Чи готовий насправді Путін до миру: думки експертів і глядачів FREEДOM

13 березня глава Кремля Володимир Путін в ефірі російських телеканалів фактично відмовився від запропонованого США 30-денного припинення вогню з Україною, не заявляючи цього прямо.

Потім він передав через спецпосланця президента США Стіва Віткоффа додаткові сигнали Дональду Трампу. А пізніше заявив, що провів телефонну розмову з президентом США. Деталі переговорів не розкриваються.

Дональд Трамп також уже зробив низку заяв пресі про те, що його контакти з Кремлем подають надію.

Путін відкинув пропозицію США про перемир’я, але не сказав цього прямо

Зустріч спецпредставника США з російським президентом пройшла за закритими дверима. Путін озвучив свої вимоги до 30-денного перемир’я на пресконференції, заявивши, що готовий до миру, але водночас виставив ті самі умови, що були заявлені ним на початку повномасштабного вторгнення.

Зокрема, Росія вимагає, щоб українська армія припинила мобілізацію, навчання військовослужбовців та отримання зброї. Своєю чергою, українська делегація під час переговорів у Саудівській Аравії чітко позначила свою позицію, висловивши згоду на припинення вогню в повітрі, на морі та на суходолі.

Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що Україна прагне миру, тоді як Росія зацікавлена у війні.

“Ми не висуваємо умов, які щось ускладнюють. Це Росія робить. Як ми завжди і говорили, єдиний, хто буде все затягувати, єдиний, хто буде не конструктивний — це Росія. Їм потрібна війна”, — заявив Зеленський.

Якщо Кремль не виконає умови 30-денного перемир’я, США готові залучити механізми тиску, зазначив Дональд Трамп. Президент США підкреслив, що очікує від Росії конкретних дій.

“Сподіваюся, Росія прийме правильне рішення. Якщо угоди з Росією про припинення вогню в Україні не буде досягнуто, це стане великим розчаруванням для всього світу”, — заявив він.

Україна розраховує на підтримку Вашингтона в питанні припинення війни, зазначив Зеленський. Тим часом Москва фактично готує відмову від запропонованого США перемир’я, виставляючи наперед неприйнятні умови.

“Ми почули з Росії передбачувані й маніпулятивні слова Путіна у відповідь на пропозицію про тимчасове припинення вогню. Фактично він готує відмову, але боїться сказати прямо президенту Трампу, що хоче продовжувати війну і вбивати українців. У Москві спеціально створюють умови, щоб ідея перемир’я провалилася або затягнулася якомога довше. Путін часто діє так — не говорить ‘ні’ відкрито, але робить усе, щоб затягнути процес і зірвати будь-які конструктивні рішення. Ми вважаємо, що це чергові російські маніпуляції”, — наголосив Зеленський.

Основна мета Путіна — послабити обороноздатність України. За даними американського Інституту вивчення війни (ISW), російський президент фактично запропонував альтернативну угоду про припинення вогню, яка суперечить плану США та України. Кремль прагне виключити Україну з переговорного процесу, розраховуючи домовлятися безпосередньо з Вашингтоном. Водночас Росія має намір переозброюватися і готуватися до нового наступу.

Не тільки в Києві впевнені, що Москва може порушити будь-які домовленості. Британський прем’єр-міністр Кір Стармер зазначив, що без гарантій безпеки Росія рано чи пізно порушить мирну угоду.

“Мене не дивує, що Росія займає таку позицію. Вони дали зрозуміти це досить ясно. Вони виставили це напоказ кілька разів. Росія — це країна, яка, хоча й мала попередні угоди та домовленості, але їх не дотримувалася. Ми знаємо, що в Путіна є амбіції, які навряд чи замасковані. Він каже, і він це говорив раніше, що не хоче гарантій безпеки щодо цієї угоди. Тому його реакція зміцнює моє глибоке переконання в тому, що, якщо угода не буде захищена гарантіями безпеки, то він порушить її згодом”, — наголосив Стармер.

Під час переговорів Путіна з Віткоффом Росія здійснила масовану атаку на Україну. У ніч на 14 березня російські війська двічі вдарили безпілотниками по лікарні в селищі Золочів Харківської області. За добу Запорізька область зазнала понад 500 обстрілів. Попри це, Москва продовжує заявляти про свою “готовність” до миру.

