Діагноз — “опозиціонер”: Росія відроджує каральну психіатрію

Їх ховають у катівнях психіатричних лікарень, їх калічать морально, фізично і психічно. Їх перетворюють на покірних і мовчазних за правду про путінську війну проти України і злочинний режим. У Росії відроджують один із найжорстокіших методів впливу на неугодних. Антивоєнні активісти, опозиціонери, критики чинної влади — кожен може стати жертвою примусового “лікування”. 

Про боротьбу кремлівського диктатора з інакомисленням — у “Спеціальному репортажі” телеканала FREEДOM. 

Авторка — Марина Нестерова.

Примусове лікування здорових людей

Адміністративні справи і штрафи, кримінальне переслідування і найжорстокіші строки, гоніння і утиски повсюдно — це реальність, у якій живе Росія на третьому році повномасштабного вторгнення в Україну. Путінські силовики намагаються задушити будь-який протест в корені. І репресивні заходи не закінчуються. 

У РФ відроджують один із найбільш витончених методів впливу на політичних опонентів очільників Кремля, антивоєнних активістів і на всіх, хто наважиться публічно заявити про незгоду хоч із чимось — це каральна психіатрія. З її допомогою гучні та крикливі стануть мовчазними, покірними та безвольними.

Москвич Максим Липкань — наймолодший росіянин, якого затримали за статтею про “військові фейки.” У першу річницю війни 18-річний хлопець хотів організувати антивоєнний мітинг і запросив дозвіл у мерії. У підсумку, отримав не тільки відмову, а й несподіваних візитерів. 

“Проти мене порушено кримінальну справу за фейками. Сьогодні о 6 ранку в мене випиляли двері. Я впевнений у тому, що Росія буде вільна незважаючи на всі посадки, незважаючи на всі політичні репресії”, — таке відео опублікував у своїх соцмережах Максим Липкань. 

Вікторія Петрова із Санкт-Петербурга засудила путінську війну ще до фактичного вторгнення. Після — доносила правду про дії армії РФ в Україні, виходила на антивоєнні протести, доки до неї не прийшли з ФСБ. 

“Я б хотіла звернутися до Володимира Путіна, Сергія Шойгу, всіх наших генералів і тих осіб, які відповідальні за ухвалення рішення про війну з Україною. Перше — не починати війну з Україною за жодних обставин і друге — відвести накопичені біля кордонів України та Білорусі колони російських військових”, — казала активістка Вікторія Петрова. 

Вікторію звинуватили не тільки в поширенні фейків, а й у розпалюванні ворожнечі. 

“Я категорично не згодна з усіма застосованими до мене звинуваченнями, я виступаю за негайне припинення жахливої повномасштабної війни з Україною, внаслідок якої загинули десятки тисяч мирних жителів України, а також велика кількість російських солдатів, згідно з даними з незалежних джерел. Мені закидають поширення недостовірної інформації, а я хочу зауважити, що крім статистики Міноборони існують незалежні ЗМІ”, — прокоментувала звинувачення Вікторія Петрова. 

Закриті судові засідання, призначення психіатричних експертиз, констатація “неосудності”, а замість вироку і тюремного терміну — рішення про відправлення на примусове “лікування”. Там зараз перебувають Максим Липкань і Вікторія Петрова.

“Є загальний тип — звичайна психлікарня. Другий тип ближче до колонії. І третій — інтенсивний тип, як СІЗО. Там люди не виходять із палати, з наручниками. У Вікторії найм’якший тип — це загальний тип, звичайна лікарня. Але тривалість лікування не визначена”, — каже Анастасія Пилипенко, адвокат Вікторії Петрової. 

За словами правозахисників, домогтися незалежної експертизи й оскаржити рішення неможливо. 

“На цьому суді вирішується питання — підлягає людина лікуванню чи ні, але основним і єдиним папірцем, на який орієнтуються, є висновки лікарів-психіатрів. Написано, що “підлягає лікуванню”, значить усе — підлягає лікуванню. Якщо процес не заряджений кимось зверху, не вмотивований, хтось не контролює його, то є шанс під час процесу призначити незалежну експертизу і довести, що людина не підлягає лікуванню. Якщо все там заряджене — шансу немає і людину відправляють на лікування”, — каже правозахисник Олексій Прянишников.  

