Діти отримають додатковий захист, але потрібно прискоритися і покарати Росію: експерти обговорили повернення викрадених українців

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію про становище дітей України. Цей документ безпосередньо стосується долі понад 19 тисяч українських дітей, яких російські окупаційні адміністрації вивезли з окупованих територій.

Під час дебатів, присвячених темі повернення незаконно депортованих дітей виступила і перша леді України Олена Зеленська виступила на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи.

У чому полягає суть резолюції

ПАРЄ одноголосно проголосувала за резолюцію про становище дітей України – 85 голосів “за”.

“Порівняно з резолюцією 2495 (2023), яку Асамблея ухвалила минулого квітня, сьогоднішній документ містить додаткові положення на захист українських дітей. Важливо, що документ відновив положення про те, що депортація дітей України становить воєнні злочини, злочини проти людяності та містить ознаки геноциду”, — повідомила членкиня постійної делегації Верховної Ради в ПАРЄ Євгенія Кравчук (фракція “Слуга народу”).

Резолюція також підтримала ініціативу “Bring Kids Back UA” та створення Міжнародної коаліції країн з повернення українських дітей, а також привітала створення Центру захисту прав дитини, який працює під наглядом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

В ухваленій резолюції ПАРЄ закликала ухвалити на рівні національних парламентів заяви та/або резолюції, які б визнавали депортації, насильницькі переміщення та невиправдані затримки з репатріацією українських дітей злочином геноциду.

“Ми у своїй резолюції ПАРЄ говоримо про геноцид. Але ми хочемо, щоб також про це сказав, наприклад, Міжнародний кримінальний суд. До цього ми йдемо, однозначно”, — підкреслила голова української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева.

“У цій резолюції ми закликали комітет міністрів (це керівний орган Ради Європи, до якого входять міністри закордонних справ 46 країн) створити реєстр, до якого вноситимуться всі особи, що задіяні в процесі депортації українських дітей і перешкоджають їхньому поверненню. Це буде єдиний реєстр, до нього матимуть доступ усі країни, вони матимуть можливість запроваджувати санкції щодо цих злочинців”, — розповіла віцепрезидентка ПАРЄ Олена Хоменко.

Водночас у ній міститься заклик до країн-членів інформувати компетентні органи України про перетин кордону громадянами Росії, які незаконно всиновили або встановили опікунство над українською дитиною, запровадити й забезпечити подальше дотримання санкцій проти РФ і Білорусі, а також внести в санкційні списки осіб, причетних до депортації українських дітей.

“Це резолюція про всіх українських дітей. Про тих, хто, виїхали в Європу, хто в Україні і щодня, на жаль, стає жертвою військової агресії РФ, а також про тих дітей, які були викрадені і примусово вивезені Росією. Вона охоплює всі ці аспекти і в цьому її важливість”, — сказав член української делегації в ПАРЄ Олексій Гончаренко.

ПАРЄ також закликала оцінити участь представників ЗМІ в пропагандистських кампаніях, організованих РФ і Білоруссю щодо депортованих українських дітей, з метою застосування відповідних заходів, наприклад, відмови в акредитації та допуску на публічні заходи.

Крім того, Асамблея посилить співпрацю шляхом створення ad hoc комітету, який дасть змогу парламентаріям сприяти поліпшенню становища дітей України, де б вони не перебували.

“Ми закликаємо напрацювати додатковий механізм, крім повноважень Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ). Це може бути, наприклад, нейтральна країна, яка може виступити медіатором. Або ж це може бути структура ООН, але мені в це не дуже віриться. Або це буде вже діючий механізм (наприклад, МКЧХ), який необхідно просто посилити або розширити”, — розповіла Марія Мезенцева.

Перша леді України подякувала країнам, які допомагають країні в поверненні дітей, але також вона підкреслила, що потрібні більш рішучі дії.

“Час — проти нас. Днями російський диктатор наказав надавати викраденим українським дітям російське громадянство. Нам треба діяти швидше. Насправді в нас немає 50 років на порятунок дітей. Навіть рік — це багато для викраденої дитини”, — сказала Олена Зеленська.

Сценарії викрадень

Україна повернула на сьогодні 388 депортованих Росією українських дітей. Радниця — уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук повідомила, що росіяни мають уже значно більше сценаріїв для депортації та незаконного переміщення дітей, аніж це було 2014 року, коли РФ окупувала Крим (зокрема, йдеться про т. зв. соцпроєкт “Потяг надії”, у межах якого було незаконно вивезено на територію РФ і відправлено на всиновлення кримських дітей).

“Сьогодні ми бачимо 6 сценаріїв, але ми переконані, що цих сценаріїв значно більше. І росіяни не зупиняються”, — наголосила Герасимчук.

Зокрема, йдеться про сценарій, коли РФ спочатку вбиває українців, а потім краде їхніх дітей, зазначила уповноважена президента.

