Децентралізація, прос’юмери, відновлювана енергетика: як слідом за світом енергосистема України стає самодостатньою

Масовані атаки РФ ракетами та безпілотниками по енергетичній інфраструктурі України актуалізували завдання з декарбонізації та “зеленої” трансформації національної енергетики. А кінцева мета її реформування — побудова децентралізованої енергосистеми, яка дозволить протидіяти військовим, політичним, економічним та кліматичним викликам.

“Ми активніше використовуватимемо потенціал відновлюваної енергетики — сонячної, вітрової, гідрогенерації, водневих технологій. Російські атаки підштовхують нас до фундаментальної реформи — побудови децентралізованої енергосистеми. Вона буде менш вразлива для ворожих атак. Йдеться про створення міні електростанцій та малих об’єктів генерації, імплементованих в існуючу енергосистему”, — заявив український прем’єр-міністр Денис Шмигаль на засіданні уряду.

Росія цілеспрямовано завдає ударів по українській критичній інфраструктурі, щоб залишити українців без тепла та світла.

На відновлення енергосистеми України можуть піти роки, вважають в Кабміні. Тому реформа енергосистеми має стати одним з пріоритетів для нашої держави в 2023 році.

“Безумовно, зараз ключовим та першим пунктом в будь-якій реконструкції нашої енергосистеми буде питання мілітарних ризиків. Україна проходить через те, через що жодна країна світу ніколи не проходила. Нам нема кого запитати, як побудувати енергосистему, що нам зробити, як її захистити. Але напрацювання вже є, і вони реалізуються. Після нашої перемоги ми збудуємо енергосистему, яка, окрім сучасних технологій, матиме дуже потужний захист саме від військових загроз”, — уточнив міністр енергетики України Герман Галущенко.

За офіційними даними, пошкоджено близько 40% українських енергетичних об’єктів, а населення зіткнулося з нестачею електроенергії. Нині в Україні функціонує централізована енергосистема часів Радянського Союзу, яка поставила нас в залежне становище.

“Цей план енергосистеми був прийнятий ще в 1940-х роках, і він передбачав зовсім інший принцип роботи енергосистеми — у складі єдиної системи Радянського Союзу. Тоді передбачалося, що рух електричної енергії може бути лише зі сходу на захід, і цей план не передбачав ізольованої роботи енергосистеми України від роботи енергосистеми Росії та Білорусі”, — пояснив експерт з питань енергетики Максим Белявський.

Наразі всі основні електростанції України зосереджені в трьох чи чотирьох регіонах країни. Це в умовах війни, крім додаткових витрат на ремонт, робить їх легкою мішенню. У разі пошкодження без електроенергії залишається значна частина населення.

Децентралізація передбачає розосередження джерел генерації та будівництво мініелектростанцій, що зробить енергосистему України менш вразливою. Також будуть використовувати індивідуальний підхід до кожного регіону і розширять коло джерел енергії, що використовуються. Не покладаючись лише на одну альтернативу, а міксуючи їх для кращого результату.

“Процес децентралізації — це процес інсталяції нових об’єктів генерації. Не можуть встановлювати тільки вітрові або сонячні електростанції. Тому що тоді функцію балансування електромережі неможливо буде виконати в повному обсязі. Адже вітер іноді є, а іноді — ні. Тобто важко прогнозувати, а енергія потрібна вже на “зараз”. Для цього ще на підготовчому етапі для того чи іншого регіону підбиратиметься найбільш вдале компонування мобільних модульних генерацій. На мій погляд, вони будуть складатися з газових генерацій з сонячною та вітровою електростанцією”, — продовжив Белявський.

Для деяких регіонів країни альтернативна енергетика може стати порятунком.

“Для маленьких громад, особливо віддалених чи постраждалих через окупаційні дії, на мій погляд, це буде єдиним рішенням. Шукати можливість збалансувати таку систему, наприклад, ставлячи сонячні батареї та невеликі акумуляторні системи — і вони накопичуватимуть зайву енергію, яка буде вироблятися під час світлового дня”, — зазначила експертка у сфері відновлюваної енергії Олена Колтік.

Але головним компонентом децентралізованої енергосистеми України буде система накопичення електричної енергії. Свого роду “принцип батарейки”, щоб мати можливість балансувати та своєчасно реагувати на потреби в електроенергії того чи іншого регіону.

