Чи зможе Європа захистити себе без США і яка в цьому роль України — думки експертів

Поки Кремль шукає нових союзників серед країн-ізгоїв для поповнення своїх військових запасів, країни Європи активно нарощують власне виробництво озброєнь. І роблять вони це не просто так, а перед загрозою, яку несе саме Росія.

Європейська безпека: шлях до автономії

Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що Кремль використовує ту саму риторику, що й перед вторгненням в Україну, щоб підготувати інформаційний ґрунт для можливої агресії проти країн НАТО. Тим часом генеральний секретар НАТО закликав до збільшення виробництва озброєнь.

Помічник Путіна і колишній секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев заявив, що фінське населення нібито ставиться до Росії дружньо, на відміну від влади, тоді як Захід “перетворює Фінляндію на плацдарм” для агресії проти Москви. Крім того, він нагадав, що Фінляндія раніше входила до складу Російської імперії. В ISW зазначають, що подібні заяви Росія робила і перед повномасштабним вторгненням в Україну.

“Кремль використовував схожі хибні наративи про дискримінацію українським урядом російськомовних меншин в Україні та військові загрози, які Україна нібито становить для Росії, щоб виправдати вторгнення Москви в Україну”, — йдеться у звіті ISW.

Експерти попереджають, що подібна риторика свідчить про те, що Росія розглядає можливість нападу на інші країни, зокрема членів НАТО. У відповідь на цю загрозу Північноатлантичний альянс має активізувати випуск озброєнь, заявив генеральний секретар НАТО Марк Рютте під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом у Вашингтоні.

“Нам потрібно виробляти більше зброї. Ми робимо недостатньо. Ані в США, ані в Європі. Ми відстаємо, якщо порівнювати з росіянами та китайцями. У США — величезна оборонна промислова база, європейці купують у чотири рази більше тут, ніж будь-де, і це добре. Однак нам потрібно робити більше”, — заявив Марк Рютте.

У січні 2025 року верховний головнокомандувач об’єднаними збройними силами НАТО з трансформації П’єр Ванд’є повідомив, що Альянс запроваджує нові підходи в оборонному плануванні, спрямовані на розширення виробництва озброєнь. Водночас президент США запевнив, що Вашингтон не допустить нападу Росії на країни НАТО.

“Ні, я не думаю, що це станеться. Цього не буде. Ми зробимо все, щоб цього не сталося”, — заявив Дональд Трамп.

Тим часом у Європі усвідомлюють необхідність посилення обороноздатності. Президент Франції Еммануель Макрон обговорив збільшення оборонних витрат із главою уряду. Наступного дня він провів зустріч із представниками французького оборонного сектору, поставивши перед ними завдання “виробляти більше і швидше”, а також активніше інвестувати в технології, такі як штучний інтелект та безпілотники. Франція щороку виділяє на оборону близько 50 млрд євро, але планує подвоїти цей бюджет.

Для стримування Росії Макрон запропонував союзникам розглянути можливість використання французького ядерного арсеналу.

“Схоже, ця агресія не знає меж. Росія продовжує переозброюватися. Хто в цьому контексті може повірити, що Росія зупиниться в Україні? Росія стала загрозою для Франції та Європи. Мені дуже прикро, що це так. Переконаний, що колись у майбутньому на нашому континенті настане мир, і Росія знову буде мирно налаштована. Але ситуація, яку я вам окреслив, — це реальність, і ми маємо на неї реагувати”, — заявив Еммануель Макрон.

Питання конкурентоспроможності Європейського Союзу, особливо у сфері оборони, стане ключовою темою саміту лідерів ЄС 20 березня, заявив глава Європейської Ради. Він наголосив, що підтримка України є важливою частиною цієї стратегії.

“Наша подальша підтримка України, необхідність інвестувати в нашу оборону та нашу конкурентоспроможність тісно пов’язані між собою. Більш конкурентоспроможний союз буде сильнішим союзом, здатним краще захищати своїх громадян, свої інтереси та цінності на світовій арені”, — зазначив голова Європейської Ради Антоніу Кошта.