Другим сценарієм вона назвала випадки, коли РФ розлучає українських дітей із батьками під час фільтрації.

Третій сценарій — безпосереднє викрадення дітей.

Четвертий сценарій здійснюється, коли росіяни відмовляються узгоджувати гуманітарні коридори для вивезення українською владою дітей із закладів інституційного догляду, створюють штучну гуманітарну кризу для них і після вивозять.

П’ятий сценарій — найбільш масовий, коли росіяни створюють такі умови на окупованих територіях, які абсолютно непридатні для проживання дитини. І далі батьки змушені нібито добровільно писати угоду на вивезення дитини в російський табір.

Шостий сценарій — коли росіяни проводять “відбір”, обов’язкові медичні огляди дітей на тимчасово окупованих територіях, у рамках яких у здорових дітей з’являються вигадані діагнози. Таким чином, дитині терміново нібито потрібне лікування в РФ.

Коментарі експертів

Чи прискориться тепер процес повернення українських дітей і які ще механізми можна придумати, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини (RCHR);
• Олексій Лазаренко, віцепрезидент Всеукраїнської фундації “Захист прав дітей”;
• Ксенія Корнієнко, юристка Регіонального центру прав людини;
• Павло Лисянський, правозахисник, директор Інституту стратегічних досліджень і безпеки.

ЄКАТЕРИНА РАШЕВСЬКА: Потрібні докази та юридична кваліфікація того, що відбувається

— Процес повернення дітей зараз іде дуже складно. І саме тому ми зараз бачимо, як багато ініціатив, створених Україною для того, щоб зробити його більш ефективним. Нам потрібна третя сторона, яка буде готова взяти на себе міжнародні зобов’язання, тобто через підписання міжнародного договору між Україною і третьою стороною, між третьою стороною і Російською Федерацією.

Має бути чітко передбачено, що всі категорії дітей повертаються в Україну в певному порядку. Тому що зараз дуже складно повертати так званих статусних дітей — дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дуже трагічна ситуація, коли ми знаємо, де вони перебувають на території РФ або на окупованій території, але не можемо їх повернути, тому що Москва визнає їх тільки російськими громадянами і відмовляється нам їх віддати.

Для Катару, наприклад, просто чужа проблема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, це поза їхньою культурою. Їм складно зрозуміти, як нам це болить. Тому дуже багато ще потрібно зробити для того, щоб повернути щонайменше 19 тисяч дітей, які ідентифіковані. Але я впевнена, що кількість тих дітей, яких вкрала РФ, набагато більша.

Омбудсмен Дмитро Лубінець закликав іноземні держави на рівні парламентів визнати дії РФ незаконними і до того ж ще й міжнародним злочином, злочином геноциду. Але як юрист я вважаю, що цього абсолютно недостатньо, тому що юридична кваліфікація це зовсім інше.

У нас зараз на рівні Міжнародного суду ООН є відкрита справа, яка стосується порушення РФ Конвенції про заборону геноциду. Це там потрібно порушувати питання про визнання депортації українських дітей та їхньої насильницької передачі в російські сім’ї злочином геноциду, а не на рівні національних органів влади, навіть якщо це іноземні держави.

У нас зараз усі козирі в руках. У нас дуже багато інструментів на міжнародному рівні, які ще потенційно можна спробувати використати. Також на рівні Міжнародного кримінального суду. Для того щоб там щось довести, нам потрібно збирати докази.

Якщо ми досягнемо визнання на рівні Міжнародного суду ООН цього злочину як геноциду, вважайте, це найвища точка. Буде рішення Міжнародного суду ООН, будуть зміни і в Міжнародному кримінальному суді, зокрема і у справі Путіна і Львової-Бєлової.

ОЛЕКСІЙ ЛАЗАРЕНКО: Росію можна змусити повернути дітей санкціями

— Будь-яка коаліція це, звісно, добре, тим більше міжнародних партнерів. Але вся суть у тому, що на рівні міжнародного права не існує механізму повернення дітей і людей, які були депортовані внаслідок збройного конфлікту. Є визнана норма про те, що депортація це одна з форм геноциду. Це було визнано, коли депортували кримськотатарське населення за часів сталінізму.

Минуло дуже багато часу з моменту закінчення Другої світової війни, а міжнародне співтовариство так і не визначило дієві міжнародні механізми щодо повернення тих, хто був насильно депортований.

Коаліція є, всі заявляють про це і кажуть, що це геноцид, що це жахливо, що потрібно повертати, що кожна дитина може бути свідком воєнних злочинів і може свідчити потім у суді. Але сама процедура повернення не визначена. Є міжнародна конвенція про викрадення дітей, і там дуже чітко розписано механізм: є державні органи, які цим займаються, виписуються відповідні документи, і всі країни, які приєдналися до цієї конвенції, мають сприяти поверненню людей. Це в тому випадку, якщо ми говоримо про цивільний цілісний момент. Дитина повертається, а злочинець несе покарання. У даному випадку ми маємо парадокс у тому, що Росія як країна-агресор нехтує всіма можливими міжнародними нормами.