Детальніше про процес децентралізації державної енергосистеми, диверсифікацію джерел енергії та самодостатні енергетичні об’єкти в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• експерт з питань енергетичного ринку Геннадій Рябцев;
• голова правління Асоціації “Нафта та Газ України”, генеральний директор нафтогазового консультаційного центру “Ньюфолк”, експерт з питань енергетики Андрій Закревський.

Геннадій Рябцев: Після зміни моделі електроенергія буде набагато дешевшою за ту, яку Україні передавала Росія

— Процес децентралізації енергетики вже давно триває, не лише з початку війни. Справа в тому, що в енергетичній стратегії України на період до 2035 року якраз поставили завдання укрупнення децентралізації, диверсифікації джерел первинної енергії та джерел енергії загалом.

Атомно-відновлюваний сценарій реалізовувався послідовно. А війна лише прискорила його реалізацію. І немає жодних протиріч в тому, що робилося з моменту ухвалення стратегії в 2017 році, з тим, що робиться зараз. Це загальносвітові тенденції, загальносвітова практика.

Всі держави, особливо ті, що залежать від постачання енергетичних ресурсів, поставили перед собою стратегічну мету позбутися зовнішньої залежності. Для цього їм необхідно вжити заходів щодо створення сукупності самодостатніх з енергетичної точки зору об’єктів у власних територіальних кордонах або в межах міждержавних об’єднань, зокрема Європейського Союзу.

Тобто, якщо є можливість використовувати місцеві джерела енергії, і їх використання не супроводжується викидами в довкілля токсичних речовин або парникових газів, тоді ці процеси необхідно стимулювати якнайбільше.

Держави у всьому світі, зокрема в ЄС, уже давно займаються стимулюванням забезпечення власної енергодостатності регіонів, окремих населених пунктів, промислових підприємств, домогосподарств.

Раніше існували енергетичні монополісти, які встановлювали ціни на вироблену ними енергію та деякі компанії, що займалися її розподілом. А тепер відбуваються дуже цікаві процеси: споживачі, залежні від цих величезних компаній, самі починають генерувати електроенергію, використовуючи місцеві джерела. Вони стають так званими прос’юмерами (від англ. prosumer, — ред.) — людьми, компаніями, суб’єктами господарювання, які не тільки виробляють електроенергію, а й продають або зливають її надлишки в систему. Це робиться для того, щоб цією енергією користувалися інші прос’юмери, які використовують інші місцеві джерела енергії.

Цей процес раніше налагодити було неможливо, оскільки він вимагав дуже серйозних автоматизованих систем управління, які б узгоджували обсяги генерації з обсягами споживання в реальному часі. В будь-якій енергетиці, національній, регіональній, місцевій, найважливіше — це дотримання балансу між виробництвом та споживанням енергії. І зараз — з погляду секунди виробництва — такі можливості балансування з’явилися.

Тому стара монопольна система відходить в минуле, а війна в Україні прискорила процес відмови від такої системи та забезпечення повної енергетичної самодостатності як держави, так і окремих споживачів, аж до кожної квартири.

Ми маємо дві можливості — або заплатити за децентралізацію, або далі залежати від енергетичних монополістів та від зовнішніх постачальників енергетичних ресурсів. У нас дійсно є можливість створити систему, в якій кожен може виробляти електроенергію не тільки в необхідному йому обсязі, а й постачати її тим, хто потребує. І це не фантазії, це реалії сьогодення.

Саме цим шляхом успішно йдуть всі держави ЄС, про що свідчить слабкий ефект після припинення поставок російських вуглеводнів. Тобто жодної замерзаючої Європи, жодної кризи, пов’язаної з нестачею енергоресурсів, ми не спостерігаємо. Але ми бачимо високі ціни, які, на жаль, є платою за енергетичну самодостатність та безпеку.

В цьому питанні допомагатиме держава, а також міжнародна технічна допомога. Наразі досить великі кошти вливаються в енергетику України та в реалізацію проектів якраз з забезпечення енергетичної самодостатності як окремих регіонів, так і України загалом.

