Чи витіснить Росія з Донбасу місію ОБСЄ: “Взгляд с Банковой” із Олексієм Арестовичем

Яка реальна причина блокування роботи Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ в Донецьку? Кому вигідно витіснення спостерігачів ОБСЄ з Донбасу? Що буде з затриманим членом незаконного збройного формування (НЗФ) “ЛНР” Андрієм Косяком?

Чим візит міністра оборони США Ллойда Остіна важливий для України? Як президент Росії Володимир Путін відреагував на відвідування Києва главою Пентагону? Чи дійсно Україна наблизилася до вступу в НАТО?

Про це і не тільки у програмі “Взгляд с Банковой” телеканалу UA говоримо з речником української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ) Олексієм Арестовичем.

– В окупованому Донецьку продовжується блокування СММ ОБСЄ. Пояснюють це нібито вимогою звільнити члена НЗФ “ЛНР” Андрія Косяка. Чи справді причина блокування роботи спостерігачів – у затриманні Україною цієї людини, або це лише привід?

– Юних розвідників навчають звертати увагу на те, що називається “присутність незвичайного” і “відсутність звичайного”. Так, ось, що в цій ситуації незвичайного? Те, що місію ОБСЄ блокують саме в Донецьку, тобто в “ДНР”. А в так званій “ЛНР” ОБСЄ працює без жодних проблем.

Здавалося б, затримали, як вони стверджують, військовослужбовця “народної міліції ЛНР”, а по-нашому, Другого армійського корпусу 8-ї армії Російської Федерації. І начебто страйк має бути там, або спроба блокування роботи ОБСЄ повинна бути в Луганську. Але чомусь луганська ОБСЄ працює прекрасно, а блокують її в Донецьку. Виникає питання – чому так?

До того ж, у спробі блокування в Донецьку вони ж перейшли до тактики міжнародних терористів. Тому що, коли озброєні люди вриваються в місця, де перебувають міжнародні спостерігачі та утримують їх там силою за допомогою зброї, то інакше, як міжнародний тероризм, ці дії кваліфікувати дуже важко.

Згадаймо також про те, що з 30 вересня Росія не продовжила мандат місії ОБСЄ на моніторинг російських прикордонних пунктів “Гуково” і “Донецьк”.

Я кваліфікую це все як системну дію Російської Федерації, спрямовану на повне витіснення місії ОБСЄ з тимчасово окупованих територій на сході України. Це системна політика.

Мабуть, їм дуже сильно заважає ОБСЄ. Щось вони там бачать, чого РФ не хоче, щоб вони бачили.

До складу ОБСЄ входять 57 держав, Росія – одна з них. І виходить, що Російська Федерація, як член ОБСЄ, зайшла в жорсткий клінч з 56 іншими країнами, і з самою організацією в цілому.

Тому політика абсолютно авантюрна, що має ознаки міжнародного злочину. І кваліфікувати її інакше, як розбій міжнародного масштабу, я просто не можу.

– А що буде далі з Андрієм Косяком? Чи готова українська сторона обміняти його на когось із утримуваних Росією українців?

– Андрій Косяк зараз перебуває в руках українських правоохоронних органів. Він же підозрюється за ст. 115. Умисне вбивство Кримінального кодексу України, за злочин, скоєний у 2010 році, коли він ще був мешканцем Алчевська і був українським громадянином.

Тепер він має паспорт громадянина РФ. І в його випадку МЗС Російської Федерації зважилося на неможливе. Вони визнали участь своїх громадян у війні проти України. Російське МЗС обурилося, що до Косяка не було консульського допуску. Наше МЗС допуск надало. Але пригадайте тоді ще всіх інших ваших громадян. Подбайте про них і, відповідно, дайте можливість українським консулам потрапляти до українських громадян, затриманих в Російській Федерації, що далеко не завжди відбувається.

– З приводу спроби витіснити ОБСЄ з окупованої частини Донбасу – чи вдасться Росії це зробити?

– Найбільша дурість, яку вони зараз можуть зробити – це спробувати витіснити місію ОБСЄ. Тому що вони “нарвуться” на дуже “круті” додаткові санкції.

Тому я думаю, що попри спроби блокувати роботу ОБСЄ, місії нічого серйозно не загрожує. Бо це теж елемент тиску на нинішніх представників ОБСЄ в Тристоронній контактній групі, які дотримуються “тверезої” позиції. “Тверезої” і збалансованої. І те, що відбувається, – це спроба натиснути на них, тому що в Кремлі вважають, що це позиція – проукраїнська. Ми називаємо її збалансованою, а росіяни вважають її проукраїнською, і мабуть хочуть, щоб вона стала проросійською, чого не буде, тому що рівень дипломатів, які наразі залучені до місії ОБСЄ, дуже високий, це – професійні люди. І вони бездоганно витримують нейтральну позицію.

