До 5 тис. політв’язнів, масові доноси, десятки затримань на день: як розкручується маховик репресій у Білорусі

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко продовжує використовувати гучні публічні заяви, щоб показати, що Білорусь є нібито суверенною державою. Насправді ж республіка, як вважають в американському Інституті вивчення війни (ISW), фактично окупована російськими військами. Методи силових структур Москви та Мінська — однакові: гоніння, репресії, залякування населення, повідомляє FREEДОМ.

Сестри Таня, Яна, Настя Борисович та їхня мама Ганна сьогодні живуть у Польщі. Настя готується до вступу до американського вишу, а Яна планує зайнятися соціальною чи політичною роботою. Але менше ніж рік тому їм довелося починати життя практично з нуля. 22 лютого 2022-го білоруські силовики увірвалися до їхньої квартири у Мінську. Забрали і Яну, та її маму Ганну. Таню затримали дорогою до коледжу. Настя залишилася сама. Сестри 10 днів провели у слідчому комітеті, ще 100 — у СІЗО, а Ганна — 15 днів у трьох різних ізоляторах.

“Про те, що проти її сестер відкрили кримінальне провадження, Настя дізналася під час візиту до Слідчого комітету. А ось сліди мами загубилися. Разом з бабусею вона обдзвонювала всі ізолятори і РУВС, але скрізь відповідали: “Не маємо даних”. Мама знайшлася за 4 дні в ізоляторі у Жодиному. Передачами та пошуком адвокатів займалися її батьки. У 70 років їм довелося дізнатися, як правильно упаковувати продукти до СІЗО, навіщо нарізати ковбасу, яким має бути дзеркало та багато інших дрібниць, які у звичайному житті не мають значення, а в ізоляторі стають надзвичайно важливими”, — розповідає російське видання “Холод”.

Сестер звинувачували у грубому порушенні порядку: 2020-го вони брали участь в акціях протесту у зв’язку з арештами опозиційних активістів та фальсифікацією результатів президентських виборів у Білорусі. Їм загрожувала до 4 років ув’язнення.

“Справу розглянули за 6 годин. Наступного дня суддя монотонно зачитав вирок. Яна отримала 2,5 року обмеження волі. Таня — 3. Через кілька місяців сестри мали вирушити до виправної установи та примусово в ній працювати. А поки що їм змінили запобіжний захід — і вони тимчасово вийшли на волю”, — йдеться у публікації “Холоду”.

Яна та Таня спочатку не збиралися їхати з Білорусі, але на третій день їхньої умовної свободи до них додому знову прийшли з обшуком: шукати маму та сестру, які вже виїхали за кордон. Після цього вони наважилися на від’їзд. Як підрахувала Настя, вони з мамою не бачили Яну та Таню 147 днів та 9,5 години. Це була найдовша розлука у їхньому житті.

За 100 днів у СІЗО сестри познайомилися з іншими політв’язнями, зокрема з правозахисницею Марфою Рабковою, яку у вересні 2022-го засудили до 15 років за ґратами. У сусідній камері тоді сиділа головна редакторка одного з найбільших незалежних білоруських видань TUT.BY Марина Золотова. За нібито ухилення від сплати податків, заклики до екстремізму та загрозу національній безпеці Мінський міський суд засудив її до 12 років ув’язнення.

“Репресії стали нормою у Білорусі і вже не привертають увагу, зокрема зарубіжних медіа. Сам факт, що у Білорусі когось сьогодні затримали, вже не стає новиною. Ми вже не будемо з вами це обговорювати, бо це десятки випадків на день. Затримують і журналістів, і активістів, і людей незалежних профспілок, і випадкових людей, які незрозуміло з чим пов’язані”, — розповідає координатор білоруської експертної мережі “Наша думка” Вадим Можейко.

З початку повномасштабного вторгнення Росії до України репресії у Білорусі лише посилилися. За рік великої війни понад 1,5 тис. білорусів затримали за антивоєнну позицію. Як повідомляють правозахисники “Вясны”, 56 осіб засудили у кримінальних справах терміном від 1 року до 23 років.

“Машина, звісно, працює, цей терор працює на повну котушку. Я, звичайно, не знаю, що там було в 30-ті роки, це було менше чи більше, ніж зараз. Але аналогії дуже прямі. І ми всі відчуваємо, що повернулися у 37 рік, коли родичі масово пишуть доноси один на одного до КДБ. Ми маємо ситуації, коли матері писали на дітей, діти — на батьків”, — розповідає директорка білоруського правозахисного центру “Наш дім” Ольга Карач.

Самопроголошений президент Білорусі Лукашенко 9 березня цього року запровадив у республіці смертну кару за держзраду чиновників та військових. Тепер Білорусь є єдиною країною в Європі, законодавство якої передбачає найвищу міру покарання. Білоруські опозиціонери вважають, що це чергова спроба навіяти населенню страх і придушити антиурядові настрої.

“Коли ти чиновник, і ти розумієш, що за будь-який твій коментар, пост, вихід на вулицю, навіть якщо твої діти візьмуть участь у вуличній акції, тебе можуть засудити за держзраду. Адже вони навіть не уточнюють, що таке зрада державі. Це може бути коментар на Youtube або ти по-білоруськи виступиш, і ти вже зрадник батьківщини. Тому, звісно, він стримує людей, щоби не тікали”, — коментує старший радник лідера білоруської опозиції Світлани Тихановської Франак Вячорка.

Від 1,5 до 5 тис. політв’язнів, понад 30 нібито екстремістських інформаційних ресурсів, систематичні порушення прав людини, еміграція. Все це доводить не лише те, що опір у Білорусі продовжується, а й те, що представники авторитарного режиму бояться за своє майбутнє.

Читайте також: 58 судів у політичних кримінальних справах відбудуться в РФ найближчими днями — хроніка та географія репресій (ВІДЕО)