Думки глядачів FREEДОМ

Чи насправді Путін готовий до миру? І як ви вважаєте, чому? Таке питання телеканал поставив глядачам. Популярні відповіді були зачитані у прямому ефірі:

• “Путін готовий тільки до війни! Він спровокував війну в Грузії у 2008 році, коли вторгся регулярною армією на її територію, захопивши й окупувавши Південну Осетію та Абхазію. У 2015 році Путін розпочав війну в Сирії, передислокувавши туди частини ВКС і ВМФ… Алеппо росіяни взагалі стерли з лиця землі… Потім він почав повномасштабне вторгнення в Україну з півдня та сходу. Це стало початком найбільшої війни у Європі з середини XX століття. Цілей цієї війни Путін не досягнув, тому зацікавлений у її продовженні. Інакше навіщо він її починав? Україна не піде на поступки щодо територій та інших вимог Путіна — це було б приниженням і капітуляцією. Через ці причини перемир’я чи мир буде недовгим, і війна рано чи пізно відновиться”;
• “Це питання справді викликає багато роздумів. Путін завжди грав у довгу, і його рішення важко передбачити. З одного боку, перемир’я може здаватися вигідним кроком для покращення іміджу, але з іншого — це може бути лише тимчасовий маневр. Важливо розуміти, що мир не може бути досягнутий лише на папері. Потрібна щирість і бажання йти на компроміси”;
• “Зараз, коли обговорюються умови перемир’я, важливо звернути увагу на те, які реальні кроки будуть зроблені після переговорів. Якщо він справді готовий до миру, це могло б стати початком чогось нового. Але поки що важко сказати, наскільки серйозні його наміри. Важливо продовжувати стежити за ситуацією і сподіватися на краще”;
• “Путіну і хочеться, і колеться, і мама не велить. Хочеться — тому що витратився. Колеться — санкції заважають. Мама не дає — народ хоче крові та грошей. Нам треба робити своє разом із союзниками”;
• “Ви питаєте, чи готовий Гітлер до миру і чому? Я думаю так. Кремлівський дід — це новий Гітлер! Тому він, як і безумний Адольф, робитиме все, щоб війна тривала! До останнього росіянина. Навіть дітей готовий гнати на фронт, створюючи “путлерюгенд”. Путін думає лише про те, як усіх обдурити і відгризти собі ще шматок України. Вірити йому — самогубство!”;
• “Путін боїться миру, адже без війни Росії загрожує неконтрольований хаос. Путін може контролювати ситуацію в країні лише в умовах війни”;
• “Аналіз показує, що якщо Путін завершить війну, то його можуть убити свої ж.” В оточенні цього фашиста — суцільне кровожерливе звірство! Такі самі, як і він. Людей же він давно розігнав. От і тремтить дід за свою шкуру…”;
• “Те, що вирішить Путін, уже ні на що не вплине. Тому що маховик історії вже не зупинити — бумеранг цієї підлої та нелюдської війни вдарить по РФ і рознесе її на шматки! Як закономірний наслідок того, що “країною” керував тупий труп, якому вся Росія допомагала винищувати дітей, жінок і старих в Україні. РФ доживає останні дні. І, здається, сам Путін теж. Подивіться — він весь облупився і став схожий на міль. Очі потьмяніли, як у мерця. А мозок остаточно згнив…”.

Думки експертів

Чи варто Трампу довіряти Путіну. Якими будуть подальші кроки Вашингтона. Чого домагається Москва. На ці та інші теми в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Іван Ступак, військовий аналітик, співробітник СБУ (2004-2015 рр.)
• Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД ПЛАТФОРМА”;
• Катерина Одарченко, політтехнологиня;
• Дмитро Єловський, політичний коментатор, ведучий каналу Ходорковський Live.

ІВАН СТУПАК: Передача Україні зброї стане гарною відповіддю на спроби Москви затягнути час

— Путін намагається тягнути час. З одного боку, він заявляє, що Росія нібито за все хороше, проти конфлікту (як вони це називають). Але з іншого — висуває зустрічні вимоги, які фактично ставлять хрест на можливості перемир’я, навіть на рівні обговорень.

Ці вимоги можна обговорювати нескінченно, і до того ж сюди додається бажання зустрітися з Дональдом Трампом. Коли може відбутися ця зустріч? Через два тижні? Через три? Може, через місяць? Поки вона не відбудеться, ніякого перемир’я.

По суті, Росія просто користується ситуацією на фронті. Зараз у неї є певне просування в Курській області, але на інших напрямках воно суттєво сповільнилося. Якщо порівняти з листопадом-груднем минулого року, прогресу практично немає. Це підтверджує статистика.

Єдиним винятком залишається Курська область, і Росія намагається грати цією картою стільки, скільки зможе. Поки вони тягнуть час, сподіваючись на нові територіальні захоплення і якісь додаткові переваги. Як вони самі висловлюються, прагнуть “поліпшити ситуацію на землі”.

Ми хотіли б, щоб у США було чітке розуміння: Росія затягує процес, її заяви — це всього лише слова, порожня риторика Путіна, яка не призводить до жодних реальних дій. Тому ми очікуємо посилення санкційної політики. Адміністрація Дональда Трампа вже заявила, що санкції, запроваджені попередньою адміністрацією Джозефа Байдена, можна оцінити на шість балів за десятибальною шкалою. А зараз можна ввести максимальні можливі обмеження.