Бути незадоволеним владою в РФ – це діагноз

Головним “показанням” до примусового лікування стала опозиційність, особливо публічна й активна. Жертвами каральної психіатрії стають ті, кого не злякали ні штрафи, ні перспективи тюремних термінів, ті, хто говорить правду про злочини путінського режиму і про війну, яку він розв’язав. 

“Ставилися до мене як до психічно хворого. При надходженні всі шнурки з взуття та одягу познімали. Принизлива така процедура. Санітар штовхав, розвертав, повертав. Наче перед ним звичайні психи. Це робиться спеціально для залякування і для спроби зламати волю”, — каже заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умєров.  

Він — колишній політв’язень та один із керівників Меджлісу кримськотатарського народу. Кремль не пробачив йому заяв про незаконність референдуму про статус Криму 2014 року. 

“Повідомили про те, що порушено кримінальну справу за ст. 280, ч. 1 Кримінального кодексу Російської Федерації за публічні заклики до порушення територіальної цілісності Російської Федерації. Я досі не знаю, у чому я винен. Тому що Крим — це Україна. Весь світ визнає його українським. Російська Федерація його захопила шляхом військового вторгнення”, — каже Ільмі Умєров. 

Активіст став першою жертвою каральної психіатрії на окупованому півострові. Тритижневе перебування в клініці він згадує як екзекуцію.

“Відділення закритого типу, в якому перебувають хроніки і душевнохворі. Немає дверей. Відкритий доступ. Були випадки, коли я вночі прокидався і наді мною, схилившись, стояв хтось із цих хворих. Які в нього наміри були – хто його знає”, — розповідає про своє перебування в психіатричній лікарні Умєров.  

“Крим як окупована територія часто використовується російською владою, як своєрідний полігон для обкатки нових практик, нових технологій, які в подальшому поширюються на території Росії”, — каже адвокат і правозахисник Микола Полозов. 

Під каток каральної психіатрії потрапляють навіть ті, хто жодним чином не пов’язаний із політичною або антивоєнною діяльністю. 

“Мені давали таблетки, нейролептики, від яких у мене були негативні наслідки, я або лежав, або відчував постійну слабкість, розфокусовану увагу. Нейролептики перетворюють людину на овоч”, — каже активіст Олексій Піднебесний.  

Чоловік — активіст із Нижнього Новгорода з 20-річним стажем. Він влаштовував акції та мітинги з соціальних питань, а також пікети проти вирубки парків і незаконних забудов. Управу на нього шукали давно, навіть завели кілька кримінальних справ. У підсумку, сфабрикували донос і відправили в психіатричну лікарню без рішення суду. 

“Це така помста за мою всю попередню громадську діяльність. У рамках психіатрії ось ця “громадська діяльність” розглядається нібито як симптом хвороби. У Росії, в офіційній російській медицині те, що людина захищає свої права проти свавілля, — це вважається нападом психічного розладу”, — каже Олексій Піднебесний. 

Ігор Горланов — випускник дитячого будинку Новокузнецька. Він мітингував біля місцевої адміністрації, вимагаючи належне за законом соціальне житло. Потім поїхав до Москви — хотів особистої зустрічі з Путіним. Його відвезли у відділення поліції і викликали санітарів. 

“Я стояв біля адміністрації президента, до мене підійшли і почали встановлювати особу, взяли паспорт. Я запитав співробітника поліції, який утримував — дебіл він чи ні? За це вони зачепилися. Ось так мене і зв’язали, причому я не чинив опору. По обличчю вдарили, коли поклали на ліжко. Прив’язали до ліжка, укол поставили і все, я відрубився. Потім якимось чином у суді опинився. Відчуття, ніби в мене зір поганий був. Я під впливом пігулок, галоперидол називається, які знижують концентрацію і уважність, неможливо мислити і провали в пам’яті”, — розповідає активіст Ігор Горланов. 

Нелюдські умови і приниження незгодних у психіатричних клініках

Для тих, хто потрапив у немилість влади і силовиків, російські психіатри готують цілий комплекс репресивних методів – психологічний тиск і приниження людської гідності, застосування фізичної сили і нейролептиків. І на додаток до всього — утримання в жахливих умовах. Вони гірші, ніж у деяких російських в’язницях. 