Жодна міжнародна спільнота не змусить країну-агресора вести списки вивезених дітей. Тобто жодні правозахисники чи міжнародні організації не зможуть дізнатися, як переміщалися ці діти.

Коли Росія зазнає нищівної поразки, буде змушена слухати те, що їй говоритиме міжнародна спільнота. Це перший варіант. І другий варіант: якщо така міжнародна коаліція створена і якщо ці країни настільки сильні економічно і зможуть протиставити відповідні економічні санкції країні-агресору, щоб вона була змушена прийняти те, що їй диктують, тобто повернути всіх дітей. І тільки тоді якісь економічні санкції будуть зняті.

КСЕНІЯ КОРНІЄНКО: Не можна сказати, що роль міжнародних організацій і коаліцій зараз велика в питанні повернення дітей

— Зараз є випадки повернення і маленьких дітей, і дітей, які ось-ось досягнуть повноліття, наприклад. Можна говорити точно, що Росія не повертає зараз дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, тому що не визнає Україну їхнім законним представником, і таким чином нікому просто поїхати і безпосередньо забрати їх. Тому ці діти перебувають у зоні ризику. Зараз їх приблизно 4 тисячі. Ми не знаємо точно ні імен, ні віку. Зараз немає жодних інструментів, щоб цих дітей повернути.

Ми можемо зараз повертати тих дітей, у яких є законні представники, батьки, які готові поїхати і забрати їх безпосередньо з Росії або з окупованої території.

Головний секрет успіху в цьому процесі — сила волі і можливість батьків та організації, які допомагають у цьому процесі, не здаватися попри всі перешкоди, які будує Росія на шляху повернення українських дітей.

Насамперед потрібно знати ім’я дитини та її місцезнаходження. Потім батьки або інші законні представники звертаються до неурядових організацій, які зараз займаються поверненням дітей. Їх консультують і супроводжують, зустрічають на кордоні й допомагають уже після повернення в Україну в процесі реабілітації.

Хоч ми знаємо, що були випадки, як іноземні держави Катар, Туреччина, Ватикан допомагали повертати українських дітей. Але цей процес не є систематичним, і ми не знаємо всіх деталей того, як це відбувається.

І не можна сказати, що роль саме міжнародних організацій зараз дійсно велика в цьому процесі. Це здебільшого неурядові організації, батьки, законні представники, а також органи влади, які допомагають, наприклад, оформити необхідні документи для того, щоб поїздка відбулася.

ПАВЛО ЛИСЯНСЬКИЙ: Путін не зазнав особливої шкоди після ордера на арешт

— Усе, що може зробити міжнародна спільнота, це здійснити системний вплив на РФ для того, щоб змусити її просто віддати дітей Україні. Ми бачимо, що Україна робить спроби, зокрема з міжнародними партнерами, залучити міжнародних посередників, які допомагають впливати на Москву в цьому питанні.

Ми бачимо, що нещодавно якусь частину дітей все-таки забрали. Але все одно це непорівнянно з тією кількістю, яку РФ забрала. Плюс вона приховує дані, не дає Україні дізнатися точну кількість дітей і, найголовніше, ідентифікувати їх.

Методи тиску будь-які — від прямого діалогу до посилення санкцій. Скоро буде рік, як Путін отримав ордер Міжнародного кримінального суду. Відповідно, росіяни вичекали час і за цей час змінили технологію депортації дітей.

Вони побачили, що особливої шкоди Путін не отримав, окрім того, що він не може виїжджати до країн Європи, які ратифікували Римський статут. Зараз росіяни намагаються будь-яку інформацію про депортацію дітей просто приховувати для того, щоб не давати в інформаційному плані приводу Україні ще раз піднімати цю історію.

Читайте також: Значення ухваленої резолюції про становище українських дітей — підсумки четвертого дня зимової сесії ПАРЄ (ВІДЕО)

Ви можете допомогти повернути неповнолітніх громадян України додому. Якщо проживаєте на території Білорусі, Росії або на тимчасово окупованих територіях України та володієте інформацією про депортованих дітей — напишіть у Telegram-канал “Я тут” або на сайт FREEДОМ. Київ гарантує анонімність.

Нагадаємо, телеканал FREEДOM у партнерстві з радницею-уповноваженою президента України з прав дитини та дитячої реабілітації і Ювенальною поліцією України запустив інформаційну кампанію “Знаєш — скажи!”, яка має на меті мотивувати мешканців Росії протидіяти примусовій депортації українських дітей і сприяти їхньому поверненню в Україну.