6 березня на саміті в Брюсселі лідери ЄС схвалили план Європейської комісії щодо переозброєння Європи. Урсула фон дер Ляйєн повідомила, що в межах ініціативи планується мобілізувати понад 800 млрд євро, а також надати 150 млрд у вигляді кредитів на оборонні потреби країн ЄС та підтримку України.

За п’ятирічний період імпорт озброєнь європейськими країнами зріс на 105%, при цьому США поставили 64% цього озброєння, що значно перевищує показник 2015-2019 років (52%).

Зростання закупівель зброї країнами Євросоюзу пояснюється прагненням підтримати Україну та посилити власну обороноздатність. У результаті Київ став найбільшим світовим імпортером озброєнь, збільшивши закупівлі в 100 разів порівняно з періодом до 2020 року.

В умовах погіршення глобальної безпеки та зростання агресивних дій Росії країни Європи розглядають можливість збільшення оборонних витрат коштом нових спільних позик, фондів ЄС та посилення ролі Європейського інвестиційного банку. На початку березня у Брюсселі президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн анонсувала початок реалізації програми REARM Europe вартістю 800 млрд євро, спрямованої на зміцнення безпеки континенту.

“Ми працюємо над новим інструментом, щоб дати можливість нашим державам-членам через спільні закупівлі купувати необхідний військовий потенціал, який потім буде передано Україні. Типовими прикладами є данська або чеська ініціативи. Але, звісно, з підтримкою в розмірі 150 млрд євро, де певна частка має бути спрямована для розвитку потенціалу України, це також є великим кроком уперед для підтримки цієї визначної армії”, — зазначила голова Єврокомісії.

У 2025 році Київ отримає додаткову фінансову допомогу в розмірі 33 млрд доларів від 26 європейських держав. Також 9 березня Україна підписала меморандум із виробником системи ППО IRIS-T, який передбачає триразове збільшення постачань ракет і протиповітряних систем, повідомив міністр оборони України Рустем Умеров. Паралельно країна розширює власне виробництво озброєнь. За словами прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, можливості оборонно-промислового комплексу України за останні два роки зросли в 35 разів.

За 2024 рік Україна випустила майже 1 млн дронів, а на 2025 рік заплановано виробництво 2,5 млн безпілотних літальних апаратів. До проєкту залучено понад 500 українських компаній, додав Денис Шмигаль. За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, безпілотні системи не тільки допомагають утримувати фронт, а й сприяють просуванню українських військ уперед.

Велика Британія і Франція ведуть переговори з 37 країнами Європи, Співдружності Націй та Азії про формування так званої “коаліції охочих”. У разі мирного врегулювання війни ці країни нададуть Україні військову і фінансову допомогу, включно з постачанням озброєнь, авіації та військово-морських суден.

На тлі зростання загрози з боку Росії країни Європи планують збільшити військові витрати до 3% ВВП і більше вже до червневого саміту НАТО в Гаазі, повідомляє Financial Times. НАТО також має намір терміново нарощувати виробництво озброєнь по обидва боки Атлантики. Польща, яка вже витрачає на оборону близько 5% ВВП, закликає збільшити військові витрати в країнах НАТО до 3% ВВП негайно. Німеччина також має намір значно збільшити оборонні витрати. 

Стан військово-промислового комплексу Європи в оцінках експертів

Чи вдасться Європі прискорити переозброєння і переглянути оборонну політику в короткі терміни? Чи зупинить російську агресію посилення обороноздатності європейських країн? На якому озброєнні варто зробити акцент і яку роль у посиленні Європи відіграє Україна? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли: 

• Євген Добряк, народний депутат України VI скликання, експерт-міжнародник;
• Михайло Пашков, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова;
• Олександр Антонюк, політолог;  
• Денис Кузьмін, експерт Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету ім. І. Мечникова; 
• Олеся Яхно, політологиня.

