Харківської області — ще один напрямок, де напарники знову воювали пліч-о-пліч. Артем зізнається, що саме війна зблизила його з побратимом, з яким він хоче дружити все життя.
“Сергій — мій найкращий друг, це навіть не обговорюється. Ми пізнали один одного в бою. Він дуже хороша людина — і як друг, і як побратим. Словами не передати, наскільки я ціную його дружбу”, — зазначив Артем.
Побратими планують служити в Нацгвардії до кінця бойових дій на території України й разом зустріти перемогу. А після “Веселий” мріє побувати у свого друга на весіллі, тому вже зараз підшукує йому відповідну партію.
Читайте також: Пішов захищати Україну добровольцем у 52 роки — історія військовослужбовця Нацгвардії (ВІДЕО)