“Найголовніше — люди, з якими утримують. Це вбивці, серійні вбивці, ґвалтівники, педофіли. Природно, це все не додає психічного здоров’я, коли тебе, здорову людину, поміщають у це середовище”, — коментує правозахисник Олексій Прянишников. 

“Туалет у них був як клуб для проведення часу поза наглядом санітара. Санітар спостерігає за ними скрізь, крім туалету. У туалеті три місця без перегородок, один кран для вмивання. Більше ніде ванних кімнат немає. Виходить, один умивальник на 100 осіб. Там завжди тусується 10-12 осіб. Якщо хтось десь знайшов яблуко і цукерку, то там вони з’їдають, а то санітари відбирають. У них не положено мати щось, крім того, що дають на кухні. У такий туалет я не міг сходити”, — ділиться спогадами Ільмі Умєров. 

Адвокат активістки Вікторії Петрової розповідає, що її змушували роздягатись для “тілесного огляду”, персонал сміявся і принижував її. 

“Їй заламували руки, її трясли, обіцяли побити просто як привітання на новому місці. Дали зрозуміти, що тут, у лікарні, вона вже не людина. Прив’язували до ліжка і кололи медикаменти, від яких два дні Вікторія практично не могла розмовляти”, — розповідає Анастасія Пилипенко, адвокат Вікторії Петрової. 

Також у психіатричних клініках людей змушували працювати — називали це “працєтерапією”. 

“Вони змушують працювати замість себе — це все з відома лікарів. Усі функції санітарок з прибирання, чищення туалетів, роздачі їжі — це все роблять пацієнти”, — каже активіст Олексій Піднебесний. 

І все це заховано від сторонніх очей і вважається “законним”. Держдума РФ влітку 2023 року змінила закон про психіатричну допомогу. Ухваливши його навіть без обговорення і проігнорувавши петиції та звернення активістів. Російські законодавці скасували будь-який незалежний контроль психіатричних установ. 

Тепер усе, що відбувається в стінах психлікарні, залишається там назавжди. Кинуті на “лікування” позбавлені правового захисту, зв’язку із зовнішнім світом, вони в оточенні психічно нездорових людей і завзятих лікарів і санітарів. 

“Жодні громадські організації, наприклад, ті ж самі громадські палати, громадські спостережні комісії, — вони не мають змоги відвідувати відповідні заклади, перевіряти, що там відбувається. І це розв’язує руки тим лікарям і тим силовикам, які беруть участь у цьому свавіллі”, — каже адвокат Микола Полозов. 

Повернення до каральних практик СРСР

“Уся ця практика повернулася, останнім часом усе більше й більше справ. Я боюся, що якщо все продовжиться, як і зараз, то досить скоро в нас буде та сама система, що й була за радянської влади”, — коментує правозахисник Роберт Ван Ворен. 

У СРСР психіатрія, як інструмент репресій інакомислячих і неугодних, розквітла в 1960-1980 рр.

“Ситуація в психіатрії за радянської влади була дуже жорстока, і не треба забувати, що у 1988 році 10 млн. жителів стали на психіатричний облік. Після розвалу Радянського Союзу ми знайшли багато інформації про те, що відбувалося в психіатричних лікарнях — дисиденти зазнавали тортур із медикаментами, побиттів і навіть убивствами”, – каже Роберт Ван Ворен.  

Інститут імені Сербського став родоначальником радянської каральної психіатрії. Дисидентів, які проходили за політичними статтями, відправляли на експертизу саме сюди — в установу, де і “народився” вигаданий діагноз “млявотекуча шизофренія”. Це, як стверджував її “батько” Андрій Сніжневський, стан, коли марення і галюцинацій немає, а шизофренія — є. І лише лікарям підвладно вловити симптоми. І цей діагноз — буквально унікальний “винахід” СРСР. Він існував тільки в радянській психіатрії.

“За радянських часів системно використовувалася медицина, а саме психіатрія, для того, щоб якимось чином розправитися з політичними противниками того ладу. Тобто це був досить системний підхід. І рішення, напевно, ухвалювалося на найвищому рівні”, — каже дисидент і правозахисник В’ячеслав Бахмін. 