ЄВГЕН ДОБРЯК: Європа повільно, але впевнено переозброюється

— Сьогодні Європа стикається з новими викликами і загрозами, які вимагають перегляду питань безпеки. Розрив трансатлантичної єдності між Сполученими Штатами та Європою призводить до необхідності перегляду підходів до оборони та зміцнення безпеки на континенті. У цьому контексті особливого значення набувають підтримка України, розбудова нової архітектури безпеки та посилення уваги до питань ядерного стримування.

Франція, наприклад, заявила про готовність надати свою “ядерну парасольку” для захисту європейських держав. Це демонструє комплексний підхід до зміцнення безпеки, що включає активізацію військово-промислового комплексу Європейського Союзу. Важливу роль тут відіграють такі корпорації, як німецький Rheinmetall і французький Dassault, а також інші європейські компанії, здатні забезпечити необхідний рівень обороноздатності як для Європи, так і для України.

Питання нової архітектури безпеки залишається відкритим: який вигляд вона матиме і які держави візьмуть у ній участь? У цьому контексті Туреччина заявила про свою готовність брати участь у створенні нової системи безпеки в Європі з огляду на наявні виклики та послаблення НАТО. Подібні ініціативи підтримують Велика Британія, скандинавські країни, країни Балтії та Польща. У цій системі може посісти ключове місце Україна, а формування Балто-Чорноморської дуги безпеки здатне відіграти значну роль у зміцненні оборони континенту.

Таким чином, у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі Європа зосереджена на кількох ключових напрямках: активізація військово-промислового комплексу, створення нової архітектури безпеки, консолідація європейських держав і підтримка України. Усе це спрямовано на забезпечення безпеки не тільки Європи, а й України, а також усього європейського континенту.

На даний момент військово-промисловий комплекс європейських країн не відповідає параметрам, необхідним для забезпечення повноцінної обороноздатності та ефективної підтримки України. Тривалий час Європа покладалася на “парасольку безпеки” з боку США, що призвело до ослаблення її власного оборонного виробництва. Однак нині спостерігається його активне відновлення та посилення технологічного потенціалу.

Наприклад, французький аерокосмічний концерн Dassault оголосив, що може виробляти до двох-чотирьох бойових літаків на місяць, що є важливим кроком до збільшення європейського військового виробництва. Аналогічно, Rheinmetall та інші підприємства активізують випуск боєприпасів і військової техніки.

Збереження трансатлантичної єдності залишається важливим фактором. Європейські країни, як і раніше, залежать від фінансових і технічних ресурсів США, які постачають озброєння як для самих європейських держав, так і для України. Ця програма вимагає постійної реалізації та значних фінансових вкладень.

Окрема увага приділяється ядерній безпеці. Франція готова надати свої ядерні боєголовки для ядерного стримування та підтримання паритету в Європі, насамперед — проти загроз з боку Росії. Це рішення демонструє прагнення європейських країн до самостійного забезпечення безпеки без повного розрахунку на Сполучені Штати.

МИХАЙЛО ПАШКОВ: Найближчими роками НАТО модернізується, про нове формування говорити зарано

— Я б з обережністю ставився до ідеї переформатування блоку НАТО. Попереду саміт, який покаже, наскільки змінилася політика США на євроатлантичному напрямку. Однак, скоріше варто говорити не стільки про переформатування самого НАТО, скільки про трансформацію європейських країн у рамках альянсу за участю Канади, Японії, Австралії та Південної Кореї.

Можливі ширші формати співпраці, але кістяк майбутнього альянсу, так званого “альянсу охочих”, про який говорив прем’єр-міністр Великої Британії, складатиметься з європейських країн. Провідними рушіями цього процесу, безумовно, стануть Франція, Німеччина і Велика Британія.

Очевидно, що формат європейської взаємодії буде розширюватися. Що стосується самого НАТО, то, можливо, варто взяти паузу й оцінити поточні позиції США на євроатлантичному напрямку. Необхідно враховувати не тільки офіційні заяви, а й дискусії в Сенаті та соціальних мережах. У цьому контексті йдеться радше про консолідацію європейських учасників із залученням міжнародних партнерів.