Сьогодні вже з’явилися новини про те, що США продовжили санкційну політику, повністю заблокувавши можливість Росії продавати нафту в Євросоюз. Генеральні ліцензії більше не діють.

Крім того, ми розраховуємо на постачання ще більшої кількості озброєння в Україну — найрізноманітнішого, поки Росія не погодиться припинити агресію. Це було б справедливим рішенням.

Уже з’являлися повідомлення про те, що США можуть передати Україні бомби малого діаметра, які запускаються з установок HIMARS. Так, вони не замінюють ATACMS — це різні класи озброєння. ATACMS — це ракета з бойовою частиною вагою 150-200 кг. А ці бомби — всього 75 кг, вони значно легші і мають радіус ураження 150-200 км.

Ми вже отримували такі боєприпаси у 2023-2024 роках, але тоді вони себе не виправдали через високу вразливість перед засобами радіоелектронної боротьби. Однак, за останніми даними, систему управління було доопрацьовано, і тепер вони мають бути набагато ефективнішими. Тому передача такого озброєння стане найкращою відповіддю на спроби Росії затягнути час.

БОГДАН ФЕРЕНС: Путін сприймає Трампа як серйозного гравця

— Росія грає свою гру з Трампом, і Путін — ключовий елемент цієї стратегії.

З одного боку, Кремль заявляє про зацікавленість у нормалізації відносин зі США, але водночас сприймає Вашингтон не як нейтрального медіатора, а як прямого противника. У російському керівництві традиційно розцінювали США як джерело конфронтації, особливо на тлі зростання напруженості між НАТО, Вашингтоном і Москвою перед повномасштабним вторгненням.

Зараз Путін діє обережно: він намагається загравати з Трампом, використовуючи цей момент, якого в Кремлі чекали три роки. Але при цьому Росія продовжує просувати свої умови в неформальних переговорах, як безпосередньо зі США, так і через контакти з Україною.

Очевидно, що цей процес може затягнутися, але важливо розуміти, що Трамп зацікавлений у досягненні конкретних проміжних результатів якомога швидше. Він відкрито демонструє це в публічних заявах, і, ймовірно, дотримується тієї ж позиції в особистих переговорах із Путіним. Однак Трамп — досвідчений політик і бізнесмен, він розуміє, що США повинні мати щодо Росії різні важелі впливу.

Залежно від розвитку подій він може варіювати свою тактику, і не виключено, що в підсумку повернеться до підходу, який використовувала адміністрація Байдена.

Пріоритети України мають не просто враховувати в порядку денному Трампа — вони мають залишатися ключовими. США продовжують залишатися головним партнером України, і роботу в цьому напрямку буде продовжено. Важливо спостерігати, як вибудовуватимуться дипломатичні кроки, і які результати в підсумку отримає Трамп.

У міжнародних відносинах особисті зв’язки між лідерами дійсно можуть сприяти комунікації. Однак коли йдеться про серйозні структурні питання — такі як безпека, геополітичні інтереси та конфлікти — жодні особисті симпатії не можуть усунути фундаментальні суперечності.

Конфлікт між Росією і США нікуди не зникне, навіть за адміністрації Трампа. Питання лише в його інтенсивності. Нині риторика між Вашингтоном і Москвою справді стала менш жорсткою, але це не означає реального зближення. Кремль продовжує грати у свою гру, і в будь-який момент ситуація може змінитися. Якщо щось піде не так, Трамп може швидко перетворити сьогоднішню стриманість на жорстку конфронтацію.

Трамп одночасно прагне послабити союз Москви і Пекіна, оскільки вважає Китай головною загрозою для США — як у найближчій, так і в довгостроковій перспективі.

Для Трампа важливо не тільки стримувати Росію, а й не дозволити їй остаточно стати сателітом Китаю. Саме в цьому контексті він вибудовуватиме свою стратегію.

ЄКАТЕРИНА ОДАРЧЕНКО: Війна РФ проти України може стати замороженим конфліктом

— В авторитарній державі завжди можна “перепакувати” поразку в перемогу. Путін не може відкрито визнати поразку перед своїм електоратом. Але якщо, припустімо, він заявить, що санкції було частково знято — це може бути представлено як перемога. Якщо він скаже, що Україна не вступить до НАТО — це теж може спрацювати.

Важливо пам’ятати, хто є цільовою аудиторією кремлівської пропаганди. Багато виборців Путіна навіть не розуміють, що таке НАТО, але вірили в нав’язану їм ідею про те, що альянс нібито готувався напасти на Росію. Тому з погляду внутрішньої пропаганди Путін легко може обґрунтувати будь-яке рішення.