Але це не про те, що ми платитимемо великі гроші і завтра, і післязавтра… Це ті вкладення, які необхідні для зміни моделі. А змінивши модель, ми вже будемо з тією енергією, яку ми будемо виробляти та розподіляти самостійно. І, звичайно ж, ця енергія буде набагато дешевшою, ніж та, яку з панського плеча нам передавала РФ.

[Після перемоги України у війні] буде повноцінна синхронізація. Ми зробили перший крок щодо синхронізації енергетичної системи України з енергетичною системою континентальної Європи, точніше Східної Європи. Потім необхідно зробити кроки щодо об’єднання наших газових систем, а також енергетичних та газових ринків — зараз щодо газового ринку це існує лише на папері.

Зрештою, ми маємо прийти до тієї співпраці, яка спостерігається на кордоні між Францією та Іспанією, Швейцарією та Німеччиною, Німеччиною та Польщею… Це об’єднання муніципалітетів та асоціацій територіальних громад, які разом вирішують в тому числі проблеми щодо забезпечення електро- та теплової енергії, з захисту навколишнього середовища та заходів для сталого розвитку свого та сусідніх регіонів.

Для цього не потрібні будь-які вказівки згори, наприклад, узгодження від міністерства закордонних справ чи національних урядів відповідних держав. Це Європа без кордонів, причому не лише без адміністративних кордонів, а й тих, які роз’єднують людей за будь-якою ознакою. І це майбутнє, яке буде й в Україні.

Андрій Закревський: Сонячні електростанції — це вже не альтернативна енергетика навіть для України

— Моя професійна позиція: в такій ускладненій системі з купою надлишкових потужностей, високовольтними проводами, складними трансформаторами, які робляться по року- по пів року, немає потреби. Нам уже потрібно перебудовуватися на децентралізоване виробництво та децентралізоване споживання електроенергії.

Насправді росіяни роблять нам велику послугу [своїми обстрілами] — так було б шкода, хотілося зберегти це все. Але в новій парадигмі децентралізації це нам не потрібне.

[Сценарій енергетичної автономії регіонів] реалізується. Уявіть собі величезні магістралі між містами, наприклад, між Києвом та Рівним. Але це ж не скасовує велику кількість сільських доріг, які об’єднують ці міста.

А я говорю — а ми хочемо розвивати наше село, наші малі міста? А якщо ми не позбудемося Росії взагалі ніколи, і нам як Ізраїлю доведеться жити з таким “п’яним сусідом” все життя? То, можливо, нам варто зробити так, щоб нам стало жити зручніше, красивіше…? Добре, якщо така загальна магістраль буде, але вона вже народиться тоді, коли ми будемо впевнені в собі, коли у нас буде ППО. Як платна дорога — коли ти розумієш, навіщо вона потрібна.

Нам зараз те саме необхідно, наприклад, з Євросоюзом. Тобто у нас не повинно бути там 2-3 високовольтні перетини, які нас об’єднують з Румунією, Словаччиною, Угорщиною, Польщею. Нам потрібні нормальні добросусідські відносини, коли між Ряшевом та Львовом протягнуто кілька дрібних кабелів. І ці перетікання вже здійснюються між областями.

Щодо “островов”: а так енергосистема зараз і рятується. В момент атаки деякі регіони спеціально відключаються для того, щоб уникнути навантаження на трансформатори і щоб можливе влучання сталося в непрацюючий трансформатор, і не було горіння. А потім від цих “острівців”, де нормальна ситуація з напругою, як би “прикурюється” сусідній регіон. В такий спосіб відновлюється система.

Хочу навести приклад перших масованих атак на інфраструктуру в жовтні 2022 року, хоча насправді вони були не першими… Так от, Чернівецька область, коли під час цих ударів відключилися системи, фактично повністю перейшла на сонячну енергію. Тобто, це вже була не альтернативна енергія для Чернівецької області. Коли люди вдень щось заряджали чи готували, вони живилися сонячною енергією. І там вона становила рівно 100% генерації.

А фактично через місяць ми опинимося в жовтні по відношенню до сонячного року. І в тій же Чернівецькій області гарантовано весь світловий день буде достатня кількість електроенергії. Ми маємо потужні сонячні електростанції у Львівській області — це вже не альтернативна енергетика навіть для України. Давайте називати її відновлюваною або “зеленою”.

Другий момент: в короткостроковій перспективі зрозуміло маневрувати атомними станціями, намагатися підтримувати їх.