Є думки, що НАТО може змінитися, а паралельно з ним може сформуватися новий союз європейських країн, зосереджений на обороні. Однак НАТО охоплює не тільки Європу і США, але також, наприклад, Туреччину. Країни, що не входять до ЄС, але є стратегічними партнерами США і Європи в оборонній сфері, можуть знайти своє місце в новій структурі, якщо вона виникне.

Важливо розуміти, чи є в цьому сенс і наскільки це відповідає інтересам союзників.

Прогнозувати появу нового утворення зараз, можливо, передчасно. Однак Туреччина відіграє важливу роль у підтримці України, особливо в Чорноморському регіоні.

Водночас вона залишається членом НАТО, хоча її відносини з ЄС не завжди безхмарні. Проте політика співпраці європейських партнерів прагне згладжувати ці розбіжності.

Певна модернізація НАТО та його внутрішніх норм відбуватиметься поступово. Майбутній літній саміт стане важливим показником цього процесу. НАТО адаптується до нових реалій, а зовнішня політика США неминуче впливає на трансформацію альянсу. Ці зміни відбуватимуться поетапно, і їхній вплив на євроатлантичну безпеку стане очевидним у найближчі роки.

ОЛЕКСАНДР АНТОНЮК: Важливо не просто нарощувати озброєння, а інвестувати в сучасні технології

— Питання бюджетування виробництва у ВПК, тобто переозброєння, вже давно назріло.

Однак нашим європейським партнерам слід враховувати, що воює не зброя, а людина. Це означає, що крім переозброєння країн НАТО і Європи загалом необхідно готуватися до проведення навчань, створення об’єднаних сил і розроблення спеціальних операцій, як це робить Україна.

Я вважаю, що вже до літа хоча б на політичному рівні слід оголосити про створення якогось європейського блоку безпеки. До нього, на мій погляд, мають увійти Україна, Велика Британія, Туреччина та інші країни. Переозброєння — це важливо, але воно має супроводжуватися чіткими діями та координацією. Коли ми говоримо про безпеку, ми повинні розуміти, що це не просто стратегія, а практичний складник, що включає створення штаб-квартир і спільних структур.

Сучасна війна показує, що класичні види озброєнь відходять на другий план. Наприклад, немає сенсу мати величезну армію танків, якщо у вас відсутнє повітряне прикриття.

Тому ключова увага сьогодні має бути приділена виробництву дронів. У цьому напрямку європейські країни поки що значно відстають. Провідні позиції посідає Китай, а Україна робить усе можливе, щоб утримувати передові позиції.

Кількість дронів безпосередньо впливає на ефективність роботи Збройних сил і сил оборони. Яскравий приклад — Чорне море. Завдяки морським дронам Головного управління розвідки та Міністерства оборони України було знищено щонайменше 33% Чорноморського флоту Росії, що змусило його покинути окупований Крим. Це один із ключових факторів, на який нашим європейським партнерам варто звернути увагу.

Дрони дешевші, але при цьому їхня ефективність вкрай висока. І, враховуючи сучасні тенденції, до кінця року вони почнуть відігравати не просто тактичну, а стратегічну роль.

Тому, коли йдеться про переозброєння, необхідно зважати не лише на традиційні види озброєнь, а й інвестувати в сучасні технології, які є більш ефективними та економічно доцільними.

Але важливим є не лише процес переозброєння, а створення реальної системи безпеки в Європі. Це можливо лише через інтеграцію збройних сил європейських країн. Саме так можна сформувати якісну зону безпеки.

Тому я переконаний, що в рамках НАТО має бути створено окремий європейський блок безпеки. Його формування — це наша спільна ініціатива з Великою Британією та Туреччиною. Надалі до нього можуть увійти й інші країни.