На мій погляд, зараз є зацікавленість у завершенні війни у тих, хто стоїть за неформальними переговорами — як з боку Трампа, так і з боку російського великого бізнесу.

Російська економіка не має потенціалу Китаю. Союзники Росії — Іран і Північна Корея — можуть допомагати зброєю і живою силою, але питання в тому, скільки часу Росія зможе витримувати тиск санкцій.

Я думаю, що найімовірнішим сценарієм стане не повноцінний мир, а заморожений конфлікт із невизнаними окупованими територіями, за аналогією з Кримом.

Чесно скажу, для мене це болюча тема. Такий сценарій обговорювався у Вашингтоні ще на другому місяці війни. Тоді багато хто говорив про “німецьку модель” — коли тимчасово окуповані території залишаються під контролем агресора, а інша частина країни розвивається в бік інтеграції із Заходом, залучаючи інвестиції, співпрацюючи з американськими компаніями і демонструючи економічне диво. При зміні влади в Росії ці території можуть повернутися до успішної України — так само як це сталося після розпаду Радянського Союзу.

Зараз я з обережним оптимізмом дивлюся на рішучість Трампа. Його підхід, можливо, більш жорсткий і прагматичний. Крім того, досить конструктивну позицію займає сенатор Марко Рубіо, який завжди був співавтором найжорсткіших законопроєктів проти Китаю і Росії.

Але багато що залежить від безлічі факторів. Наскільки Китай готовий впливати? Які домовленості обговорюються між Путіним і країнами БРІКС? Які реальні економічні можливості Росії? Наскільки США готові посилювати санкції?

Повної відповіді на ці запитання, звісно, не знає ніхто. Але ми, як фахівці, розуміємо, що зараз — вдалий момент для активізації адвокації інтересів України як у США, так і в ЄС.

ДМИТРО ЄЛОВСЬКИЙ: Путін продемонстрував зневагу до Трампа

— Я не знаю, якою буде реакція Вашингтона, і саме від неї залежить подальша поведінка Кремля.

Очевидно, що Віткофф залишився незадоволеним своїм візитом до Росії — ні тим, як його приймали, ні тим, як це було організовано. Помічник Путіна із зовнішньої політики Ушаков заявив у хамській манері, що Віткоффа пустять у Кремль тоді, коли вважатимуть за потрібне: “Коли покличемо — тоді й покличемо. Не створюйте нам зайвих питань”. Усе це виглядало як повне фіаско. Тому малоймовірно, що Віткофф привезе Трампу якісь позитивні новини.

Але найцікавіше — це реакція Вашингтона. Ми вже бачимо перші кроки адміністрації Дональда Трампа щодо посилення санкцій і збільшення підтримки України. Зараз — ключовий момент. Україна продемонструвала готовність до переговорів і навіть до перемир’я. Ба більше, дуже важливо, щоб у Джидді було підписано спільний документ між Україною і США. Однак після візиту Віткоффа до Москви жодних домовленостей не з’явилося. Ба більше, Путін лише передав якісь “побажання” і “сигнали” адміністрації Трампа.

Важливо розуміти, що у Трампа зараз досить обмежений арсенал тиску на Путіна. Звичайно, буде цікаво, які кроки відбудуться далі, але одне вже зрозуміло: Кремль не збирається ні припиняти, ні навіть тимчасово припиняти вогонь. Путін чітко дав зрозуміти: “Наші умови залишаються незмінними — ми хочемо контролювати всю Україну”.

Зрозуміло, він завуалював це у звичні для нього словесні ігри, але американські дипломати — далеко не наївні люди, вони прекрасно розуміють цей сигнал. Зараз м’яч на боці Вашингтона.

Усе, що зараз робить Москва, — це затягує переговорний процес, намагаючись максимально його зацементувати. По суті, це саботаж. Вони створюють ілюзію якогось руху: нібито обговорюють умови, надсилають сигнали. Але насправді — це порожня балаканина, класична тактика Кремля, гра на час.

Зверніть увагу на деталі. Наприклад, російська дипломатія й адміністрація Путіна стосовно американців поводиться демонстративно зневажливо. Напередодні Ушаков заявив, що Росія “ще формує групу”, яка вестиме переговори зі США. Вибачте, але Віткофф уже прибув до Москви, уже їде на зустріч, а Кремль “ще формує” делегацію?

Додайте сюди нещодавню вказівку Кремля виключити Кіта Келлога з переговорного процесу за його начебто занадто проукраїнську позицію. Це справді так — Келлог давно і послідовно підтримує Україну. І ось тепер Москва намагається диктувати Трампу, кого він може включати в переговори, а кого — ні.

Читайте також: Перемир’я на 30 днів: Київ і Вашингтон згодні, але як себе поведе Путін — думки експертів