– Ще одна важлива тема цього тижня – до Києва приїжджав міністр оборони США Ллойд Остін. Чим цей візит важливий для України?

– Ллойд Остін об’їхав усі країни Чорноморського басейну. Сполучені Штати, і не тільки вони, приділяють величезну увагу безпеці в Чорноморському та Азовському морях, і вдаються до системних дій у відповідь на системну агресію Російської Федерації, яка вже кілька років намагається блокувати експорт-імпорт, який йде в Україну або з України, та інші країни Чорноморського басейну. В ту ж Грузію і так далі.

У цій боротьбі з російською агресією об’єднані зусилля націй, і США та Британія їх активно підтримують.

Ще істотною частиною візиту Остіна було продовження тієї лінії співробітництва, яка була запланована під час візиту президента Зеленського до Вашингтону. Нагадаю, тоді між США та Україною було підписано угоду за 11-ма напрямами оборонного співробітництва, включно з наданням і спільним виробництвом озброєння, військової техніки. І конкретизація цього плану та подальших його кроків теж було предметом візиту міністра оборони США.

Плюс “під цей візит прилетів другий борт”, який привіз додаткову американську допомогу, включно з медичним обладнанням, летальною і нелетальною зброєю.

– А тим часом президент Росії Володимир Путін почув у словах Остіна попередження про те, що жодна третя країна не має права перешкоджати Україні щодо вступу в НАТО. Чи справді ми так наблизилися до вступу в Альянс?

– Він же сказав, що може не бути формального вступу, але реально НАТО присутня на території України.

Дійсно, військовослужбовці сил НАТО перебувають на території України в межах навчальних місій. Ми проводимо спільні навчання. Тільки на цей рік їх заплановано 25. І НАТО давно присутня на території України.

А чому вона тут присутня і так активно? Тому що Росія за наказом самого Путіна у 2014 році влаштувала військову агресію проти України, та продовжує її. Не було б цього, ніяка б НАТО не просувалася б до жодних кордонів Російської Федерації. Так активно, як це відбувається зараз.

Всередині України була тривала дискусія – треба нам вступати до НАТО чи ні, з урахуванням того, що до 2014 року не було військової небезпеки. І своїми діями Кремль усунув цю дискусію та отримав те саме наближення НАТО до кордонів Росії, якого вони так бояться. Тепер “злого НАТО” в Україні дуже багато.

Але Кремль же не розуміє ще найголовнішого. Щойно Україна вступить до НАТО, кожен український солдат стане солдатом НАТО. А це зовсім інша історія.

І найкраще, що РФ може зробити зараз – піти на мирне врегулювання, вивести свої війська зі сходу, з Криму, виплатити нам репарації за це все, і ось тоді виникне підстава для відновлення нормальних відносин. І, можливо, можна буде серйозно обговорити питання загроз своїй безпеці, які Російська Федерація бачить у можливому вступі України до НАТО. Тоді ми можемо говорити, як нормальні країни. Зараз ми не можемо говорити, як нормальні країни, тому що ми – військові противники. І до такої ситуації призвела саме Росія.

– З приводу “злого Альянсу”. Путін вкотре висловив побоювання, що в Україні побудують бази НАТО під виглядом навчальних центрів і спрямують ракети на Москву. Що стосовно цього скажете?

– Путін дограється до того, що українські ракети будуть спрямовані на Москву у найближчому майбутньому з однієї простої причини, що ми працюємо над ракетною програмою. І наші ракети оперативно-тактичного рівня зможуть діставати до Москви.

Це паритетні дії у відповідь на дії Росії. Якби не було цієї агресії, ніколи б українські ракети ні на яку Москву не були б спрямовані.

– Наскільки ймовірне подальше розширення російської військової агресії в Україні?

– Російські військові, як професіонали, чудово розуміють і підказують російському керівництву, що будь-який повномасштабний напад на Україну буде кінцем російської армії та кінцем Російської Федерації. Це абсолютно програшний варіант. Вони не можуть цього не розуміти.

І коли вони нас лякають вторгненням, розширенням, натякають на загрози – це блеф. Звичайний блеф, завдання якого – нас налякати, і змусити нас поступитися щодо російських забаганок. Але за два роки вони могли переконатися, що це нереально. Ані тиск на фронті, ані міжнародний тиск, ані спроби залякування ні до чого не призведуть. Найкраще, що можна зробити – між собою домовлятися, використовуючи Нормандський і Мінський формати.

Нагадаємо, чинна глава ОБСЄ Анн Лінде та генеральна секретар ОБСЄ Хельга Марія Шмід закликали розблокувати роботу місії організації на сході України.

Читайте також: Росія не для того починала конфлікт, щоб дати Донецьку та Луганську мир: інтерв’ю з Сергієм Гармашем