При цьому важливо не просто обговорювати це питання на політичному рівні, а реалізовувати конкретні програми, які будуть максимально ефективними.

Безумовно, будь-які зміни у сфері безпеки мають політичний складник. Однак коли йдеться про захист Європи, необхідно діяти на випередження. Важливо створювати зони безпеки в Балтійському та Чорному морях, розробляти конкретні стратегії та проводити навчання, а не просто чекати можливих загроз, наприклад, коаліції Росії з іншими країнами.

ДЕНИС КУЗЬМІН: Європі доведеться відмовитися від ілюзій пацифізму і перейти до реальних кроків

— Активізація європейських країн у питаннях оборони — це не просто позитивний сигнал, а стратегічний крок, який може зміцнити їхні позиції. Дональд Трамп неодноразово вказував, що у Європи не вистачає “карт” для самостійної безпеки. Зараз європейські країни намагаються заповнити цю прогалину, але очевидно, що без підтримки Сполучених Штатів вони поки що не можуть повноцінно забезпечити свою безпеку.

Проте Євросоюз прагне посилити і реанімувати свою спільну оборонну політику, про необхідність якої говорять уже десятиліттями. Ще в середині 2000-х обговорювалися серйозні проєкти створення загальноєвропейської армії.

Однак досягнення консенсусу в ЄС завжди стикається з перешкодами — чи то позиція Угорщини, чи то розбіжності інших держав. Тому розглядаються альтернативні сценарії, включно з участю 37 країн у новій коаліції.

Важливо, що цей проєкт не прив’язаний ні до ЄС, ні до НАТО, що дає змогу уникнути провокаційного ефекту щодо Росії. До нього можуть увійти держави, які не є членами Євросоюзу, включно з Великою Британією, Норвегією, а також нейтральні країни, такі як Австрія і Швейцарія. Ця коаліція потенційно здатна сформувати власний фонд для закупівлі озброєння у європейських виробників.

Існує реальний шанс, що подібні ініціативи нарешті вийдуть за рамки обговорень і призведуть до практичного збільшення оборонних бюджетів країн Європи. Вони мають усвідомити, що нарощування військової потужності — не тільки питання підтримки України, а й їхніх власних національних інтересів у відносинах зі США та Росією.

Створення автономного європейського компонента безпеки може стати частиною нової архітектури оборони Європи. Україна, своєю чергою, має розглядати варіанти приєднання до цієї системи, оскільки забезпечення нашої безпеки без міжнародної підтримки також залишається складним завданням. Чим більше буде реальних дій з боку європейських країн, тим сильнішими стануть і наші переговорні позиції.

Ядерна міць Великої Британії тісно пов’язана зі США — у країни є лише підводні човни, а обслуговування ядерного арсеналу здійснюється спільно з Вашингтоном. Франція ж має повністю автономний ядерний потенціал, не входячи в команду НАТО з ядерного планування.

Попри менший масштаб ядерних сил порівняно зі США і Росією, головна перевага Франції — незалежність в ухваленні рішень. Згідно з конституцією країни, питання ядерної зброї перебувають у виключній компетенції президента, що не потребує схвалення парламенту.

Однак поки Франція не заявляла про готовність узяти під свою “ядерну парасольку” всю Європу, включно з Україною. Хоча це амбітний проєкт, активна позиція Парижа в цьому напрямку могла б стати ключовим елементом нової європейської безпеки.

Основна слабкість Європи — затяжні дискусії та обіцянки, які рідко призводять до реальних кроків. Сьогодні європейські військові та індустріальні потужності значно поступаються тим, що були 50 або навіть 100 років тому. Одних рішень і фінансування недостатньо — необхідно відновлювати виробництво, збільшувати витрати на оборону до стандартів НАТО і розширювати національні армії.

США дають європейським країнам чіткий сигнал: вони мають узяти свою безпеку у свої руки, навіть якщо це піде всупереч думці суспільства. Питання лише в тому, коли саме Європа перейде від слів до справи.

