Десятки жителів Білорусі щодня стають політв’язнями — експерти про репресії в країні

Публікації у соцмережах, репости, лайки, татуювання, наклейки — кожна дрібниця може стати приводом для арешту в Білорусі. Затримання з політичних мотивів у країні відбуваються майже щодня.

Правозахисники з Організації Об’єднаних Націй (ООН) вже назвали злочином проти людяності дії режиму самопроголошеного президента Олександра Лукашенка щодо інакодумців у Білорусі.

Білоруське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за образу близьких чиновників, а також за розповсюдження нібито неправдивих відомостей про країну та за заклики до ухвалення санкцій проти неї.

Термін можна отримати як за створення так званого екстремістського формування, так 0і за участь у ньому.

На кінець червня, за інформацією правозахисного центру “Вясна”, у Білорусі налічується 1 496 політв’язнів. Проте деякі експерти вважають, що ця цифра може дотягувати і до 10 тис. осіб. Точної інформації ніхто не надає.

Серед політв’язнів — учасники президентської кампанії, волонтери їхніх штабів, громадські активісти, бізнесмени, блогери та журналісти, правозахисники, студенти та інші критики Лукашенкового режиму.

Колишні політв’язні говорять про жорстоке поводження з ними у місцях позбавлення волі та про переповнені камери. Наприклад, у восьмимісній можуть утримувати 35 осіб.

За два останні роки до списку “екстремістів” внесено понад 3 тис. нових прізвищ.

Детальніше про репресії в Білорусі — в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Ігор Кулей, керівник редакції новин телеканалу “БЕЛСАТ” (Білорусь);
• Ольга Горбунова, представниця із соціальних питань Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі;
• Михайло Кирилюк, юрист Народного антикризового управління Білорусі.

ІГОР КУЛЕЙ: Допомагати відкрито політв’язням не можна

— Є визнана міжнародними організаціями цифра політв’язнів у Білорусі — близько 1,5 тисячі. Але насправді ця цифра може бути в кілька разів більшою. Можливо, і 5 тисяч, і 7 тисяч, і навіть 10 тисяч людей.

Є люди, яким вдалося вийти з в’язниці, виїхати за кордон і розповісти про те, що відбувається. Вони кажуть, що рахували людей, які перебували з ними в ув’язненні за політичними статтями. І їхні сумарні підрахунки не співпадають із офіційними цифрами. Наприклад, офіційно відомо про 150 політв’язнів в одній в’язниці, а насправді 500-700 осіб.

Це також відбувається тому, що родичі, адвокати, які в Білорусі захищають обвинувачених за політичними статтями, вважають, що нерозголошення інформації може якимось чином захистити підсудного.

Але нерозголошення історій цих людей не допомагає, вони все одно потрапляють до в’язниці.

Усередині Білорусі допомагати політв’язням відкрито практично неможливо. За таку допомогу, якщо її буде доведено, можуть репресувати. Так режим Лукашенка намагається всіляко ізолювати політв’язнів від будь-якої допомоги.

Таким ініціативам, як BY help, як BySOL (це, мабуть, найбільший фонд допомоги), приватним об’єднанням колишніх політв’язнів вдається таки передавати якісь ресурси за призначенням до Білорусі.

Система сьогодні набагато жорсткіша, ніж у Росії. Якщо в РФ ми іноді можемо здивуватись якимось виправдувальним вирокам людині, яка вийшла з плакатом “Ні війні!”, то в Білорусі таке неможливо собі навіть уявити.

ОЛЬГА ГОРБУНОВА: Ми не знаємо точної кількості політв’язнів

— Щодня у Білорусі затримують від 17 до 22 осіб. Тобто це поставлено на потік.

Масштабні політичні репресії — це просто конвеєр, і все стає лише гірше. Затримують за татуювання, наклейки на телефоні, автомобілях.

Ми не знаємо, скільки зараз у країні політв’язнів. Правозахисникам відомо щонайменше 1750 прізвищ. Але варто, звичайно, сказати про тих, хто вже або відбув покарання, або звільнений у залі суду, або потрапив під домашній арешт. І тоді ця цифра стає ще значно більшою.

У Білорусі давно встановлено авторитарний режим, і після 2020 року всі фахівці називають ситуацію правовим дефолтом. У країні на даний момент немає ні правосуддя, ні можливості захистити свої права. І немає, безумовно, можливості для повноцінної роботи як правозахисних організацій, так і окремих активістів, адвокатури та юристів загалом.

Навряд чи я можу сказати, що повний юридичний пакет захисту своїх прав може зараз отримати будь-який громадянин Білорусі, який перебуває в країні. Швидше ми говоримо про документування всіх злочинів, які чинить режим Лукашенка — тортур і насильства.

МИХАЙЛО КИРИЛЮК: Звернення до правозахисних організацій — це не те, що нас врятує

— Згідно з міжнародним рейтингом World Justice Project (WJP), Білорусь — третя з кінця верховенства права. Ще в 2020 році ОБСЄ заявила, що тут у нас настав правовий дефолт. Найближчою аналогією є ситуація з правами людини на окупованих Росією територіях України.

Режим Лукашенка тримається лише на російських військах та російських грошах — це факт. Тому ми потребуємо будь-якої допомоги, щоб звільнити всіх білорусів, які зараз сидять у в’язницях. І я боюся, що звернення до правозахисних організацій не те, що нас врятує.

З моменту, коли Лукашенко захопив владу у 2020 році, спостерігається максимум людей, які покинули Білорусь за останні 30 років. Це відбувається саме тому, що це єдиний спосіб у багатьох випадках зберегти своє життя та свободу.

Це, як і з окупованими Росією українськими територіями. Ось що б ви, перш за все, порадили українцям, які там залишилися? Напевно, не звертатися до правозахисних організацій, а постаратися виїхати.

Читайте також: “Затримували по 12 осіб щодня”: ситуація з правами людини у Білорусі продовжує погіршуватися (ВІДЕО)