Тих, хто потрапив у немилість до влади, нещадно накачували психотропними препаратами і знущалися. 

“Санітари — це все криміні елементи, вони лікували здорових людей, давали їм ліки. Здорових людей примушували це робити, ніхто не міг сховатися, це погано впливало на здоров’я. Не можна робити здорову людину хворою”, — каже громадський діяч і правозахисник Йосип Зісельс.

Такої ж думки була і покійна дисидентка Валерія Новодворська.

“І санітари, і медсестри, і лікарі — всі в мундирах. А халати — тільки зверху. Так що нормальна в’язниця. Кисень підшкірно і бормашина — це не дуже страшно, порівняно з галоперидолом. Мене врятував мій вік — вони не сприйняли мене серйозно, все таки 19 років. Можна сказати, вийшла сухою з води: соматика сильно постраждала, але голова — ні”, — згадувала вона.  

Політичних мотивів такого “лікування” радянські психіатри часто навіть не приховували, а терміни могли бути нескінченними. 

“Не було терміну. Коли ти йдеш в ув’язнення, то ти знаєш свій термін, який присудив суд. Кожні півроку була комісія, яка розглядала цю справу. Комісія дивилася — “вилікувався”, на їхній погляд, чи ні. Стояв перед своєю комісією і намагався чи не намагався довести їм, що ти здоровий, що ти вже не критикуєш владу, тому що критика влади — це один із “бонусів” млявотекучої шизофренії. Це злочин влади проти свого народу”, — згадує дисидент Йосип Зісельс. 

Сучасна Росія відродила каральну психіатрію в найкращих традиціях радянської. 

“Тоді була “млявотекуча шизофренія”, а зараз — це “шизотиповий розлад особистості”. Знову якусь езопову мову застосовують. Опозиційність вказується як опис ознак психічного розладу”, — каже правозахисник Олексій Прянишников. 

Російські психіатри використовують ці діагнози для того, щоб утримувати людей у клініках насильно. 

“Абсолютно фейкові діагнози, тільки з поправкою на міжнародні класифікації хвороб. Не має великого значення — як саме називається цей діагноз. Має значення факт, що здорових людей утримують у психіатричних клініках у політичних цілях”, — коментує адвокат Микола Полозов. 

Термін перебування в лікарні може стати нескінченним, кажуть правозахисники.  

“Ця історія є абсолютно безстроковою. Людина потрапляє у відповідні закриті лікувальні заклади і максимум, що з нею може бути, це проходження через певні періоди лікарських комісій, які вирішують — чи можна її випустити, чи ще варто залишити продовжувати лікування. Цілком очевидно, що це все може розтягуватися на довгі роки. І якщо говорити про кримінальне переслідування, то завжди є можливість піти, коли закінчується термін. У випадку з каральною психіатрією – це все не так очевидно”, — уточнює Микола Полозов. 

Неможливо оцінити масштаби нинішніх зловживань психіатрією в Росії. Адже рішення про відправлення підсудного на примусове лікування суди публікувати не зобов’язані, на відміну від вироків. Це ефективний спосіб приховування нелюдського і цинічного способу боротьби з опонентами. Та й законодавство щосили розширює кількість статей кримінального кодексу, за якими можна судити всіх неугодних і без вироку відправляти в психлікарню.

“Таку систематичну практику ми бачимо в Китаї. Є така практика і в Ірані. Коли змінять владу в Росії, тоді ми отримаємо повну картину того, що сталося в країні”, — каже правозахисник Роберт Ван Ворен.

Російський диктатор цементує терористичний режим, відкочуючи свою державу в період тотальних репресій, безправ’я і беззаконня. Уже зараз правозахисникам відомо про сотні російських громадян, які потрапили в жорна системи каральної психіатрії. І кількість політично вмотивованих відправлень на примусове лікування тільки зростатиме, адже незадоволених діями злочинної влади стає дедалі більше. Мета режиму — остаточно задушити і свободу слова, і навіть свободу думки в Росії. 

Читайте також: Наступними під репресії потраплять саме представники сьогоднішньої політичної еліти РФ, — Курносова