Перші ознаки змін уже є: Франція розробляє нові бойові літаки, Німеччина нарощує виробництво танків для Бундесверу, йдуть спроби збільшити чисельність армії. Однак рекрутинг стикається з проблемами: у Німеччині та Франції новобранцями часто стають молоді люди з сімей мігрантів першого покоління, а залучити місцеве населення до військової служби вкрай складно.

Якщо Європа серйозно має намір створити ефективну систему оборони, їй доведеться відмовитися від ілюзій пацифізму і перейти до реальних кроків. Україна готова зробити свій внесок: розвивати військово-промисловий комплекс, брати участь у спільних миротворчих місіях в Африці, на Балканах і в інших регіонах.

Потенціал української армії як ключового елемента європейської безпеки очевидний. Якщо Європа і Україна не скористаються цим ресурсом, то це буде вже не політика, а втрачена можливість.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Європа посилюватиме обороноздатність незалежно від дій Росії

— Перегляд оборонної політики Європи відбувається незалежно від вимог Росії. У цьому контексті вимога демілітаризації чи роззброєння України є абсолютно абсурдною, оскільки сама Європа, з огляду на позицію США, суттєво посилює свою оборону, а Україна є частиною оборонної системи Європи.

Виступи Кіра Стармера, а також участь міністра закордонних справ Туреччини Туркбері у зустрічі в Лондоні 2 березня свідчать про те, що в Європі серйозно замислюються над зниженням залежності своїх оборонних альянсів від США. Європейські країни обговорюють, як зміцнювати оборону в конкретних регіонах.

Наприклад, Туреччину і Польщу розглядають як форпости НАТО на східному і південному флангах, на чому наголошували під час нещодавнього візиту глави МЗС Туреччини до Варшави. Таким чином, тема зміцнення оборони Європи, а значить, і України, буде тільки набирати актуальності.

Що стосується можливого перемир’я, його досягнення сигналізувало б про готовність сторін до пошуку мирного врегулювання. Однак наразі Україна висловила згоду, а Росія — лише невизначену позицію. Європейські політики справедливо стверджують, що Росія не повинна висувати довгострокові умови для перемир’я. Питання забезпечення цього процесу, включно з можливою присутністю європейських і турецьких військ (про що заявила Туреччина), має вирішуватися на основі взаємних інтересів сторін. Поки ж позиція Росії залишається неоднозначною. Захід, своєю чергою, продовжить чинити тиск на Москву, щоб вона усвідомила відсутність альтернатив, оскільки будь-які інші сценарії будуть ще гіршими.

У стратегічній перспективі Європа посилюватиме обороноздатність незалежно від дій Росії. Контури нової системи міжнародної безпеки формуються повільніше, ніж руйнується стара, що змушує європейських лідерів діяти активніше.

Це підтверджують дискусії про розміщення ядерного озброєння в Польщі та Литві з метою стримування — тема, яка, ймовірно, буде обговорюватися всередині ЄС.

На тижні очікуються важливі події, зокрема роз’яснення позиції Дональда Трампа, який раніше заявив про “позитивну динаміку”, але не побачив конкретики. Ймовірно, подальші заяви допоможуть прояснити ситуацію.

Лідерство в Європі також залишається актуальним питанням. Велика Британія і Франція, як єдині ядерні держави ЄС, автоматично займають ключові позиції в оборонній сфері. Після формування коаліції значущу роль у зміцненні європейської безпеки, найімовірніше, відіграватиме й Німеччина. Також зростає значення Туреччини — другої за військовим потенціалом країни в НАТО.

Існує успішний досвід співпраці, наприклад, у Чорноморському регіоні, де Велика Британія і Туреччина вже відігравали важливу роль. Формування нових регіональних альянсів, включно із взаємодією на східному та південному флангах Європи, є очевидною тенденцією. У цьому контексті зв’язок Стармера зі США також відіграє важливу роль.

Читайте також: Чи готовий насправді Путін до миру: думки експертів і глядачів FREEДOM